Правові основи забезпеч виконання зобов’язань за МЕДог.

Однією з особливостей МЕП, як і МП в цілому, є відсутність міжна­родних інститутів, які б забезпечували у примусовому порядку виконання його норм. Тому головна роль у цій справі належить самим державам, які діють самостійно, індивіду­ально або об’єднуються у відповідні МО. За­значену особливість слід враховувати і під час з’ясування питання про забезпечення виконання міжнар ек договорів. Як свідчить практика міжнар ек співр-ва, абсолютна більшість міжн ек дог, а отже і зобов’язань, що закріплюються в них, виконується належ­ним чином. Будь-які порушення норм, що діють у цій сфері, невиконання або неналежне виконання своїх міжнародних зобов’язань є правопорушенням, тобто міжна­р деліктом, який потребує свого відповідного розгляду, з тим щоб у певний спосіб зреагувати на такий факт. Норми бага­тьох міжнар-правових актів спрямовані на правове забезпе­чення виконання зобов’язань між нар ек договорів. Так, у главі шостій Статуту ООН передбачені мирні засоби розв’язання всіх спорів між державами, зокрема і спорів міжна­р ек характеру. Держави, між якими виникли спірні питання, з метою забезпечення міжнар миру і без­пеки повинні передусім намагатися вирішувати їх через дипло­матичні переговори, обстеження, посередництво, примирення, арбітражний або судовий розгляд, звернення до регіональних ор­ганів або іншими мирними засобами. Які засоби – справа держав, між якими виник спір.У Хартії 1974 р. зафіксовано, що жодна держава не може за­стосовувати відносно іншої або заохочувати використання еко­номічних, політичних або будь-яких інших заходів примусового характеру, спрямованих на ущемлення її суверенних прав або отримання з цього якої-небудь вигоди. Важливі положення з цього питання містяться в Заключному акті Наради з безпеки та співр-ва в Європі,1975 р. Питання правового захисту інтересів сторін урегульовано і в окремих конвенціях. Конвенція ООН про договори міжна­родної купівлі-продажу товарів (Відень, 1980 р.) містить норми, в яких закріплені засоби правового захисту у разі порушень дого­вору продавцем і покупцем. На забезпечення виконання зобов’язань між нар ек договорів спрямована діяльність Міжнар арбітра­жу, Міжнар суду та деяких інших міжнародних структур, їх функціонування і використання при цьому міжнар-пра­вових норм слід розглядати як один із важливих напрямів право­вого регулювання забезпечення виконання міжнар ек дог. Арбітражний розглядміжнародних спорів передбачений ря­дом міжнародно-правових документів, серед яких можна назвати Гаазьку конвенцію про мирне розв’язання міжнародних зіткнень 1907 p., Загальний акт про мирне розв’язання міжнародних спо­рів 1928 p., Статут ООН, статути регіональних міжнародних ор­ганізацій, Зразкові правила арбітражного процесу 1958 p., арбіт­ражні договори та інші угоди між окремими країнами.Водночас слід зазначити, що й національне законодавство ба­гатьох країн також спрямоване на забезпечення належного вико­нання міжнародних та зовнішньоекономічних договорів. Напри­клад, шостий розділ Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» містить норми, які передбачають відпо­відальність у зовнішньоекономічній діяльності. Майнова відповідальність застосовується у формі матеріаль­ного відшкодування прямих, побічних збитків, упущеної вигоди, матеріального відшкодування моральної шкоди, а також майно­вих санкцій. Кримінальна відповідаїьність у зовнішньоекономі­чній діяльності застосовується у випадках, передбачених кримі­нальним законодавством Укр.УКР:Правове регулювання укладання міжн ек договорів має ЗУ від 2004р. “Про міжн договори”, нормат акт, який регулює ЗЕД, є Закон “Про ЗЕД”, від 16.04. 91, Інші норми: “Про іноземні інвестиції”, “Митн кодекс Укр” та ін. З деяких питань ЗЕД приймаються постанови ВРУ. Ряд норм, що використовуються у цій галузі правового регулювання, міститься у Цивільному Кодексі Укр. КабМін Укр також приймає постанови щодо рег-ня ЗЕД. Можуть використовуватися норми адміністр, митного, валютно-фін, трудового, податкового та ін зак-ва. Отже, правове рег-ня відносин, що виникають на осн МЕВ, має комплексний міжгалузевий характер. Відмінності між нормами нац і міжн права, що регулюють ЗЕД негативно впливають на міжн співроб-во тому виникає необхідність в уніфікації нац нормативів. Цим займається Комісія 00Н з права міжн торгівлі, нею були розроблені важливі міжн-правові акти, Конвенція про договори міжн купівлі-продажу товарів, Конвенція про позовну давність у міжн купівлі-продажу, Акт про міжн комерц арбітраж та ін. Немало зроблено у створенні правової основи міжн ек договорів Євр Ек Комісією 00Н (Керівництво по складанню договорів на спорудж крупних пром об’єктів; К-во по складанню міжн договорів про промислове співроб-во; Ряд доків розроблено Міжн торговою палатою. (Уніфіковані звичаї і практика для документарних акредитивів. Уніфіковані правила по інкасо торгових доків та ін.

111. Правові питання участі ЄС в системі сучасн МЕВ.

Договір про створення ЄС було підписано в 1992 році в Маастрихті (Нідерланди) керівниками держав-членів Європ-го співтовариства. 1 листопада 1993 року договір набрав чинності. 2 жовтня 1997 р. була підписана Амстердамська угода, яку можна розглядати як удосконалений варіант раніше підписаної Маастрихтської угоди. Підписанню угоди про ЄС передував досить тривалий процес побудови європ. інтеграційної моделі.

На сьогодні ЄС являє собою найвищий ступінь європ-ї ек і політ інтеграції. До його складу входять 27 держав.

ЄС базується на 3 засадах: 1. Європейське співтовариство (ЄОВС, ЄЕС, ЄВратом) з доповненнями, та формами співробітницва, передбаченими угодою про ЄС.

2. Спільна зовн політика і політика у сфері міжн безпеки. 3. Співробітництво у внутр та правовій політиці.

Цілями ЄС стало: – Утворення тісного союзу народів Європи; – Сприяння збалансованому та довгострок ек прогресу;- Посилення ек та соц співробітництва;

- Утворення ек та валютного союзу і створення єдиною валюти (вже утворена-євро);- Утвердження власної ідентичності в міжн сфері, особливо шляхом проведення спільної зовн політики; – Розвиток співробітництва у сфері юстиції та внутр-х справ; – Збереження та примноження спільтних надбань.

ЄС поступово трансформується з МО, з ек та політ союзу західноєвропейських країн в обєднання д-в з єдиною валютою, громадянством, кордонами, єдиною зовн та внутр пол.кою. Європарламент з кожним роком перебирає повноваження головної законодавчої інституції на тереторії 15 д-в, Євро комісія дедалі більше нагадує наднац уряд. Основним джерелом права в державах є конституція, відповідно до якої приймаються інші закони, нормативні акти. У Європейському Союзі функції конституції виконують засновницькі договори ЄС, ЕОУС, Евратома, Договір про Європейський Союз, інші акти, що їх змінюють і доповнюють. Серед них ключове значення має Договір про ЄС, який багато європейських юристів і політичних діячів розглядають як конституцію ЄС. Джерелом вторинного права ЄС виступають перш за все акти, що видаються інститутами Союзу в рамках їх компетенції, а також міжнародні договори Союзу і угоди, укладені в рамках ЄС його державами-членами. Договір про ЄС наділяє інститути ЄС повноваженнями видавати два види нормативно-правових актів: регламенти і директиви. Крім нормативних актів, що приймаються інститутами ЄС, до джерел права ЄС відносяться також нормативні договори: *Міжнародні договори, що укладаються ЄС з «третіми» країнами і міжнародними організаціями, у тому числі і договори, в яких однією стороною виступають спільно ЄС і держави-члени. *Угоди і конвенції, що укладаються в рамках ЄС всіма або окремими державами-членами. Такі угоди держави-члени як правило укладають з питань, що не входять в компетенцію інститутів ЄС.

⇐ Предыдущая24252627282930313233Следующая ⇒

Поделиться: