Характеристика Закону України «Про адвокатуру» від 19.12.92р.

 

Закон про адвокатуру окремо закріплює норму, яка стосується гарантій адвокатської діяльності. Нею встановлено, що професійні права, честь і гідність адвоката охороняються законом; забороняється будь-яке втручання в адвокатську діяльність, вимагання від адвоката, його помічника, посадових осіб і технічних працівників адвокатських об'єднань відомостей, що становлять адвокатську таємницю. З них питань вони також не можуть допитуватись як свідки.

Документи, пов'язані з виконанням адвокатом доручення, не підлягають оглядові, розголошенню чи вилученню без його згоди.

Забороняється прослуховування телефонних розмов адвокатів у зв'язку з оперативно-розшуковими заходами без рішення суду.

Не допускається офіційне негативне реагування з боку органів дізнання, слідства, суду на правову позицію адвоката у справі.

Адвокату гарантується рівність прав з іншими учасниками процесу.

Кримінальна справа проти адвоката може бути порушена тільки Генеральним прокурором України, його заступниками, прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва. Адвоката не можна притягнути до кримінальної, матеріальної та іншої відповідальності або погрожувати її застосуванням у зв'язку з наданням юридичної допомоги громадянам та організаціям.

Адвокатом, за Законом про адвокатуру, може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, котрий склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Він не може працювати в суді, прокуратурі, нотаріаті, органах внутрішніх справ, служби безпеки, державного управління. Адвокатом не може бути особа, яка має судимість.

 

 

Діюча система органів та установ виконання покарань законодавчо закріплена у ст.11 Кримінально-виконавчого кодексу України.

До органів виконання покарань належать: Державний департамент України з питань виконання покарань, його територіальні органи управління (регіональні управління та відділи), кримінально-виконавча інспекція.

Установами виконання покарань є: арештні доми, кримінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи (виховні колонії).

У свою чергу до кримінально-виконавчих установ належать:

• кримінально-виконавчі установи відкритого типу (виправні центри);

• кримінально-виконавчі установи закритого типу (виправні колонії).

Виправні колонії поділяються на колонії мінімального, середнього і максимального рівня безпеки.

Виправні колонії мінімального рівня безпеки поділяються на колонії:

• з полегшеними умовами тримання;

• із загальними умовами тримання.

Як зазначалося раніше, центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що реалізує єдину державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, є Департамент.

Очолює Департамент голова, якого призначає на посаду та звільняє з посади Президент України. Голова Департаменту має шість заступників і розподіляє між ними обов’язки. Голова здійснює керівництво Департаментом і несе відповідальність перед Президентом України, Кабінетом Міністрів України за виконання покладених на Департамент завдань і здійснення ним своїх функцій, визначає ступінь відповідальності заступників голови та керівників структурних підрозділів Департаменту.

Для погодженого вирішення питань у межах своїх повноважень, обговорення найважливіших напрямів діяльності в Департаменті утворюється колегія у складі голови, заступників голови за посадою, а також керівників структурних підрозділів Департаменту. До складу колегії можуть входити керівники інших центральних органів виконавчої влади, а також керівники органів і установ виконання пока-рань та підприємств, що належать до сфери управління Департаменту. Членів колегії затверджує та звільняє від виконання обов’язків Кабінет Міністрів України. Рішення колегії проводяться в життя наказами Департаменту.

До структури центрального апарату Департаменту входять:

• Апарат голови Департаменту;

• Управління справами;

• Штаб (на правах управління);

• Управління кадрів;

• Управління охорони, нагляду і безпеки;

• Управління організації оперативної роботи;

• Управління виховної та соціально-психологічної роботи із спецконтингентом;

• Управління інженерного забезпечення;

• Управління працевикористання спецконтингенту та виробництва;

• Фінансове управління;

• Управління економіки та оплати праці;

• Контрольно-ревізійне управління;

• Управління матеріально-технічного забезпечення;

• Управління медичного забезпечення та контролю за санітарно-епідеміологічним станом;

• Відділ внутрішньої безпеки та розслідувань;

• Управління капітального будівництва та ремонтів;

• Відділ організації сільськогосподарського виробництва;

• Управління по керівництву слідчими ізоляторами та тюрмами;

• Управління по контролю за виконанням судових рішень;

• Відділ державного нагляду за охороною праці та навколишнього середовища;

• Управління кримінально-виконавчої інспекції;

• Бухгалтерія;

• Адміністративно-господарче управління;

• Інформаційно-технічний центр;

• Науково-дослідний центр вивчення проблем діяльності та роз-витку кримінально-виконавчої системи;

• Центральна база забезпечення.

Територіальними органами управління Департаменту є управління (відділи) Державного департаменту України з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Структура і штати регіональних управлінь (відділів), а також положення про них затверджуються Департаментом. Типова структура управління Департаменту в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі розроблена на підставі структури Департаменту і затверджена наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 25 травня 1999 р. № 41.

Управління (відділи) Департаменту в областях здійснюють керівництво підвідомчими їм установами та органами, які безпосередньо виконують кримінальні покарання.

Виправні колонії виконують покарання у виді позбавлення волі на певний строк і довічного позбавлення волі. Засуджені до позбавлення волі відбувають покарання у виправних колоніях:

• мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання — особи, засуджені вперше до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності, та злочини невеликої та середньої тяжкості, а також особи, переведені з колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і колоній середнього рівня безпеки в порядку, передбаченому Кримінально-виконавчим кодексом (КВК) України;

• мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання — чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за злочини невеликої та середньої тяжкості; жінки, засуджені за злочини невеликої та середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі злочини. У виправній колонії цього виду можуть відбувати покарання також засуджені, переведені з виховних колоній у порядку, встановленому ст. 147 КВК України;

• середнього рівня безпеки — жінки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі; жінки, яким покарання у виді довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування або амністії; чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за тяжкі та особливо тяжкі злочини; чоловіки, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі; чоловіки, засуджені за вчинення умисного злочину середньої тяжкості в період відбування покарання у виді позбавлення волі; засуджені, переведені з колоній максимального рівня безпеки в порядку, передбаченому КВК України;

• максимального рівня безпеки — чоловіки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі; чоловіки, яким покарання у виді довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування або амністії; чоловіки, засуджені за умисні особливо тяжкі злочини; чоловіки, засуджені за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період відбування покарання у виді позбавлення волі; чоловіки, переведені з колоній середнього рівня безпеки в порядку, передбаченому КВК України.

Розглянемо типову стpуктуpу виправної колонії. Очолює установу начальник, який має, як пpавило, чотирьох заступникiв:

• з нагляду, безпеки, охорони та оперативної роботи — перший заступник;

• із соцiально-психологiчної pоботи зi спецконтингентом;

• з працевикористання спецконтингенту та виробництва;

• з iнтендантського та комунально-побутового забезпечення.
Кожному з заступникiв пiдпоpядкованi певнi вiддiли та служби установи, за pоботу яких вони несуть вiдповiдальнiсть. Безпосеpедньо вiддiлами та службами кеpують їх начальники.

Заступнику начальника установи з нагляду, безпеки, охорони та оперативної роботи пiдпоpядкованi:

• вiддiл нагляду та безпеки;

• відділ охорони;

• опеpативний вiддiл (відділення, група);

• вiддiл (відділення, група) по контролю за виконанням судових рішень;

• медична частина;

• пожежна частина;

• служба чеpгових помiчникiв начальника установи.
Заступнику начальника установи із соцiально-психологiчної pоботи зi спецконтингентом пiдпоpядкованi:

• соцiальна служба (стаpшi iнспектоpи, iнспектоpи, начальники відділень соціально-психологічної служби, старші вихователі, вихователі);

• психологiчна служба.

Заступнику начальника установи з працевикористання спецкон-тингенту та виpобництва пiдпоpядкованi всi виpобничi пiдpоздiли та інженерні служби установи.

Заступник начальника установи з iнтендантського та комунально-побутового забезпечення здiйснює кеpiвництво усiма вiдповiдними службами, якi забезпечують ноpмальну життєдiяльнiсть установи.

Безпосеpедньо начальнику установи пiдпоpядкованi:

• канцелярія (секретаріат);

• головний бухгалтеp установи;

• помiчник начальника установи по pоботi з особовим складом. Виховні колонії виконують покарання у виді позбавлення волі на

певний строк стосовно засуджених неповнолітніх і на види за рівнями безпеки не поділяються.

Арештні доми виконують покарання у виді арешту. В арештних домах тримаються повнолітні особи, а також неповнолітні, яким на момент постановлення вироку виповнилося шістнадцять років і які засуджені за злочини невеликої тяжкості. Тимчасово, до створення арештних домів, особи, засуджені до арешту, відбувають покарання у слідчих ізоляторах Департаменту за місцем засудження. Засуджені відбувають весь строк покарання в одному слідчому ізоляторі в окремих постах або секціях.

Виправні центри виконують покарання у виді обмеження волі стосовно осіб, засуджених за злочини невеликої та середньої тяжкості, а також засуджених, яким цей вид покарання призначено відповідно до ст. 82, 389 Кримінального кодексу України.

Кримінально-виконавча інспекція виконує покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт. Крім цього кримінально-виконавча інспекція здійснює контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, а також звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років. Безпосередній контроль за виконанням вказаних кримінальних покарань та поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням (протягом іспитового строку), здійснюється міськими, міжрайонними та районними відділами (відділеннями) кримінально-виконавчої інспекції. В управліннях (відділах) Департаменту в АРК, областях, містах Києві та Севастополі створюються і функціонують відділи (відділення) кримінально-виконавчої інспекції, які здійснюють контроль за організацією та станом роботи підлеглих підрозділів кримінально-виконавчих інспекцій та надають їм практичну та методичну допомогу.

⇐ Предыдущая6789101112131415

Поделиться: