Давньогрецькі філософи про виховання і освіту.

В Афінах виникли перші педагогічні теорії, тому найвидатніші філософи того часу стали одночасно і виразниками педагогічних ідей античного світу.

Сократ Заперечував пізнання світу і природи через їх недоступність людському розуму, намагався довести, що люди повинні пізнавати лише самих себе і вдосконалювати свою мораль. На його думку, це і було метою виховання. Сократ вів бесіди з питань моралі на площах, заставляв своїх слухачів шляхом запитань і відповідей знаходити "істину", сам при цьому не пропонував готових положень і висновків. Такий стиль ведення бесід зі слухачами став називатись сократівським, а з часом - евристичним.

Платон висунув ряд цікавих думок, зокрема, про необхідність виховання дітей дошкільного віку, фізичне виховання розширення програми навчання, створення державної системи виховання, освіти для дорослих і самовдосконалення людини протягом життя.

Аристотель- На його думку, метою виховання є розвиток в людині вищих якостей душі -розумової і вольової. Виховання повинно здійснюватись державою, яка визначає його мету, завдання і зміст. Пропонує власну вікову періодизацію. Платон і Аристотель дотримувались думки, що естетичне, моральне виховання є свідченням гармонії,а реальні її вияви видно у граттиці, математиці, астрономії, спорті.

Демокрит - давньогрецький філософ-матеріаліст.. У своїх працях багато уваги приділяв проблемам виховання. Відстоював принципи природовідповідності, гармонійного розвитку людини; великого значення надав трудовому вихованню дітей і молоді, використанню вправ у вихованні моральної поведінки Мета виховання - підготувати молодь до реального життя на землі. Основним у вихованні має бути оволодіння знаннями про природу.

Після того як Рим завоював Афіни і перетворив їх на свою колонію, багато давньогрецьких філософів, математиків потрапили у полон і були вивезені до Риму. Ставши рабами знатних римлян, вони супроводжували їх дітей до школи, прислуговували їм. Саме тоді рабів-філософів уперше почали називати педагогами. Так виникла назва професії „ педагог" і утворився термін "педагогіка".

 

 

44. Афінська та спартанська системи виховання.

Спартанців виховували в жорстких умовах, прагнучи виростити з хлопців суворих, безжалісних воїнів, а з дівчаток -- воїтельниць - амазонок, які б мало в чому поступалися чоловікам. Що ж стосується афінських жінок, то в них особливо цінували скромність і ніжність.

Головне завдання- виховання жорстокості у підростаючих рабовласників. Відбір за фізичними даними відбувався відразу після народження дитини, слабких та хворих дітей скидали зі скелі. У 7р. віці хлопців, відриваючи від сімей, віддавали до шкіл -де покарання було запроваджено за кожне зайве слово. Воїн мав зростати стриманим, на запитання старших відповідати коротко, зносити терпляче фізичні знущання, голод, спеку, холод. Розумове виховання було не в пошані. На дозвіллі хлопці розважались військовими іграми, співами, грою на музичних інструментах. Кожен рік навчання закінчувався публічним випробуванням. Здійснювався агон -- нещадне публічне пороття, під час якого батьки не лише не співчували юнакам, а, навпаки, вмовляли триматися до кінця, щоб не зганьбити честі сім'ї. Існувала чітка загальна обов'язкова державна система виховання.

Афінська система виховання, на відміну від спартанської, мала переважно індивідуальний характер, прагнула до розумового, морального, естетичного й фізичного розвитку.

Мета виховання - формування гармонійно розвиненої особистості. Протилежністю спартанській системі виховання була альтернативна освіта. До семи років діти виховувалися в сім'ї. Після досягнення семирічного віку хлопці навчалися у приватних школах граматистів. Музичні школи в Афінах були приватними і платними. Крім читання, письма, лічби, співу й музики, вивчали ще ораторське мистецтво, політику, філософію, поезію. Кожна освічена людина мала володіти кіфередикою (мелодекламація). Лічби навчали за допомогою пальців, камінців та абака (лічильної дошки). Широко застосовували фізичні покарання. Навчання здійснювалося лише у школі, домашні завдання не задавали, фізична праця була відсутня, бо вважалася справою рабів. Юнаків навчали мистецтву п'ятиборства (біг, стрибки, боротьба, метання диска і списа) та воєнній справі.

 

⇐ Предыдущая123

Поделиться: