Порядок призначення прокурорів на посади.

Проведення конкурсу на зайняття вакантної посади

1. Про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади прокурора (крім посади Генерального прокурора України) Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів розміщує відповідну інформацію на своєму офіційному веб-сайті не пізніше ніж за 10 днів до проведення конкурсу.

2. В оголошенні про проведення конкурсу зазначаються орган прокуратури, де є вакантна посада прокурора, кількість таких посад та строк, протягом якого кандидати можуть подати заяву про участь у конкурсі.

3. Кандидат на посаду прокурора, який перебуває в резерві та успішно пройшов спеціальну підготовку, може подати до настання визначеної Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів дати письмову заяву із зазначенням прокуратури, в якій кандидат бажає зайняти вакантну посаду прокурора.

4. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів проводить конкурс на зайняття вакантних посад прокурора на підставі рейтингу кандидатів. У разі наявності в кандидатів однакової кількості балів перевага надається тому кандидату, який працював на тимчасово вакантній посаді прокурора або має більший стаж роботи в галузі права.

5. За результатами конкурсу Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів надсилає керівникові відповідної прокуратури подання про призначення кандидата на посаду прокурора органу прокуратури, на зайняття вакантної посади в якому кандидат подавав заяву.

6. Керівник прокуратури своїм наказом призначає кандидата на посаду прокурора не пізніше 30 днів з дня отримання подання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

7. Особа, призначена на посаду прокурора, набуває повноважень прокурора після складення Присяги прокурора.

 

70.Функції органів прокуратури (загальна характеристика).

Прокуратура, як і інші державні органи, виконує притаманні тільки їй функції. Функції прокуратури визначаються як головні напрямки діяльності прокуратури, що безпосередньо виражають її сутність та призначення. Функції підрозділяються на наглядові і ненаглядові. Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладаються такі функції:1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. + прокуратура відповідно до чинних законів виконує функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства, введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування.

Крім цього, прокуратура також бере участь у розробленні органами державної влади заходів запобігання злочинам та іншим правопорушенням, у роботі по вдосконаленню та роз'ясненню законодавства.     На прокуратуру не можуть покладатися функції, не передбачені законами України. Прокурор сприяє виконанню вимог закону про всебічний, повний і об'єктивний розгляд справ та винесенню судових рішень, що ґрунтуються на законі.

Всією своєю діяльністю в суді прокурор сприяє виконанню цих завдань, але здійснює він це особливими засобами з урахуванням принципів правосуддя: змагальності, рівноправності сторін тощо. Згідно з ст. 35 Закону «Про прокуратуру» прокурор може вступити у справу в будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства, і зобов'язаний своєчасно вжити передбачених законом заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили. Прокурор має рівні права з іншими учасниками судового засідання

71. Підтримання державного обвинувачення в суді.

Конституція України визначає як одну із конституційних функцій прокуратури — підтримання державного обвинувачення в суді (ст. 121 Конституції). Ця функція знайшла своє закріплення в Законі “Про прокуратуру” (ст. 5), а також у Кримінально-процесуальному кодексі України (ст. 264 КПК).

Державним обвинуваченням прийнято називати сукупність дій прокурора з відстоювання перед судом висновку про винність підсудного. Характерно, що законодавець, говорячи про досудове слідство, застосовує термін “обвинувачення”, а термін “державне обвинувачення” вживається в тих випадках, коли йдеться про діяльність прокурора саме в суді.В суді першої інстанції, де прокурор виконує функцію підтримання державного обвинувачення від імені держави, він користується процесуальним статусом сторони і виконує обов’язки з обґрунтування та доказування обвинувальної тези або відмови від обвинувачення, якщо воно не підтвердилося. Таке становище прокурора випливає із положень КПК України. Функція прокурора як обвинувача в суді першої інстанції не є односторонньою на відміну від функції захисту. Адже прокурор в окремих випадках зобов’язаний відмовитися від обвинувачення, тоді як адвокат не вправі відмовитись від прийнятого на себе захисту; прокурор виконує державно-правову функцію, залишаючись представником прокурорської системи, і тому зобов’язаний реагувати на будь-які випадки порушення закону, в тому числі й на незаконне рішення (вирок), незалежно від того, чи відповідає це інтересам обвинуваченого або суперечить їм. Це положення закріплено у ст. 25 КПК України: “Прокурор зобов’язаний в усіх стадіях кримінального судочинства своєчасно вжити передбачених законом заходів по усуненню всяких порушень закону, від кого б ці порушення не виходили”. Аналогічні обов’язки прокурора передбачено Законом “Про прокуратуру”: “Прокурор може вступити в справу у будь-якій стадії процесу… і зобов’язаний своєчасно вжити передбачених законом заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили” (ст. 35 Закону).

Отже, прокурор зобов’язаний реагувати на незаконний вирок (постанову) суду незалежно від того, чи відповідає це інтересам обвинуваченого чи їм суперечить

72. Представництво прокурором інтересів громадян або держави в суді у випадках передбачених законом.

Представництво прокурором  інтересів громадян або держави в суді — це одна з важливих гарантій забезпечення захисту їх прав та інтересів. Приводами до дій прокурора щодо здійснення представництва може бути:1) звернення до прокуратури громадянина;     2) звернення до прокуратури юридичних та посадових осіб. 3) повідомлення у засобах масової інформації;4) безпосереднє виявлення прокурором порушеного права громадянина або держави.

Підставами представництва у суді інтересів громадянина, як визначає ст. 36і Закону України “Про прокуратуру”, є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права, або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави — наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються в відносинах між ними або з державою. Здійснюючи захист прав і законних інтересів громадян і держави, прокурор представляє їх інтереси перед відповідними органами (державної влади, правоохоронними органами, підприємствами, установами, організаціями), які правомочні усунути порушення закону і поновити порушені права Діяльність прокурора щодо здійснення представництва в суді інтересів громадянина або держави регламентована Законом України “Про прокуратуру”, нормами ЦПК і ГПК, а також наказами Генерального прокурора України № 6 гн від 15.04.2004 р. “Про організацію наглядової діяльності органів прокуратури щодо захисту прав і свобод громадян та інтересів держави” та № 6/3 гн від 07.05.2004 р. (!) Представництво прокуратурою інтересів громадян і держави в суді слід розглядати як самостійну конституційну функцію прокуратури, яка має ряд особливостей: по-перше, прокурорське представництво ґрунтується безпосередньо на нормі Конституції України, в той час як інші види представництва здійснюються на підставі доручень, адміністративних або законодавчих актів; по-друге, відмінністю прокурорського представництва є те, що його здійснює орган, який не має свого інтересу, і завжди виступає на варті законності.Суб’єктами реалізації представництва інтересів громадян і держави є: а) Генеральний прокурор України та його заступники, а також прокурори Управління представництва інтересів громадян і держави в судах, Головного управління військових прокуратур Генеральної прокуратури України;б) прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя; прокурори військових регіонів і Військово-Морських Сил; в) прокурори міських, районних, міжрайонних прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших спеціалізованих прокуратур.

Предметом прокурорського звернення до суду (заяви або позову), зокрема, можуть бути: 1) визнання незаконними актів органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб та скасування таких актів. 2) припинення противоправно! діяльності державних органів, юридичних осіб, поновлення порушених прав громадян та юридичних осіб;3) відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої правопорушеннями, тощо.

Таким чином, прокурор, виконуючи представницьку функцію, вирішує головне завдання — захист прав, свобод і законних інтересів громадян і інтересів держави. Представництво прокурора складається з досудового провадження, яке включає підготовку заяви, звернення до суду і власне судового провадження, тобто участі у їх розгляді судами шляхом цивільного, господарського або адміністративного судочинства.

73,74.

 1. Прокурор здійснює нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, користуючись при цьому правами і виконуючи обов’язки, передбачені Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність" та Кримінальним процесуальним кодексом України.

Письмові вказівки прокурора органам, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, надані в межах повноважень, є обов’язковими для цих органів і підлягають негайному виконанню.

Видання прокурором розпоряджень поза межами його повноважень тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

2. Генеральний прокурор, керівники регіональних та місцевих прокуратур, їх перші заступники та заступники відповідно до розподілу обов’язків, здійснюючи нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, координують діяльність правоохоронних органів відповідного рівня у сфері протидії злочинності. Координаційні повноваження прокурори здійснюють шляхом проведення спільних нарад, створення міжвідомчих робочих груп, а також проведення узгоджених заходів, здійснення аналітичної діяльності. Порядок організації роботи з координації діяльності правоохоронних органів, взаємодії органів прокуратури із суб’єктами протидії злочинності визначається положенням, що затверджується спільним наказом Генерального прокурора, керівників інших правоохоронних органів і підлягає реєстрації у Міністерстві юстиції України.

Самостійним напрямком діяльності прокуратури є нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство1. Такий нагляд здійснюється у досудових стадіях кримінального процесу, тобто у стадіях порушення кримінальної справи та попереднього слідства. Саме на цих етапах кримінального процесу відбувається суттєве обмеження конституційних прав і свобод громадян. Правомірність такого обмеження може бути забезпечена лише за допомогою цілого ряду гарантій, серед яких важливе місце-займає прокурорський нагляд. На прокурора покладається двоєдине завдання: сприяння викриттю винних у скоєнні злочину, повному, всебічному та об'єктивному дослідженню обставин справи, та забезпечення законності під час цього процесу. Звідси й інший, владно-розпорядчий характер його повноважень, який дозволяє безпосередньо усувати виявлені порушення закону: скасовувати незаконні чи необгрунтовані постанови органу дізнання або слідчого, давати обов'язкові для виконання вказівки по;4~ кримінальних справах тощо. Нагляд має своїм завданням сприяти: 1) розкриттю злочинів, захисту особи, її прав, свобод, власності, прав підприємств, установ, організацій від злочинних посягань; 2) виконанню закону про невідворотність відповідальності за вчинений злочин; 3) запобіганню незаконному притягненню особи до кримінальної відповідальності; 4) охороні прав і законних інтересів громадян, які перебувають під слідством; 5) здійсненню заходів щодо запобігання злочинам, усунення причин та умов, що сприяють їх вчиненню. (ч. 2 ст. 29 Закону “Про прокуратуру”). (…) прокурори всіх рівнів мають забезпечити безумовне реагування на вчинені порушення закону з часу надходження заяви, повідомлення про злочин до прийняття остаточного рішення у справі; своєчасне поновлення порушених прав і законних інтересів учасників кримінального процесу, усунення їх причин, забезпечення відшкодування матеріальної та моральної шкоди .

⇐ Предыдущая13141516171819202122Следующая ⇒

Поделиться: