Основні екологічні закони

На завершення розділу про сутність та структуру сучасної екології розглянемо найголовніші, з нашої точки зору, екологічні закони. Вони наведені у алфавітному порядку.

Закон біогенної міграції атомів (закон Вернадського): міграція хімічних елементів на земній поверхні та у біосфері в цілому здійснюється під переважним впливом живої речовини, організмів. Жива речовина або бере участь у біохімічних процесах безпосередньо, або створює відповідне збагачення киснем, вуглекислим газом, воднем, азотом, фосфором та іншими .речовинами навколишнього середовища. Розуміння усіх хімічних процесів, що відбуваються у геосферах, неможливе без урахування дії біогенних факторів, зокрема - еволюційних. За допомогою цього закону можливо запобігати розвитку різних негативних явищ, керувати біохімічними процесами, і використовувати «м які» екологічні методи.

Закон внутрішньої динамічної рівноваги: речовина, енергія, І інформація та динамічні якості окремих природних систем і їх ієрархії дуже І тісно переплетет між собою, так що будь-яка зміна одного з показників І неминуче приведе до функціонально-структурних змін інших, але при цьому ! зберігаються загальні якості системи - речовинно-енергетичні, інформаційні та І динамічні. Наслідки дії цього закону проявляються у тому, що після будь-яких ! змін елементів природного середовища обов'язково розвиваються ланцюгові j реакції, які намагаються нейтралізувати ці зміни. Слід відзначити, що незначна і зміна одного показника може спричинити сильні відхилення у інших та й в ; усій екосистемі.        

Закон внутрішньої динамічної рівноваги - один з найголовніших у природокористуванні. Він допомагає розуміти, що у разі незначних втручань у природне середовище його екосистеми здатні саморегулюватись та відновлюватись, але коли ці втручання перевищують певні межі (які людині слід добре знати) і уже не можуть "згаснути" у ланцюгу ієрархії екосистем (охоплюють цілі річкові системи, ландшафти), вони призводять до значних порушень енерго- та біобалансу на значних територіях і в усій біосфері.

Закон генетичної різноманітності: усе живе генетично різне й має тенденцію до збільшення біологічної різнорідності.

Закон має важливе значення у природокористуванні. Особливо у сфері ібіотехнології (генна інженерія, біопрепарати), коли не завжди можливо j передбачити результат нововведень під час вирощування нових мікрокультур через мутації, що виникають, або поширення дії нових біопрепаратів не на ті j види організмів, на які вони розраховувались.

Закон історичної необоротності: розвиток біосфери й людства як  цілого не може відбуватись від пізніших фаз до початкових, загальний процес розвитку однонаправлений. Повторюються лише окремі елементи соціальних відносин (рабство) або типи господарювання.

Закон константності (сформульований В. Вернадським): кількість j живої речовини біосфери (за певний геологічний час) є величиною постійною. Цей закон тісно переплітається із законом внутрішньої динамічної рівноваги. За j законом константності, будь-яка зміна кількості живої речовини у одному з j регіонів біосфери неминуче призведе до такої ж за обсягом зміни речовини у іншому регіоні, тільки з протилежним знаком.                                                                                                   

Наслідком цього закону є правило обов'язкового заповнення екологічних ніш.     

Закон кореляції (сформульований Ж. Кюв'є): у організмі як у цілісній, системі усі його частини відповідають одна одній як за буквою, так і за функціями. Зміна однієї частини неминуче викликає зміни у інших.

Закон максимізації енергії (сформульований Г. та Ю. Одумами): у конкуренції з іншими системами зберігається та з них, яка найбільше сприяє надходженню енергії та інформації й використовує максимальну її кількістьі найефективніше. Для цього така система здебільшого утворює накопичувачі j j (сховища) високоякісної енергії, частину якої витрачає на забезпечення і надходження нової енергії, забезпечує нормальний обіг речовин і створює механізм регулювання, підтримки, стійкості системи, її здатності пристосовуватись до змін, налагоджує обмін з іншими системами. Максимізація - це підвищення шансів виживання.

Закон мінімуму (сформульований Ю. Лібіхом) - стійкість організму визначається найслабкішою ланкою у ланцюгу його екологічних потреб. Якщо кількість і якість екологічних фактррів близькі до необхідного організму мінімуму, він виживає, якщо менші за цей мінімум, організм гине, екосистема руйнується.

Тому під час прогнозування екологічних умов або виконання експертиз дуже важливо визначити слабку ланку у житті організмів.

Закон обмеженості природних ресурсів: усі природні ресурси в умовах Землі вичерпні. Планета є природно обмеженим тілом, і на ній не можуть існувати нескінченніскладові частини.

Закон оптимальності: жодна система не може звужуватись або розширюватись до нескінченності. Жодний цілісний організм не може перевищити певні критичні розміри, які забезпечують підтримку його енергетики. Ці розміри залежать від умов живлення та факторів існування. Ігнорування закону - створення великих площ монокультур, вирівнювання ландшафту масовими забудовами тощо - призвело до неприродного одноманіття на великих територіях та викликало порушення у функціонуванні екосистем, екологічні кризи.

Закон піраміди енергії (сформульований Р. Ліндеманом): з одного трофічного рівня екологічної піраміди на інший переходить у середньому не більше 10% енергії.

За цим законом можливо виконувати розрахунки земельних площ, лісових угідь з метою забезпечення населення продовольством та іншими ресурсами

Закон рівнозначності умов життя: усі природні умови середовища, необхідні для життя, відіграють рівнозначні ролі. З нього випливає інший закон - сукупної дії екологічних факторів. Цей закон часто ігнорується хоча мас велике значення.

Закон розвитку довкілля: будь-яка природна система розвивається лише за рахунок використання матеріально-енерге - тичних та інформаційних можливостей навколишнього середовища. Абсолютно ізольований саморозвиток неможливий - це висновок із закону термодинаміки.

Дуже важливими є наслідки цього закону:

· абсолютно безвідходне виробництво неможливе;

·  будь-яка тубільш високоорганізована біотична система у своєму розвитку є потенційною загрозою для менш організова-них систем. Тому у біосфері Землі неможливе повторне зародження життя - воно буде знищене уже існуючими організмами;

· біосфера Землі як система розвивається за рахунок внут-рішніх та космічних ресурсів.

Закон зменшення енерговіддачі у природокористуванні: у процесі одержання з природних систем корисної продукції з часом (у історичному аспекті) на її виготовлення у середньому витрачається дедалі більше енергії (зростають енергетичні витрати на одну людину). Так, нині витрати енергії на

одну людину за добу майже у 60 разів більші, ніж у часи наших далеких і предків.

Закон фізико-хімічної єдності живої речовини (сформульований В. і Вернадським): уся жива речовина на Землі має єдину фізико-хімічну природу. З цього випливає, що шкідливе для однієї частини живої речовини шкодить і і іншій її частині, тільки, звичайна, різною мірою.

Закони Б.Коммонера

Для того, щоб скорегувати поведінку людини по відношен-ню до природи, Б. Коммонером були сформульовані чотири закони, які, з точки зору Реймерса, по суті, не стільки закони, скільки афоризми:

Усе пов'язано з усім. Оскільки всі живі організми включені в кругообіг речовин у природі, між особинами, видами, класами живих істот і навколишнім середовищем, утворено безліч переплітаються прямих, зворотних, непрямих зв'язків. Тому будь-яка зміна середовища (речовини, енергії, інформації, інших якостей середовища) неминуче призводить до розвитку природних ланцюгових реакцій, що йдуть у бік нейтралізації запровадженної зміни або формування нових природних систем. Причому процес може прийняти незворотний характер навіть при незначній зміні окремого фактора. 

Все повинно кудись діватися . .В перше чергу це відноситься до ксенобіотиків,як складових відходів техносфери, що катострофічно накопичуються в навколишньому середовищі

Природа знає краще. Зв'язки і взаємовідношення в природі складалися мільйони років, людина, яка вважала себе підкорювачем природи, тепер починає усвідомлювати обмеженість своїх знань і можливостей. Стає очевидним, що невірні ідейні установки «підкорювача природи» призвели до початку екологічної кризи. Слідом може розвинутися екологічна катастрофа, з повною ліквідацією фактора, що викликав дисбаланс (тобто самої людини).

Ніщо не дається задарма. В екологічному сенсі це правило має на увазі те, що будь-який успіх, в області техносфери здійснюється за рахунок біосфери, посилення екологічного навантаження на природне середовище, руйнування природних біогеоце-нозів. Ми повинні повертати природі те, що беремо від неї, інакше катастрофа неминуча.

 

⇐ Предыдущая45678910111213Следующая ⇒

Поделиться: