Аграрне право у сучасній правовій доктрині України.

Аграрне право у сучасній правовій доктрині України.

Аграрне право — порівняно нова галузь у системі права, яка об’єктивно сформувалась у 70-х роках минулого століття внаслідок об’єднання в єдиний косплекс правових норм, які регулювали суспільні відносини в колгоспах, державних с/г підприємствах, інших с/г виробничих структурах, що існували в той час.

Об’єктом аграрних відносин цих різних суб’єктів стала насамперед їх с/г виробнича діяльність. Вона за змістом реалізується різними аграрними суб’єктами, проте має єдину спрямованість – на використання земель с/г призначення для виробництва відповідної продукції.

З виникненням України як суверенної держави, радикальними змінами суспільних відносин на селі у зв’язку з реалізацією земельної та аграрної реформ істотно розширилося та набуло якісно нового змісту аграрне законодавство, що становить нормативно-правову базу АП як галузі права. Проте, як і раніше, воно акумулює законодавчі акти, що регулюють земельні, трудові, майнові, організаційні, управлінські та інші відносини різних аграрних суб’єктів.

АП пройшло цілий ряд послідовних реструктуризаційних перетворень від селянського , колгоспного, сільськогосподарського до аграрного права.

АП:

1) це законодавство, яке не має самостійної основи і не може бути самостійною галуззю права (Панкратов, Демяненко).

2) є підгалуззю господарського права (Лаптєв, Щербина).

3) є самостійною галуззю (Єрмоленко).

4) є комплексною галуззю (Козир, Вороніна).

5) є самостійною, комплексною, інтегрованою галуззю (Петров, Титова, Середа) – КНУ.

6) є комплексною, інтегрованою і спеціалізованою галуззю (Гетьман, Носік).

АП – це комплексна, інтегрована, спеціалізована галузь права, що охоплює правові норми, що регулюють аграрні відносини, що складаються у сфері виробництва та пов’язаною з ним господарською діяльністю при використанні земель СГ призначення різними суб`єктами на різних правових підставах. (711)

Поняття та предмет аграрного права України.

аграрне право України — це комплексна галузь права, що охоплює сукупність правових норм, які регулюють аграрні відносини, що складаються у сфері виробничої та пов'язаної з нею сільськогосподарської діяльності під час використання земель сільськогосподарського призначення суб'єктами аграрного господарювання.
Аграрне право характеризується властивим їй предметом правового регулювання. Таким специфічним предметом є аграрні правовідносини, які, по-перше, випливають зі спеціального правового статусу суб'єктів аграрного права, зі специфіки їх завдань та предмета діяльності; по-друге, складаються у сфері виробництва продуктів харчування, продовольства і сировини рослинного і тваринного походження, переробки та реалізації сировини суб'єктами аграрної підприємницької діяльності. Аграрні правовідносини як предмет аграрного права являють собою взаємопов'язані інтегровані відносини майнового, земельного, членського, учасницького, корпоративного, управлінського і трудового характеру в усій багатогранності їх прояву в процесі здійснення завдань діяльності суб'єктів аграрного підприємництва.

Суспільні відносини, що становлять предмет аграрного права, являють собою складний комплекс відносин як за складом суб'єктів (зокрема громадян, які беруть участь і є членами чи акціонерами або учасниками суб'єктів аграрного підприємництва, кооперативного чи корпоративного типів), так і за своїм предметом і змістом

Система органів державної влади в інституційно-функціональному регулюванні аграрних відносин в Україні.

Судова гілка влади.

Регулюється питання всіма судами всіх юрисдикцій (кримінальна, цивільна, адміністративна, господарська юр-ція). Для впливу цієї гілки необхідне настання певного факту - спору чи правопорушення.

Законодавча.

ВРУ (в тому числі і комітети) встановлює головні принципи діяльності органів ВВ та надає законодавчу базу для цього.

Органи виконавчої влади.

КабМін розробляє напрями діяльності щодо виконання завдань, покладених перед державою в регулюванні у аграрній сфері самим КабМіном, спеціалізованими міністерствами та службами, тощо. КабМін здійснює контроль та моніторинг за виконанням цих завдань та інших НПА в цій сфері.

Міністерство аграрної політики та продовольства України (Мінагрополітики України) — міністерство, центральний орган виконавчої влади України. Утворене 9 грудня 2010 року шляхом реорганізації Міністерства аграрної політики України. Діяльність міністерства спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінагрополітики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства та з питань продовольчої безпеки держави, державної політики в галузях рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних живих ресурсів, регулювання рибальства та безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства, ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, у сферах карантину та захисту рослин, охорони прав на сорти рослин, земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, лісового та мисливського господарства, нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) — центральний орган виконавчої влади України, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України — Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

Держгеокадастр утворений 10 вересня 2014 р. Постановою Кабінету Міністрів № 442 шляхом перетворення Державного агентства земельних ресурсів України, що існувало з 2011 року. Видає щомісячний науково-виробничий журнал «Землевпорядний вісник».

Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів — утворена у вересні 2014 на базі Державної ветеринарної та фітосанітарної служби і приєднанням до Служби, що утворилася, Державної інспекції з питань захисту прав споживачів і Державної санітарно-епідеміологічної служби.

На Службу покладені:

- функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припинилися (крім функцій з реалізації державної політики у сфері племінної справи у тваринництві, у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників),

- функції із здійснення державного контролю (нагляду) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

- здійснення державного нагляду (контролю) у сфері туризму та курортів.

Діяльність Служби спрямовується і координується безпосередньо Кабінетом Міністрів України.

Міністерство екології та природних ресурсів України (Мінприроди України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Свою діяльність Мінприроди України здійснює у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, поводження з небезпечними відходами, небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, а також проведення державної екологічної експертизи.

Міністерство наділене повноваженнями у сферах охорони атмосферного повітря, збереження озонового шару, раціонального використання, відтворення і охорони об’єктів тваринного і рослинного світу, відтворення та охорони земель, охорони та відтворення вод (поверхневі, підземні, морські), раціонального використання водних ресурсів.

Окрім того, відомство забезпечує нормативно-правове регулювання розвитку водного господарства і меліорації земель, геологічного вивчення та раціонального використання надр, контролю за дотриманням природоохоронного законодавства.