Підприємство - будь-яка юридична особа, а також громадянин, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

Посадові особи підприємств - керівники та інші працівники підприємств (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов'язків відповідають за виконання вимог, встановлених цим Кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України з питань митної справи, укладеними в установленому законом порядку;

Посадові особи представництв іноземних держав та міжнародних організацій - акредитовані в Україні: глави дипломатичних представництв та члени дипломатичного персоналу, посадові особи консульських установ, представники іноземних держав при міжнародних організаціях, посадові особи міжнародних організацій;

Право інтелектуальної власності, суб'єкти права та об'єкти права інтелектуальної власності - розуміються у значенні, визначеному законами з питань інтелектуальної власності;

Предмети - особисті речі, товари, транспортні засоби та окремі номерні вузли до них, що переміщуються через митний кордон України;

34) представництво іноземної фірми - акредитована в установленому законодавством порядку в Україні особа, яка на підставі відповідних належним чином оформлених повноважень представляє в Україні інтереси юридичної особи - нерезидента;

Пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур;

Резиденти - громадяни, які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають за кордоном; юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України, з місцезнаходженням на її території; дипломатичні представництва, консульські установи, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітет, а також філії і представництва підприємств-резидентів за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності;

Спеціально виготовлене сховище (тайник) - сховище, виготовлене з метою незаконного переміщення товарів через митний кордон України, а також обладнані і пристосовані з цією ж метою конструктивні ємності та предмети, які попередньо піддавалися розбиранню, монтажу тощо;

Судно каботажного плавання - судно, яке без заходу до портів інших держав здійснює каботажні перевезення між портами України, а також судно флоту рибного господарства, яке здійснює рибогосподарську діяльність у межах Азово-Чорноморського басейну;

Товари - будь-яке рухоме майно (у тому числі валютні цінності, культурні цінності), електрична, теплова та інші види енергії, а також транспортні засоби, за винятком транспортних засобів, що використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України;

Транспортні засоби - будь-які засоби авіаційного, водного, залізничного, автомобільного транспорту, що використовується виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України;

Уповноважена особа - особа, яка на підставі договору або належно оформленого доручення, виданого власником товарів і транспортних засобів, наділена правом вчиняти дії, пов'язані з пред'явленням цих товарів і транспортних засобів митним органам для митного контролю та митного оформлення при переміщенні їх через митний кордон України, або іншим чином розпоряджатися зазначеними товарами і транспортними засобами.

(Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із
законами України від 30.11.2005 р. N 3151-IV,
від 22.12.2005 р. N 3269-IV)

У коментованій статті містяться визначення основних термінів і понять, які законодавець використовує в тексті Митного кодексу України (далі - МК) і які мають найбільш важливе та концептуальне значення для правозастосовної діяльності, а також для з'ясування сутності різноманітних митних процедур.

Визначення основних термінів і понять на законодавчому рівні та розкриття їх змісту необхідне для правильного застосування правових норм митними та іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, юридичними і фізичними особами.

Викладені у коментованій статті терміни та поняття мають суттєве значення для однакового тлумачення діяльності митних органів, інших учасників митних відносин, узгоджені із відповідними термінами та поняттями, які містяться в інших законах України, та спрямовані на забезпечення єдиного розуміння змісту положень МК усіма суб'єктами правозастосування. З'ясування змісту тих чи інших термінів і понять в їх єдності та в системі з іншими поняттями, що містяться в МК, наводяться в коментарях до наступних статей МК.

Термін (від лат. terminus - кордон, межа) - це слово або словосполучення, яке є назвою спеціального поняття певної сфери виробництва, науки або мистецтва. Відповідно, юридичний термін являє собою назву поняття у сфері юриспруденції. Роль юридичних термінів у праві є надзвичайно великою. Наявність багатого термінологічного фонду та широке використання спеціальної законодавчої термінології дозволяють забезпечити усталеність, визначеність та лаконічність правових приписів.

Терміни та поняття не можна ототожнювати. Поняття є результатом узагальнення суттєвих ознак певного об'єкта або явища і за своєю сутністю належить до категорійлогіки. Термін належить до категорій лінгвістики, а його призначення полягає у тому, щоб дати найменування відповідному поняттю. Співвідношення юридичних термінів та юридичних понять необхідно розглядати в контексті співвідношення змісту і форми права. Юридичне поняття являє собою категорію, що відбиває внутрішню, змістову сторону права, а юридичний термін, позначаючи те чи інше поняття, належить до форми права, інформуючи інтерпретатора тексту нормативно-правового акта про закріплення в ньому певного поняття.

Оскільки будь-який нормативний припис виражається за допомогою юридичної мови, елементарною структурною одиницею якої є слово (термін), важливо, щоб зміст і обсяг таких термінів був зрозумілим для всіх суб'єктів, яким адресується правовий припис. Одним із способів забезпечення ясності нормативного припису та зрозумілості наміру законодавця є застосування законодавчих дефініцій у текстах відповідних нормативно-правових актів. У Методичних рекомендаціях щодо проведення правової експертизи проектів нормативно-правових актів, схвалених постановою колегії Міністерства юстиції України від 21 листопада 2000 р. №41, вказується, що, оцінюючи окремі правові норми, конструкції та терміни, що містяться у тексті проекту нормативно-правового акта, необхідно перевірити ступінь їх відповідності базовим положенням теорії нормотворення, зокрема таким, як: вживання у тексті проекту лише тих термінів, які є необхідними для розкриття його змісту, та дотримання принципів обов'язкового пояснення терміна, який вживається вперше, та тотожності змісту терміна в усіх випадках його використання за текстом проекту нормативно-правового акта, а також у чинних нормативно-правових актах; переважне використання усталених правових конструкцій та термінів, обмежене та обґрунтоване введення до тексту проекту нових термінів; використання оцінних термінів лише у виняткових випадках; невикористання незрозумілих, багатозначних, нечітко сформульованих термінів, а також загальновідомих термінів в іншому значенні (можливі винятки з цього правила необхідно пояснити в тексті проекту); пояснення спеціальних науково-технічних термінів в окремих статтях, пунктах або посилання на нормативні документи, в яких роз'яснюється їх значення.

Стаття 2. Митна політика

Митна політика - це система принципів та напрямів діяльності держави у сфері забезпечення своїх економічних інтересів та безпеки за допомогою митно-тарифних та нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі.

У коментованій статті міститься визначення митної політики, яка є складовою державної політики України. Головним завданням митної політики є забезпечення захисту національних інтересів та національної безпеки України в політичній, економічній, соціальній, екологічній та інших сферах. Митна політика базується на певних концептуальних засадах (базових національних інтересах та відповідних аспектах державної політики національної безпеки) і здійснюється шляхом реалізації відповідних доктрин, стратегій, концепцій і програм у різних сферах державної діяльності, як внутрішніх, так і зовнішніх, відповідно до чинного законодавства, міжнародно-правових актів та усталеної практики.

Правові засади митної політики ґрунтуються на вимогах Конституції України. Так, ст. 2 Основного Закону проголошує, що суверенітет України поширюється на всю її територію, яка, в межах існуючого кордону, є цілісною і недоторканною. Відповідно до ч. 1. ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, всього Українського народу. Ст. 13 Конституції України визначає, що зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національнихінтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права. Відповідно до вимог ст. 9 Основного Закону України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Зазначені вище та інші конституційні положення визначають зміст та спрямованість митної політики України, ефективна реалізація якої є невід'ємною умовою сталого економічного, політичного та соціального розвитку Української держави. До основних нормативних актів, що розкривають мету, цілі та завдання митної політики, можна віднести Митний кодекс України, Закони України "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про Митний тариф України", інші закони та підзаконні нормативні акти, міжнародні договори України тощо.

З огляду на комплексність принципів митної політики варто зазначити, що вони визначаються з урахуванням принципів забезпечення національної безпеки, принципів зовнішньоекономічної діяльності, принципів митного регулювання та принципів діяльності митної служби України.

Митна політика є складовою внутрішньої та зовнішньої політики держави, з чим погоджується більшість науковців і практиків. Пріоритетними напрямками митної політики у внутрішньополітичній сфері є: забезпечення неухильного додержання прав і законних інтересів господарюючих суб'єктів та громадян, захисту інтересів держави; модернізація митних органів України; забезпечення прозорості в діяльності органів митної служби, прийнятті управлінських рішень, інформованості населення України з питань митного регулювання, зміцнення на цій основі його довіри до посадових осіб митних органів; недопущення неконтрольованого ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин і матеріалів, протидія митним правопорушенням.

Основними напрямами митної політики у зовнішньополітичній сфері є проведення активної міжнародної політики України з метою: створення сприятливих умов для прогресивного економічного та соціального розвитку України; забезпечення повноправної участі України в діяльності ВМО та інших міжнародних організаціях; участь у заходах пов'язаних з протидією поширенню зброї, засобів її доставки, військового спорядження; поглиблення транскордонного співробітництва; адаптація законодавства України у митній сфері до законодавства Європейського Союзу.

Митна політика, виступаючи складовою внутрішньої та зовнішньої державної політики, формується та запроваджується спираючись на об'єктивний аналіз та з урахуванням внутрішньоекономічних та зовнішньоекономічних факторів. У цьому сенсі митна політика фокусує в собі інтереси держави у внутрішньоекономічній, зовнішньоекономічній, фінансовій, податковій, валютній, кредитній сферах. Як така митна політика не тільки є каталізатором політики держави, але й слугує свого роду заручником її прорахунків.

З іншого боку, митна політика має і суб'єктивний характер, бо її принципи, мета, функції визначаються умовами розвитку конкретної держави в певний історичний період її існування, станом світової загальної та економічної ситуації. Крім того на неї суттєво впливає політика окремих політичних сил, які мають реальну владу в державі, державні, громадські та бізнесові інституції як у середині держави, так і за її межами, одні з яких є суб'єктами, а інші - об'єктами митної політики.

Митна політика повинна сприяти забезпеченню економічних інтересів держави. Економічні інтереси держави є складовою її національних інтересів - життєво важливих матеріальних, інтелектуальних і духовних цінностей Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальних потреб суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток. Економічні інтереси - це об'єктивні спонукальні мотиви економічної діяльності, пов'язані із прагненням людей до задоволення зростаючих матеріальних і духовних потреб. Вони виступають головною рушійною силою прогресу економіки. Узгодження особистих, колективних, суспільних та державних економічних інтересів виступає основою побудови ефективного господарського механізму, стимулює інтенсивний розвиток економіки.

Митна політика слугує засобом забезпечення національної безпеки. Національна безпека - це захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам. Об'єктами національної безпеки є: людина і громадянин - їхні конституційні права і свободи; суспільство - його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне і навколишнє природне середовище та природні ресурси; держава - її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність.

Безпосередня реалізація митної політики покладається на митні органи України, адже діяльність митної служби України є інституційною передумовою її втілення в життя. У той же час не можна обмежувати механізм реалізації митної політики тільки з діяльністю митних органів. Формування і реалізація митної політики — складний процес, участь у якому беруть державні інституції усіх гілок влади - законодавчої, виконавчої і судової. Крім того, розробка та реалізація заходів митної політики здійснюється за участю суб'єктів господарювання, представників громадських об'єднань, інших учасників суспільних відносин.

Існують дві основні форми митної політики: протекціоністська та політика вільної торгівлі. Протекціоністська митна політика спрямована на створення найбільш сприятливих умов для розвитку вітчизняного виробництва та внутрішнього ринку. її основні цілі досягаються шляхом запровадження високого рівня митного обкладення на імпортовані товари. На відміну від протекціонізму, політика вільної торгівлі припускає мінімальний рівень обкладення митом і спрямована на заохочення ввозу іноземних товарів на внутрішній ринок країни.

Стаття 3. Митна справа

Порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу.

Митна справа є складовою зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України. У митній справі Україна додержується визнаних у міжнародних відносинах систем класифікації та кодування товарів, єдиної форми декларування експорту та імпорту товарів, митної інформації, інших міжнародних норм і стандартів.

Засади митної справи, у тому числі розміри податків і зборів та умови митного обкладення, спеціальні митні зони і митні режими на території України, перелік товарів, експорт, імпорт та транзит яких через територію України забороняється, визначаються виключно законами України та цим Кодексом.

Кабінет Міністрів України організовує та забезпечує здійснення митної справи відповідно до цього Кодексу та інших законів України, а також міжнародних договорів, укладених в установленому законом порядку, координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, інших органів виконавчої влади при вирішенні питань, що стосуються митної справи.

⇐ Предыдущая891011121314151617Следующая ⇒

Поделиться: