Кредитний ринок та ринок цінних паперів як основні складові фінансового ринку

Товарна і грошова форми кредиту є рівноправними та рівнозначними, по суті, двома проявами вартісної форми кредиту. Вони внутрішньо взаємопов’язані і доповнюють одна одну: позички, надані в товарній формі, можуть погашатися в грошовій, і навпаки.

У товарній формі кредит надається у разі продажу товарів з відстрочкою платежу (комерційний кредит), при оренді майна (у тому числі лізинг), наданні речей чи приладів у прокат, погашен­ні міждержавних боргів поставками товарів тощо.

Як правило, у грошовій формі надають свої позички банки, міжнародні фінансово-кредитні установи, уряди та ін. Широко ви­користовує грошову форму кредиту населення – при розміщенні заощаджень у банківські депозити, одержанні позичок у банках тощо. Грошова форма має найширшу сферу застосування, що зумовлено переважно грошовою формою сучас­ної економіки та перерозподільним призначенням самого кредиту.

Форми та в иди кредиту можна класифікувати за різними критеріями (рис. 14.6).

Ринок цінних паперів являє собою особливу форму торгівлі фінансовими ресурсами, яка опосередковується випуском та обігом цінних паперів.

У сучасних умовах розвинений ринок цінних паперів є необхідним елементом ефективно функціонуючої національної економіки. Ринок цінних паперів – це специфічна сфера ринкових відносин, де об’єктом операцій є цінні папери. На ньому здійснюється емісія, купівля-продаж цінних паперів, формується ціна на них, урівноважується попит і пропозиція.

Ринок цінних паперів є найактивнішою частиною су­часного фінансового ринку і дає змогу реалізовувати різно­манітні інтереси емітентів, інвесторів та посередників. Зна­чення ринку цінних паперів як складової частини фінансово­го ринку і далі зростає.

До основних функцій ринку цінних паперів відносять: облікову; контролюючу; збалансування попиту і пропозиції; стимулюючу; перерозподільчу; регулюючу.

Ефективно працюючий ринок цінних паперів виконує важ­ливу макроекономічну функцію, сприяючи перерозподілу інве­стиційних ресурсів, забезпечуючи їх концентрацію у найдохідніших і найперспективніших галузях (підприємствах, проектах). Ри­нок цінних паперів є одним із важливих фінансових каналів, якими заощадження та нагромадження перетікають в інвестиції.

Рис . 14. 6. Класифікація форм та видів кредиту

Водно­час ринок цінних паперів надає інвесторам можливість зберіга­ти і збільшувати свої заощадження.

Механізм функціонування ринку цінних паперів залежить від складових елементів цього ринку, тобто його структури (рис. 14.7).

Рис. 14.7. Структура ринку цінних паперів за основними ознаками

Первинний ринок є ринком перших та повторних випусків (емісій) цінних паперів, на якому відбувається їх первинне розміщення (андеррайтинг). Первинне розміщення провадиться прямим зверненням емітента до покупця, або передачею всієї емісії чи її частки посереднику (інституційному інвестору), який бере на себе функції розповсюдження цінних паперів.

На вторинному ринку здійснюється обіг раніше емітованих на первинному ринку цінних паперів, тобто їх перерозподіл. Цей ринок характеризується операціями перепродажу раніше випущених цінних паперів, які здійснюються між окремими інвесторами, інвесторами і фінансовими посередниками та між фінансовими посередниками.

Без розвиненого вторинного фондового ринку, який забезпечує постійну ліквідність і розподіл фінансових ризиків, не може ефективно існувати первинний ринок цінних паперів. Однією із основних функцій вторинного ринку є встановлення реальної ринкової ціни або курсу окремих цінних паперів, що відображає всю інформацію про фінансовий стан їх емітентів і умови емісії.

З точки зору організації або місця торгівлі цінними паперами він поділяється на біржовий та позабіржовий.

Біржовий ринок цінних паперів пов’язують з поняттям фондової біржі як особливо організованого вторинного ринку цінних паперів, що сприяє підвищенню мобільності капіталу і виявленню реальних ринкових цін активів. Біржовий ринок включає, як правило, угоди, що укладаються на фондовій біржі, й охоплює насамперед вторинний ринок, хоча в окремих випадках і первинне розміщення цінних паперів може здійснюватись через фондову біржу.

На біржу можуть потрапити не всі емітовані цінні папери, а тільки гарантовані, що відповідають вимогам не тільки лістингу, але і потребі суспільства у розвитку конкретної галузі національного господарства.

Лістинг – це допуск цінних паперів до обігу і котирування на фондовій біржі на підставі їх економічної експертизи.

На біржовому, тобто організованому ринку цінних паперів забезпечується висока концентрація попиту і пропозиції в одному місці; складається найбільш об’єктивна система цін на окремі цінні папери; проводиться перевірка фінансової спроможності емітентів основних видів цінних паперів, які допускаються до торгів; процедура торгів носить відкритий характер; гарантується виконання укладених угод.

Але біржовий ринок має і окремі слабкі сторони – коло фінансових інструментів різних емітентів, які реалізуються на ньому, носить обмежений характер; цей ринок більш суворо регулюється державою, що знижує його гнучкість; виконання усіх нормативно-правових актів його функціонування збільшує витрати на здійснення операцій купівлі-продажу.

Позабіржовий ринок історично передує біржовому. Звідси пішов термін «вуличний ринок» або «торгівля з прилавка», коли лондонські брокери укладали угоди з цінними паперами на вулиці чи в кафе. Цей ринок називають ще неорганізованим та децентралізованим.

Позабіржовий ринок охоплює угоди з купівлі-продажу цінних паперів, які укладаються і здійснюються поза біржею (в Україні – це Позабіржова фондова торговельна система (ПФТС). Цей ринок охоплює ринок операцій з цінними паперами тих емітентів та інвесторів, які не можуть або не бажають потрапити на біржу.

Позабіржовий ринок характеризується більш високим рівнем фінансового ризику, більш низьким рівнем юридичної захищеності покупців, меншим рівнем їх поточної інформованості і т.п. Разом з тим, цей ринок забезпечує обіг більш широкої номенклатури цінних паперів; задовольняє потребу окремих інвесторів у фінансових інструментах з високим рівнем ризику і, відповідно, приносить більш високий дохід; більшою мірою забезпечує таємницю здійснення окремих угод.

У режимі позабіржового фондового ринку здійснюється більша частина операцій з цінними паперами. Так, наприклад в Україні це співвідношення становить приблизно 90% до 10% на користь ПФТС.

Об’єктом ринку цінних паперів є специфічні фінан­сові інструменти –цінні папери різних видів.

Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 р. дає визначення цінних паперів, їх класифікацію, регулює відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку.

Цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов’язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам [21].

Згідно з Законом «Про цінні папери та фондовий ринок» в Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів (рис. 14.8):

Цінні папери мають такі характеристики як ринковість; ліквідність; дохідність; спекулятивність; ризикованість; стандартність.

Ринковість – здатність цінних паперів купуватися та продаватися на ринку, виступати як самостійний платіжний засіб, а також бути об’єктом інших цивільних відносин (позики, спадщини, дарування, гарантії тощо).

Дохідність – властивість цінних паперів виступати як засіб збереження і нагромадження багатства. Цінні папери мають вартість:

- номінальну – встановлюється емітентом довільно за емісії;

- балансову – є бухгалтерським відображенням забезпеченості цінних  паперів капіталом емітента;

- ринкову – вартість цінних паперів на фондовому ринку;

- розрахункову – визначається за допомогою фінансових розрахунків.

Ризикованість – властивість цінних паперів завдати власникам грошових втрат через зменшення своєї дохідності під впливом різноманітних факторів.

Ліквідність – властивість цінних паперів швидко перетворюватися на гроші без великих втрат для власника.

Спекулятивність – можливість цінних паперів стати об’єктом спекуляцій.

Стандартність – по-перше, відповідність зовнішнього оформлення цінних паперів єдиним законодавчо визначеним вимогам (вони можуть існувати як у документарній, так і у бездокументарній формі як записи на рахунках); по-друге, однаковість правових наслідків для суб’єктів ринку щодо операцій з цінними паперами окремих груп і видів.

         Рис . 14. 8.  Класифікація цінних паперів, що перебувають в обігу

В Україні

Цінні папери виконують низку функцій у системі суспільного відтворення. Вони є:

- регулятором ринку , відіграють значну роль в акумуляції та мобілі­зації коштів інвесторів,

- гнучким інструментом інвестування вільних коштів юридичних та фізичних осіб у дохідні фінансові інструменти,

- ефективним способом залучення грошових ресурсів для фінансування бюджетного дефіциту, розвитку та розширення виробництва, задоволення інших суспільних потреб;

- виконують також яскраво виражену інформацій­ну функцію: свідчать про стан економіки;

- контролю над економікою й економічними проце­сами як на макро, так і мікрорівні.

Цінні па­пери також активно беруть участь в обслуговуванні товарного та грошового обігу.

На ринку цінних паперів, перш за все на фондових біржах, формуються курси цінних паперів.

Ціна, за якою папери продаються і купуються на фондовому ринку, називається ринковою ціною або курсом цінних паперів.

Ці курси є барометром будь-яких змін в економіч­ному та політичному житті країни. Стабільне зниження біржових курсів тих або інших цінних паперів, а також просто масове падіння курсів є ознакою по­гіршення економічної кон’юнктури. І навпаки, стабільні курси або їхнє підвищення, як правило, свідчать про нормальний еко­номічний стан країни.

Функціонування ринку цінних паперів забезпечується його суб’єктами: емітентами, інвесторами, посередниками, фондовою біржею.

Емітент – це юридична особа, чи уповноважений державою орган, який здійснює випуск цінних паперів в обіг. Залежно від емітента розрізняють корпоративні (акціонерних товариств) і державні цінні папери.

Інвестор – це юридична чи фізична особа. А в окремих випадках держава, яка, купуючи цінні папери певного емітента, вкладає (інвестує) кошти в його діяльність. Маючи широкий вибір різних видів цінних паперів великої кількості емітентів, інвестори обирають найкращі, з їх погляду, варіанти розміщення своїх коштів.

Посередники виконують роль сполучної ланки між емітентом та інвестором. Посередники на фінансовому ринку поділяються на фінансових , якими є інституційні інвестори, та обслуговуючих – реєстратори, депозитарії та ін.

Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» визначає перелік та умови проведення професійної діяльності з торгівлі цінними паперами на фондовому ринку України.

Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами включає:

1) брокерську діяльність;

2) дилерську діяльність;

3) андеррайтинг;

4) діяльність з управління цінними паперами [21].

Організаторами торгівлі цінними паперами є фондові біржі.

Фондова біржа є особливим посередником на ринку цінних паперів, будучи центром торгівлі ними. Вона виконує три основні функції :

- посередницьку;

- індикативну;

- регулятивну.

Сутність посередницької функції полягає в тому, що фондова біржа створює достатні й всебічні умови для торгівлі цінними паперами емітентам, інвесторам та фінансовим посередникам. Торгівельні угоди на біржі укладають брокери.

Індикативна функція фондової біржі полягає в оцінці вартості й привабливості цінних паперів. Саме на біржі проводиться котирування цінних паперів, яке дає інформацію інвесторам про вартісну і якісну оцінку цінних паперів та динаміку їх розвитку.

Регулятивна функція фондової біржі виражається в організації торгівлі цінними паперами. Вона встановлює вимоги до емітентів, які виставляють свої цінні папери на біржові торги, правила укладення і виконання угод, механізм контролю за діяльністю суб’єктів біржової торгівлі.

Державне регулювання діяльності фондових бірж здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку України (ДКЦПФР).

Практикум

План семінарського заняття

1. Сутність та функції фінансового ринку.

2. Суб’єкти та інструменти фінансового ринку.

3. Структура фінансового ринку. Характеристика ринку грошей та ринку капіталів.

4. Кредитний ринок та ринок цінних паперів, їх структура, суб’єкти та інструменти.

5. Види цінних паперів, їх класифікація та характеристика.

Теми рефератів

1. Правове регулювання фінансового ринку в Україні.

2. Структура фінансового ринку та його суб’єкти.

3. Фінансові інструменти фінансового ринку, їх економічна та правова природа.

4. Міжнародні стандарти розвитку фінансового ринку.

Контрольні запитання

1. Дайте визначення фінансового ринку.

2. Розкрийте економічну сутність та роль фінансового ринку.

3. Які функції виконує фінансовий ринок?

4. Надайте характеристику структури фінансового ринку.

5. Надайте визначення та класифікацію суб’єктів та об’єктів фінансового ринку.

6. Що являє собою ринок грошей?

7. Що входить до ринку капіталів?

8. У чому полягає значення фінансових посередників на фінансовому ринку? Надайте їх класифікацію.

9. Охарактеризуйте роль держави та державного регулювання на фінансовому ринку.

10.  Надайте класифікацію та характеристику основних інструментів фінансового ринку.

11.  Яка основна роль емітентів та інвесторів на фінансовому ринку7

12.  Як функціонує кредитний ринок?

13.  Як функціонує ринок цінних паперів?

14.  У чому полягає структуризація фінансового ринку і за якими критеріями?

15.  Які інститути входять до складу інфраструктури фінансового ринку? Охарактеризуйте їх діяльність.

16. Які Ви знаєте форми та види кредиту, надайте їх класифікацію та характеристику.

17. Які цінні папери обертаються на фондовому ринку? Надайте їх класифікацію та характеристику.

18. Охарактеризуйте основних суб’єктів ринку цінних паперів.

19. Яку роль та функції виконує фондова біржа на ринку цінних паперів?

20. Надайте визначення термінів: «лістинг», «андеррайтинг», «деривативи».

Тести

1. Фінансовий ринок – це:

1) специфічна сфера грошових відносин, яка функціонує за умов наявності в економіці реальних власників;

2) ринок, який складається з ринку цінних паперів та ринку позичкових капіталів;

3) сукупність економічних відносин у сфері трансформації тимчасово вільних коштів у позичковий капітал через фінансово-кредитні інститути та ринок цінних паперів на основі попиту та пропозиції.

2. Фінансовий ринок – це механізм:

1) утворення капіталу;

2) використання капіталу;

3) перерозподілу капіталу;

4) акумуляції капіталу.

3. Фінансовий ринок за інституційною ознакою поділяється на:

1) ринок грошей та ринок капіталів;

2) ринок фінансових посередників та фондовий ринок;

3) обліковий та міжбанківський ринок;

4) ринок позичкових зобов’язань та валютний ринок;

5) ринок банківських кредитів та депозитів.

4. Фінансовий ринок за часовою ознакою поділяється на:

1) ринок грошей та ринок капіталів;

2) обліковий та міжбанківський ринок;

3) кредитний ринок та фондовий ринок;

4) ринок позичкових зобов’язань та валютний ринок.

5. Ринок капіталів включає:

1) фондовий та валютний ринок;

2) ринок грошей та довгострокових банківських кредитів та депозитів;

3) обліковий, міжбанківський, валютний ринок;

4) ринок цінних паперів, середньо- та довгострокових банківських кредитів;

6. Грошовий ринок включає:

1) фондовий та валютний ринок;

2) ринок капіталів, довгострокових банківських кредитів та депозитів;

3) обліковий, міжбанківський, валютний ринок;

4) ринок грошових сурогатів та середньострокових фінансових інструментів.

7. Ринок цінних паперів включає:

1) ринок грошей та ринок капіталів;

2) первинний ринок та вторинний ринок цінних паперів;

3) біржовий та «вуличний» ринок;

4) обліковий, міжбанківський та валютний ринок;