Теорія) Охарактеризуйте технологія виховання в дітей культури мовленнєвого спілкування, розроблену С. Хаджирадєвою.

Проблему формування культури мовленнєвого спілкування досліджу­вала С, Хаджирадєва. Культура мовленнєвого спілкування розглядаєть­ся нею як інтегроване поняття, яке включає соціально-моральні норми поведінки і культури мовлення, сензитивним періодом для ЇЇ формування є старший дошкільний вік. Структура культури мовленнєвого спілкування дошкільників складається з правильності мовлення, кому­нікативної доцільності та якості мовлення (точності, виразності, багат­ства, мелодійності, ясності), мовленнєвого етикету (лексичного набору формул мовленнєвого етикету; розгортання формул мовленнєвого етике­ту шляхом звертань та мотивування; відповідності жестів, міміки, інтона­цій правилам та нормам мовленнєвого етикету); невербальних засобів спілкування, емоційно-вольових виявів. Дітям пропонували вправи, які містили зразок лексико-граматичного оформлення висловлювання, -формули мовленнєвого етикету для конкретних ситуацій спілкування. Педагогічними умовами організації навчання мовленнєвого етикету при цьому виступили: наявність адекватного розвивального мовленнєвого середовища, позитивних стимулів спілкування і використання дитиною формул мовленнєвого етикету, поетапне засвоєння формул мовленнє­вого етикету, засвоєння невербальних форм спілкування відповідно до норм і правил етикету; комунікативно-ситуативний підхід до навчання дітей мовленнєвого етикету; позитивний приклад дорослих; добір ко­мунікативних ситуацій за тематичним принципом; взаємозв’язок вер­бальних і невербальних засобів спілкування.

У дослідженні установлені деякі закономірності і тенденції засвоєння дітьми дошкільного віку мовленнєвого етикету: формування культури мовленнєвого спілкування залежить від ступеня засвоєння дітьми формул мовленнєвого етикету; темпи засвоєння мовленнєвого етикету залежать від характеру навчання, вони значно підвищуються, якщо застосувати комунікативно-ситуативний підхід до організації мовленнєвих ситуацій спілкування, та наявності позитивної мотивації спілкування; використання дітьми ввічливих формул мовленнєвого етикету значно активізується, якщо вони обумовили потреби дітей в повсякденному спілкуванні як з дорослими, так і з дітьми.

 

 

16. Доведіть, що принцип «комунікативної спрямованості навчання дітей рідної мови» є провідним в дошкільній лінгводидактиці. (Див. 8 питання

18. СИСТЕМА КРИТЕРІЇВ КОМУНІКАТИВНО-МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ І МЕТОДИКА ОБСТЕЖЕННЯ МОВНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

Із великої кількості спеціальної літератури з питань психоло­гічної діагностики залучають у науковий обіг найрізноманітніші показники, починаючи від антропометричних, біологічних, дерматогліфічних і закінчуючи тими, що важко описати експертни­ми оцінками. Розмаїття і маса експериментальних діагностичних методик, що стосуються психомоторики, інтелекту, особистості, дцс змогу зібрати багато даних, за якими кожна людина істотно відрізняється одна від одної. Таким чином, ці численні дані, отри­мані нелегкою працею, можуть викликати тільки одну репліку "ІІу і що далі?" Доволі часто одержана діагностична інформація не дає й найменшої уяви про те, як скласти консультаційну і ко­лекційну програми для індивідуальної характеристики дитини.

У системі наукового дослідження "виручають" різні форми статистичного аналізу, в яких індивідуальні дані використовують для знаходження чогось загального. Проте для практичного пси­холога в дитячому садку, для вихователя, для батьків на консультаціях метою є не знаходження загального "за рахунок" втрати Інтересу до окремого, а навпаки - ухвалення рішення з приво­ду конкретної індивідуальної характеристики процесу зростання дитини. У мовному розвитку спостерігаємо аналогічну картину розширення діагностичних показників, що характеризують мов­чання, яке розуміють діти, активну мову, її лінгвістичні пара­метри звукової і граматичної правильності, лексичне наповнення мови тощо. Будучи важливими, ці параметри часто залишають поза увагою причинність обстежуваної картини розвитку дитини, не даючи змоги проектувати програму мовної корекції і допомоги маляті. Звідси випливає необхідність інтеграції показників, по­шуку індикатора, що міг би практично прийнятно (просто і швид­ко) характеризувати загальну та вихідну картину в діагностиці комунікативно-мовленнєвого розвитку дитини. Спробуємо визна­чити обстежуване явище через аналіз мовного спілкування.

Змістовна характеристика будь-якої сфери психічного (у да­ному разі - комунікативно-мовленнєвої) може бути найточніше виявлена в умовах довірливих стосунків дитини та дорослого. А саме ця сфера дуже важлива при діагностиці особистості як суб'єкта діяльності. Зазначена умова є найголовнішою, оскільки забезпечує отримання діагностичної інформації про мовленнєвий розвиток дитини. З огляду на те, що дані про психічний розвиток дошкільників одержують, реалізуючи діяльнісний підхід, необхід­но пам'ятати, що всі діагностичні завдання здійснюють у системі "дитина—дорослий", "дитина-дитина", "дитина—діти". Успішність діяльності залежить від того, наскільки її зміст відповідає емоцій­ній спрямованості людини. Відомо, що спілкування належить до найважливіших соціальних потреб, завдяки спілкуванню дитина засвоює людський досвід, у тому числі мовний. У зв'язку з цим можна сказати, що мовленнєвий розвиток особистості здійснюєть­ся лише у сфері емоційно значущих стосунків, що виявляються у спілкуванні. Емоційні реакції дитини, реалізучись у комунікації, споконвічно проливають світло на загальну картину мовленнєвого становлення.

Спробуємо визначити інтегративну суть обстежуваного явища через аналіз змісту мовленнєвої діяльності. Комунікативна діяль­ність сприяє засвоєнню як норм людських стосунків, так і тех­нічних, "предметних", способів взаємодії. Це дає змогу з'ясувати закономірності та безперервний зв'язок у виникненні всіх новоут­ворень, що характеризують мовленнєвий розвиток дитини.

 

 

20.Проаналізуйте сучасні дослідження з проблеми формування у дітей комунікативної компетенції

 

 

Консультації для батьків

Мова ваших дітей

Важливу роль у формуванні особистості дитини, зокрема у розвитку її мовлення , належить сім’ї. Адже перші слова, перші речення маля вимовляє в колі близьких людей – батька, матері, бабусі, дідуся.

Якщо ми любимо свою дитину, бажаємо їй добра та світлої долі, невже байдуже поставимося до труднощів, які згодом спричинюють вади мовлення! Вчасне невиправлення мовленнєвих вад призводить до порушень і затримки загального розвитку дитини, спричиняє труднощі у сприйманні та аналізі як навчального матеріалу, так і реальних подій. От чому логопед завжди попереджає батьків, намагаючись застерегти їх від легковажного ставлення до проблем мовлення їхнього малюка.

Наше мовлення складається із звуків. Правильно вимовляти звуки рідної мови дитина має навчитися до школи. Важливим завданням мовленнєвого розвитку дітей є виховання звукової культури мовлення. Поняття звукової культури мовлення досить складне і широке, воно містить цілий ряд важливих компонентів: чітку артикуляцію звуків рідної мови, фонетичну і орфоепічну правильність мовлення, правильне мовленнєве дихання, силу голосу, темп і тембр мовлення, інтонаційні засоби виразності (наголос, логічні паузи, ритм), фонематичний слух. У дошкільному віці простежується неправильна вимова дитиною звуків. Це цілком закономірне явище. Але більшість дітей не може самостійно опанувати правильну звуковимову, отже потребує допомоги дорослих. Не всі батьки приділяють цьому серйозну увагу. Деякі вважають, що настане час, і дитина сама навчиться говорити. Якщо ж малюк продовжує і за рік-два говорити з помилками, вони дивуються: «Чому ж ти досі не навчився говорити правильно?» Допомогу дітям із серйозними вадами мовлення надають спеціалісти – вчителі-логопеди. Щоб своєчасно виправити звуковимову дітей, батьки мають знати ті вади, які найчастіше зустрічаються у дошкільному віці. Розрізняють такі вади види неправильної вимови: пропуск звуків, заміна звуків, спотворення звуків.

Чиста і правильна звуковимова залежить від багатьох чинників. Значну роль відіграють індивідуальні особливості дитини, стан її психічного розвитку. Недоліки вимови звуків можуть бути зумовлені пошкодженням центрального або периферійного відділів мовленнєвого апарату внаслідок інфекційних хвороб або вроджених вад. У таких випадках потрібне втручання ще й спеціалістів-лікарів. Послідовна і систематична робота з дитиною над формуванням звуковимови сприятиме своєчасному виправленню мовленнєвих вад, досягненню на кінець дошкільного віку чіткої вимови усіх звуків рідної мови.

Поради батькам:

· Не повторюйте за дитиною неправильної вимови звуків.

· Розмовляйте з дитиною, правильно вимовляючи слова.

· Своєчасно виправляйте неправильну звуковимову дитини.

· Якщо мовлення вашої дитини нечітке і незрозуміле для оточення, зверніться до вчителя-логопеда.

· Вірші, чистомовки, скоромовки стануть надійними помічниками у вихованні правильного і виразного мовлення вашої дитини.

⇐ Предыдущая123456Следующая ⇒

Поделиться: