Архитектура Аудит Военная наука Иностранные языки Медицина Металлургия Метрология Образование Политология Производство Психология Стандартизация Технологии |
Визначення міцності щільного природного заповнювача за дробимістю при стискуванні у циліндрі
Випробування полягає в тому, що пробу заповнювача стиску-ють з необхідним зусиллям у товстостінному сталевому циліндрі, а потім визначають ту частину зерен, які роздрібнилися при цьому. Випробовують щебінь або гравій фракцій 5...10, 10...20, 20...40 мм. Заповнювач, крупніший за 40 мм, попередньо подрібнюють, про-сіюють та випробовують за вказаними вище фракціями (ГОСТ 8269-87). Кожну фракцію одержують шляхом просіювання на двох ситах з діаметрами отворів, що відповідають найбільшій (Д max ) та найменшій ( dmin ) крупності фракції. Для випробування відбирають проби трьох фракцій масою не менше 2,0 кг кожна. Випробування щебеню чи гравію виконують в сухому або водонасиченому (2 го-дини) стані. Для визначення міцності заповнювачів даної фракції засипають з висоти 50 мм у стандартний циліндр (рис. 2.1.) діамет-ром 150 мм так, щоб після розрівнювання рівень матеріалу мав за-пас 15 мм до верхнього краю циліндра. Потім у циліндр вставляють плунжер таким чином, щоб верхня кромка вузької його частини зна-ходилась на рівні верхньої кромки циліндру. Якщо кромки циліндру та плунжер не співпадають, то виймають або додають декілька зе-рен заповнювача. Після цього циліндр з плунжером розміщують на нижній плиті преса. Збільшуючи тиск преса на 1...2 кН за секунду, доводять його до 200 кН – 20000 кгс. Після стискання пробу запов-нювача висипають із циліндру та зважують ( m 1 ), просіюють крізь сито, розмір отворів якого залежить від розміру фракції, та прийма-ється за табл.2.1. (ГОСТ) 8269-87.
Рис.2.1. Схема стандартного циліндра для визначення міцності щільного заповнювача: а) циліндр; б) плунжер; в) дно.
Таблиця 2.1
Для поточного контролю щебеню (гравію) використовується ци-ліндр діаметром 75 мм (проба не менше 0,5 кг, випробування фрак-цій 5...10 та 10...20 мм, максимальне навантаження 50 кН). Залишок на ситі зважують ( m 2 ) та визначають показник дробимості за фор-мулою, %: . Випробування проводять 2 рази, використовуючи дві підготов-лені проби. Одержаний показник дробимості співставляють з відпо-відним стандартом залежно від виду заповнювача і визначають його марку за дробимістю (табл. 2.2. та табл. 2.3.).
Таблиця 2.2
Таблиця 2.3
Результати випробувань заносять до табл. 2.4. Таблиця 2.4 |
Последнее изменение этой страницы: 2019-04-10; Просмотров: 202; Нарушение авторского права страницы