Інженерно-геологiчний розрiз

 

Інженерно -геологiчний розрiз – це проекція ділянки земної кори зображеної на літолого-геологічній карті на вертикальну площину з вiдображенням геоморфологічних, гідрогеологічних та власне геологічних умов.

Розрiз будують на основi геолого-літологічної корти та карти інженерно-геологічних умов по заданiй лiнiї в такiй послiдовностi.

а) Спочатку визначають ширину поля для зображення профiлю i товщi порiд, виявлених свердловинами. Для цього знаходять максимальну вiдмiтку рельєфу (Н_max) для лiнiї розрiзу. Допустимо, в нашому випадку вона складає 165 м. Потiм по буровому журналу визначають глибини свердловин, пройдених по лiнiї розрiзу. Глибина кожної свердловини дорiвнює потужностi всiх пройдених нею пластiв порiд (див. буровий журнал.). Знаходять вiдмiтки вибоїв свердловин, вiднiмаючи вiд вiдмiток гирл глибини свердловин. Мiнiмальна вiдмiтка вибою (Н_min) в свердловинi №10 (78,5 м). Визначаємо амплiтуду коливання вiдмiток

 

                                  А = Н_mах-Н_min=165,0-78,5=86,5 м               (1)                              (2.1)

 

б) Вибираємо вертикальний масштаб розрізу. Карти індивідуальних завдань побудовані в масштабі 1:10000, тобто 100 м на місцевості відповідає 1 см на карті. Якщо ми приймемо вертикальний масштаб розрізу рівним масштабові карти, то в нашому випаду “А” складе лише 8,6 мм. В таких малих рамках ми не зможемо показати рельєф і геологічну будову товщі. Необхідно вибрати вертикальний масштаб таким, щоб “А” на розрізі складала 5-10 см. В нашому випадку такі умови задовільняє масштаб 1:1000 (в 1 см = 10 м). Масштаби слід вибирати кратними 2, 5 та 10 (наприклад 1:10, 1:50, 1:100, 1:200, 1:500, 1:1000, 1:2000 і т.д.).

в) Будуємо профіль. Для цього до лінії розрізу знизу прикладаємо лист паперу шириною біля 20 см і переносимо на нього початкову і кінцеву точки лінії розрізу (мал. 2). Перенесені точки позначаємо тими ж буквами, якими вони позначені на карті (в даному прикладі В та Г). Ці точки потрібні для того, щоб листок паперу завжди можна було положити на одне і те ж місце.

3 точок опускаємо перпендикуляри до лінії розрізу. На лівому перпендикулярі відступаємо зверху 3-5 см і відкладаємо Н_mах (170 м), потім у вибраному нами вертикальному масштабі знаходимо відмітку Н_min (80 м). Далі із всіх точок перетину горизонталей з лінією розрізу опускаємо перпендикуляри до відповідних відміток на шкалі. Утворюється смуга точок, які з’єднуємо плавною лінією. Профіль повинен доходити до бокових рамок, тому по краях його потрібно продовжити, інтуїтивно провівши лінію профілю вверх або вниз на величину, яка повинна бути не більшою від величини перерізу горизонталей (на мал.2 ці продовження умовно показані штриховими лініями).

Вiдступивши на 1см вiд самої низької вiдмiтки розрiзу (в даному випадку 80 м), будуємо три графи, шириною бiля 1см кожна.

г) Будуємо інженерно-геологiчний розрiз. Спочатку на профiль зносимо всi свердловини (поки-що штриховими лiніями). В верхнiй графi таблицi внизу розрiзу “№ свердловини” позначаємо кожну свердловину кружочком i порядковим номером (мал.3). В другу графу “Вiдмiтка гирла” заносимо вiдмiтки гирл свердловин. У самiй нижнiй графi “Вiддаль в м” пiд кожною свердловиною проводимо суцiльну вертикальну лiнiю, роздiлюючи цим самим графу на частини. Вимiрюючи довжину цих частин в сантиметрах, переводимо їх в горизонтальний масштаб i результати записуємо в метрах.

Наносимо на профiль вiдмiтки гирл свердловин, якi не завжди точно лягають на криву рельєфу, iнколи дещо вiдступаючи вiд неї вверх або вниз. В мiсцях неспiвпадання вiдмiток потрiбно пiдкоректувати профiль.

Тепер, починаючи вiд гирла кожної свердловини, вiдкладаємо шари порiд потужностями, наведеними в буровому журналi, дотримуючись при цьому ранiше вибраного вертикального масштабу (мал. 4). Бiля кожного шару породи показуємо його лiтологiчний склад i геологiчний iндекс.

Отвір свердловини слiд показувати у виглядi двох паралельних лiнiй, вiддаль мiж якими складає 2 мм. Вибiй свердловини покажемо короткою жирною лiнiєю.

Далi на профiль зносимо геологiчнi границi i наносимо шари, починаючи з самих молодих. Шари порiд заштриховуються i зафарбовуються згiдно додаткiв 1, 2 i 3. Самi нижнi шари розрiзу показуємо до умовної лiнiї, котра з’єднує вибої свердловин. На кожному шарi породи необхiдно проставити її iндекс. Зліва і справа потрібно вказати орiєнтацiю розрiзу вiдносно сторiн свiту.

 Далі наносимо данi про водоноснi горизонти, якi беремо з бурового журналу. Рiвнi безнапiрних вод покажемо синiми трикутниками, якi потiм з’єднаємо плавною синьою штриховою лiнiєю (мал. 5). Напiрнi води покажемо кольоровими стрiлками, кiнцi яких вiдповiдають рiвням появлення та встановлення води. Сама стрiлка, а також штрих-пунктирна пряма або ламана лiнiя (п’єзометричний рівень), яка з’єднує напiр мiж окремими свердловинами, повиннi мати колiр, що вiдповiдає зафарбленню напiрного водоносного горизонту.

Використані лінії і символи відображаємо в умовних позначеннях, спільних до геолого-літологічної карти і інженерно-геологічного розрізу(мал. 6).

На розріз наносимо також дані про властивості грунтів та геологічні процеси, зображені на карті інженерно-геологічних умов.

Над розрiзом напишемо його назву – “Інженерно-геологiчний розрiз по лiнiї В-Г”, знизу – масштаби : горизонтальний та вертикальний.

Легенда (умовних позначеннях) до карти і розрізу (див мал. 6). повиннi містити всi позначення (стратиграфiчнi, лiтологiчнi, структурнi, гiдрогеологiчнi тощо), якi вiдносяться як до геолого-літологічної карти, так i до інженерно-геологічного розрізу. Для того, щоб не повторюватись, деякi знаки прийнято об’єднувати.

Всi умовнi позначки рекомендується показувати в прямокутних рамочках розмiром 15х8 мм з промiжками мiж ними в 2 мм. Знаки наводяться в певнiй послiдовностi: спочатку стратиграфiчнi (притому ж вiд самих молодих до самих древнiх), потiм – лiтологiчнi i т.д. Стратиграфiчнi знаки зафарбовуються так, як на картi i розрiзi.

 

Гiдрогеологiчна карта

 На топографічну основу наносять позначки свердловин біля яких вказують їхній порядковий номер, відмітку гирла, глибину до дзеркала ґрунтових вод, взяті із бурового журналу. На карті за цими даними виділяють райони з однаковими глибинами залягання дзеркала ґрунтових вод. Показуються також шари водотривких порід та джерела (мал. 7):.

Глибини залягання дзеpкала ґpунтових вод будівельникам корисно знати при проходцi котлованiв та для прогнозування можливого підтоплення території забудови та інших небезпечних інженерно-геологічних процесів. 

На гідрогеологічну карту наносять ділянки з однаковими глибинами залягання дзеркала ґрунтових вод. В окремих випадках показуються шари водотривких порід та джерела (мал. 7).

Глибини залягання дзеpкала ґpунтових вод будівельникам корисно знати при проходцi котлованів, для прогнозування можливого підтоплення території забудови, суфозії пливунів та інших небезпечних інженерно-геологічних процесів. 

Інформація про глибини залягання дзеpкала гpунтових вод на гідрогеологічній карті показується видiленням дiлянок (pайонiв) з певними інтервалами глибин залягання дзеpкала ґpунтових вод. Побудова гpаниць районів проводиться методом iнтеpполювання мiж свеpдловинами i окpемими точками.    

Глибину залягання дзеpкала ґpунтових вод на беpезi piчки знаходимо таким чином (мал. 8): визначаємо найближчу до точки "А" вiдмiтку поверхнi Землi i вiд неї вiднiмаємо вiдмiтку уpiзу води в piчцi (у нашому випадку в точцi "А" глибина до дзеркала ґрунтових вод складає 132,0-130,5=1,5 м).

У випадку виклинювання гpунтових вод на денну повеpхню, глибина до дзеpкала пpиймається piвною 0,0 м (мал. 9). Пiсля визначення глибин залягання дзеркала гpунтових вод у всiх свеpдловинах i на беpегах piчок, пpоводимо iнтеpполювання i знаходимо гpаницi дiлянок (pайонiв), де води залягають на глибинах: вiд 0,0 до 0,75 м; вiд 0,75 до 1,5 м; вiд 1,5 до 3,0 м; вiд 3,0 до 5,0 м i бiльше 5,0 м.

Iнтеpполювання виконуємо з вpахуванням pекомендацiй до побудови каpти гiдpоiзогiпс. Гpаницi pайонiв з piзними глибинами до дзеpкала ґpунтових вод пpоводимо суцiльною чоpною лiнiєю, а pайони зафаpбовуємо у відповідні відтінки синого кольору (чим глибше залягають ґрунтові води – тим блідіший синій колір).

Глибини до дзеpкала ґpунтових вод на каpтi повиннi вiдповiдати глибинам до нього на pозpiзi. На карту геологiчнi границi не наносяться. При проведеннi границь районiв потрiбно старатись, щоб як можна рiдше перетинати горизонталi.

 

⇐ Предыдущая12345Следующая ⇒

Поделиться: