Функції та система « СПО »

Онтологічна- пізнати і пояснити значення суду і право ох. Органів.

Ідеологічна – відбувається народження нових ідей про розвиток судових інстанцій та правоохоронних органів.

Практично-прикладна – конкретне пізнавальне значення для підвищення професіоналізму юристів.

Система дисципліни "Судові та правоохоронні органи України" — це сукупність розділів, упорядкованих певним чином, які характеризують діяльність органів, що виконують правоохоронні функції держави. Систему дисципліни утворюють органічно пов'язані між собою вчення (системні знання) про забезпечення законності в діяльності суду, правоохоронних і правозахисних органів, а також проблеми щодо змісту повноважень і компетенції правоохоронних органів, їх підпорядкованості та державного керівництва. В межах курсу ми розглянемо загальнотеоретичні питання про зміст і призначення судової, правозахисної та правоохоронної діяльності, а також конкретні питання про компетенцію вповноважених державних органів, їх структуру, підпорядкованість і взаємодію, статус службових осіб цих органів.

Розділ І "Загальні положення". Містить характеристику поняття, особливостей, ознак та функцій правоохоронної діяльності, характеристику системи правоохоронних органів. Послідовно викладаються основні джерела дисципліни, а також дається поняття предмету та системи дисципліни "Судові та правоохоронні органи України".

Розділ II "Організація судової влади в України" включає питання, що характеризують поняття, ознаки, функції судової влади й основні напрями діяльності судової системи України (КСУ та судів загальної юрисдикції). У розділі аналізується діяльність міжнародних та міждержавних установ юстиції, дається порівняльна характеристика сучасних судових систем світу. Завершується викладення питань судової влади характеристикою демократичних :»асад правосудця.

Розділ III "Конституційний Суд України" містить характеристику інституту конституційного контролю, який було започатковано ще у 1803 році у США. Поряд з висвітленням організації, діяльності та статусу органів конституційної юрисдикції України, у розділі аналізується діяльність органів конституційної юрисдикції інших країн (Австрія, Алжир, Єгипет, США).

Розділ IV "Система судів загальної юрисдикції". Розділ знайомить із системою судів загальної юрисдикції, які поділяються на загальні (місцеві суди, апеляційні суди, Апеляційний суд України, ВСУ) та спеціалізовані (господарські та адміністративні суди). Сучасній демократичній державі, якою є Україна, дуже важливо мати добре організовану судову систему, що спроможна забезпечити громадянам доступ до неупередженого суду та відповідну судову процедуру, де право людини визначалося б виключно на підставі доведених фактів і норм закону. При визначенні ролі суду в захисті прав і свобод людини та громадянина слід усвідомлювати, що світове співтовариство визнає судовий захист найвищою формою гарантії прав людини. Це підтверджується не тільки свідомістю громадян демократичного суспільства, а й побудовою апарату держави, до якого входить судова система.

Розділ V "Професійні судді, народні засідателі та присяжні". У розділі дається характеристика правового статусу судді, народного засідателя та присяжного. Визначені підстави та порядок застосування заходів заохочення та дисциплінарного стягнення до суддів. Розділ також містить детальний огляд організації та діяльності Вищої ради юстиції. Вона визнана колегіальним і незалежним органом, який відповідає за формування кваліфікованого суддівського корпусу, за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції — про їх дисциплінарну відповідальність.

Розділ VI "Правові основи забезпечення діяльності судів". Розділ містить детальну характеристику правових засад організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, систему судів загальної юрисдикції, основні вимоги щодо формування корпусу професійних суддів, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування, а також загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою.

Розділ VII "Органи юстиції України" містить характеристику основних напрямів діяльності органів та установ юстиції, їх структуру й основні завдання як центрального органу виконавчої влади. Також аналізуються організаційні структури юстиції: органи нотаріату, органи реєстрації актів цивільного стану, органи державної виконавчої служби та науково-дослідні інститути судових експертиз. Розділ включає напрями діяльності органів нотаріату, питання організації, повноважень працівників нотаріату і вимог, які ставляться до кандидатів на посаду нотаріусів.

Розділ VIII "Прокуратура України" докладно характеризує завдання, функції органів прокуратури. Аналізуються акти прокурорського реагування, основні повноваження прокурора при здійсненні правоохоронної діяльності, питання заохочення та дисциплінарної відповідальності працівників органів прокуратури, а також заходи щодо їх правового і соціального захисту.

Розділ IX "Служба безпеки України " включає принципи і завдання органів служби безпеки, основні права й обов'язки службовців СБУ, а також вимоги до кадрового складу її працівників.

Розділ X "Органи внутрішніх справ України" містить характеристику всіх структурних підрозділів ОВС і їх ролі у запобіганні та протидії злочинності. Також в окремому розділі аналізується участь М ВС в діяльності Інтерполу.

Розділ XI "Адвокатура України"Укладається з характеристики історичних етапів розвитку адвокатури, основних елементів гарантії адвокатської діяльності і підстав дисциплінарної відповідальності адвоката

6) Місце дисципліни "Суд, правоохоронні та правозахисні органи" серед інших юридичних дисциплін

У курсі конституційного права висвітлено питання місця та значення правоохоронних органів у загальнодержавному механізмі, конституційні засади їх діяльності, охарактеризовано специфіку застосування норм Конституції як акта прямої дії. Важливе значення мають конституційні норми, що визначають права, свободи та обов'язки людини й громадянина (розділ II Конституції), основні конституційні засади діяльності прокуратури (розділ VII), правосуддя (розділ VIII).

Теорія держави і права є методологічною серед правових дисциплін; їй притаманний найвищий рівень теоретичних узагальнень, її поняття мають глобальний зміст і значення. Для навчальної дисципліни про суд, правоохоронні та правозахисні органи дуже актуальне вчення про функції держави й права, про норми права та їх реалізацію, правову й протиправну поведінку, а також вчення про правове регулювання та про юридичний процес. Сказане не означає, що інші розділи (вчення) теорії держави і права не мають значення для цієї дисципліни. Важливо відзначити загальнотеоретичне та світоглядне значення теорії держави і права, її вплив на відродження української ідеї, ідейне збагачення процесу становлення громадянського суспільства та формування правової держави.

Кримінологія вивчає закономірності, стан, динаміку та географію злочинності, її причини й умови, а також особу злочинця. Кримінологія дає поштовх правоохоронним органам для вивчення антисоціальних явищ, пошуку запобігання злочинності, розкриття й попередження злочинів як на рівні суспільства, так і на рівні середніх і малих соціальних груп, а також на індивідуальному рівні. Зв'язок між кримінологією й навчальною дисципліною про суд, правоохоронні та правозахисні органи має методологічне значення, оскільки саме кримінологія є джерелом знань про негативні соціальні тенденції, зародження або посилення конфліктних ситуацій, небажаних відносин. Кримінологія орієнтує правоохоронну діяльність і правоохоронні органи в напрямах посилення боротьби зі злочинністю, активізації правовиховної роботи серед осіб, які перебувають під впливом правоохоронної діяльності.

Кримінальне право виконує охоронну функцію всіх правовідносин у випадку суспільне небезпечного посягання на них. Воно вивчає норми кримінального закону, а також практику застосування цих норм правоохоронними органами та судом, тобто їх дію. В результаті дії кримінально-правової норми правоохоронний орган або суд стає носієм відносин у правоохоронній сфері, в якій, з одного боку, постає держава в особі правоохоронного органу або суду, а з іншого - суб'єкт злочину, тобто особа, яка його вчинила.

Дисципліна "Суд, правоохоронні та правозахисні органи України" тісно пов'язана з навчальною дисципліною "Кримінальний процес", яка вивчає процесуальні аспекти діяльності судових, правоохоронних і правозахисних органів та організацій з провадження у справах про злочини. В процесі провадження у кожній конкретній справі суб'єкт правоохоронної діяльності виступає як процесуальна особа (з відповідними правами й обов'язками), інтереси якої відображено в кримінальній справі (потерпілий, підозрюваний, обвинувачений, слідчий, суддя, прокурор, захисник, свідок тощо) або вони (інтереси) можуть локалізуватися участю в конкретній дії у справі (експерт, перекладач, фахівець тощо). Кримінальний процес дає уявлення про послідовність проведення посадовими особами судових або правоохоронних органів процесуальних дій у конкретній справі в напрямах обвинувачення або виправдання та розв'язання інших питань за суттю розслідуваної кримінальної справи.

Адміністративне право вивчає функції та завдання органів виконавчої влади. Його норми створюють правову основу виконання правоохоронної функції як одного з напрямів державного управління, оскільки будь-яка державна діяльність, у тому числі й аналізована, потребує впорядкування та організації. За допомогою адміністративно-правового регулювання встановлюють організаційні та правові засади функціонування правоохоронних органів, зокрема органів юстиції та органів внутрішніх справ, формують регламентацію таких взаємовідносин між громадянами, за якими кожній людині має бути гарантовано захист її прав і свобод у разі їх порушення.

Дисципліна, що розглядається, щільно стикається з цивільним процесом і господарським процесом. У курсі цивіль-ного процесу переважно вивчається діяльність суду по розгляду цивільних справ, а в курсі господарського процесу — порядок розгляду спорів у господарських судах. У цивільному процесуальному законодавстві розвинуті положення Закону України «Про судоустрій України», які стосуються реалізації принципу права на судовий захист, гласності, верховенства права, законності тощо, деталізуються питання суддівського складу, участі народних засідателів у судовому процесі тощо.

 

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: