Екскаваторне відвалоутворення

При проектуванні даного виробничого процесу вихідним матеріалом є наступні технологічні показники:

- тип екскаватора і його технологічні й робочі параметри;

- марка вагонів (думпкарів);

- тривалість зміни;

- коефіцієнт, що враховує нерівномірність подачі потягів;

- відстань від обмінного пункту до місця розвантаження;

- середня швидкість руху потягів на відвалі;

- час на зв'язок при обміні потягів;

- число вагонів у потягу;

- час на розвантаження одного вагону;

- тривалість екскаваторного циклу;

- коефіцієнт наповнення ковша;

- коефіцієнт використання екскаватора в часі;

- робоча довжина відвального тупика;

- висота відвалу;

- час необхідний для перекладання рейкового шляху одного тупика;

- коефіцієнт, що враховує резервні тупики.

 

 

Алгоритм розрахунку процесу екскаваторного

Відвалоутворення

 

1. Можливе число подаваних на відвальний тупик потягів у зміну:

 

                                  (Т.76)

 

де Т_зм – тривалість зміни, година.;

f – коефіцієнт, що враховує нерівномірність подачі потягів (0,85 – 0,95);

L – відстань від обмінного пункту до місця розвантаження, км; 

υ – середня швидкість руху потягів на відвалі, приймається згідно з даними технічної служби ГЗКа, або з технологічних довідників;

τ – час на зв'язок при обміні потягів, приймається рівним 0,05 год.;

 n_в – число вагонів у потягу, шт.;

 t_р – час на розвантаження одного вагона ( при виконанні розрахунків приймається рівним 0,02 год.).

2. Приймальна здатність відвального тупика визначається за виразом:

,                                     (Т.77)

де q_в – кількість породи в цілині, що вміщається у вагоні, м³.

 

3. Експлуатаційна продуктивність відвального екскаватора визначається за раніше наведено формулою (див. підрозділ “Виймально-навантажувальні роботи”).

4. Крок пересування рейкового шляху на відвальному тупику визначається за формулою:

,                                  (Т.78)

де R_р і R_ч – радіуси розвантаження і черпання екскаватора, м;

 l₁ – довжина фронту розвантаження (звичайно приймається рівною довжині 2 –2,5 вагонів).

5. Час між пересуваннями рейкового шляху визначається за формулою:

 

.                                          (Т.79)

6. Необхідне число відвальних тупиків визначається за формулою:

 

,                                  (Т.80)

 

де Q_зм – обсяг породи, що вивозиться з кар’єру на протягом зміни, м³;

 t_пер. – час, необхідний на перекладання рейкового шляху одного тупика, змін;

К_рез. – коефіцієнт, що враховує резервні тупики (К_рез. = 1,2- 1,25).

 

7. Тривалість пересування колії можна орієнтовно порахувати за формулою:

,                                           (Т.81)

 

де з – загальний крок пересування, м; 

L – довжина ділянки шляху, що пересувається, м; 

b – крок пересування колієпересувача за один прохід (для шляхів з двох ниток з рейками типу Р-75 b = 0,2 – 0,3 м);

υ – середня швидкість робочого ходу колієпересувача (υ = 140–200 м/хв); 

k – коефіцієнт, що враховує витрати часу на допоміжні операції (k = 0,6 – 0,7).

⇐ Предыдущая12345Следующая ⇒

Поделиться: