Визначте поняття, види основних джерел МЕП, охар-те їх особливості.

Визначте поняття, види основних джерел МЕП, охар-те їх особливості.

Можливість регулювання МЕВ досягається через застосування принципів та норм МЕП, які не є чимось абстрактним, вільно розташованим у просторі. Вони закріплюються у певних джерелах. При цьому оскільки МЕП є однією із галузей МП, остільки основні джерела МП є одночасно і джерелами МЕП. Крім того, система джерел МЕП включає і специфічні джерела, які закріплюють норми і принципи суто МЕП. Це — рішення МЕО, конкретні договірні угоди щодо МЕСпівр (напр, торгов договір), міжнародні звичаї, судові прецеденти, на яких базуються рішення Міжнар арбітражу та Міжнар суду. Система джерел МЕП включає міжнародні договори і, зокрема, міжнародні економічні договори, а також міжнародно-правові звичаї, рішення (акти) міжнародних організацій, міжнародні кодекси поведінки. Отже, під джерелами МЕП слід розуміти систему МД (угод), рішень МО тощо, в яких знаходять своє юридичне закріплення норми і принципи МЕП. МЕДог є найбільш типовою та поширеною формою регулювання зв’язків між суб’єктами МЕВ. Це зумовлюється тим, що вони є засобом регулювання, який може найкращим чином забезпечити досягнення поставлених сторонами економічних цілей і водночас гарантувати дотримання принципу поваги суверенітету та невтручання однієї держави у внутрішні справи іншої. МЕД — це добровільно укладені між державами рівноправні угоди ек характеру, в яких закріплюються норми та принципи, що регулюють МЕВ. Не менш важливим джерелом МЕП вважається міжнародно-правовий звичай. Саме в ньому можуть бути закріплені неписані, як самі собою зрозумілі правила організації і здійснення МЕВ. Вони використовуються з мовчазної згоди сторін (мовчазний договір) і, як правило, не мають свого формального (письмового) закріплення в жодному договорі або угоді. Предметом дискусій, які ведуться в межах МЕП, є також і деякі питання, пов’язані з його джерелами. Одним із них є питання про те, чи є джерелом МЕП рішення МО. Оскільки вони, як правові акти, містять у собі відповідні правила та принципи здійснення МЕВ, розраховані на неодноразове їх використання і здебільшого не мають конкретного адресата, їх можна і треба розглядати як джерела МЕП. До таких актів належать резолюції ГА ООН, а також її МО. Своєрідними джерелами МЕП єміжнародні кодекси поведінки. У цих міжнародно-правових документах систематизовані правила поведінки відповідних суб’єктів МЕВ (лінійних конференцій, ТНК) або у відповідному напрямі ек діяльності (передання технологій — Кодекс поведінки у галузі технологій; контроль за обмеженням ділової практики — Кодекс узгоджених на багатосторонній основі справедливих принципів і правил для контролю за обмежувальною діловою практикою).

ЕКОСОР в системі МЕО.

Ек-на і соц-на Рада була створена у 1946 році як один з головних органів ООН, покликканий розвязувати конкретні завдання м-го ек-го співр-ва. Вона складається з 54 членів, що обираються ГА ООН на 3 роки. Постійні члени Ради Безпеки обираються до ЕКОСОР на кожен черговий строк. 1.Рада проводить дослідження і складає доповідь з м-х питань у галузях ек-ки, соц. І культ-го життя, освіти, охорони здоровя, а також подає відповідні рекомендацції ГА ООН. 2.Вона також бере участь у підготовці проектів конвенцій і скликає м-ні конференції з питань, що входять до її компетенції. 3.Подає інформацію Раді Безпеки ООН і допомагає їй у роботі. Найвищим органом ЕКОСОР є чергова сесія , яка скликається 2 рази на рік. Штаб-квартира знаходиться в Нью-Йорку. При ЕКОСОР діє 5 регіональних ек-х комісій ООН: Ек-на і СОц. Комісія ООН для Азії і Тихого океану, Ек-на комісія ООН для Африки, Ек-на комісія ООН для Європи, Ек-на Комісія ООН для Зах. Азії ті ЕК ООН для Латин. Америки та Карибського басейну. Крім того, при ЕКОСОР діє понад 20 постійних комітетів і комісій . Регіональні ек-ні комісії створені і функц-ть під керівництвом ЕКОСОР. Їх основним завданням є сприяння проведенню погоджених заходів з ек-го співробітничтва країн відповідного району. З цією метою вони зд-ть необхідні дослідження, поширюють інформаційні та статистичні матеріали. Постійно діючим органом комісій є їх секретаріати, до складу яких входять різні комітети. Суттєвим для правового статусу цих комісій є те, що вони, на відміну від допоміжних органів ЕКОСОР, мають ширшц і самостійнішу компетенцію. Вони, наприклад, мають право давати рекомендації д-м відповідного регіону без затіердження їх ЕКОСОР.

Конференція ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД) як МЕО.

ЮНКТАД була заснована у 1964 р. як орган Ген. Асамблеї 00Н.До складу ЮНКТАД входять д-ви- члени 00Н.Зміст діяльності ЮНКТАД визначається такими її ф-ми: 1) заохочення міжнар.торгівлі, особливо торгівлі між країнами, що мають різний соц.-ек. устрій;2) визначення принципів і політики щодо міжнар.торгівлі і відповідних проблем ек. розвит3) розробка рекомендацій щодо реалізації зазначених принципів і політики, вжиття в межах своєї компетенції інших заходів, які можуть сприяти досягненню поставленої мети з урахуванням різних рівнів р-ку і відмінностей в соц.-ек. системах;4) розгляд і сприяння координації д-ті інш. закладів у межах системи 00Н в галузі міжнар.торгівлі і вирішення відповідних проблем ек. роз-ку у спів-ві з Ген Асамблеєю 00Н і ЕКОСОР;5) вжиття, у разі необхідності, заходів щодо спів-ва з компетентними органами 00Н для ведення переговорів і затвердження багатостор.правових актів у галузі торгівлі ;6) погодження політики урядів і регіональних ек. угруповань у галузі торгівлі та пов’язаного з нею розвитку на виконання ;7) розгляд будь-яких інших питань умежах своєї компетенції. Вищим органом- є сесія, скликається кожні 4 р.,між сесіями керівництво її д-тю здійс-ся постійним органом — Радою з торгівлі та розвитку, яка входить до складу апарату 00Н і знаходиться в Женеві. Свої сесії вона скликає не рідше двох разів на рік. Комітети: Комітет з сировинних товарів, Комітет з готових в-в і напівф-ів, Комітет з торгового судноплавства, Комітет з передачі технології, Комітет з ек. співр-ва між країнами, що роз-ся, Спец. комітет з преференцій та деякі інші.Центру Міжн торгівлі, який знаходиться у подвійному підпорядкуванні: ЮНКТАД іГенеральній угоді з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Мета створення-надання допомоги країнам, що розв-ся, у орган-ії ек-ту. ЮНКТАД здійснює значну правотворчу роботу. Практично на кожній сесії ЮНКТАД приймаються важливі міжнародно-правові документи.

Види МЕДогов, їх хар-ка.

МЕД-добров-но укладені між державами рівноправні угоди ек хар-ру, в яких закр-ся норми і принц-пи, що рег-ть МЕВ. Види договорів: 1) односторонні, двосторонні та багатосторонні; 2) сплатні й безоплатні; 3) формальні, реальні й консенсуальні.

Якщо договірні зобов’язання має лише одна сторона- одностор договір, якщо дві-це двостор договір. Більшість договорів є двостор. До одностор належать лише окремі види договорів, напр, договір позики, договір дарування.Двостор договори-договори, в яких обидві сторони мають взаємні зобов’яз і відповідні права, тобто коли кожна із сторін виступає і як кредитор, і як боржник. Друга група договорів-сплатні і безоплатні. Практика міжнар ек співр-ва свідчить про те, що переважно договори укладаються на взаємовигідній, оплатній основі. Це відповідає одному із уже згадуваних загальних принципів МП-принципу взаємовигоди. В межах оплатних договорів, коли одна із сторін отрмує якусь користь, вона повинна забезпечити іншій стороні відповідну, як правило, еквівалентну вигоду. Безоплатн-дог, для яких не характерна взаємна компенсація, їх називають ще благодійними, дог(дарування, безвідсотк позики, звільнення від оплати боргу, надання безоплатн послуг). Формальні - для укладення яких, крім взаємної згоди сторін, потрібне дотримання певної чіткої форми. Відповідно до чинного в багатьох країнах законодавства недотримання форми договору веде до визнання його недійсним з усіма негативними наслідками, що випливають з цього. Реальними визнаються договори, в основі яких лежить не лише досягнення згоди, а й їх гарантоване виконання. До цієї групи договорів відносять, наприклад, договори позики, закладу, зберігання.Консенс-ні - за якими з усіх суттєвих умов досягнута згода сторін. Вони вважаються укладеними і набирають чинн не в момент виконан,а в момент досягнення згоди. Виділ.торгов договори, угоди про товарообіг, угоди про ек і техн. співр-во,угоди про інвестиц,податкові угоди та кредитні угоди. Торгові Д- встановлюють принципи торго-ек.відн-н між 2 країнами і закріплюють певні норми, що створ. правову базу таких відн-н. Угоди про ек і техн. співр-во- мають універс, довгостр хар-р, здійсн-ся в різних галузях ек і пром-техн співр-ва.

Кредитні уг-догов,в яких визнач-ся основні умови та принц надання між нар кредитів. Податк угоди-спрямров на усун подвійного оподаткув тов, посл, що надаю-ся в межах ек та наук-техн співр-ва. Багатостор конвенції- містять кодифіковані норми+стабільність змісту,що забезпеч висок рівень передбачуваності поведінки учасників МВ, вони відрізняються якістю та науков обгрунтов-тю.

Ох-зуйте МЕП як галузь МП.

Розглядаючи співвіднош МЕП з МП, слід зазначити, що перше базуеться на нормах i принципах останнього. Саме МП є основою МЕП. Тому необхідно звернути увагу на те, що міжнар. публічне право є основою МП. Це пояснюеться тим, що суб’ектами міжнар. публічного права е держави, їx угруповання та міжнар. орг-ції, які виступають одночасно i відповідними суб’ектами МЕВ. Сис-ма міжнар. норм i принципів, які регулюють відносини між державами i міжнар. орг-ціями, процес орг-ції i здійнення міжнар. ек. співроб., становить самостійну галузь міжнар. публ. права — МЕП. МЕП не є абсолютно відособленою галуззю МП. Воно перебувае у ф-онально-стрр-них i взаемно обумовлених зв’язках з іншими галузями МП — правом зовн. відносин, правом міжнар. договорів, правом міжнар. орг-цій, міжнар. повітряним правом, міжнар. морським правом, міжнар. еколог. правом, Міжнар. авторським правом, міжнар. космічним правом та ін

Як складова МП МЕП може i повинно розглядатися як самостійна правова сис-ма, галузь права. Воно мае свої складові ел-ти.

Структура системи МЕП:

—галузі — інститути — норми і принципи

Галузь права — сук-ність норм МЕП, які регулюють певну сферу у МЕВ (транспортне право)

Інститути — сук-ність норм МЕП, які регулюють певни види МЕВ (повітряне, річкове, залізничне)

Принципи — це конкретні правила поведінки які мають найвищу юр. силу

Систему курсу МЕП можна роздiлumu на Заг. й Особл. ч-ни.

У Заг. ч-ні об’еднані норми, які визначають сам предмет правового регул. МЕП, його джерела i принципи, дають уявлення про суб’ектів МЕВ i, зокрема, про державу як основного суб’екта МП. У Заг. ч-ні також розглядаються правовий статус міжнар. ек. орг-цій, питания правового регулювання діяльності(ТНК), міжнар. ек. договорів та забезпечення їх виконання, перевезень та інших напрямів міжнар. співроб.

В межах Особливої частини мае вивчатися міжнар. торг. право, міжнар. вал. право, міжнар. трансп. право, питания міжнар.-правового регулюв. промисл., с/г i науково-техн. співроб.

Ох-зуйте МЕВ як предмет МЕП

МЕВ є склад частиною сис-ми існуюч м\н відносин. Поняття “МЕВ” широке, вкл міждерж відносини, в яких суб’єктами виступають держави та їхні об’єднання як носії публічної влади. Суб’єктами можуть бути м\н орг-ції. Під міжн. відносинами слід розуміти відносини, які виходять за межі держав і виникають між ними. М\н віднос-ни регламент-ся нормами м\н права. МЕВ виник і встановл передусім між державами. Вони можуть виникати і між державами та м\н орг-ми, між м\н орг-ціями.

М\н ек віднос— це особл форма суспілн-виробнич зв’язків між окремими державами, між держ-ми і м\н організаціями,між м\н орг-ми. За змістом м\н ек відносини є складними. Це обумовлено 1)значною кількістю країн їх угруповань і м\н орг-цій, які є суб’єктами м\н ек від-н,2)суспільно-політичний устрій країн і їх угруповань. Існують певні особл-і в ек відносинах між країнами з різним соціал-ек устроєм.

Кожна з держав, вирішуючи свої внутір, а тим більше зовн. проблеми, вступае в ек. відносини з іншими державами та міжнар.ек. орг-ціями. Це зумовлюеться значною к-кістю чинників, серед яких, окрім pівня розвитку ек-ки, можна виділити МПП, прир.і та клімат. умови, географ. положения, доступ до морських шляхів, наявн. труд. та прир. рec.

3 огляду на ці та ін чинники держави вступають у певні відносини або безпосередньо, або через створені для цього угруповання країн, міжнар. ек. орг-ції.

Отже, нині важливою передумовою реалізації ек. потенціалу будь-якої держави, а також найголовнішюю гарантією забезпечення її наці. безпеки стае активна участь цієї держави у міжнар. економ. співробітництві на основі належного дотримання принципів i норм міжнар. права, всебічного розвитку передусім міждерж. торговельних зв’язків та взаемопроникнення економік.

Поняття та джер ММП.

Міжнар. ек. спів роб., насамперед між держ., обумовлює необхідність співпраці й у сфері організації та здійснення митної справи. Цей напрям співроб. Спрямив. на виріш. сис-ми економ., організац., правових та інших питань, які забезпечують сприятливі умови для розвитку та захисту економ. інтересів відповідних держав, захисту прав суб’єктів п-цької діяльності та громадян. Митна політика лежить в осн. організації митної справи як окремого напряму діяльності держави.

Міжнар. митн. право - підгалузь МЕП, яка вкл. в себе с-му норм і принципів, що регулюють відносини між держ. з митних та пов’язаних з ними інших питань міжнар. ек. співроб.

Міжнар договори як джерела ММП, слід зауважити, що вони можуть маги як універс., так і регіон. х-р.

Універс : Конвенцію про створення Ради митного співроб. 1950р, Конвенцію про номенклат. для класифік. товарів у митних тарифах 1950р., Міжнар конвенцію про спрощ. і гармоніз. митних процедур 1973 р.

Регіон: Угода про співроб. і взаємодопомогу у митних справах 1994р., яка укладена в рамках СНД.

Україна: Угода про митне оформл. транз. вантажів і багажу громадян; Угода про взаємне визнання митних док-тів і митних забезпечен.1993

Міжнародні організації, що діють у сфері митної справи, приймають акти, які є джерелами ММП. Всесв. митна орг-ція розробляє рекомендації, що забезпечують одноманітне тлумачення і застосування Конвенцій, укладених як за результатами роботи Ради, так і стосовно номенклатури для класиф. товарів у митних тарифах і оцінки товарів у митних цілях.. Крім того, розробляються рекомендації щодо примирення під час розгляду спорів з тлумачення і застосування Конвенцій.

Ще раніше Радою митного співр-ва(1971) були прийняті рекомендації «Про спрощ. митного контролю авіапасажирів на основі двоканальної системи». Мова йде про зелений і червоний канали, які сьогодні називають зеленим і червоним митними коридорами. (Зелений — пасажири без тов, що повинні обкл імпорт митом і податками, червоний — інші пас, що повинні пройти митні формальн.)

У країнах — членах ЄС на підставі відповідн. угод для їхніх громадян в аеропортах введено окремий третій канал, де вони проходять митне оформлення.

До міжнародних організацій, які поряд з виконанням інших функцій, займаються і митними питаннями, слід включити СОТ, ЮНКТАД, СНД, ЄЕС

Поняття та сис-ма МЕП

1. Шварценбергера, який стверджував, що МЕП— галузь м\н публ права і вкл такі компоненти: І) володіння природ ресурсами та їх експлуатація; 2) вироб-во та розподіл товарів; 3) невидимі м\н угоди господар або фін-го хар-ру; 4) кредити та фін-си; 5) відповідні послуги; 6) статус і організація суб’єктів, які здійсн таку діял-сть.МЕП вкл лише ті ек аспекти, котрі є об’єктом впливу м\н публ права, і Шварц-г викл внутр регулюв-я через те, що при цьому не створ-ся єдині для всіх держав норми і принципи.

Висновок: норми МЕП — це частина м\н публ права. Створюються суб’єктами м\н права і використ для урегулюв відносин між ними.

2. Фішера і Фікентшера Фішер –в систему МЕП слід вкл і норми внутр права, які регул м\н госп діял-сть. А.Фікентшер вважає, що будь-яка правова норма, пов’язана з м\н ек-ю, є нормою МЕП. Згідно цієї концепції в систему МЕП вкл не лише норми м\н публ, а й м\н приват права, нац норми, які регул-ть м\н ек відносини.

3.Вітчизняна концепція яка була розроблена і обгрунт наприкінці 20-х років академіком Корецьким, розгляд-я м\н госп право як комплексну міжгалуз дисципліну, яка регулювала м\н публ-прав та цивільно-правові відносини.Інші радянські вчені Богуславський, Лісовський та інші. вважали, що МЕП— це особлива галузь, м\н публ права.

Аналіз існ концепцій – МЕП - це сис-ма норм і принципів, які регул відносини між держ., між держ. і м\н орг-ціями, між м\н орг-ціями в процесі м\н ек спів роб., що є самост галуззю м\н публ права.

Структура системи МЕП:

—галузі —інститути —норми і принципи

Галузь права—сук-ність норм МЕП, які регул. певну сферу у МЕВ (транспортне право)

Інститути—сук-ність норм МЕП, які регулюють певни види МЕВ (повітряне, річкове, залізничне)

Принципи—це конкретні правила поведінки які мають найвищу юр. силу

Систему курсу МЕП можна роздiлumu на Заг. й Особл. ч-ни.

Порядок вступу до СОТ.

Як перший крок держава або незалежна митна територія, яка бажає вступити до СОТ, подає заявку на ім’я Генер директора з висловленням свого наміру вступити до СОТ. Дана заявка поширюється серед усіх Членів СОТ.Заявка розглядається Генер радою, яка призначає спеціальну Робочу групу по приєднанню країни-заявника. Завданням Робоч групи є вивчення заявки про прийом до Членів СОТ і представлення Генеральній раді або Конференції міністрів рекомендацій, у число яких може входити проект Протоколу про приєднання. Членом Робочої групи може бути будь-який із зацікавлених Членів СОТ. Голова Робочої групи призначається після консультацій Голови Генеральної ради із заявником і членами Робочої групи. Після формув Робочої групи Секретаріат інформує заявника про процедури, яких дотримуються робочі групи при розгляді питання про прийом нових Членів СОТ. В цілому, процедура прийняття нових членів передбачає: 1)вивчення режиму зовнішньої торгівлі держави або незалежної митної території, що бажає вступити до СОТ;2) проведення переговорів і визначення переліку поступок і зобов’язань відповідно до ҐАТТ 1994, а також переліку окремих зобов’язань відповідно до ГАТС;3)досягнення згоди сторін щодо Звіту Робочої групи, Рішення і Протоколу про приєднання, якими визначаються умови вступу до СОТ. Водночас, спершу на п’ятирічний період, країні надається статус спостерігача у Генер раді. Спостерігач може бути присутнім на Конференції міністрів, засіданнях Робочих комісій, груп, допоміжних органів Генер ради, що дає йому можливість більш докладно ознайомитись з діяльністю СОТ. При цьому спостерігач має робити фінансові внески до бюджету СОТ. Вивчення режиму зовнішньої торгівлі:Заявник представляє для поширення серед Членів СОТ Мемор, де докладно описується режим його зовнішньої торгівлі і наводяться відповідні статистичні дані. Одночасно серед членів Робочої групи поширюються копії діючої сітки тарифних ставок і номенклатури Гармонізов системи (ГС), а також інших законів та інструкцій заявника, що мають відношення до питання про прийняття його в Члени СОТ. При підготовці Меморанд та іншої документації Секретаріатом та окремими Членами СОТ заявнику може надаватися технічна допомога. Після поширення Мемор, з метою прояснення режиму зовн торгівлі та залежно від повноти поданої інформації, може бути організовано кілька раундів обміну питаннями і відповідями між членами Робочої групи та заявником.

Проведення переговорів про доступ на ринки товарів і послуг.На тій стадії, коли вивчення режиму зовнішньої торгівлі просунулося достатньо далеко, члени Робочої групи можуть розпочати двосторонні переговори щодо доступу на ринки товарів і послуг та з інших питань, що вимагають узгодження. Робота з вивчення фактів, що стосуються режиму зовнішньої торгівлі, та переговори можуть збігатися в часі і вестися паралельно.

Порядок проведення переговорів щодо поступок і зобов’язань у галузі торгівлі товарами й окремих зобов’язань в галузі торгівлі послугами є наступним: у випадку торгівлі товарами зацікавлені Члени подають свої вимоги, а заявник на цій основі готує свої початкові пропозиції, або заявник подає свій проект переліку поступок і зобов’язань як основу для переговорів; О у випадку торгівлі послугами зацікавлені Члени СОТ подають свої вимоги, а заявник готує свій проект Переліку окремих зобо в’язань, або за поданням заявником проекту Переліку надходять зустрічні вимоги зацікавлених Членів СОТ; у будь-якому випадку переговори ведуться на двосторонній основі виходячи з початкових документів; після завершення двосторонніх переговорів готується Розклад поступок і зобов’язань у рамках ҐАТТ 1994 і Розклад зобов’язань у рамках ГАТС, що розглядаються на багатосторонній основі і додаються до проекту Протоколу про приєднання до СОТ як його невід’ємні частини.

Підготовка та узгодження Звіту Робочої групи.У підсумковому Звіті Робочої групи Генеральній раді або Конференції міністрів коротко викладається зміст дискусій, що відбулися. До Звіту додаються проекти Рішення і Протоколу про приєднання до СОТ. Протокол про приєднання до СОТ містить умови приєднання, узгоджені між заявником і членами Робочої групи, та положення про членство. Т.ч., Протокол відображає умови приєднання конкретного заявника. Після прийняття Звіту Робочої групи Генеральною радою або Конференцією міністрів і схвалення проекту Рішення не менше ніж двома третинами Членів СОТ, Протокол про приєднання до СОТ набуває чинності через ЗО днів після згоди заявника, вираженої або підписом, або представленням документа про ратифікацію, якщо такого роду угода потребує схвалення парламентом заявника.

Рішення МО, як джерела МЕП.

Одним з предметів дискусій, які ведуться в межах МЕП, є питання про те, чи є рішення МО джерелом МЕП. Рішення МО є правовими актами, містять у собі відповідні правила та принц здійснення МЕВ, розраховані на неодноразове їх використання і здебільшого не мають конкретного адресата. Їх можна розглядати як джерело МЕП. Рішення МО, як правило, мають рекомендаційний хар-р. Відповідно до Статуту ООН її ГА з основних питань діяльності ООН формує лише рекомендації. Такі норми не є імперативними. Їх виконання не може здійснюватися примусово. Вони надають правомірності діям, які були б неправомірними за відсутності рекомендаційної норми. Напр, Конференція ООН з торгівлі та розвитку 1964 р. рекомендувала надавати преференційні митні пільги країнам, що розвиваються. Якби не було цієї рекомендації, то винятки на користь країн, що розвиваються, з режиму найбільшого сприяння були б незаконними.

Західні фахівці з МП назвали рекомендаційні норми “м’яким законодавством” (тобто не обов’язковим, але таким, що має юридичне значення). Як свідчить досвід, резолюції ГА ООН використовують при розробці міжнар договорів. Текст рекомендацій трансформується в текст статей договору. Положення резолюцій часто набирають обов’язкового характеру з огляду на те, що відбувається процес створення норм права за допомогою звичаю.Резолюції можуть застосовуватись і для констатування чи тлумачення чинних міжнар-правових норм.

Рішення окремих організацій мають обов’язковий характер. Напр, рішення Ради ЄС є обов’язковими для держав—учасниць. Фундаментальними для МЕП є такі прийняті ГА ООН у 1974 р. документи, як Хартія ек прав та обов’язків держав, Декларація про новий міжнар ек порядок, Програма дій щодо встановлення нового міжнар ек порядку, а також резолюція ГА ООН 1979р“Об’єднання і прогресивн розвиток принципів і норм МП, які стосуються правових аспектів нового міжнар ек порядку”.

СОТ як МЕО.

СОТ є міжнар структурою, яка заснована на ГАТТ, результатах попередніх погоджень, а також на домовленостях, досягнутих під час Уругв раунду,— це об’єднання держав, спрямоване на створення і підтримку системи юридичних норм МТ. Членами СОТ є 149 держав та окремих митних територій, на які припадає приблизно 95% обсягу світової торгівлі. Заявки на приєднання до СОТ подали ще майже 30 країн . В 1995 р. СОТ замінила ГАТТ, яка існувала з 1947 року. Головними задачами СОТ є лібералізація МТ, забезпечення її справедливості та передбачуваності, сприяння ек зростанню та підвищенню добробуту людей. Країни-члени СОТ вирішують ці завдання шляхомконтролю за виконанням багатостор угод, проведення торгов-х переговорів, врегулюв торгов суперечок у відповідності із визначеним організацією механізмом, проведення огляду національної ек політики держав-членів, а також надання допомоги країнам, що розвиваються. СОТ є організацією, під керівництвом якої: здійснюється нагляд за імплементацією ГАТТ та пов’язаних з нею угод, Генер угоди з торг посл(ГАТС), Угоди з торгов аспектів прав інтелект власності (ТРІПС); проводяться періодичні огляди торгов політики країн-членів; відбувається врегулювання торговсуперечок на основі правил, закладених в її правових нормах. Слід також підкреслити, що організація відповідає за впровадження як всіх багатостор угод, так і угод з обмеженою кількістю учасників, а також тих, які будуть розроблятися в рамках організації у майбутньому. Створення СОТ фактично стало найбільшою реформою світової торгівлі за період, що минув з кінця ІІ світової війни, реалізувавши у більш сучасній формі спробу створення у 1948 році МО торгівлі. Цим було завершено формув основного комплексу універсальних договорів системи ГАТТ, що дозволяє говорити про створення нового глобального правового порядку в трьох основних сферах торгов операцій – товари, послуги, інтелект власність – до якого сторони ГАТТ прагнули з моменту підписання Генеральної угоди. Багатостор міжнар торгов систему, в центрі якої знаходиться СОТ, в широкому розумінні можна визначити як сукупність міжнар правил, яких країни мусять дотримуватись у торгов відносинах між собою. Правила ці спрямовані на те, щоб всебічно сприяти відкритій і ліберальній торгівлі. СОТ слугує як форумом для переговорів, так і арбітром у врегулюванні торговельних суперечок між країнами-членами. За понад 50 років існування система ГАТТ/СОТ довела свою ефективність і досягла значного прогресу в лібералізації МТ шляхом низки міжнародних переговорів, відомих під назвою „раунди багатостор торгов переговорів”. Передостанній, восьмий або Уруґвайський раунд переговорів завершився 1994 року підписанням Марракеської угоди про заснування СОТ. Нині триває дев‘ятий, так званий “раунд розвитку”. Крім того, кілька МО – ООН, МВФ, МБРР тощо – мають статус спостерігача в окремих структурах СОТ. Сфера діяльності СОТвизначається угодами та іншими правовими документами. Найважливішими функціями СОТ є: -контроль за виконанням угод і домовленостей; -проведення багатосторонніх торговельних переговорів і консультацій між зацікавленими країнами-членами; -врегулювання торговельних суперечок; -огляд національної торговельної політики країн-членів; -технічне сприяння державам, що розвиваються, з питань, які належать до компетенції СОТ; -співр-во з між нар спеціалізованими організ-ми.

Україна як суб’єкт МЕП.

В 1991 році ВРУкр прийняла закон про зовнішньоек діяльність. Він заклав основу правового регулювання міжнар ек діяльності. Терміну МЕД в українській термінології відповідає ЗЕД. ЗЕД – діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами;

Суб’єкти господарської діяльності України та іноземні суб’єкти господарської діяльності при здійсненні ЗЕД керуються такими принципами:

Пр-м суверенітету народу України у здійсненні ЗЕД, що полягає у: виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати ЗЕД на території України, керуючись законами, що діють на території України; обов’язку України неухильно виконувати всі договори і зобов’язання України в галузі МЕВ;Пр-м свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у: праві суб’єктів ЗЕД добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв’язки; праві суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які не заборонені законами України; додержанні при здійсненні ЗЕД порядку, встановленого законами України; виключному праві власності суб’єктів ЗЕД одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності;Пр-м юридичної рівності і недискримінації, що полягає у: рівності перед законом всіх суб’єктів ЗЕД, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні ЗЕД; забороні будь-яких, крім передбачених законами дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб’єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками; неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб’єктів, крім випадків, передбачених цим Законом;Пр-м верховенства закону, що полягає у: регулюванні ЗЕД тільки законами України; забороні застосування дій місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб’єктів ЗЕД умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України; Пр-м захисту інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної

діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава: забезпечує рівний захист інтересів всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб’єктів господарської діяльності на її території згідно із законами України; здійснює рівний захист всіх суб’єктів ЗЕД України за межами України згідно з нормами міжнародного права; здійснює захист державних інтересів України як на її територіі, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права;

Пр-м еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

У. як суб’єкт МЕП має особливості обумовлені конституцією і нац законодавством. Відповідно до Констит. У. земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші прир ресурси, які є в межах території У, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) ек зони є об’єктами права власності укр народа. Від імені укр народа право власника здійснюють органи держ влади та органи місцевого самоврядуван-ня у межах визначених Констит-ю. У ст. 13, при цьому держава забезпечує захист прав всіх суб’єктів права власності і госпо-дарювання, соц спрямованість ек-ки. Всі суб’єкти права власності визнаються рівн перед з-ном. Земля є осн нац багатством, що перебуває під особл. охороною держ.

Ст 14 К-ї У. визначає умови зовн зносин держ ЗЕД. Митні справи визначаються виключно з-нами У. Те саме має місце і при використанні її ек, природних та інфраструктурних ресурсів. КМУ організовує і забезпечує здійснення ЗЕД держ-ї митн справи. Поряд з цим у Деклар-ї про держ суверенітет У. від 16 липня 1990 року розділ 10 (міжн. відн) зазначалося, що У., як суб’єкт МП здійснює безпосередні зносини з інш держ-ми, укладає з ними договори, обмін з ними торг представництвами, бере участь у діял.ті МО в обсязі необхідному для ефективного забезпечення нац інтересів в ек, еколог, інформац, наук-техн, та інших сферах. У. виступає рівнопр учасником міжн спілкування, бере участь у заг-євр процесі та європ стр-рах, участь У. в діял.ті МО значно розширює її можливості в міжн ек співроб-ві. Виходячи з положень з-нів У. “Про ек самостійність У”. від 3 08 1990, “Про ЗЕД” від 16 квітня 1991, У. є самост. суб’єктом у здійсненні і регулюванні міжн відносин.

Форми участі держав у МЕВ.

МЕВ-особлива форма суп-виробничих зв’язків між окремими державами, між держ та МО та між МО-ми. Сучасні МЕВ є системою економічних зв’язків, які хар-ся: 1. виходом за межі національних господарств 2. взаємодією юр і фіз осіб, держав і міжнар організацій 3. визначеністю форм 4. різними рівнями глибини існування, функціонування, здійснення. Виділяють такі форми МЕВ: міжн вал від-ни; фін- кред; виробниче співроб-во; науково-технічне співроб; трудові від-ни; міжн торгівля товарами та послугами; міжн трансп від-ни.

Формами МЕВ є:1. між нар торгівля товар, посл, продукт інтелект вл-ті. 2. між нар рух капіталу у вигл прямих і портф-х інвестиц, кредитів, офіц допомоги розвитку 3. між нар трудова міграція.

Зона преференційної торгівлі – початкова стадія регіонального інтегращиного процесу. Країни такого угруповання лібералізують товельні відносини між собою, усуваючи перепони в торгівлі деякими (але не всіма) товарами та послугами. На цій стадії ще не відпрацьовано єдиний механізм оподаткування при перетині то варом кордону, діють різні митні правила тощо. Квоти для імпопту товарів з країн-партнерів можуть бути розширені, але не ліквідуються цілком. Полегшуються умови для руху факторів ви робництва. (СНД)

У вільному торговельному просторі всі бар’єри на шляху торгівлі усунені. В ньому не допускаються ніякі дискримінаційні податки, квоти, тарифи, інші торговельні бар’єри. Простір інколи створюється для певного класу товарів і послуг. Кожна країна – член вільного торговельного простору – вільна встановлювати будь-які тарифи або інші обмеження на торгівлю з країнами, які не входять до цього об’єднання. Найвідомішим вільним торговельним простором є Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ), Північно-Американська асоціація вільної торгівлі між США, Канадою та Мексикою — НАФТА (1994 р.), яка еволюціонує в бік спільного ринку. Митний союз усуває бар’єри в торгівлі товарами серед країн-учасниць, передбачає спільну торговельну політику стосовно до країн, що не входять до митного союзу. Звичайно це проявляється при прийнятті зовнішнього тарифу (мита), за допомогою якого імпорт з країн, що не входять у митний союз, обкладається однаковим митом при продажу товарів будь-якій країні – учасниці митного союзу. Доходи від тарифів потім розподіляються між учасниками митного союзу згідно з певними встановленими пропорціями. “Спільний ринок” ЄЕС – яскравий, але не єдиний приклад економічної ефективності митного союзу. На всіх континентах існують регіональні союзи у формі митних союзів: ЄАВТ, “МЕРКОСУР”, Андський пакт, Митний союз Центральної Африки, Асоціація країн Південно-Східної Азії. Спільний ринок не має торговельних бар’єрів і характеризується спільною зовнішньоторговельною політикою. Крім того, у спільному ринку мобільними є чинники виробництва між країна-ми-учасницями. Обмеження на імміграцію, еміграцію та переливання капіталу через кордони усунені. Чинник мобільності дозволяє більш ефективно використовувати працю, капітал і технологіюю Але підвищення продуктивності праці країн – учасниць спільного ринку в цілому є завжди передбачає однакову вигоду для всіх країн, які входять до нього. Через цю обставину виникають труднощі у створенні спільного ринку в різних частинах земної кулі. Прикладом успішної політики спільного ринку може слугувати ЄЕС. Ек союз вимагає не лише інтеграції у сфері зовнішньоторговельної і виробничої діяльності, але й інтеграції ек політики. Країни – учасниці ек союзу на доповнення до вільного переміщення товарів, послуг, чинників виробництва повинні гармонізувати грошово-кредитну політику, оподаткування та державні витрати. Крім того, учасники економічного союзу повинні викорис-товувати спільну валюту. Фактично останнє може бути реалізоване створенням систем фіксованих валютних курсів. Формування ек союзу вимагає від держав відмови від значної частини їх нац суверенітету. Серед найвідоміших регіональних об’єднань слід назвати ЄС, НАФТА, МЕРКОСУР, ЄАВТ та СНД.

Визначте поняття, види основних джерел МЕП, охар-те їх особливості.

12 3 4 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒

Последнее изменение этой страницы: 2019-04-10; Просмотров: 211; Нарушение авторского права страницы