Соціальний устрій України XIV – XVI ст .

Польська доба

Соціальний устрій України XIV – XVI ст.

Соціально-економічний розвиток України в 16 – першій половині 17 ст.

Після 1569 р. польська шляхта, якій польські королі давали грамоти на так звані порожні землі, почала наступ на центральні українські землі. Там з'явилися великі латифундії (великі феодальні маєтки) польських шляхтичів. Польська шляхта використовувала придбані землі для виробництва сільськогосподарських продуктів, особливо пшениці, яку вивозили в Західну Європу. Поширюється фільваркове господарство.

1557р – «Уставою на волоки» (Сигізмунд ІІ Август) виділяв кращі землі під фільварки – це великі багатогалузеві феодальні маєтки, основані на примусовій праці селян, частина продукції яких іде на продаж.

При нових польських порядках покращився стан міського населення, але користь від магдебурзького права (право міст на самоврядування) отримали в основному поляки й німці, а самоврядування українських міщан було значно обмежене.

Від Люблінської унії найбільше постраждали українські селяни.

· Вони втратили право на землю,

· була збільшена панщина (дні відпрацьовування на поміщика). На Волині панщина досягала трьох днів на тиждень.

· Обмежувалося право переходити від одного власника до іншого.

Не набагато кращим було положення селян у малозаселених південних районах, де для залучення селян оголошувалися слободи, звільнення від панщини й повинностей. Але незабаром ці тимчасові пільги були скасовані.

У 1588 р. був виданий Третій Литовський статут, який офіційно запровадив кріпацтво на українських землях.                                     

Соціальні стани українського суспільства

Привілейовані стани

(користувалися всіма правами та привілеями й не платили податків)

Шляхта – знатні люди, феодали в Речі Посполитій. Найзаможніших, знатних шляхтичів називали магнатами. Також залишалися князі - нащадки колишніх удільних руських князів, які не підпорядковувалися місцевій польській адміністрації.

Князі – нащадки уді л ьних князів (не підпорядковувалися місцевій адміністрації)

Пани – заможна шляхта з боярського роду, земля – у спадковій власності

Зем’яни – середня шляхта, що отримала землю за військову службу з власним загоном

Бояри – дрібна шляхта, що служила особисто

 1528 р. – перепис шляхти = Термін «боярин», «зем’янин» = шляхтич

 І Литовський статут 1529 р. – поділ шляхетства на шляхту (земля за службу), і магнатів (спадковим правом)

ІІ Литовський статут1566 р. – збільшив обсяг прав службової шляхти, зрівнявши її з магнатами

Духовенство – служителі церкви. Духовенство було вищим (митрополити, єпископи, архієпископи) та нижчим (звичайні священнослужителі). У Речі Посполитій привілейоване становище мало лише католицьке духовенство, оскільки поляки та литовці були католиками. Православні українські священики привілейованих прав не мали.                 

Непривілейовані

(не мали доступу до управління державою, платили податки та виконували різні повинності)

Міщани (15% населення) (300 градове) 130 ремісничих спеціальностей Київ, Львов, Кам’янець = 10-20 тис.

· Патриціат – найбагатші ремісники-майстри і купці

· Бюргери – «середній клас»: більшість купців, цехові ремісники

· Плебс – дрібні ремісники і торговці

 

Цех – самоврядна громада вільних ремісників однією чи кількох спеціальностей.

· Майстер.

· Підмайстер

· Учень

Статут Шедевр

Магдебурзьке право – міське право ( міське самоврядування)

ХІІІ ст.

Источники магдебургского права — «Саксонское зерцало» (сборник германского феодального права) и устав города Магдебурга (1235 р)— обычно определяли организацию ремесленного производства, торговли, порядок избрания и деятельности городского самоуправления, цеховых объединений ремесленников и купечества.

Перше українське місто, яке отримало самоврядування – м. Сянок. (1339 р. від Юрія ІІ Болеслава)   Але користь від магдебурзького права мали в основному поляки, а самоврядування українських міщан було значно обмежене.

Заможні міщани обирали

 Магістрат – орган міського самоврядування:

 

· Лава – суд у кримінальних справах («лавники») 

· Війт – очолював Лаву (шляхтич)

· Рада – адміністративний орган і суд у цивільних справах («радники») 

· Бурмістр – мав керувати діяльністю Ради (на квартал)

Селяни становили близько 80% населення, найнижчий стан суспільства. Від 1588 р., після укладання Третього Литовського статуту більшість селян ставали кріпаками.

· Селяни сплачували ренту – плата за користування землею. Рента була натуральною, грошовою, відробітковою.

· У XIV ст. панщина становила 14 днів на рік. У ХVII ст. панщина – 5-6 днів на тиждень.

· Були також і особисто вільні селяни, які виконували повинності на користь держави.

Данники – особисто вільні та економічно незалежні селяни, сплачували державі податки (данину).

Тяглові – працювали на державній або шляхетській землі, за що відпрацьовували панщину з власною худобою (тяглом).

Західне християнство