Система нормативних актів, що регламентують організацію і діяльність судових та правоохоронних органів, їх класифікація та характеристика.

Базується на чотиричленній систематизації правових норм та нормативно-правових актів, а саме:

а) норми — принципи (засади) діяльності суду, правоохорон

них та правозахисних органів;

б) норми — комплекси з окремих напрямів діяльності;

в) норми — гарантії здійснення судової, правоохоронної та

правозахисної діяльності;

г)норми — гарантії правового та соціального захисту суб'єк

тів судової, правоохоронної та правозахисної діяльності.

Цей підхід до систематизації дає можливість виділити такі нормативно-правові акти:

 

A) Законодавство про конституційні (загальні) засади діяльності суду, правоохоронних та правозахисних органів.

Б) Законодавство з окремих напрямів діяльності суду, правоохоронних та правозахисних органів: правосуддя;прокурорська діяльність; виявлення та розслідування злочинів; охорона державної безпеки та правопорядку; юридичний захист, адвокатська діяльність.

 

B) Законодавство, що закріплює державні гарантії здійснення судової, правоохоронної та правозахисної діяльності.

Г ) Законодавство, за яким встановлюється правовий та соціальний захист працівників суду, правоохоронних та право-захисних органів.Законодавчі акти про конституційні (загальні) засади діяльності суду, правоохоронних та правозахиснихорганів

Конституція України.

Кримінальний кодекс України.

Кодекс України про адміністративні правопорушення.

Господарський процесуальний кодекс України.

Кримінально-процесуальний кодекс України.

Цивільний процесуальний кодекс України.

1 Існують й інші підходи щодо класифікації законодавства про правоохоронну діяльність.  

Загальна декларація прав і свобод людини і громадянина. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права.

Законодавство з окремих напрямів діяльності судових, правоохоронних та правозахисних органів

а) правосуддя та його державне забезпечення:

Конституція України,

Кримінальний кодекс України,

Цивільний кодекс України,

Кодекс України про адміністративні правопорушення,

Господарський процесуальний кодекс України,

Кримінально-процесуальний кодекс України,

Цивільний процесуальний кодекс України,

закони України "Про Конституційний Суд України", "Про господарські суди", "Про судоустрій", "Про державне виконавче провадження";

б) прокурорська діяльність:

Закон України "Про прокуратуру України", постанови Верховної Ради України "Про затвердження Положення про класні чини працівників прокуратури України" та "Про затвердження дисциплінарного статуту прокуратури України" та інші;

в) виявлення та розслідування злочинів:

Кримінальний кодекс України,

Кримінально-процесуальний кодекс України,

Кодекс України про адміністративні правопорушення,

закони України "Про оперативно-розшукову діяльність",

"Про організаційно-правові заходи боротьби з організованою злочинністю", "Про державну податкову службу в Україні", "Про попереднє ув'язнення" та інші;

г) охорона державної безпеки та правопорядку:

закони України "Про Раду національної безпеки і оборони", "Про Службу безпеки України", "Про боротьбу з корупцією", "Про міліцію", "Про пожежну безпеку", "Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ", "Про державну митну службу", "Про державний кордон України", "Про Прикордонні війська України", "Про надзвичайний стан", "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі", "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх", "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів.

1. Основні етапи реформування судової влади в Україні
2. Поняття судової влади, її ознаки і функції

Судова влада – це діяльність всіх створених у державі судів, яка реалізується з допомогою притаманних їм і законодавчо засобів з метою впливу на поведінку суб’єктів права та суспільні відносини за участю цих суб’єктів.

Для виконання покладеної на неї функції судова влада наділена владними повноваженнями і засобами примусу до виконання прийнятих нею рішень. Зокрема, конституційною засадою судочинства є обов’язковість виконання рішення суду, що вимагає від державних органів, посадових осіб, усіх громадян неухильного підкорення велінню судової влади.

Судова влада займає особливе місце в системі державної влади.  

Взаємовплив вплив судової влади та органів виконавчої влади проявляється у тому, що суд може скасовувати суперечливі Конституції та законам України акти органів державного управління; розглядати скарги громадян на незаконні рішення, дії чи бездіяльність органів управління. Відповідно до ст. 19 Закону України “ Про судоустрій”, в Україні створюються адміністративні суди, що розглядатимуть адміністративні справи, пов’язані з правовідносинами в сфері державного управління ( справи адміністративної юрисдикції).

Суди загальної юрисдикції утворюються і ліквідуються Президентом України за поданням Міністра юстиції України, що узгоджується з Головою Верховного Суду України чи головою вищого спеціалізованого суду.

Власне, головне призначення судової влади – вирішення віднесених законодавством до її компетенції правових конфліктів, які виникли у суспільстві. Тому судова влада в системі державної влади є рівнозначною, рівноправною, паритетною.

Судова влада функціонує на засадах:

- незалежності

- самостійності

- відокремленості

- виключності

- під законності

Судова влада є незалежною, втручання будь-яких державних органів, посадових осіб в її діяльність є неприпустимим. При вирішенні справ судді керуються внутрішнім переконанням, обґрунтовуючи відповідне рішення доказами поданими сторонами у справі.

Самостійність судової влади означає:

- суди нікому не підзвітні і мають для здійснення судових функцій усі необхідні повноваження, якими наділені законом;

- судові рішення не потребують попередньої згоди чи затвердження будь-якої посадової особи чи державного органу;

- вирок, рішення, постанова чи ухвала суду, які набрали законної сили є обов’язковими для адресатів, мають для них силу закону і є обов’язкові для виконання на території України;

- діяльність органів дізнання, досудового слідства, прокуратури не підміняє діяльність суду, а лише сприяє їй.

Відокремленість судової влади означає те, що суди не входять до будь-якої іншої системи державних органів, займають особливе місце в державному механізмі.

Виключність судової влади полягає у неможливості делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами.

Підзаконність судової влади означає те, що у своїй діяльності судді керуються виключно Конституцією та законами України. Підкорення суддів лише законові відбувається на підставі точного виконання ними матеріального і процесуального законодавства. Законами врегульовані компетенція, порядок утворення, структура, функції судів, питання їх кадрового та матеріально-технічного забезпечення.

Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, які виникли у державі. Якщо в разі спору з правовідносин має право звернутися до суду, компетенцією якого є розв’язання такого спору і суд не вправі відмовити в розгляді і вирішенні такого спору на підставі лише того, що її вимоги можуть бути розглянуті іншим органом у досудовому порядку.

Характерною особливістю судової влади є суворо регламентований законом процес, порядок її здійснення.

 основні функції судової влади:

• охоронна (охорона прав);

• функція правосуддя (захист, відновлення прав);

• контрольно-наглядова (за іншими гілками влади). Розмежування законодавчої, виконавчої і судової влади є по­ділом державної влади по горизонталі. По вертикалі влада розподіляється між усіма органами та посадовими особами, що належать до тієї чи іншої гілки влади.

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: