Підстави дисциплінарної відповідальності суддів

1. Суддя притягується до дисциплінарної відповідальності за

вчинення дисциплінарного проступку, а саме за порушення:

- законодавства при розгляді судових справ;

- вимог, передбачених статтею 5 цього Закону;

- обов'язків, вказаних у статті 6 цього Закону.

2. Скасування або зміна судового рішення не тягне за собою

дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у

винесенні цього рішення, якщо при цьому не було допущено

навмисного порушення закону чи несумлінності, що потягло за собою

істотні наслідки.

Стаття 32. Види дисциплінарних стягнень

1. До суддів застосовуються такі дисциплінарні стягнення:

- догана;

- пониження кваліфікаційного класу. 2. За кожне з порушень, вказаних у статті 31 цього Закону,

накладається лише одне дисциплінарне стягнення.

3. За наслідками дисциплінарного провадження відповідна

кваліфікаційна комісія суддів може прийняти рішення про

направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення

питання про внесення подання про звільнення судді з посади

. Порушення дисциплінарного провадження

За наявності підстав дисциплінарне провадження щодо судді

порушується постановою голови відповідної кваліфікаційної комісії

суддів, Головою Верховного Суду України, головами вищих

спеціалізованих чи апеляційних судів.

Розгляд дисциплінарної справи

1. Голова кваліфікаційної комісії або за його дорученням чи

за рішенням комісії члени комісії протягом місяця з дня

надходження відомостей про дисциплінарний проступок судді

проводять їх перевірку. Перевірка відомостей про дисциплінарний

проступок голови кваліфікаційної комісії проводиться трьома

членами комісії.

2. Після закінчення перевірки матеріали справи передаються на

розгляд комісії, яка розглядає їх в десятиденний строк і приймає

рішення.

3. Якщо комісією прийнято рішення про відсутність підстав

притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, голова

відповідної комісії або комісія припиняють дисциплінарне

провадження та повідомляють про це заінтересованих осіб. Рішення

про припинення дисциплінарного провадження, прийняте головою

комісії, може бути переглянуто комісією на вимогу одного з членів

комісії.

4. Під час розгляду справи комісія повинна заслухати

пояснення судді, притягнутого до дисциплінарної відповідальності.

Неявка цього судді на засідання комісії без поважних причин не

перешкоджає розгляду справи. Хід та результати засідання комісії

фіксуються в протоколі, який підписується головуючим на засіданні

та особою, що вела цей протокол.

5. Рішення кваліфікаційної комісії суддів про притягнення до

дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих

судів може бути оскаржено до Вищої ради юстиції протягом десяти

днів з дня вручення копії рішення комісії.

Строки для застосування і зняття

           дисциплінарного стягнення

1. Дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше

шести місяців після виявлення проступку, не рахуючи часу

тимчасової непрацездатності судді або перебування його у

відпустці.

2. Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного

стягнення суддю не буде піддано новому дисциплінарному стягненню,

він вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення.

Поновлення кваліфікаційного класу проводиться в загальному

порядку.

3. Дисциплінарне стягнення, накладене на суддю, може бути

достроково знято відповідною комісією за поданням голови суду, а

дисциплінарне стягнення, накладене на голову суду, - за поданням

голови  вищестоящого суду.

 

Вища ради юстиції

Вища рада юстиції є колегіальним, незалежним органом,

відповідальним за формування високопрофесійного суддівського

корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено

здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття

рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо

несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну

відповідальність.

Строк повноважень членів Вищої ради юстиції, крім тих, хто

входить до її складу за посадою, становить шість років.

Вища рада юстиції є юридичною особою, видатки на її утримання

визначаються окремо у Державному бюджеті України.

Повноваження Вищої ради юстиції

Вища рада юстиції:

1) вносить подання Президенту України про призначення суддів

на посади або про звільнення їх з посад;

 

1-1) за поданням відповідної ради суддів призначає суддів на

посади голови суду, заступника голови суду та звільняє їх з цих

посад;

2) розглядає справи і приймає рішення стосовно порушення

суддями і прокурорами вимог щодо несумісності;

3) здійснює дисциплінарне провадження стосовно суддів

Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів;

4) розглядає скарги на рішення про притягнення до

дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих

судів, а також прокурорів.

Символи та місцезнаходження Вищої ради юстиції

Вища рада юстиції має печатку із зображенням Державного Герба

України та своїм найменуванням і емблему Вищої ради юстиції, яка

затверджується її рішенням.

Невід'ємними атрибутами залу засідань Вищої ради юстиції є

Державний Герб України та Державний Прапор України.

Вища рада юстиції знаходиться у місті Києві.

Склад Вищої ради юстиції

Відповідно до Конституції України Вища рада юстиції

складається з двадцяти членів.

Верховна Рада України, Президент України, з'їзд суддів

України, з'їзд адвокатів України, з'їзд представників юридичних

вищих навчальних закладів та наукових установ призначають до Вищої

ради юстиції по три члени, всеукраїнська конференція працівників

прокуратури - двох членів Вищої ради юстиції.

До складу Вищої ради юстиції  входять за посадою Голова

Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний

прокурор України.

 

Акти вищої ради юстиції

Вища рада юстиції приймає такі акти:

1) подання про призначення суддів;

2) подання про звільнення суддів з посади;

3) рішення про порушення вимог щодо несумісності;

4) рішення про дисциплінарну відповідальність;

5) рішення по скарзі на рішення про притягнення до

дисциплінарної відповідальності;

6) рішення про увільнення члена Вищої ради юстиції у

випадках, передбачених у статті 18 цього Закону;

7) інші акти в межах повноважень Вищої ради юстиції.

Вища рада юстиції приймає такі процедурні акти:

1) ухвали про відкриття дисциплінарного провадження;

2) ухвали про відкриття провадження щодо вимог законодавства

про несумісність;

3) рішення про відмову в поданні про призначення;

4) рішення про відвід (самовідвід) члена Вищої ради юстиції;

5) інші процедурні акти, необхідні для здійснення функцій

Вищої ради юстиції.

Акти Вищої ради юстиції можуть бути оскаржені виключно до

Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому

Кодексом адміністративного судочинства України.

 

38.Акти прокурорського реагування

Визначені законом повноваження прокуратури реалізуються у формі актів прокурорського реагування. Особливістю цих актів є те, що їх слід розглядати не тільки як право, а й як обов'язок прокурора реагувати на порушення закону.

 

Протест прокурора — один з основних правових засобів pea-гування прокурора на виявлені порушення закону. Протест на правовий акт (наприклад, наказ чи постанову про притягнення особи до дисциплінарної, адміністративної чи матеріальної відповідальності) заявляється у разі, коли той суперечить законові. У ньому міститься вимога про усунення порушення, приведення акта відповідно до чинного законодавства або його відміну. Сфера застосування-протеєту не обмежена лише правовими актами. Закон передбачає можливість опротеєтування незаконних дій, щоб припинити їх та поновити порушене право.                 . <

 

Протест заявляється прокурором, його заступником до органу, який видав цей правовий акт, або до вищого органу, Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розглядові відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту у цей же строк повідомляється прокурору.

 

У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися із заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.

Подання прокурора є актом прокурорського реагування^ спрямованим на усунення порушення закону, причин цих порушень і умов, що їм сприяють. Право внесення подання належить прокуророві та його заступникові.             ''

Подання грунтується на матеріалах прокурорської перевірки, а підставою для його внесення є виявлені факти порушень і, як правило, стосуються групи таких порушень.         

 

34. Принципи організації і діяльності прокуратури.

Принципи прокурорського нагляду - це положення найбільш загального характеру, будь-яким чином характеризують прокурорський нагляд як соціальна правова явище.

1.Прінціп законності

а) вся діяльність прокуратури будується на законі і допустима лише у формах, передбачених законом.

б) діяльність повинна здійснюватися законними методами і протікати в законних формах.

2. Принцип єдності прокурорського нагляду.

Усі прокурори є представниками держави і єдиної системи прокурорських органів. Принцип єдностей дозволяє одну особу прокурорського нагляду замінити іншим.

Вся діяльність прокуратури регламентується єдиними нормативно-правовими актами.

3. Принцип централізації прокурорського нагляду.

Підпорядкування органів прокуратури ідеї тільки по вертикалі.

4.Прінціп незалежності.

Виявляється в особливому порядку призначення та звільнення з посади прокурорів. Огорожа прокуратури від впливу політичних партій

 

 

35. Функції органів прокуратури (загальна характеристика).

Стаття 5. Функції прокуратури

Прокуратура України становить єдину систему, на яку

згідно Конституції України та цього Закону покладаються

наступні функції:

1) підтримання державного обвинувачення в суді;

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у

випадках, визначених законом;

3) нагляд за додержанням законів органами, які здійснюють

оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень

у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів

примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи

громадян.

На прокуратуру не може покладатися виконання функцій, не

передбачених Конституцією України (254к/96-ВР) та цим Законом

 

36. Система і структура органів прокуратури.

Згідно ст.ст. 121-122 КУ і ст.6 ЗУ «Про прокуратуру» прокуратура України являє собою єдину централізовану систему органів, об'єднаних загальними завданнями, функціями, основними принципами організації та діяльності.

Стаття 13. Система органів прокуратури

Систему органів прокуратури становлять: Генеральна

прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим,

областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські,

районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також

військові прокуратури.

В Україні є:

24 прокуратури в областях;

856 районних, міжрайонних, міських, природоохоронних та прокуратур з нагляду за дотриманням законів в установах виконання покарань;

6 транспортних прокуратур на правах обласних;

45 транспортних прокуратур на правах районних;

39 військових прокуратур гарнізонів.

У прикордонних військах нагляд здійснює військова прокуратура прикордонного району, а в оборонній промисловості Київська міжобласна спеціалізована прокуратура і б підпорядкованих їй прокуратур.

Генеральна прокуратура - вища ланка системи. Під керівництвом Генерального прокурора вона визначає стратегію і тактику діяльності прокуратури, здійснює нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів юридичними та фізичними особами.

Прокуратура Автономної Республіки Крим, прокуратури областей і прирівняні до них, прокуратури міст Києва та Севастополя підпорядковуються Генеральному прокурору і керують нижчестоящими прокуратурами. Вони здійснюють нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів

органами, підприємствами, установами та організаціями відповідно Автономної Республіки Крим, обласного підпорядкування, об'єктів, на які поширюється їхня компетенція, міст Києва та Севастополя.

Міські, районні, міжрайонні та прирівняні до них прокуратури здійснюють нагляд за виконанням і правильним застосуванням законів відповідно міськими, районними органами, підприємствами, установами, організаціями.

До територіальних прокуратур цієї ланки належать міські, районні у містах і сільській місцевості, міжрайонні (двох районів чи району і міста).

Спеціалізовані (галузеві) прокуратури будуються на загальних принципах, перед ними стоять ті ж завдання, вони використовують такі ж повноваження з урахуванням специфіки об'єктів нагляду, як і територіальні прокуратури.

 

 

⇐ Предыдущая234567891011Следующая ⇒

Поделиться: