Безпека виробничих процесів

Приклад 40. Визначити величину небезпечної зони, що виникає під час роботи баштового крану. Довжина підкранового шляху 5 м, ширина колії 3 м, максимальний виліт гака 4 м, висота падіння вантажу 12 м, кутова швидкість обертання стріли 0,5 с^-1.

Розв’язання. Величина небезпечної зони при роботі баштового крану, м, визначається таким чином:

– по довжині підкранового шляху Х = а + 2(R + S);

– по ширині підкранового шляху Х = b + 2(R + S).

В цих формулах:

а – довжина підкранового шляху, м;

b – ширина колії, м;

R – максимальний виліт гака, м;

S – відстань відльоту вантажу при його падінні з висоти, м.

Відстань відльоту вантажу при його падінні з висоти визначають за формулою:

 

 

де ω – кутова швидкість обертання стріли, с^-1;

h – висота падіння вантажу, м.

Відстань відльоту вантажу при його падінні з висоти 12 м складає 2,2 м. Величина небезпечної зони при роботі баштового крану по довжині підкранового шляху 17,4 м, по ширині підкранового шляху 15,4 м.

Приклад 41. В результаті технічного переоснащення в приміщенні на другому поверсі виробничого корпусу заплановано встановити комп'ютери. Визначити скільки комп'ютеризованих робочих місць можна встановити в даному приміщенні і як їх розмістити відповідно до встановлених норм. Розмір приміщення: довжина 7 м, ширина 4,5 м, висота 3,5 м.

Розв’язання. Вибране приміщення відповідає вимогам СН 245–71 та НПАОП 0.00-1.31-99. Згідно вимогам площа на одне робоче місце з ПЕОМ повинна складати не менше 6 м², об’єм – не менше 20 м³(табл. Б.4 додатку Б). Площа обраного приміщення складає 31,5 м², тому можливе розміщення 5 робочих місць. Така кількість достатня для переоснащення виробництва. Об’єм приміщення складає 110,25 м³ , тобто на одне робоче місце – 22,05 м³, що відповідає нормативним вимогам.

Розміщення робочих місць в приміщенні проводиться з урахуванням вимог НПАОП 0.00-1.31-99 до відстані між робочими місцями та до робочої меблі (табл. Е.1 – Е.3 додатку Е). Оптимальне розміщення місць рядами вздовж стіни з вікнами. Робочі місця відносно вікон повинні розміщуватися так, щоб природне світло падало збоку, переважно зліва. На рис. 5.4 наведено варіант розміщення робочих місць в приміщенні.

1 — робочі місця з ПЕОМ; 2 —захисні жалюзі;

3 — шафи для зберігання програмного забезпечення;

4 — шафи для зберігання документації та спеціальної літератури

Рисунок 5.4 – План виробничого приміщення з ПЕОМ

 

Вимоги до розміщення обладнання на робочому місці наведено у табл. Е.4 додатку Е.

 

Захисне заземлення

Одним з важливіших заходів з забезпечення електробезпеки є організація захисного заземлення [10, 17, 20, 27]. Методика розрахунку захисного заземлення наведено у прикладі 42. Для розрахунків захисного заземлення можна використати характеристики пристрою, які наведені в таблиці 5.23.

Приклад 42. Розрахувати систему захисного заземлення, яка виконана з вертикальних труб, з'єднаних стрічковою шиною та розташованих по контуру будівлі. Характеристики пристрою: довжина труби 2,4 м; діаметр труби 0,05 м; відстань між трубами 2,4 м; заглиблення пристрою 0,8 м; ширина смуги 0,8 м. Захисне заземлення розташовано в ІІІ кліматичній зоні, тип ґрунту – чорнозем.

 

Таблиця 5.23 – Характеристики пристрою захисного заземлення

Передостання цифра	d, м	l, м	h, м	Остання цифра	a, м	b, м	Тип ґрунту	Вологість ґрунту
0	0,05	2,3	0,8	0	4,5	0,06	Ж	В
1	0,05	2,4	0,8	1	2,0	0,04	А	В
2	0,05	2,5	1,0	2	3,0	0,04	Б	В
3	0.10	2,6	0,5	3	4,0	0,05	В	С
4	0,10	2,7	0,9	4	5,0	0,05	Г	С
5	0,05	2,8	0,6	5	6,0	0,06	Д	Н
6	0,05	2,9	0,4	6	7,0	0,06	Ж	Н
7	0,10	3,0	1,2	7	8,0	0,04	З	В
8	0,10	2,0	0,7	8	9,0	0,04	А	С
9	0,05	2,2	1,0	9	2,5	0,06	Г	Н

Примітки:

1 У непарних варіантах заземлювачі розташовані по контуру, в парних – в ряд.

2 Вид ґрунту: А – пісок, Б – супісок, В – кам’янистий грунт, Г – суглинок, Д – глина, Ж – чорнозем, З – садова земля.

3 Вологість ґрунту: В – велика, С – середня, Н – низька.

Розв’язання. Розрахунок захисного заземлення здійснюється у такій послідовності [12]:

- визначають розрахунковий питомий опір ґрунту;

- розраховують опір розтіканню струму одного вертикального заземлювача;

- визначають необхідну кількість заземлювачів та орієнтовне їх розташування по периметру приміщення або в ряд з визначенням відстані між ними (відстань між заземлювачами та розташування їх в ряд або по контуру можуть бути задані – див. табл. 5.23);

- розраховують опір розтіканню з'єднувальної шини;

- розраховують загальний опір заземлюючого пристрою з урахуванням з'єднувальної шини.

 

Розрахунковий питомий опір ґрунту (Ом×м) визначають за формулою:

 

,                                            (5.41)

 

де  – питомий опір ґрунту за вимірами або орієнтовно за даними табл. Ж.1 додатку Ж;

 – коефіцієнт сезонності, що залежить від кліматичних зон та виду заземлювача (табл. Ж.2 додатку Ж).

 

 

Опір розтіканню струму одного вертикального стрижневого (трубчатого) заземлювача при заглибленні, Ом:

 

,                         (5.42)

 

де – довжина заземлювача, м;

d – діаметр заземлювача, м;

h – заглиблення заземлювача, м;

t – відстань від поверхні землі до середини заземлювача, м.

 

 

В нашому випадку:

 

 

Формули для розрахунку опору розтіканню струму заземлювачів інших видів наведено у табл. Ж.3 додатку Ж.

Орієнтовна кількість вертикальних заземлювачів, шт.:

 

                                              (5.43)

 

де R_н – найбільший допустимий опір заземлюючого пристрою (згідно з «Правилами устройства електроустановок» R_н = 4 Ом).

 

 

Шляхом розташування отриманої кількості заземлювачів на плані визначають орієнтовно відстань між ними та коефіцієнт використання вертикальних заземлювачів ή_в (табл. Ж.4 додатку Ж) залежно від кількості стрижнів і відношення відстані між ними до їх довжини.

Необхідна кількість заземлювачів з урахуванням коефіцієнта використання ή_в:

 

                                          (5.44)

 

Визначаємо коефіцієнт використання вертикальних заземлювачів ή_в (табл. Ж.4 додатку Ж) залежно від кількості стрижнів і відношення відстані між ними до їх довжини:

 

ή_в = 0,7.

 

Необхідна кількість заземлювачів з урахуванням коефіцієнта використання ή_в:

 

.

 

Опір розтіканню з'єднувальної шини при заглибленні з урахуванням коефіцієнта її використання ή_ш (табл. Ж.5 додатку Ж), Ом:

 

,                                 (5.45)

 

де L — довжина шини, м;

b – ширина шини, м;

ή_ш – коефіцієнта використання шини, м.

Довжина шини визначається за формулою:

 

                                    (5.46)

 

де а – відстань між заземлювачами, м.

Визначаємо коефіцієнта використання та довжину шини:

 

ή_ш = 0,74,  L = 1,05 ∙ 2,4 ∙ 5 = 12,6 м.

 

Загальний опір складного заземлюючого пристрою, Ом:

 

.                               (5.47)

 

Якщо загальний опір більший від нормативного, необхідно збільшити кількість заземлювачів або змінити їх розташування.

 

 

Розраховане значення опору заземлюючого пристрою менше нормативного (1,3 Ом < 4 Ом), отже пристрій спроектовано вірно.

 

⇐ Предыдущая10111213141516171819Следующая ⇒

Поделиться: