Специфіка прав та обов'язків сторін договору, зумовлена його метою. Так, правоволоділець, наділяючи користувача правом

на використання комплексу виключних прав, повинен надавати користувачеві технічне та консультаційне сприяння, навчати його працівників, контролювати якість товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються). У такий спосіб досягається створення чи розширення мережі правоволодільця щодо виробництва та збуту товарів (робіт, послуг);

попри повну економічну залежність від правоволодільця, ко ристувач зберігає свою юридичну самостійність та діє у сфері майнового обігу від свого імені за умови інформування спожива чів (покупців, замовників) про використання ним виключних прав правоволодільця;

З метою захисту інтересів правоволодільця і відповідно - ви ключення посилення конкуренції на ринку товару, для виробницт ва якого користувачеві передається комплекс виключних прав, в договір включаються різного роду обмежувальні умови щодо дія льності користувача1. договір комерційної субконцесії, за яким він надає іншій особі (субкорис-тувачу) право користування наданим йому правоволодільцем комплексом прав або частиною комплексу прав на умовах, погоджених із правоволодільцем або визначених договором комерційної концесії.

ПОРЯДОК УКЛАДАННЯ ДОГОВОРУ КОМЕРЦІЙНОЇ КОНЦЕСІЇ.

За договором комерційної концесії одна сторона (правоволоді-лець) зобов´язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг (ст. 1115 ЦК України).

Договір комерційноїконцесії є консенсуальним (вважається укладеним з моменту досягнення домовленостей за всіма істотними умовами договору), двостороннім (правами та обов´язками наділені обидві сторони договору - і правоволоділець, і користувач), відплат-ним (обов´язку однієї сторони вчинити певні дії відповідає обов´язок іншої сторони вчинити зустрічні дії: так, правоволоділець зобов´язаний контролювати якість творів (робіт, послуг), що виробляються, а користувач - її забезпечити тощо), каузальним (мета укладання договору комерційної концесії чітко зрозуміла - використання прав на об´єкти інтелектуальної власності у підприємницькій діяльності з метою отримання прибутку).

Сторонами договору комерційної концесії є правоволоділець (франчизіар) та користувач (франчизіат) - фізичні та юридичні особи, які на момент укладання договору були суб´єктами підприємницької діяльності.

Істотними умовами договору комерційної концесії є предмет та ціна.

Предметом договору комерційної концесії є право на використання об´єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації. Ціну договору комерційної концесії становить винагорода, яку користувач виключних прав інтелектуальної власності сплачує правоволодільцеві. На практиці така винагорода зазвичай складається з двох частин: плати за приєднання до фірмової мережі правоволодільця та подальших періодичних платежів, що визначаються у відсотках від прибутку користувача.

Строк не є істотною умовою договору комерційної концесії: як правило, даний договір укладається на невизначений або досить тривалий строк (більше 20 років), який здебільшого поновлюється. Так, відповідно до ст. 1124 ЦК України користувач, який належним чином виконав свої обов´язки, має право на укладання договору комерційної концесії на новий строк на тих же умовах. Проте законом можуть бути встановлені випадки, за яких правоволоділець може відмовитися від укладання договору концесії на новий строк.

⇐ Предыдущая15161718192021222324Следующая ⇒

Поделиться: