Загальна характеристика правоохронної діяльності: поняття, ознаки, та основні напрями

Правоохоронні органи держави: поняття, ознаки, система і загальна характеристика

Органи, які утворюються для забезпечення правоохоронної функції держави називають правоохоронними.

Правоохоронні органи - це державні та недержавні органи, що здійснюють правоохоронну та правозастосовчу діяльність, основним завданням яких є здійснення боротьби зі злочинністю та іншими правопорушеннями у всіх сферах суспільного життя, забезпечення охорони прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а також держави в цілому від протиправних посягань.

До органів, які мають статус правоохоронних належать: органи прокуратури, органи внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

До складу юрисдикції правоохоронних органів входять взаємопов’язані елементи: охорона та захист прав, відновлення порушеного права, виявлення або розслідування злочинів.

Правопорядок – об'єктивна потреба розвитку держави й суспільства. Його забезпечення має відбуватися в межах законності. Підтримання правопорядку та припинення правопорушень покладено на компетентні державні органи (прокуратуру, органи внутрішніх справ, податкову міліцію, органи Служби безпеки України), для яких діяльність із підтримання правопорядку, запобігання правопорушенням, дізнання та розслідування злочинів є обов'язковою і полягає в невідкладному й адекватному реагуванні на факти невиконання або неналежного виконання вимог правових норм з боку юридичних або фізичних осіб.

Відновлення порушеного права – пріоритетне завдання у діях правоохоронних органів. Це система правомірних дій, до яких примушують фізичну або юридичну особу, що своїми діями зумовила збитки або інші негативні наслідки, щодо їх відшкодування. Для цього передбачено порядок відшкодування моральної або матеріальної шкоди, закріплено компенсаційні виплати за неправомірні дії правоохоронних органів. Діяльність правоохоронних органів є публічною та багатоплановою.

Отже, правоохоронний орган – це юрисдикційний орган, уповноважений державою виконувати в установленому законом порядку функції або завдання з охорони права, охорони правопорядку, розслідування або запобігання правопорушень, захист національної безпеки, підтримання правопорядку, забезпечення стану законності.

До правоохоронних органів можна віднести ( з точки зору виконання ними вказаних функцій):

А) судові;

Б) прокуратури;

В) міліції;

Г) податкової міліції;

Д) СБУ;

Е) Управління державної охорони;

Є) Прикордонних військ;

Ж) Військової служби правопорядку у Збройних Силах України;

З) дізнання державної митної служби;

И) дізнання державного пожежного нагляду;

І) Державного департаменту з питань виконання покарань.

Ознаки правоохоронного органу:

1. виконання профілактичної та ще однієї чи кількох головних функцій;

2. необхідність особливого організаційного, правового, кадрового, матеріально-технічного, фінансового, інформаційного, наукового та іншого забезпечення.

3. до працівників цього органу законом пред’являються спеціальні вимоги щодо ділових і моральних якостей, рівня освіти, відсутності судимостей тощо.

4. працівники правоохоронних органів користуються підвищеним соціальним та правовим захистом.

Поняття і види судочинства. Відмінність судочинства від інших процедур державної діяльності.

Самостійність судів

1. Суди здійснюють правосуддя самостійно. Здійснюючи

правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції ( 254к/96-ВР ) і

законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права.

2. Звернення до суду громадян, організацій чи посадових осіб,

які відповідно до закону не є учасниками судового процесу, з

приводу розгляду конкретних справ судом не розглядаються, якщо

інше не передбачено законом.

3. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів

у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання,

зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або

в інший спосіб з метою завдання шкоди авторитету суддів чи впливу

на безсторонність суду забороняється і тягне за собою

відповідальність, установлену законом.

4. Для вирішення питань внутрішньої діяльності судів

відповідно до цього Закону діє суддівське самоврядування.

Незалежність судді

1. Суддя у своїй  діяльності щодо здійснення правосуддя є

незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.

Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції ( 254к/96-ВР ) і

законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.

Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя

забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену

законом.

2. Суддя не зобов'язаний давати жодних пояснень щодо суті

справ, які перебувають у його провадженні, крім випадків,

установлених законом.

 

3. Суддя має право звернутися з повідомленням про загрозу

його незалежності до Ради суддів України, яка зобов'язана

невідкладно перевірити і розглянути таке звернення за участю судді

та вжити необхідних заходів для усунення загрози.

4. Незалежність судді забезпечується:

1) особливим порядком його призначення, обрання, притягнення

до відповідальності та звільнення;

2) недоторканністю та імунітетом судді;

3) незмінюваністю судді;

4) порядком здійснення судочинства, визначеним процесуальним

законом, таємницею ухвалення судового рішення;

5) забороною втручання у здійснення правосуддя;

6) відповідальністю за неповагу до суду чи судді;

7) окремим порядком фінансування та організаційного

забезпечення діяльності судів, установленим законом;

8) належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді;

9) функціонуванням органів суддівського самоврядування;

10) визначеними законом засобами забезпечення особистої

безпеки судді, членів його сім'ї, майна, а також іншими засобами

їх правового захисту;

11) правом судді на відставку.

5. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування,

їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та

їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність судді і не

посягати на неї.

6. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних

законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених

Конституцією України ( 254к/96-ВР ) гарантій незалежності судді.

Недоторканність судді

1. Суддя є недоторканним. Суддя не може бути без згоди

Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення

судом обвинувального вироку.

2. Суддя, затриманий за підозрою у вчиненні діяння, за яке

встановлена кримінальна чи адміністративна відповідальність,

повинен бути негайно звільнений після з'ясування його особи. Суддя

не може бути підданий приводу чи примусово доставлений до

будь-якого органу чи установи, крім суду.

3. Кримінальна справа щодо судді може бути порушена лише

Генеральним прокурором України або його заступником.

4. Відсторонення судді від посади у зв'язку з притягненням до

кримінальної відповідальності здійснюється Вищою кваліфікаційною

комісією суддів України на підставі вмотивованої постанови

Генерального прокурора України.

5. Проникнення в житло або інше володіння судді чи його

службове приміщення, особистий чи службовий транспорт, проведення

там огляду, обшуку чи виїмки, прослуховування його телефонних

розмов, особистий обшук судді, а так само огляд, виїмка його

кореспонденції, речей і документів можуть провадитися лише за

судовим рішенням.

6. Підсудність справи щодо обвинувачення судді у вчиненні

злочину визначається Головою Верховного Суду України. Справа не

може розглядатися тим судом, у якому обвинувачений обіймає чи

обіймав посаду судді.

7. За шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах

та в порядку, встановлених законом.

  Відповідальність за неповагу до суду чи судді

1. Прояв неповаги до суду чи судді з боку осіб, які є

учасниками процесу або присутні в судовому засіданні, тягне за

собою відповідальність, установлену законом.

Право на судовий захист

1. Кожному гарантується захист його прав, свобод та законних

інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до

закону.

2. Для забезпечення справедливого та неупередженого розгляду

справ у розумні строки, встановлені законом, в Україні діють суди

першої, апеляційної, касаційної інстанцій і Верховний Суд України.

3. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у

визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої

інстанції.

4. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні

особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з

громадянами і юридичними особами України.

Повноваження місцевого суду

1. Місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи,

віднесені процесуальним законом до його підсудності.

2. Місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні,

адміністративні справи, а також справи про адміністративні

правопорушення у випадках та порядку, передбачених процесуальним

законом.

3. Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають

із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені

процесуальним законом до їх підсудності.

4. Місцеві адміністративні суди розглядають справи

адміністративної юрисдикції (адміністративні справи).

5. Підсудність окремих категорій справ місцевим судам, а

також порядок їх розгляду визначаються процесуальним законом.

Голова місцевого суду:

1) представляє суд як орган державної влади у зносинах з

іншими органами державної влади, органами місцевого

самоврядування, фізичними та юридичними особами;

2) визначає адміністративні повноваження заступника голови

місцевого суду;

3) контролює ефективність діяльності апарату суду, вносить

керівникові територіального управління Державної судової

адміністрації України подання про призначення на посаду керівника

апарату суду, заступника керівника апарату суду та про звільнення

їх з посад, а також про застосування до керівника апарату суду,

його заступника заохочення або накладення дисциплінарного

стягнення відповідно до законодавства;

4) видає на підставі акта про призначення (обрання) суддею чи

звільнення судді з посади відповідний наказ;

5) повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України про

наявність вакантних посад у суді в десятиденний строк з дня їх

утворення;

6) забезпечує виконання рішень зборів суддів місцевого суду;

 

7) контролює ведення в суді судової статистики, дбає про

інформаційно-аналітичне забезпечення суддів з метою підвищення

якості судочинства;

8) забезпечує виконання вимог щодо підвищення кваліфікації

суддів місцевого суду;

9) здійснює інші повноваження, визначені законом.

2. Голова місцевого суду з питань, що належать до його

адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.

3. У разі відсутності голови суду виконання його обов'язків

здійснюється відповідно до встановленого ним розподілу обов'язків

щодо організації діяльності суду.

  Заступник голови місцевого суду

1. Заступник голови місцевого суду здійснює адміністративні

повноваження, визначені головою суду.

Апеляційний суд:

1) розглядає справи відповідної судової юрисдикції в

апеляційному порядку згідно з процесуальним законом;

2) у випадках, передбачених процесуальним законом, розглядає

справи відповідної судової юрисдикції як суд першої інстанції;

 

3) аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює судову

практику;

4) надає місцевим судам методичну допомогу в застосуванні

законодавства;

5) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Голова апеляційного суду:

1) представляє суд як орган державної влади у зносинах з

іншими органами державної влади, органами місцевого

самоврядування, фізичними та юридичними особами;

2) визначає адміністративні повноваження заступників голови

апеляційного суду;

3) контролює ефективність діяльності апарату суду, вносить

Голові Державної судової адміністрації України подання про

призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника

апарату суду та про звільнення їх з посад, а також про

застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення

або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до

законодавства;

4) видає на підставі акта про обрання на посаду судді чи

звільнення судді з посади відповідний наказ;

5) повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України про

наявність вакантних посад у апеляційному суді в десятиденний строк

з дня їх утворення;

6) забезпечує виконання рішень зборів суддів апеляційного

суду;

7) контролює ведення та аналіз судової статистики,

організовує вивчення та узагальнення судової практики, дбає про

інформаційно-аналітичне забезпечення суддів з метою підвищення

якості судочинства;

8) забезпечує виконання вимог щодо підвищення кваліфікації

суддів апеляційного суду;

9) здійснює інші повноваження, визначені законом.

2. Голова апеляційного суду з питань, що належать до його

адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.

3. У разі відсутності голови апеляційного суду його

адміністративні повноваження здійснює один із заступників голови

суду за визначенням голови суду, за відсутності такого

визначення - заступник голови суду, який має більший стаж роботи

на посаді судді, а в разі відсутності заступника голови суду -

суддя цього суду, який має більший стаж роботи на посаді судді.

  Заступники голови апеляційного суду

1. Заступники голови апеляційного суду  здійснюють

адміністративні повноваження, визначені головою суду.

Статус судді

1. Суддею  є громадянин України, який відповідно до

Конституції України ( 254к/96-ВР ) та цього Закону призначений чи

обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів

України і здійснює правосуддя на професійній основі.

2. Судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця

суду в системі судів загальної юрисдикції чи адміністративної

посади, яку суддя обіймає в суді.

  Незмінюваність судді

1. Судді, який обіймає посаду безстроково, гарантується

перебування на посаді до досягнення ним шістдесяти п'яти років, за

винятком випадків звільнення судді з посади або відставки судді

відповідно до цього Закону.

2. Суддю не може бути переведено до іншого суду без його

згоди.

Вимоги щодо несумісності

1. Перебування на посаді судді несумісне із зайняттям посади

в будь-якому іншому органі державної влади, органі місцевого

самоврядування та з представницьким мандатом.

2. Суддя не має права поєднувати свою діяльність з

підприємницькою або адвокатською діяльністю, будь-якою іншою

оплачуваною роботою (крім викладацької, наукової і творчої

діяльності), а також входити до складу керівного органу чи

наглядової ради підприємства або організації, що має на меті

одержання прибутку.

3. Суддя не може належати до політичної партії чи професійної

спілки, виявляти прихильність до них, брати участь у політичних

акціях, мітингах, страйках.

4. Суддю за його заявою може бути відряджено для роботи у

Вищій раді юстиції, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України,

Національній школі суддів України зі збереженням заробітку за

основним місцем роботи.

Незалежність судді

1. Суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є

незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.

Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції ( 254к/96-ВР ) і

законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.

Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя

забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену

законом.

2. Суддя не зобов'язаний давати жодних пояснень щодо суті

справ, які перебувають у його провадженні, крім випадків,

установлених законом.

3. Суддя має право звернутися з повідомленням про загрозу

його незалежності до Ради суддів України, яка   зобов'язана

невідкладно перевірити і розглянути таке звернення за участю судді

та вжити необхідних заходів для усунення загрози.

4. Незалежність судді забезпечується:

1) особливим порядком його призначення, обрання, притягнення

до відповідальності та звільнення;

2) недоторканністю та імунітетом судді;

3) незмінюваністю судді;

4) порядком здійснення судочинства, визначеним процесуальним

законом, таємницею ухвалення судового рішення;

5) забороною втручання у здійснення правосуддя;

6) відповідальністю за неповагу до суду чи судді;

7) окремим порядком фінансування та організаційного

забезпечення діяльності судів, установленим законом;

8) належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді;

9) функціонуванням органів суддівського самоврядування;

10) визначеними законом засобами забезпечення особистої

безпеки судді, членів його сім'ї, майна, а також іншими засобами

їх правового захисту;

11) правом судді на відставку.

5. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування,

їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та

їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність судді і не

посягати на неї.

6. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних

законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених

Конституцією України ( 254к/96-ВР ) гарантій незалежності судді.

  Недоторканність судді

1. Суддя є недоторканним. Суддя не може бути без згоди

Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення

судом обвинувального вироку.

2. Суддя, затриманий за підозрою у вчиненні діяння, за яке

встановлена кримінальна чи адміністративна відповідальність,

повинен бути негайно звільнений після з'ясування його особи. Суддя

не може бути підданий приводу чи примусово доставлений до

будь-якого органу чи установи, крім суду.

3. Кримінальна справа щодо судді може бути порушена лише

Генеральним прокурором України або його заступником.

4. Відсторонення судді від посади у зв'язку з притягненням до

кримінальної відповідальності здійснюється Вищою кваліфікаційною

комісією суддів України на підставі вмотивованої постанови

Генерального прокурора України.

5. Проникнення в житло або інше володіння судді чи його

службове приміщення, особистий чи службовий транспорт, проведення

там огляду, обшуку чи виїмки, прослуховування його телефонних

розмов, особистий обшук судді, а так само огляд, виїмка його

кореспонденції, речей і документів можуть провадитися лише за

судовим рішенням.

6. Підсудність справи щодо обвинувачення судді у вчиненні

злочину визначається Головою Верховного Суду України. Справа не

може розглядатися тим судом, у якому обвинувачений обіймає чи

обіймав посаду судді.

7. За шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах

та в порядку, встановлених законом.

Права та обов’язки судді.

1. Права судді, пов'язані зі здійсненням правосуддя,

визначаються Конституцією України ( 254к/96-ВР ), процесуальним та

іншими законами.

2. Суддя має право брати участь у суддівському самоврядуванні

для вирішення питань внутрішньої діяльності суду в порядку,

встановленому законом. Судді можуть утворювати об'єднання та брати

участь у них з метою захисту своїх прав та інтересів, підвищення

професійного рівня.

3. Суддя має право вдосконалювати свій професійний рівень та

проходити з цією метою відповідну підготовку.

4. Суддя зобов'язаний:

1) своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і

вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад

і правил судочинства;

2) дотримуватися правил суддівської етики;

3) виявляти повагу до учасників процесу;

4) додержуватися присяги судді;

5) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що

охороняється законом, в тому числі і таємницю нарадчої кімнати і

закритого судового засідання;

6) дотримуватися вимог щодо несумісності;

7) подавати щорічно не пізніше 1 травня до Державної судової

адміністрації України для оприлюднення на офіційному веб-сайті

судової влади, ведення якого забезпечує Державна судова

адміністрація України, копію декларації про майновий стан і доходи

(податкової декларації), поданої до органу державної податкової

служби за своєю податковою адресою.

5. Декларація про майновий стан і доходи (податкова

декларація) повинна містити відомості про доходи, цінні папери,

нерухоме, цінне рухоме майно, вклади у банках, фінансові

зобов'язання та про видатки судді, якщо разові видатки перевищують

розмір його місячного заробітку. У додатку до податкової

декларації вказуються зазначені відомості і стосовно членів його

сім'ї та осіб, з якими він спільно проживає або пов'язаний

спільним побутом.

6. Суддя, призначений на посаду судді вперше, проходить

щорічну двотижневу підготовку у Національній школі суддів України.

Суддя, який обіймає посаду судді безстроково, проходить двотижневу

підготовку у Національній школі суддів України не менше, ніж раз

на три роки.

7. Суддя до виходу у відставку або на пенсію може бути

нагороджений державними нагородами, а також будь-якими іншими

нагородами, відзнаками, грамотами органів державної влади та

органів місцевого самоврядування, окрім тих державних, або будь

яких інших нагород, відзнак, грамот, пов'язаних зі здійсненням ним

правосуддя.

Присяжні

1. Присяжними визнаються громадяни України, які у випадках,

передбачених процесуальним законом, залучаються до здійснення

правосуддя, забезпечуючи згідно з Конституцією України

( 254к/96-ВР ) безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя.

загальна характеристика правоохронної діяльності: поняття, ознаки, та основні напрями

Серед різноманіття функцій, що покликана здійснювати держава, чільне місце посідає правоохоронна функція. Діяльність держави, що спрямована на реалізацію цієї функції носить назву правоохоронної. Правоохоронна діяльність здійснюється державою через систему спеціально уповноважених на те органів.

Основним завданням правоохоронної діяльності є охорона найбільш важливих суспільних відносин від будь-яких протиправних посягань. Особливе місце в межах цього завдання посідає діяльність щодо забезпечення охорони та захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Від інших видів діяльності держави, правоохоронна відрізняється тим, що їй притаманні особливі ознаки, а саме:

- правоохоронна діяльність має владний характер і здійснюється від імені та за дорученням держави відповідними органами та посадовими особами, приписи яких є обов'язковими до виконання їх адресатами;

- здійснення правоохоронної діяльності покладається лише на уповноважені на те органи, які, як правило спеціально створюються державою з цією метою;

- правоохоронна діяльність здійснюється не будь-яким способом, а лише із застосуванням юридичних заходів впливу до правопорушників. До таких заходів впливу належать заходи державного примусу і стягнення;

- застосування відповідних юридичних заходів впливу повинно здійснюватися у суворій відповідності з вимогами закону, що регламентує як підстави так і процедуру їх застосування;

- правоохоронна діяльність має особливий, правозастосовчий характер рішень, що приймаються. Особливість правоохоронної діяльності полягає в тому, що, органи держави, які уповноважені її здійснювати не створюють нових норм права, а застосовують норми чинного законодавства до відповідних суб'єктів, що в свою чергу тягне за собою створення, зміну, захист, підтвердження або припинення прав та обов'язків останніх.

З огляду на викладене вище, можна дати наступне визначення цьому виду діяльності держави.

Правоохоронна діяльність - це вид діяльності, який має за мету забезпечення охорони прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави в цілому, здійснюється уповноваженими на те органами шляхом застосування відповідних заходів юридичного впливу у суворій відповідності з вимогами закону.

До основних напрямків правоохоронної діяльності держави належать:

- конституційний контроль;

- правосуддя;

- прокурорський нагляд;

- охорона громадського порядку;

- розслідування злочинів;

- оперативно-розшукова діяльність;

- захист прав та інтересів громадян та організацій;

- правова робота в сферах господарської діяльності;

- громадська правоохоронна діяльність та інші.

Конституційний контроль - здійснюється Конституційним Судом України, як єдиним судом конституційної юрисдикції. Конституційний контроль належить до ефективних засобів забезпечення верховенства приписів Конституції України, які є головним атрибутом демократичної держави. Основним завданням конституційного контролю є забезпечення відповідності законів та інших нормативних актів органів законодавчої і виконавчої влади Конституції України, охорона конституційних прав і свобод громадян, надання офіційного тлумачення Конституції та законів України з метою однакового розуміння і застосування їх положень.

Правосуддя - є найважливішим напрямом правоохоронної діяльності держави. Здійснюється тільки спеціальними органами держави - судами, в особливому порядку, який визначається відповідними процесуальними законами (КПК, ЦПК, ГПК, КАС) і передбачає можливість застосування до правопорушника заходів державного примусу, в тому числі й кримінального покарання. Тільки суд може визнати особу винною у вчиненні злочину й прийняти рішення про застосування до неї від імені держави кримінального покарання. Суд є головним інструментом дотримання правопорядку в країні і стоїть на самій верхівці в ієрархії правоохоронних органів.

Прокурорський нагляд - здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами. Здійснюється шляхом опротестування та скасування актів органів державного управління, місцевого самоврядування та громадських організацій, які суперечать закону, а також попередження незаконних дій посадових осіб та громадян.

Охорона громадського порядку - здійснюється органами внутрішніх справ і насамперед міліцією з метою попередження, припинення та розкриття порушень законності та правопорядку.

Розслідування злочинів - це діяльність спеціально уповноважених на те посадових осіб та органів - органів дізнання, дізнавачів, слідчих, яка здійснюється з метою розкриття та розслідування злочинів та покарання осіб, виних у їх вчиненні. Цей напрям правоохоронної діяльності здійснюється слідчими прокуратури, органів внутрішніх справ, служби безпеки України, податкової міліції. Як органи дізнання в окремих справах, віднесених до їх компетенції можуть діяти органи міліції, служби безпеки, митної служби, прикордонної охорони, командири військових частин, начальники виправних установ, капітани морських суден та інші.

Оперативно-розшукова діяльність - це здійснювана у суворій відповідності із законодавством України діяльність спеціально уповноважених на те органів, яка спрямована на пошук і фіксацію фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень і в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави. Перелік державних органів та їх підрозділів, яким надається право на здійснення оперативно-розшукової діяльності визначається виключно Законом України ”Про оперативно-розшукову діяльність”. Така діяльність здійснюється оперативними підрозділами Міністерства внутрішніх справ, СБУ, Прикордонних військ України, Управління державної охорони, податкової міліції, органами і установами виконання покарань, розвідувальним органом Міністерства оборони України.

Захист прав та інтересів громадян та організацій - здійснюється перш за все адвокатурою в формі надання консультацій з правових питань, допомоги в складанні різного роду ділових паперів юридичного характеру (позовів, скарг тощо), наданні правової допомоги під час досудового розслідування кримінальних справ, участь в якості захисника або представника під час судового розгляду кримінальних, цивільних та адміністративних справ. Адвокатура є громадською організацією.

Правова робота в сферах господарської діяльності - покладається на юридичні служби підприємств, установ та організацій з метою забезпечення законності в сфері господарських правовідносин. Здійснюється шляхом надання консультацій з правових питань, складання відповідних юридичних документів, претензійно-позовної та договірної роботи.

Громадська правоохоронна діяльність - здійснюється добровільними громадськими організаціями та об'єднаннями шляхом надання правоохоронним органам допомоги у виконанні ними окремих завдань, пов'язаних із охороною громадського порядку та інших функцій, спрямованих на дотримання прав і свобод юридичних і фізичних осіб, окремих категорій осіб (заарештованих, засуджених, дітей тощо), а також підтримання законності та правопорядку в державі.

12345678910Следующая ⇒

Поделиться: