Розв’язання. Систему освітлення розраховуємо методом світлового потоку.

За методом коефіцієнта використання світлового потоку визначають необхідний світловий потік однієї лампи за формулою

 

,                                (5.32)

 

де Е_н – нормоване значення освітленості горизонтальної робочої поверхні, лк (визначається за додатком Г, табл. Г.1);

S – площа приміщення, м²;

K – коефіцієнт запасу, К = 1,5 (визначається за додатком Г, табл. Г.13);

Z – коефіцієнт нерівномірності освітлення (при розташуванні світильників рядами приймають 1,1);

η – коефіцієнт використання світлового потоку;

n – кількість світильників;

Нормована освітленість для механічного цеху при використанні ламп ДРЛ (газорозрядні лампи) складає 300 лк, коефіцієнт запасу – 1,3.

Коефіцієнт використання світлового потоку лампи залежить від типу світильника, коефіцієнтів відбиття стелі ρ_п і стін ρ_с, індексу приміщення (визначається за додатком Г, табл. Г.15).

Індекс приміщення знаходимо за формулою

 

,                                   (5.33)

 

де А, В – довжина й ширина приміщення, м;

h – висота підвісу світильника від рівня робочої поверхні, м.

Для розрахунку системи освітлення необхідно вибрати схему розташування світильників й, виходячи зі схеми, визначити їх кількість. Найбільше часто використовуються схеми квадратного або прямокутного розміщення світильників. Відстань між світильниками L визначають за даними табл. 5.18, у якій наведені оптимальні відношення L до висоти підвісу світильника Нр над робочою поверхнею. За величиною L для даної схеми розташування світильників визначають кількість світильників по довжині й ширині приміщення, а також їх загальну кількість – n.

Висота підвісу світильника у нашому випадку складає Н_р =10 м (висота робочої поверхні приймаємо 0,8 м).

Для світильника з лампами ДРЛ та високих приміщень (Н = 10,8 м) за табл. 5.18 приймаємо оптимальне відношення відстані між світильниками L до висоти підвісу світильника Н_р над робочою поверхнею рівним 0,8 та знаходимо L

 

L = 0.8∙H_p  = 0.8∙10 = 8 м.

Розрахуємо кількість світильників для прямокутного розміщення їх у приміщенні. Кількість світильників по довжині цеху:

 

n_А = A / L = 120 / 8 = 15 шт.

 

 

Таблиця 5.18 – Оптимальні відносні відстані між світильниками

Типова крива сили світла світильника	Рекомендоване відношення L / Нр	Приклади використання
Концентрована	0,4 – 0,7	Світильники з лампами ДРЛ, високі приміщення (12 – 18 м)
Глибока	0,8 – 1,2	Світильники з лампами ДРЛ, високі приміщення (6 – 15 м)
Косинусна	1,2 – 1,6	Світильники з лампами ДРЛ, Глибоковипромінювач*, приміщення (6 – 7 м)
Рівномірна	1,8 – 2,6	Світильники Універсаль*, Люцета*, невисокі приміщення (до 6 м)
Напівширока	1,4 – 2,0	Світильники з люмінесцентними лампами, невисокі приміщення (до 6 м)

Примітка. * Світильники з лампами розжарювання

 

Кількість світильників по ширині цеху:

 

n_В = В / L = 80/8 = 10 шт.

 

Загальна кількість світильників:

 

n = n_А ∙ n_В = 15∙10 = 150 шт.

 

Розрахуємо за формулою (5.33) індекс приміщення:

 

 

Знаходимо коефіцієнт використання світлового потоку для світильників з лампами ДРЛ по табл. Г.15 додатку Г (коефіцієнти відбиття стелі 50%, стін – 30%). Коефіцієнт використання складає 70%.

Розраховуємо за формулою (5.32) світловий потік для однієї лампи:

 

 

Вибираємо найближчу стандартну лампу (табл. Г.16 додаток Г), причому її світловий потік не повинен відрізнятись вид розрахункового більше ніж на (-10) – (+20)%. При неможливості вибрати лампу з таким наближенням коректується кількість ламп у світильнику n, або кількість світильників.

У нашому випадку необхідно взяти 4 лампи: ДРЛ-250 (F_л = 10000 лм, W_л = 250 Вт).

Визначаємо фактичну освітленість:

 

 

Відхилення фактичної освітленості від нормованої складає

,

 що відповідає вимогам.

Визначаємо загальну потужність освітлювальної установки:

 

W = 4∙250∙150 = 150 кВт.

 

Розрахована система загального освітлення забезпечує виконання нормативних вимог.

 

Приклад 29. Розрахувати бокове одностороннє природне освітлення для виробничої дільниці з розмірами L = 120 м  В = 30 м і висотою Н = 5 м;

Висота робочої поверхні h_p = 0,9 м. Будівля знаходиться в місті Донецьку (IV світловий пояс) і навпроти вікон дільниці, що зорієнтовані на захід, немає затіняючих об'єктів. У виробничій діяльності виконуються роботи високої точності (ІІІ розряд, підрозряд б). Вікна виготовлені з подвійних дерев’яних рам, в яких вставлено віконне листове скло, світлозахисні пристрої відсутні. Розміри вікон: 1,8х2,4 м. Вікна розташовані на висоті 1,5 м від підлоги, відстань від розрахункової точки до стіни становить 15 м.

Розв’язання. Попередній розрахунок природного освітлення полягає у визначенні площі світлових прорізів за формулами:

при односторонньому освітленні приміщення

 

                             (5.34)

 

при верхньому освітленні

 

                           (5.35)

де  — площа вікон;

— площа підлоги;

— нормоване значення КПО (визначається за додатком Г, табл. Г.1);

— коефіцієнт запасу (для виробничих приміщень =1,3 – 1,5);

 – світлова характеристика вікон (визначається за додатком Г, табл. Г.2);

 – коефіцієнт, що враховує затінення вікон будівлями, які розташовані навпроти (визначається за додатком Г, табл.. Г.3);

τ_о– загальний коефіцієнт світло пропускання;

 – коефіцієнт, що враховує підвищення КПО при боковому освітленні завдяки світлу, яке відбивається від поверхонь приміщення ; (визначається за додатком Г, табл. Г.6);

 – площа ліхтарів;

 – світлова характеристика ліхтарів (визначається за додатком Г, табл. Г.7);

 – коефіцієнт, що враховує підвищення КПО при верхньому освітленні завдяки світлу, яке відбивається від поверхонь приміщення (визначається за табл. ДБН В.2.5-28-2006 та СНиП 11-4-79);

 – коефіцієнт, що враховує тип ліхтаря (визначається за табл. ДБН В.2.5-28-2006 та СНиП 11-4-79).

Загальний коефіцієнт світлопропускання визначається за формулою:

                              (5.36)

де  – коефіцієнт світлопропускання матеріалу ((визначається за додатком Г, табл. Г.5);

– коефіцієнт, що враховує втрати світла у віконній рамі ((визначається за додатком Г, табл. Г.5);

 – коефіцієнт, що враховує втрати світла у несучих конструкціях (при боковому освітленні ; при верхньому – визначається за додатком Г, табл. Г.5);

 –  коефіцієнт, що враховує втрати світла у сонцезахисних пристроях (визначається за додатком Г, табл. Б.);

– коефіцієнт, що враховує втрати світла у захисній сітці, яка встановлюється під ліхтарями (приймається рівним 0,9).

Значення коефіцієнта r₁ визначається за табл. Г.6, додатка Г залежно від параметрів приміщення та середнього коефіцієнта відбиття r _СР стелі, стін, підлоги, який визначається за формулою:

 

         (5.37)

де — відповідні коефіцієнти відбиття;

— відповідні площі поверхонь.

Визначені за допомогою розрахунку розміри світлових прорізів допускається змінювати на (+5), (-10)%.

Нормовані значення КПО визначаються відповідно до ДБН В.2.5 – 28 - 2006 та СНиП 11-4-79. З метою врахування особливостей світлового клімату в різних географічних пунктах вся територія колишнього СРСР поділена на 5 поясів світлового клімату (додаток Г, табл. Г.1).

Нормоване значення КПО (е_н) для будівель, що розміщенні в І, II, IV та V поясах світлового клімату, визначається за формулою:

 

                                        (5.38)

 

де  — значення КПО (визначається за додатком Г, табл. Г.1);

— коефіцієнт світлового клімату;

 — коефіцієнт сонячності клімату (визначається за додатком Г, табл. Г.4).

Територія Кримського півострова належить до V поясу світлового клімату, решта території України — до IV. Коефіцієнт  для IV та V поясів світлового клімату становить відповідно 0,9 та 0,8.

Виходячи з формули 5.34, необхідна площа вікон визначається за формулою:

                                

Визначимо спочатку необхідні для розрахунку значення.

Нормоване значення КПО знайдемо, скориставшись табл. Г.1 додатку Г:

                      

Приймаємо коефіцієнт запасу К_з =1,3. Значення світлової характеристики вікон h _в визначається відношеннями L/B =120/30=4 та В/h=30/3=10 (рис. 5.3 а). За табл. Г.2 знаходимо h _в =12,5. Площа підлоги виробничої дільниці становить S_П = 3600 м². Оскільки вікна не мають світлозахисних пристроїв приготовлені з подвійних дерев'яних рам, в яких вставлено віконне листове скло, то за знайденими в табл. Г.5 значеннями визначаємо загальний коефіцієнт світлопропускання вікон:

             

Визначаємо середній коефіцієнт відбиття приміщення:

 

Рис. 5.3 – Природне бокове освітлення приміщення:

а — світлова характеристика вікна; б — затінення вікна будівлею

Для визначення коефіцієнта r₁ розрахуємо значення параметрів, що характеризують приміщення:

В/h=30/3=10;

 l/B=15/30 = 0,5;

 L/В=120/30=4.

За табл. Г.6 визначаємо коефіцієнт r₁ = 1,5

Підставивши попередньо знайдені значення визначаємо необхідну площу вікон виробничої дільниці:

                      

В приміщенні встановлені вікна з розміром 1,8 х 2,4 м, тоді площа одного вікна становитиме S¹_B=4,32м². Визначимо необхідну кількість вікон:

                                

Приймаємо 271 вікно.

Приклад 30. Розрахувати верхнє природне освітлення, що здійснюється за допомогою ліхтарів з вертикальним двобічним осклінням, для виробничого цеху довжиною L = 100 м, шириною B = 20 м і висотою H = 10,8 м, який складається з чотирьох прольотів шириною l₁ = 25 м.; висота умовної робочої поверхні h_р = 0,7 м. Будівля знаходиться у місті Краматорську (IV світловий пояс). У виробничій діяльності виконуються зорова робота груба й та, що потребує загального спостереження за виробничим процесом.

Розв’язання. Необхідне співвідношення площі ліхтарів до площі приміщення визначається за формулою (1.38):

Визначимо спочатку необхідні для розрахунку значення.

Нормоване значення КПО знаходимо за таблицею Г.1 додатка Г та за формулою 5.38 розраховуємо коефіцієнт природної освітленості для IV світлового клімату

Приймаємо коефіцієнт запасу К_з = 1,5.

Значення світлової характеристики ліхтарів η_в визначається за допомогою таблиці Г.2 додатка Г й потребує попереднього визначення відношення довжини приміщення до ширини прольоту L_п/l₁ = 100/25 = 4 та відношення висоти приміщення до ширини прольоту Н/l₁ = 10,8/25 = 0,43. За таблицею Г.2 додатка Г знаходимо η_л = 4,5.

Загальний коефіцієнт світлопропускання вікон визначаємо за формулою 5.36 з попереднім знаходження відповідних коефіцієнтів (табл. Г.5 додатка Г), беручи до уваги, що в якості світлопропускаючого матеріалу використовується віконне листове одинарне скло, перетини ліхтарів дерев’яні, а несучі конструкції виконано у виді сталевих ферм:

Середній коефіцієнт відбиття приміщення ρ_ср, визначається за формулою 5.37, значення коефіцієнтів відбиття стелі, стін та підлоги наведено у таблиці Г.10 додатка Г:

 

 

Визначаємо коефіцієнт r₂ за табл. Г.8 додатка Г, попередньо розрахувавши відношення висоти приміщення, що приймається від умовної робочої поверхні до нижньої грані оскління Н_л, до ширини прольоту l₁, Н_л/l₁ = 10,1/25 = 0,4; r₂ = 1,05.

Коефіцієнт К_л, який залежить від типу ліхтаря, визначаємо за табл. Г.9 додатка Г К_л = 1,2.

Знайдемо необхідне співвідношення площі ліхтарів до площі виробничого приміщення:

 

 

Отримане значення аналізуємо за допомогою ДБН В.2.5-28-2006, в яких наведено мінімальні значення відношення світлових прорізів до площі підлоги приміщення.

Розрахункове відношення світлових прорізів до площі підлоги приміщення задовольняє нормативним вимогам для природного верхнього освітлення з урахуванням зорової точності виконуваних робіт.

 

⇐ Предыдущая891011121314151617Следующая ⇒

Поделиться: