Особливості визначення країни походження товару, що ввозиться з територій спеціальних (вільних) економічних зон, розташованих на території України, встановлюються законом.

(У редакції Закону України
від 22.12.2005 р. N 3269-IV)

Стаття 285 визначає, що енергоносії та пальне, промислове устаткування та обладнання, а також машини та інструменти, які використовуються в обробці або переробці товарів, вважаються нейтральними елементами при визначенні походження кінцевої продукції; їх походження не має значення. Понесені затрати на використання таких матеріалів для виготовлення кінцевої продукції не можуть включатися у додану вартість при визначенні країни походження за критерієм достатньої переробки товару за правилом адвалерної частки.

Частина 5 статті, що коментується закріплює положення про те, що особливості визначення країни походження товару, що ввозиться з територій спеціальних (вільних) економічних зон, розташованих на території України, встановлюються законом.

Зокрема мається на увазі Закон України "Про Єдиний митний тариф" (далі - Закон), до якого були також внесені зміни згідно із Законом від 22.12.2005 p. №3269-IV. Стаття 18 названого Закону отримала назву: "Визначення походження товарів, повністю вироблених або достатньо перероблених у спеціальних економічних зонах, розташованих на території України, при ввезенні на митну територію України".

Відповідно до ч. 1 статті 18 Закону, товарами, повністю виробленими у спеціальній (вільній) економічній зоні (далі - СЕЗ), вважаються:

1) корисні копалини, видобуті на її території;

2) рослинна продукція, вирощена та зібрана на її території;

3) живі тварини, що народилися і вирощені на її території;

4) продукція, одержана від тварин, вирощених на її території;

5) продукція мисливського та рибальського промислів, видобута на її території;

6) вторинна сировина та відходи, які є результатом виробничих та інших операцій, здійснених на її території;

7) товари, вироблені на її території виключно з продукції, зазначеної у пунктах 1-6 частини першої цієї статті.

Достатньо переробленими в СЕЗ вважаються товари, якщо:

- декларовані товари класифікуються в тарифній позиції іншій, ніж матеріали чи вироби, що походять з третіх країн і були використані для їх виготовлення;

- у вартості декларованих товарів частка доданої вартості становить не менш як 50 відсотків.

Критерієм достатньої переробки наземних (дорожніх) транспортних засобів, що класифікуються згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності за товарними позиціями 8702, 8703, 8704, є обов'язкове виконання таких виробничих та технологічних операцій:

- виготовлення кузова (кабіни) транспортного засобу, коли з окремих елементів, деталей або вузлів методами нероз'ємного з'єднання виготовляється кузов (кабіна), призначений для подальшого фарбування і складання. При цьому у процесі виготовлення кузова (кабіни) складається в єдине ціле не менш як шість основних елементів кузова (кабіни), серед яких повинні бути дах, боковина ліва, боковина права, підлога;

- фарбування кузова (кабіни);

- спорядження кузова (кабіни);

- складання транспортного засобу.

Розділ XIII
МИТНІ ПІЛЬГИ

Глава 50. Митні пільги, що надаються представництвам іноземних держав, міжнародних організацій, представництвам іноземних фірм та офіційним особам на території України, а також дипломатичним представництвам України, що знаходяться за кордоном

Розглядуваний розділ XIII називається "Митні пільги" і містить декілька глав, зокрема глави 50 та 51.

До глави 50 законодавець включив ряд статей, що окремо визначають порядок та умови надання митних пільг представництвам іноземних держав, міжнародних організацій, представництвам іноземних фірм та офіційним особам на території України, а також дипломатичним представництвам України, що знаходяться за кордоном.

Слід зауважити, що митні пільги є важливим інструментом тарифного регулювання. Отже, митні пільги - це встановлене законодавством звільнення (повне або часткове) осіб, що переміщують через митний кордон України товари або інші предмети від митних платежів. Митні пільги також визначаються як встановлені на умовах взаємності або в односторонньому порядку пільги стосовно переміщуваних через митний кордон України товарів у вигляді повернення раніше сплаченого мита, звільнення від сплати мита, зниження ставки мита, встановлення квот на преференційне ввезення (вивезення) товарів. Прийнято розрізняти митні пільги та митні тарифні пільги. Останні розглядаються у главі 51 цього розділу.

З урахуванням міжнародної практики встановлення пільг здійснюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України. Митні пільги не можуть мати індивідуального характеру, тому що надаються виключно шляхом прийняття відповідного закону. Підставою для надання митних пільг може бути або належність до осіб, які мають на це право відповідно до свого статусу та в порядку, встановленому чинним законодавством (представники іноземних держав, їх співробітники та інші іноземні особи), або факт переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, ввезення на митну територію яких або вивезення їх за межі цієї території дозволяється законодавством України за умови несплати мита, зниження ставок мита, встановлення тарифних квот (тарифні пільги). До першої категорії належать митні пільги, надання яких передбачено главою 50 цього розділу.

Щодо міжнародних договорів та угод, слід зауважити, що конституційний принцип пріоритетності їх норм серед законів, інших нормативно-правових актів України знайшов своє закріплення у частині другій статті 7 МК, яка передбачає, що у разі, коли міжнародним договором України, укладеним у встановленому законом порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені МК, то застосовуються правила міжнародного договору. В свою чергу, зазначимо, що міжнародний договір вважається укладеним у встановленому законом порядку, якщо держава приєдналася до нього або ратифікувала шляхом прийняття окремого відповідного Закону про ратифікацію.

До конвенцій, які загалом регулюють дані відносини, слід віднести Віденську конвенцію про дипломатичні зносини, від 18 квітня 1961 року, також положення Віденської конвенції про консульські зносини 1963 р., Віденської конвенції про представництва держав у їх відносинах з міжнародними організаціями універсального характеру 1975 р., Конвенції про спеціальні місії 1969 р., Конвенції про привілеї та імунітети окремих міжнародних організацій, а також двосторонні угоди про встановлення дипломатичних відносин.

Указом Президента України від 10.06.1993 р. №198/93 затверджено Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні з метою забезпечення належних умов для здійснення дипломатичними представництвами та консульськими установами іноземних держав в Україні їх функцій.

Дипломатичному представництву (посольству або місії) іноземної держави в Україні, консульській установі (генеральному консульству, консульству, віце-консульству або консульському агентству) іноземної держави в Україні як органам іноземної держави, співробітникам дипломатичних представництв та працівникам консульських установ для здійснення їх функцій надаються передбачені названим Положенням 93 привілеї та імунітети, що визначаються відповідно до Віденської конвенції від 18 квітня 1961 року про дипломатичні зносини та Віденської конвенції від 24 квітня 1963 року про консульські зносини.

Привілеї та імунітети, передбачені цим Положенням для членів дипломатичного персоналу, поширюються на представників іноземних держав, на членів парламентських і урядових делегацій іноземних держав, які прибувають в Україну для участі в міждержавних переговорах, міжнародних конференціях і нарадах або з іншими офіційними дорученнями, а також на членів їх сімей, які їх супроводжують і не є громадянами України.

Слід зауважити, що у багатьох статтях цього розділу міститься застереження про сплату за митне оформлення товарів та транспортних засобів, якщо воно здійснюється поза місцями розташування митних органів або поза робочим часом, встановленим для митних органів.

⇐ Предыдущая203204205206207208209210211212Следующая ⇒

Поделиться: