Прилади та обладнання, матеріали

Фарфорові ступки; стандартний набір сит, сушильна шафа, піч муфельна або трубчата з температурою розігріву до 1300⁰С, терези технічні 2-го класу з різновагами або електричні цифрові ваги, металічні сушарки (за габаритними розмірами робочого простору печі), тиглі з високотемпературних матеріалів, форми для виготовлення гранул напівфабрикату, ексикатор.

5.1. Підготовка проб

Гірську породу подрібнюють та розсіюють на фракції до 0,3 мм; 0,3...1,25 мм; 1,25...2,5 мм. По три проби кожної фракції об’ємом 50 см³ кожна вкладають рівномірним шаром на металічні сушарки.

Визначення впливу температури та тривалості випалу на величину коефіцієнта спучення

Підготовлені проби (по три кожної фракції) розміщують в муфельній печі, розігрітій до температури 900, 950, 1000, 1050, і 1100⁰С. Термін випалу породи при кожній з прийнятих температур складає 5 та 10 хвилин.

Після випалу спучену гірську породу охолоджують на повітрі до кімнатної температури, вимірюють об’єм кожної фракції в мірних циліндрах V₂ та підраховують коефіцієнт спучення:

.

 

Результати випробувань заносять в табл.5.1.

Таблиця 5.1

Темпе-ратура випалу, 0С	Тер- мін випа-лу, хв.	Фракції породи, мм
		До 0,3			0,3...1,25			1,25...2,5
		V1	V2	Ксп	V1	V2	Ксп	V1	V2	Ксп
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11

 

За результатами випробування будують графіки залежностей коефіцієнта спучення К_сп від температури випалу t_вип, ⁰С при різній тривалості випалу Т, хв.

На підставі аналізу графічних залежностей коефіцієнтів спучення від температур випалу визначають оптимальні температури випалу для кожної фракції та формулюють відповідні висновки.

 

Визначення впливу температури і тривалості попередньої теплової обробки на коефіцієнт спучення

Гірську породу подрібнюють та розсіюють на фракції до 0,3 мм; 0,3...1,25 мм; 1,25...2,5 мм. По три проби кожної фракції об’ємом 50 см³ кожна вкладають рівномірним шаром на металічні сушарки.

Попередня теплова обробка проводиться при температурах 300 і 400⁰С. Тривалість витримування породи за прийнятою температу-рою 1, 5, 10 та 20 хвилин.

Спучення термічно обробленої породи, виконується за оптимальною для кожної фракції температурою випалу, визначених в пункті 5.2.

Після охолодження до кімнатної температури вимірюють об’єм кожної фракції спученої породи та будують графіки залежностей коефіцієнта спучення від температури і терміну попередньої термічної підготовки породи.

На підставі аналізу отриманих результатів роблять висновки про вплив температури на тривалість попередньої термічної підготовки породи на коефіцієнт спучення.

 

 

Таблиця 5.2

Температура 0С		Термін, хв.		Фракції породи, мм
попе-ред-ньої тепло-оброб-ки	ви- па- лу	по-пе- ред- ньої тепло- обр ки	ви- па- лу	до 0,3			0,3...1,25			1,25...2,5
				V1	V2	Ксп	V1	V2	Ксп	V1	V2	Ксп
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13

ТИПОВІ ВПРАВИ

1. Визначити вплив фракційного складу подрібненої перлітової породи на коефіцієнт спучення.

ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ ТИПОВИХ ВПРАВ

 

1. Для виконання вправи готують три фракції перлітової породи згідно з вказівками за п.5.1, визначають коефіцієнт спучення зерен цих фракцій після попередньої теплової обробки згідно з п.5.2, 5.3 та будують графічні залежності впливу зернового складу і тривалості температури випалу на коефіцієнт спучення перліту.

 

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №6

ВПЛИВ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ФАКТОРІВ НА ПРОЦЕС ВИГОТОВЛЕННЯ ЗОЛЬНОГО ГРАВІЮ

Загальні відомості

Золи від згоряння вугілля і гідравлічного видалення теплових електростанцій є ефективною сировиною для виготовлення і випалювання гравію. Випалюваний гравій виготовляють шляхом сушки, помелу (при необхідності) і окатування золи в кулеподібні

гранули діаметром біля 16 мм. Для полегшення грануляції і забезпечення достатньої міцності сирцевих гранул золу змочують розчином ЛСТ або добавляють глину, утворюючи глино-зольний гравій – ГЗГ. Далі гранули підсушують і випалюють при температурі біля 1200⁰С.

Кількість золи в глино-зольній шихті сягає 10...80%. Орієнтовний кількісний склад в глино-зольній шихті перебуває в межах, %:  - 40...60,  - 15...25,  - 7...15,  - 1...6,  - до 10. Для коригування складу сировинної суміші використовують добавки молотої крейди, вапняків, скла та інші.

Безвипалювальний зольний гравій (БЗГ) – затверділі гранули кулеподібної форми, які отримують шляхом грануляції зволоженої суміші сухої золи і в’яжучого з наступною термічною обробкою.

Для виготовлення безвипалювального зольного гравію можуть бути використані золи ТЕС з вмістом вуглецю до 25% і вільного  - до 10%. У якості в’яжучих речовин для виготовлення без-випалювального зольного гравію використовують портландцемент марок 400 і 500, гіпсоцементопуцоланове в’яжуче та будівельне вапно-пушонку.

⇐ Предыдущая12345678Следующая ⇒

Поделиться: