Правове закріпл і зміст принц невід’ємн сувер держав над їх прир рес.

Принцип-керівна ідея, основоположна засада, правило здійснення якоїсь діяльн-ті Бувають основні та спеціальні. Це спец-й! Принцип невід’ємного суверенітету держав над їх природни­ми та іншими ресурсами, а також над їх економічною діяльністю випливає із загального принципу державного суверенітету. Юри­дичне закріплення цей принцип знайшов насамперед у Деклара­ції 1974 р. і в Хартії 1974 р. ст. У Хартії зазначено:«Кожна держава може і повинна вільно здійснювати повний постійний суверенітет над усіма своїми багатствами, природними ресурсами й економічною діяльністю, включаючи право на воло­діння, використання та експлуатацію». У Декларації 1974 р передбачає право країн, що розвиваються, або тих, які перебува­ють під колоніальним і расовим пануванням, іноземною окупа­цією, на своє звільнення і відновлення контролю над власними природними ресурсами та економічною діяльністю. У розвиток цієї ідеї Хартія проголошує право і обов’язок усіх держав індивідуально і колективно боротися за ліквідацію колоніалізму, апартеїду, расової дискримінації, неоколоніалізму і всіх зовнішніх форм агресії, проти окупації і панування та всіх економічних і політичних наслідків, що випливають із цього. Держави, які проводять політику примушування, несуть економі­чну відповідальність перед країнами, територіями і народами, повинні відшкодовувати чи повністю компенсувати використан­ня і скорочення їх природних та інших ресурсів. Принцип невід’ємного суверенітету держав над їх природни­ми та іншими ресурсами, а також їх економічною діяльністю діс­тав розвиток і юридичну фіксацію у ряді міжнародних угод, кон­венцій. Водночас слід зазначити, що такі держави, як США, Англія і ряд інших капіталістичних країн, намагалися через голо­сування перешкодити включенню цього принципу у зміст Хартії 1974 р. і Декларації 1974 р. І лише активна і послідовна позиція насамперед країн — членів колишньої Ради Економічної Взаємо­допомоги дала можливість юридично закріпити цей принцип.

100. Правове закріпл і зміст принц свободи вибору форми організації зовн-ек зв’язків .

Принцип-керівна ідея, основоположна засада, правило здійснення якоїсь діяльн-ті Бувають основні та спеціальні. Це спец-й! Принцип свободи вибору форми організації зовнішньоек звязків надає можливість вільного вибору певних форм співр-тва у зовнішньоек відносинах. Цей принцип знайшов чітке своє закріплення і висвітлення у ст. 4 Хартії 1974 р.: «При здійсненні міжнародної торгівлі та інших форм ек співр-ва кожна держава вільно вибирає форму організації своїх зовнішньоек відносин і укладає двосторонні та ба­гатосторонні угоди міжнар ек співр-ва, що відповідають її міжнародним зобов’язанням і потребам». Аналіз існуючих форм організації зовнішньоек від­носин дає можливість з’ясувати роль держави у цій справі. ЗУ «Про ЗЕД», 1991 р. Відповідно до цього закону одним із принципів зовнішньоек діяльності є принцип свободи зовнішньоек підприємництва. Його суть по­лягає у праві суб’єктів такої діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв’язки, здійснювати її у будь-яких формах, які не заборонені чинним законодавством, виключному праві власності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одер­жані ними результати. Суб’єктами зовнішньоек діяльності згідно із зазна­ченим Законом є фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), юридичні особи, які зареєс­тровані і розташовані на території України (підприємства, органі­зації та об’єднання всіх видів, у тому числі акціонерні та інші ви­ди господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, фірми «Торговий дім», посередницькі та консультацій­ні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об’єднання, організації тощо), об’єднання фізичних і юридичних осіб, спільні підприємства та ін.

Принцип свободи вибору форми організації зовнішньоек діяльності полягає також і в тому, що кожна держава має право встановлювати свободу торгівлі, тобто свободу ввезення і вивезення товарів без будь-якого регулювання її з боку держави (політика фрі-тредерства — вільної торгівлі). Взагалі така політика на початку XX ст. почала втрачати своє значення і поступилася міс­цем протекціонізму- системі ек законів держави, спря­мованих на захист нац пром-ті і с\г від іноземної конкуренції, а також на проникнення на зовнішні ринки і загарбання їх. Найважливішим знаряддям при цьому є введення і здійснення відповідної митної політики, яка зво­диться до встановлення мита під час імпорту й експорту товарів.

Держави можуть здійснювати і ліцензування ввезення або ви­везення товарів.

Шпори з предмету Міжнародне економічне право на 150 питань.

Шпаргалка на зимову сесію по міжнародному економічному праву, МЕіМ, 2011 рік.

• Каталог

 

• Частина 1

 

• Частина 2

 

• Частина 3

 

⇐ Предыдущая22232425262728293031Следующая ⇒

Поделиться: