Архитектура Аудит Военная наука Иностранные языки Медицина Металлургия Метрология Образование Политология Производство Психология Стандартизация Технологии |
Вплив антропогенних факторів на кругообіг.
Геохімічний параметр стану навколишнього середовища суттєво змінився, особливо у відношенні біологічного і геологічного кругообігів. Під впливом людської діяльності відбуваються великі зміни в розподілі хімічних елементів в біосфері, природна та антропогенна трансформація речовин, а також перехід хімічних елементів з одних сполук в інші. Найбільш чітко виявити специфіку впливів на природу на різних етапах історичного розвиткусуспільства, французьким екологом Франсуа Рамаді умовно виділено три види екосистем, що відносяться до історично і технологічно різних етапів розвитку людського суспільства: 1) екосистема первісного суспільства; 2) екосистема аграрної цивілізації; 3) екосистема сучасної промислової цивілізації. Вводячи в схеми кругообігу ще одну ланку трофічного ланцюга - людину як суперхижака, що споживає органічну речовину продуцентів і консументів 1-го і 2-го порядків, Ф. Рамаді виявляє основні закономірності здійснення кругообігів речовини в трьох зазначених видах екосистем і оцінює енергетичні потреби людини у кожній (Рис ). Як видно з вищевикладеного, антропогенні порушення еволюційно сформувалися біогеохімічних циклів, які проявляються у виведенні з екосистем значних обсягів речовини («розмикання» кругообігів), призводять до накопичення в біосфері великих обсягів відходів, які біологічно не руйнуються і не засвоюються природними екосистемами (стічні води, викиди забруднюючих речовин в атмосферу , накопичення твердих відходів у літосфері). Природний біологічний кругообіг речовин порушений людиною на площі, яка досягає майже половини всієї поверхні суші: антропогенні пустелі, індустріальні та міські землі, сади, вторинні низько-продуктивні ліси, виснажені пасовища і т. п.
Рис. Особливості трьох видів соціоприродних екосистем
Порушення геологічного кругообігу речовин сприяли такі фактори: 1. Ерозія грунтового покрову і зростання твердого стоку в океан; 2. Переміщення величезних мас земної кори; 3. Витяг з надр чималих кількостей руд, пальних та інших копалин; 4. Перерозподіл солі в грунтах, грунтових та річкових водах під впливом зрошувального землеробства; 5. Застосування мінеральних добрив і отрутохімікатів; 6. Забруднення середовища сільськогосподарськими, промисловими і комунальними відходами; 7. Надходження в природне середовище енергетичних забруднень. Таким чином є всі підстави вважати теперішній стан біосфери порушеним іаномальним. Такий стан може перейти в кризовий, якщо людство не проведе спеціальні заходи по оздоровленню навколишнього середовища. Ноосфера Ноосфера ( від грец. noos - розум і сфера ), новий еволюційний стан біосфери, при якому розумна діяльність людини стає вирішальним фактором її розвитку. Вперше термін "ноосфера" запроваджений французьким ученим- математиком Е. Лоруа у 1927 році Геолог і палеонолог П. Тейяр де Шарден у своїй праці "Феномен людини" визнав ноосферу "новим покривалом", "думаючим пластом", який розвивається над біосферою. В. І. Вернадський розглядав ноосферу як вищу стадію розвитку біосфери, пов'язану з виникненням та розвитком у ній людського суспільства, яке, розвиваючи техніку, стає велетенською планетарною силою, здатною змінити весь хід природних процесів у біосфері.
Вернадський передбачав перехід біосфери в новий стан, так звану сферу розуму -”ноосферу” в якій людина стане основною геологічною силою. Ноосфера відрізняється від біосфери величезною швидкістю в розвитку. За концепцією ноосфери, людство перетворилося на найпотужнішу геологічну силу на планеті. Вернадський підкреслював, що протягом останніх 500 років воно освоїло нові форми енергії - парову, електричну, атомну, й навчилося використовувати майже всі хімічні елементи. Людство освоїло всю біосферу й одержало набагато більшу, порівняно з іншими організмами, незалежність від навколишнього середовища. Наукова думка й діяльність людини змінили структуру біосфери, незаймана природа швидко зникає, з’являються нові екосистеми та ландшафти - міста, культурні землі, для яких характерні простіші угрупування організмів. Основними умовами розвитку ноосфери повині бути: 1. Ноосфера - етап розвитку біосфери, пов'язаний з появою людини і її розумової здібності. 2. Людина стає найважливішим (визначальним), фактором розвитку геологічних процесів; 3. Становлення і розвиток ноосфери - процес стихійний, який не залежить від волі однієї людини, або держав та їх об'єд-нань; 4. У соціальному відношенні становлення ноосфери потре-бує поява нового, інтеграційного світогляду, що дає можливість сумісного розвитку різних культур, релігій і традицій на єдиних просторах проживання різних етнічних і соці-альних груп населення Землі. Є протиріччя між тим, що людство (відповідно до Вернадського) охопило весь простір Землі, але не досягло сумісного розвитку різних груп населення). 5. Можливості сумісного розвитку різних культур зростають у міру переходу цивілізації від технотронної до інфор-маційної. 6. Інформаційні можливості дають можливість посилити екологізацію розвитку та виробничих процесів за рахунок мак-симізації використання енергії та ресурсів. 7. Таким чином, початковим етапом розвитку ноосфери можна вважати перехід суспільства до умов, що вказані у пп. 1-6. Невиконання зазначених умов і відхід людства від входження і ноосферу означає його рух до деструкції і, в кінцевому підсумку до самознищення. У ноосфері у якості елементарної. структурної одиниці може виступати виділений нообіогеоценоз. Структура нообіогеоценозу у загальному вигляді визначається на основі теоретичних філософських передумов.. У склад нообіогеоценозу входять три складові, які й обумовлюють співіснування та функціонування системи (рис. 1.4). На схемі природне середовище зображено екотипом, який включає воду, повітря і фунт, та біоценозом (або живою природою), тобто рослинністю, мікроорганізмами та тваринним світом. Основною лан кою третього товариства, яку умовно можна назвати
"нооценозом", або "спілкою розуму", є суспільство з його соціальними законами розвитку. Для забезпечення своїх матеріальних потреб, забезпечення життєдіяльності суспільство повинно створювати засоби існування. Цю роль виконують, зокрема, засоби праці, через які суспільство і взаємодіє з природою, результатом чого є продукт праці. Таким чином, не тільки компоненти неоценозу взаємопов'язані один з одним,але й кожен компонент, і нооценоз як ціле взаємодіють з природним середовищем. |
Последнее изменение этой страницы: 2019-04-10; Просмотров: 285; Нарушение авторского права страницы