Щільність уроку, його види і способи регулювання.

Одним із важливих показників продуктивності шкільного уроку з фізичної культури є його щільність – відношення раціонально використаного часу до часу, який було відведено на урок. Це відношення виражається у відсотках. Розрізняють загальну і рухову (моторну) щільність уроку.

Загальна щільність уроку – це узагальнений показник раціонального, іншими словами, виправданого з педагогічної точки зору використання часу уроку до всього часу, відведеного на уроку (як правило, 45 хвилин). Що слід розуміти під витраченим часом, виправданим із педагогічної точки зору? Це час, необхідний для: 1) організації учнів, постановки навчальних задач; 2) повідомлення та закріплення теоретичного матеріалу; 3) виконання вправ; 4) виправлення помилок, надання допомоги, страховки; 5) підготовки до прибирання снарядів, необхідних переміщень учнів на уроці; 6) вивчення техніки фізичних вправ, розвитку рухових якостей; 7) методичної підготовки учнів, формування вміння займатися фізичним вихованням самостійно; 8) формування мотивації учнів; 9) застосування наочних приладів, технічних засобів, показу вправ; 10) здійснення педагогічного контролю; 11) підведення підсумків уроку; 12) проведення на уроці виховної роботи.

Загальна щільність уроку визначається за простою формулою: раціонально використаний час на уроці (у хвилинах) ділиться на тривалість уроку (як правило, 45 хвилин) і множиться на 100%. Наприклад, раціонально використаний час складає 35 хвилин. Визначаємо загальну щільність: 35 : 45 • 100% = 77,8%. Для досягнення максимальної загальної щільності необхідно, по-перше, розробити чіткий перелік педагогічно доцільних заходів, спрямованих на підвищення загальної щільності уроку (як це робити, ви узнаєте пізніше, коли ми будемо розглядати питання підготовки вчителя до уроку). По-друге, цей перелік має постійно доповнюватися, змінюватися, а це може бути результатом лише повсякденної творчої активності педагога. Як ви розумієте, загальна щільність повноцінного уроку має наближатися до 100%.

Моторна (рухова) щільність уроку визначається відношенням часу, який витрачено учнями безпосередньо на рухову діяльність, до всієї тривалості уроку. Моторна щільність уроку не може досягати 100%, адже інакше не залишиться часу для пояснення нового матеріалу, аналізу помилок тощо. Отже, моторну щільність уроку будемо визначати за наступною формулою: час виконання фізичних вправ на уроці (у хвилинах) ділиться на тривалість уроку і множиться на 100%.

Оцінка загальної та моторної щільності уроку здійснюється методом хронометрування діяльності учнів на уроці. Як правило, при цьому всі види такої діяльності об'єднуються у 5 основних: 1) виконання вправ; 2) пояснення; 3) допоміжні дії; 4) очікування черги; 5) простій.

В залежності від задач, специфіки учбового матеріалу, стану та працездатності учнів, матеріально-технічних можливостей та інших умов показник моторної щільності уроку може досягати високого рівня, наприклад, при вдосконаленні техніки рухів і розвитку рухових здібностей. На уроках переважно освітньої спрямованості, де переважно повідомляються знання та вивчаються складні рухові дії, моторна щільність уроку може бути нижчою від 50%, що не є відхиленням від норми.

Забезпечення оптимальної щільності занять фізичними вправами має дуже велике значення, оскільки саме від цього в першу чергу залежить повноцінність розв'язання педагогічних задач. Неефективні, недоцільні дії та простої сприяють зниженню установки на роботу, дисципліни, інтересу до занять. Тому турбуватися про забезпечення оптимальної щільності необхідно під час підготовки до уроку, приділяючи особливу увагу підбору методів і методичних прийомів навчання, виховання, організації школярів. Важливо звести до мінімуму час, що витрачається на допоміжні дії. Для цього слід заздалегідь передбачати раціональне розміщення учнів у залі чи на майданчику, виключати можливість невиправданих перебудов і переміщень, активізовувати самостійність школярів, залучати деяких активних і підготовлених учнів у якості своїх помічників, продумати установку та прибирання знарядь, використовувати колову форму організації тощо. Наприклад, установку та прибирання снарядів можна використовувати для розв'язання освітніх і виховних задач – навчання прикладним засобам перенесення вантажів, уміння узгоджено взаємодіяти в колективі. Загальну та моторну щільність уроку можна підвищити шляхом заповнення пауз під час вичікування черг (наприклад, при естафеті) спеціальними завданнями на спостереження, аналіз, оцінювання дій інших школярів або виконанням вправ на розслаблення.

Щільність уроку визначають наступні чинники: 1) задачі, що розв'язуються на уроці (наприклад, перевірка засвоєння рухових умінь і навичок); 2) характер рухової діяльності (наприклад, комплексний уроку чи урок легкої атлетики).

Для підвищення щільності уроку необхідно знати способи її регулювання. Пропоную наступні способи.

1) Ретельна підготовка до уроку.

2) Раціоналізація організаційних заходів (наприклад, рапорт чергового замість переклички, збільшення кількості підгруп для виконання вправ тощо).

3) Вибір оптимального методу організації учнів (фронтальний, груповий, командний, індивідуальний, парний і т. п.).

4) Виконання загальнопідготовчих вправ під час пауз, викликаних очікуванням черг.

5) Дотримання оптимальної тривалості теоретичних пояснень.

Моторну щільність уроку слід доводити до вельми значних величин; це гарантуватиме ефективність уроку відповідно до правил раціонального нормування навантажень і відпочинку, які випливають із закономірностей навчання руховим діям.

⇐ Предыдущая9101112131415161718Следующая ⇒

Поделиться: