Золоте правило дидактики.

Ян-Амос Коменський (1592 – 1670) – видатний чеський мислитель, фундатор наукової педагогіки.

Я.-А. Коменського вважають батьком дидактики. Він уперше створив вчення про сутність, основні принципи і методи навчання, класно-урочну систему. У “Великій дидактиці” (1632 р.) визначив завдання освіти; виступав за енциклопедичність, посильність, доцільність змісту освіти, єдність і наступність шкіл усіх типів, пропонував концентричний спосіб розміщення навчального матеріалу.

У своїх творах обгрунтував основні принципи навчання: наочності, свідомості, міцності, послідовності та ситематичності, посильності. Він розумів наочність широко, не тільки як зорову, але і як залучення всіх органів чуття для кращого і яснішого сприймання речей і явищ. Він проголосив золоте правило дидактики: “все, що тільки можливо, надавати для сприймання органам чуття, а саме: все, що можна побачити - для сприймання зором; все, що можна почути – слухом; запахи – нюхом; належне смаку – смаком; доступне дотику – шляхом дотику. Якщо деякі предмети можна одразу сприймати декількома чуттями, нехай вони одразу сприймаються декількома чуттями”.

 

 70Проблемно-пошукове навчання та можливості його використання у початковій школі

Проблемно-пошукові методи навчання дуже ефективні для дистанційного навчання. В зв'язку з цим прийнято говорити про методи проблемного викладання навчального матеріалу, про проблемні і евристичні бесіди, про застосування наочних методів проблемно-пошукового типу, про проведення проблемно-пошукових практичних робіт дослідницього виду. На думку І. Я. Лернера, цей вид методів включає в себе такі його окремі випадки, як метод проблемного викладання, частково-пошуковий, або евристичний, дослідницьний методи навчання. Окремими випадками проблемно-пошукового методу частково є запропоновані М.І. Махмутовим бінарні методи: пояснювально-спонукальний і частково-пошуковий, спонукальний і пошуковий.

Проблемно-пошукові методи в дистанційному навчанні застосовуються здебільшого з метою розвитку навиків творчої навчально-пізнавальної діяльності, вони сприяють більш осмисленому і самостійному оволодінню знаннями. Особливо ефективно застосовуються ці методи в тих випадках, коли у студентів сформована культура пізнавальної діяльності, інтересів і здібностей, а також глибокі і міцні знання.

У початкових класах найдоцільнішими і найпоширенішими прийомами створення проблемних ситуацій з метою розвитку пізнавальних інтересів, активізації пізнавальної діяльності є:

а) зіткнення учнів із суперечливими фактами.

(Метал у воді тоне, а дерево — ні. Чому?);

б) показ помилок, до яких призводить незнання певної теми. Виникає трудність, коли писати ьо, а коли йо: льотчик, район, сьомий, майонез;

в) постановка перед молодшими школярами дослідницьких завдань. (Простежте, де починає швидше танути сніг, і поясніть чому; простежте за місцем на голосу в українських словах і зробіть висновок);

г) спонукання учнів до узагальнення фактів. Придивіться уважно до слова. Порівняйте слова: бур'ян — буряк, пір'я — буря. Сформулюйте певне правило на основі цього порівняння;

ґ) спонукання учнів до аналізу фактів і явищ, які логічно суперечать їхньому життєвому досвіду. (Метал у воді тоне. Чому не тоне пароплав?);

д) постановка проблемного питання на основі створення елементів дискусії;

є) створення ситуації, коли учні переконані в недостатності своїх знань і відчувають потребу набути нових, щоб відповісти на поставлене запитання. (Виберіть слова одного кореня: лисина, лисиця, лис, листовий, лисий).

Створенню проблемної ситуації передує підготовча робота, у процесі якої вчитель забезпечує учням мінімум знань, необхідних для розв'язання проблеми. Якщо учні в змозі самостійно розв'язати проблему, учитель вдається до навідних запитань.

На початковій стадії застосування проблемного навчання вчитель сам висуває, формулює і розв'язує пізнавальну задачу, діти запам'ятовують хід її розв'язання.

Надалі вчитель спонукає учнів до все більшої самостійності в розв'язанні задач, диференціюючи при цьому процес пошуку.

Так, приступаючи до опрацювання правопису слів з ненаголошеними голосними є, и, вчитель пропонує ситуацію:

"Один учень, ваш ровесник, під час виконання домашнього завдання хотів вжити слово вечоріє, але не знав, яку букву писати в першому складі — є чи и, і запитав про це в старшої сестри. Продовжуючи роботу, хлопчик задумався над правописом слова синіє і знову хотів запитати, але нараз спинився і вирішив: "Звернусь я краще до правила". Діти зацікавились: що це за правило?

На уроках української мови можна запропонувати завдання на порівняння, на пояснення слів і висловів.

(Яке значення слова добрий у словосполученнях добрий дід, добрий борщ, добрий зірі).

На уроці математики, розглядаючи випадок ділення 57 на 3, можна запропонувати учням поділити відомим способом — ділення двоцифрового числа на одноцифрове. Але що це?

Ні число десятків (5), ні число одиниць (7) не ділиться на 3. Отже, відомий прийом ділення в даному разі не може бути застосований. Суперечність між знайомим способом дії і тим, що його неможливо використати в нових умовах навчальної діяльності, приведе до виникнення проблемної ситуації. Як її розв'язати?

Вчитель пропонує за таблицею множення перевірити: чи не ділиться 57 на 3. Потім запитує: "А чи не можна подати число 57 як суму двох доданків, щоб кожний із них ділився на 3? Починається пошук. Діти пропонують різні варіанти. Проблемна ситуація створюється, щоб учні могли скласти задачу, продумати можливості і способи її розв'язання.

Спостереження за навчанням школярів в умовах проблемно-пошукової діяльності свідчить, що одні учні самостійно і повністю виконують пізнавальні завдання, інші, правильно розпочавши розв'язання проблемної задачі, не встигають довести його до кінця, ще інші спроможні розпочати роботу тільки після консультації вчителя, а дехто відчуває труднощі, навіть одержавши допомогу.

Оскільки проблемне навчання передбачає певні зрушення в характері розумової діяльності учнів, то вчитель має дібрати для школярів такі пізнавальні задачі, які формували б у них певні прийоми мислення.

Різноманітні способи і ступені диференціації в основному можна звести до диференціації за ступенем складності пропонованого завдання і за ступенем самостійності його виконання.

У першому разі (за ступенем складності) пропонуються завдання, які вимагають узагальнень і висновків різної глибини: завдання, розраховані на різні рівні теоретичного узагальнення виконуваної роботи, завдання репродуктивного і творчого характеру.

Аналіз діяльності школярів дає змогу вчителеві здійснювати індивідуальний підхід до тих, хто відчуває труднощі в процесі пошуку.

В іншому разі (за ступенем самостійності пошуку) всім учням пропонуються пізнавальні задачі однакової складності, але диференціюється кількість інформації учителя про хід виконання. У задачах для І групи вказується мета, а способи розв'язання діти шукають самі. Учням II групи до завдань дають вказівки, на що необхідно звернути увагу під час розв'язування. У завданнях для III групи вказується послідовність розумових операцій, потрібних для пошуків розв'язання. Крім того, для полегшення робота можна використати додатково запитання, допоміжні задачі, наочні посібники.

⇐ Предыдущая19202122232425262728Следующая ⇒

Поделиться: