Історія виникнення і розвитку

I. ВСТУП

Фра́нція, офіційна назва Францу́зька Респу́бліка — держава на заході Європи,республіка, що межує на північному сході з Бельгією, Люксембургом і Німеччиною, на сході з Німеччиною, Швейцарією, південному-заході з Іспанією й Андоррою, на південному-сході з Італією та Монако на півдні омивається Середземним морем, на заході — Атлантичним океаном.

Площа (разом з Корсикою) — 543 965 км². Столиця і найбільше місто — Париж. Окрім метрополії, Франції належать численні заморські території — Гваделупа, Сен-Бартелемі, Сен-Мартен, Французька Гвіана, Мартиніка, Майотта,Реюньйон, Сен-П'єр і Мікелон, Південні й Антарктичні території, Нова Каледонія, Французька Полінезія, Волліс і Футуна.

Протягом останніх п'ятисот років Франція була одною з провідних країн світу з сильними культурними, економічними, військовими та політичними впливами на Європу та увесь світ. Протягом 17-18 століть Франція колонізувала великі території у Північній Америці та Південно-Східній Азії, протягом двох наступних століть стала другою найбільшою імперією у світі, завоювавши значні частини Північної, Західної та Центральної Африки, Південно-Східної Азії, а також багато Карибських і Тихоокеанських островів.

 

II.Розділ

Загальні відомості

 

Політичний устрій: Глава держави — президент. Президент Франції обирається загальним прямим голосуванням строком на 5 років. Президент обирається абсолютною більшістю голосів. Законодавча влада здійснюється парламентом, який складається з двох палат: Національної асамблеї (нижня палата) і Сенату (верхня палата). Депутати Національної Асамблеї обираються за мажоритарною системою у 2 тури строком на 5 років. Національна Асамблея складається з 577 членів: 555 членів обираються шляхом прямого, загального і таємного голосування за мажоритарною системою в 555 одномандатних виборчих округах у метрополії і 22 члени — в заморських департаментах і територіях. Виконавча влада здійснюється Президентом і Радою Міністрів (урядом).

Адміністративний поділ: 101 департамент, 22 метропольних та 5 заморських регіонів, 329 округів, 3883 кантони, 36783 комуни або муніципалітети. Існує також поділ на 37 історичних провінцій.

 

Населення: Загальна чисельність населення становить 58 млн. чол. (з урахуванням заморських департаментів і територій близько 61.1 млн. чол., що ставить Францію на 13-е місце у світі і 4-е місце в Європі за кількістю населення. Франція — однонаціональна держава, її населення становлять французи. Приблизно чверть корінного населення (4,5 млн.) — це іноземці (алжирці, португальці, італійці, іспанці, вірмени тощо), що народилися, виросли і заснували родини у Франції. Щороку приблизно 10 тис. осіб отримують французьке громадянство.

 

Мова: Офіційна мова — французька. Нею послуговується велика частина населення. Хоча і до цього дня у Франції використовуються різні діалекти французької мови. У 1994 р. був прийнятий закон про мову (закон Тубона). У ньому не просто закріплювався статус французької мови як мови республіки, а й мова захищалася від витіснення іноземними словами, запозиченнями.

Регіональні мови включають каталанську, провансальську (романські) та бретонську (кельтська).

 

Релігія: Майже все населення країни — католики. Але з огляду на історичні причини у Франції співіснують багато різних релігій. На другому місці — іслам. Його сповідують вихідці з країн Північної Африки, колишніх французьких колоній. Є також прибічники юдаїзму, православ'я, протестантизму та англіканства.

 

Валюта: офіційною валютою Франції є євро.

 

Географічне положення

Франція лежить на заході Європи. Крім континентальної частини, до її складу входить острів Корсика. Особливості географічного положення Франції: широкий вихід в Атлантику і Середземне море (Франція одночасно є північно-атлантичною і середземноморською країною, її морський кордон довший за сухопутний); наявність на кордонах гірських систем Альп і Піренеїв (Піренеї важкопрохідні і шляхи в Іспанію обходять їх вузькими прибережними низовинами, в Альпах є чимало зручних перевалів); сусідство на півночі й сході з найрозвинутішою частиною Західної Європи, що простягнулась від Центральної Англії До Північної Італії.
Положення Франції на шляхах, які з'єднують Середземномор'я і північний захід Європи, сприяло її ранньому економічному розвитку. Вже стародавня Галлія вважалась чи не найбагатшою частиною Римської імперії. Головним для зовнішніх стосунків Франції завжди був її східний сухопутний кордон, особливо його північна частина.
Тут проходять найважливіші трансєвропейські шляхи, і звідси тричі (в 1871, 1914 і 1940 рр.) Франція зазнавала воєнного нападу з боку Німеччини.

 

Природні умови і ресурси

Тепер недостатньо забезпечена мінеральними ресурсами для розвитку промисловості і залежить від імпорту сировини та енергоносіїв.

Запаси вугілля, нафти, природного газу та руд кольорових металів незначні. Найбільші вугільні басейни — Лільський та Центрального масиву.

У той же час Франція посідає перше місце в Європі за запасами уранових руд.

Поклади залізних руд у Франції найбільші серед країн Західної Європи. На півдні держави є великі родовища бокситів, в Ельзасі — калійної солі, в Лотарингії — кухонної солі. Вона досить багата на будівельну сировину.

Країна забезпечена прісними водами, має значні запаси гідроенергетичних ресурсів альпійських річок, морських припливів.

Ліси займають 25% території Франції. За рахунок власних ресурсів вона не тільки забезпечує себе деревиною, а й навіть експортує її.

Північна і центральна частина Франції — рівнинна, південна і південно-західна — гірська (старі гори Центрального масиву та молоді високі хребти Піренеїв та Альп).

У країні переважають два типи клімату — морський та перехідний від морського до помірно континентального, а на південному узбережжі та а Корсика — субтропічний середземноморський.

Ґрунти переважають карбонатні, бурі лісові, чорноземи. Тобто країна багата на земельні ресурси для розвитку сільського господарства.

Практично вся територія Франції комфортна для проживання людей, а південне узбережжя — важливий рекреаційний район світу. Крім морських узбереж, важливими рекреаційними регіонами є Альпи та Піренеї. Франція зберегла багату культурну спадщину, яка приваблює мільйони туристів до Парижа, Страсбурга, Бордо, Ґренобля, Ніцци та інших міст

 

Населення

Населення Франції налічує близько 65 млн чол. На території континентальної Франції проживає 60 876 136 осіб. За чисельністю населення Франція займає 20-е місце серед 192 держав - членів ООН.

Щільність населення у Франції 108 осіб на 1 км². За цим показником Франція посідає 14-е місце серед країн Євросоюзу. Однак, так як майже дві третини території Франції зайняті лугами, горами і лісами, на решті території щільність досягає 289 осіб на 1 км².

Близько 5 млн чоловік мають іноземне походження (іммігранти, або іммігрантами були їхні батьки, бабусі і дідусі), з них 2 млн мають французьке громадянство. На 1000 осіб у середньому припадає 1,52 мігранта. Від 5 до 6 млн жителів є мусульманами.

Сумарний коефіцієнт народжуваності у Франції один з найвищих у Європі - 2,01 дитини на одну жінку репродуктивного віку. При цьому найвища народжуваність спостерігається у іммігрантів (наприклад, у китайців і арабів).

Статевовікова структура населення

· 0-14 років: 18,6 % (чоловіче населення 6,125,629 чол.; жіноче населення 5,838,925 чол.);

· 15-64 років: 65 % (чоловіче населення 20,963,124 чол.; жіноче населення 20,929,280 чол.);

· 65 років і старше: 16,4 % (чоловіче населення 4,403,248.; жіноче населення 6,155,767 чол.) (2009 р.).

· Середній вік:

o все населення - 39,4 року; o чоловіки - 38 років; o жінки - 40,9 років (2008 р.)

· Співвідношення кількості чоловіків і жінок: все населення - 0.956(2007 р.)

 

 

· Народжуваність - 12,73 народжень/1000 чоловік (2008 р.)

· Смертність - 8,48 смертей/1000 чоловік (2008 р.)

· Природний приріст - 0,574 %, 346 тис. осіб(2010 р.)

 

Міське й сільське населення

Містом вважається населений пункт, де проживає не менше 1000 чол.:

· сільське населення - 23 %;

· міське населення - 77 %.

Чисельність населення найбільших міст: Міста з населенням від 1 до 3 мільйонів людей: Париж - 2,2 млн.(2009 р.) Марсель - 1,6 млн. (2007 р.) Ліон - 1,4 млн. (2007 р.) Лілль - 1,3 млн. (2007 р.) Тулуза - 1,1 млн.(2007 р.)

Щільність сільського населення: високий рівень щільності сільського населення (понад 97 осіб на 1 км2) характерний для родючих районів Північної Франції, морського узбережжя Бретані, рівнин Ельзасу і долин річок Рона і Сона.

 

Релігійний склад

Співвідношення послідовників релігійних груп:

· католики - 83%-88%,

· мусульмани - 6%-8%,

· протестанти - 2%,

· юдеї - 1%.

За даними Financial Times у Франції 32% опитаних назвали себе атеїстами і ще 32% - агностиками.

Господарство

Після другої світової війни в економіці Франції сталися великі зміни значною мірою завдяки цілеспрямованій державній політиці. У 60—70-х роках за темпами економічного розвитку Францію випереджала тільки Японія.

Господарство було модернізоване на новій технічній основі, його структура стала сучасною, а конкурентоспроможність високою. У Західній Європі промисловість Франції поступається лише німецькій.Франція є піонером у розвитку швидкісних транспортних систем. В економіці Франції держава відіграє більшу роль, ніж в інших розвинених країнах (можливо за винятком Італії).

Під її контролем перебувають банки і страхові компанії, енергетика (вугільна, газова і електроенергетична галузі), залізничний транспорт, великі підприємства, наукові дослідження в атомній та аерокосмічній промисловості. Держава визначає пріорітетні напрямки і планує їх розвиток. Для країни характерна висока концентрація виробництва. Дрібні та середні підприємства зберігають найбільш значні позиції в металообробної промисловості та в галузях загального машинобудування, верстатобудуванні, текстильної та швейної промисловості.

У Франції розвинені всі галузі господарства. Частка зайнятих у сільському господарстві і рибальстві становить 6 % і вони створюють 4 % ВНП, у промисловості та будівництві, відповідно, 28 % і 28 %, у нематеріальних галузях — 66 % і 68 %.

 

Культура і побут

Религ ії:

Франция — светское государство со свободой мысли и вероисповедания. Эти принципы были заложены еще Декларацией прав человека и гражданина, принятой в1789 году во время Великой французской революции. Свой вклад внёс и закон о разделении церквей и государства от 1905 года.

По данным опроса, проведённого в 2007 году, 51 % французов относят себя к католикам, 31 % к атеистам, 4 % — последователи ислама, 3 % — протестанты и 1 % —иудеи.

^{Освіта:}

Французская система образования делится на несколько этапов:

· Начальное образование

· Среднее образование (колледжи и лицеи)

· Высшее образование (университеты)

Начальное и среднее образование преимущественно публичны, чего нельзя сказать о высшем, где имеются и общественные и частные элементы. По окончании среднего образования учащиеся сдают экзамен, от результатов которого зависит их дальнейшее обучение. В 2009 году процент прошедших составил 74,6 %.

В 2007 году государственные расходы на образование составили 5,39 % ВВП

Мода:

Париж — ведущий центр моды и дизайна. Наравне с Миланом, Лондоном и Нью-Йорком Париж — центр важных модных показов. Многие крупные дома моды имеют штаб-квартиры во Франции (например, Chanel).

«Мода» начала ассоциироваться с Францией еще во времена Людовика XIV, когда под правительственным контролем эта индустрия начала усиленно развиваться. Французский Королевский двор стал законодателем моды в Европе.

Мистецтво:

Первые изображения относятся еще к доисторическому периоду. Рисункам в пещере Ласко, например, уже более 10 000 лет.

Живопись в 17 веке во Франции представлена классиками Никола Пуссеном и Клодом Лорреном. В 18 веке на основе барокко возник стиль рококо. В нём писалиАнтуан Ватто, Франсуа Буше и Жан Оноре Фрагонар. В конце века сформировался неоклассицизм, основоположником которого стал Жак Луи Давид. Теодор Жерико иЭжен Делакруа — наиболее видные деятели направления романтизма. Реализм представлен творчеством живописцев Гюстава Курбе и Оноре Домье.

Франция — родина импрессионизма. На началах этого направления стояли видные деятели искусства 19-20 веков — Клод Моне, Эдгар Дега, Пьер Огюст Ренуар. Творчеством Жоржа Брака и переехавшего во Францию Пабло Пикассо было положено начало кубизму, одному из течений авангарда. Крупнейшим художникомфовизма стал Анри Матисс. Марсель Дюшан стоял у истоков дадаизма и сюрреализма.

Музеи

Лувр — один из известнейших музеев мира, расположен в Париже. Основан в 1793 году. В нём хранятся знаменитые произведения французских и других мастеров: картины Мона Лиза Леонардо да Винчи и Свобода, ведущая народ Эжена Делакруа, скульптура Венеры Милосской, Свод законов Хаммурапи. Это один из самых посещаемых музеев мира. За один только 2009 год его посетили свыше 8,5 миллионов человек.

Архитектура

Самые древние памятники архитектуры во Франции относят ещё к галло-римскому периоду. Основные этапы развития:

· Романский стиль

· Готический стиль

· Ренессанс

· Послереволюционный стиль

· Барокко

· Рококо

· Модернизм

Комиксы

Франция, наряду с Бельгией, — важнейший центр издания франкоязычных комиксов (bande-dessinee, BD). Здесь работали такие знаменитые художники и сценаристы, как Альбер Удерзо и Рене Госинни (создатели Астерикса), Жан «Мёбиус» Жиро, Оливье Ледруа. Многие из создателей BD не фразцузского происхождения, но добились известности именно во Франции, например, аргентинец Алехандро Ходоровски, серб Энки Билал^.

 

Традиції народу

Французи люблять традиції, у французьких традиціях беруть початок етикет, мода, стиль життя, стосунки з родиною, колегами і друзями. Якщо вимоги і приписи ( «не курити», не «паркуватися») француз з обуренням відкидає, то дотримання безлічі писаних і неписаних правил практично обов'язково.

 

Все в житті француза має бути комільфо (тобто робитися, як годиться). Навіть під час літніх відпусток, в кемпінгу або наметовому містечку француз витратить пару годин на ранковий туалет, як ніби збирається на світський раут, а не прогулянку з рюкзаком по околицях. Француженки навіть на багатті приготують обід з трьох страв, подадуть його на білій скатертині при повній сервіровці, поставлять вино охолоджуватися в відерце з льодом, не забудуть про обов'язкові інгредієнти трапези - сири і соус.

 

Традиційна кухня Франції

Сім'я у французів займає визначальне місце в житті. Родичі вважають за краще селитися по сусідству, і регулярно збиратися на недільні сімейні обіди. Заборона на участь у сімейному обіді - межує з невиправданою жорстокістю. Традиційні для французьких сімей загальні поради проводяться за участю всіх поколінь.

 

Ідея заводити домашніх тварин, просто так, для задоволення, не прижилася в свідомості французів. Тварина має виконувати корисні функції або послужити надалі їжею. Навіть в містах французи заводять в основному вівчарок (корисна для охорони житла) або пуделів (престижно, а значить, все одно корисно).

У Франції не прийнято зачісуватися в громадських місцях або поправляти макіяж; француз не вийде з дому без піджака, яка б спека не стояла ну вулиці.

 

Рукостисканнями під час зустрічі слід обмінюватися з усіма присутніми. При цьому необхідно пам'ятати, з ким ти вже вітався, повторне знизування рук - грубе порушення правил етикету. У французів прийнято вітатися, коли заходиш в кафе або магазин, і прощатися, коли звідти виходиш.

 

Особливими неписаними правилами регламентується вживання звернень «ти» (toi) і «ви» (vous). Кажуть, що в деяких французьких сім'ях подружжя не «тикають» один одному протягом всього життя.

 

 

Туризм у Франції

Туризм у Франції — важливий аспект економіки країни з 1990-х років.

Франція стоїть першою в списку найбільш туристичних місць у світі. Лише невелика частина туристів перебуває на французькій території проїздом (наприклад, відпускники і курортники з Північної Європи, що прямують до Іспанії), велика частина приїжджає на канікули саме до Франції. До них треба додати ту частину французького населення, яка вважає за краще проводити свою відпустку у Франції.

Туристична привабливість Франції пояснюється великим числом пам'яток на будь-який смак, різноманітністю пейзажів, довгими лініями океанічного й морського узбережжя, багатством історичного і художнього надбання, помірним кліматом і легкістю транспортного доступу, а також належним обслуговуванням туристів (готельна справа, парки з атракціонами) і транспортними інфраструктурами. Має значення і престиж французької культури, кухні й способу життя. Кожен французький департамент є туристичним — з безліччю власних пам'яток.

В основних туристичних структурах (готелі, кафе-ресторани, кемпінги, бюро подорожей, гірські підйомники, термальні курорти) задіяно 700 000 службовців.

Проте дохід від міжнародного туризму значно вищий в США (81,7 мільярда доларів), ніж у Франції (42,3 мільярда доларів), що пояснюється коротшим перебуванням туристів у Франції: ті хто приїжджають до Європи прагнуть відвідати і сусідні, не менш привабливі країни. До того ж французький турист більше сімейний, ніж діловий, що також пояснює менші витрати туристів у Франції.

2000 року Францію відвідало близько 75,5 мільйона туристів — абсолютний рекорд. Зовнішній баланс французького туризму позитивний: 2000 року дохід від туризму становив 32,78 мільярда євро, тоді як французькі туристи, що подорожували за кордон, витратили тільки 17,53 мільярда євро.

Франція входить до групи країн Шенгенської зони, що значно впливає на потік туристів з Європи. У 2016 році планується надання Україні безвізового режиму з «Шенгеном», що в найближчому майбутньому може вплинути на збільшення кількості українських туристів удвічі.

 

 

РОЗДІЛ II. ПОВНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТУРИСТИЧНИХ ОБ’ЄКТІВ ФРАНЦІЇ

I. ВСТУП

Фра́нція, офіційна назва Францу́зька Респу́бліка — держава на заході Європи,республіка, що межує на північному сході з Бельгією, Люксембургом і Німеччиною, на сході з Німеччиною, Швейцарією, південному-заході з Іспанією й Андоррою, на південному-сході з Італією та Монако на півдні омивається Середземним морем, на заході — Атлантичним океаном.

Площа (разом з Корсикою) — 543 965 км². Столиця і найбільше місто — Париж. Окрім метрополії, Франції належать численні заморські території — Гваделупа, Сен-Бартелемі, Сен-Мартен, Французька Гвіана, Мартиніка, Майотта,Реюньйон, Сен-П'єр і Мікелон, Південні й Антарктичні території, Нова Каледонія, Французька Полінезія, Волліс і Футуна.

Протягом останніх п'ятисот років Франція була одною з провідних країн світу з сильними культурними, економічними, військовими та політичними впливами на Європу та увесь світ. Протягом 17-18 століть Франція колонізувала великі території у Північній Америці та Південно-Східній Азії, протягом двох наступних століть стала другою найбільшою імперією у світі, завоювавши значні частини Північної, Західної та Центральної Африки, Південно-Східної Азії, а також багато Карибських і Тихоокеанських островів.

 

II.Розділ

Загальні відомості

 

Політичний устрій: Глава держави — президент. Президент Франції обирається загальним прямим голосуванням строком на 5 років. Президент обирається абсолютною більшістю голосів. Законодавча влада здійснюється парламентом, який складається з двох палат: Національної асамблеї (нижня палата) і Сенату (верхня палата). Депутати Національної Асамблеї обираються за мажоритарною системою у 2 тури строком на 5 років. Національна Асамблея складається з 577 членів: 555 членів обираються шляхом прямого, загального і таємного голосування за мажоритарною системою в 555 одномандатних виборчих округах у метрополії і 22 члени — в заморських департаментах і територіях. Виконавча влада здійснюється Президентом і Радою Міністрів (урядом).

Адміністративний поділ: 101 департамент, 22 метропольних та 5 заморських регіонів, 329 округів, 3883 кантони, 36783 комуни або муніципалітети. Існує також поділ на 37 історичних провінцій.

 

Населення: Загальна чисельність населення становить 58 млн. чол. (з урахуванням заморських департаментів і територій близько 61.1 млн. чол., що ставить Францію на 13-е місце у світі і 4-е місце в Європі за кількістю населення. Франція — однонаціональна держава, її населення становлять французи. Приблизно чверть корінного населення (4,5 млн.) — це іноземці (алжирці, португальці, італійці, іспанці, вірмени тощо), що народилися, виросли і заснували родини у Франції. Щороку приблизно 10 тис. осіб отримують французьке громадянство.

 

Мова: Офіційна мова — французька. Нею послуговується велика частина населення. Хоча і до цього дня у Франції використовуються різні діалекти французької мови. У 1994 р. був прийнятий закон про мову (закон Тубона). У ньому не просто закріплювався статус французької мови як мови республіки, а й мова захищалася від витіснення іноземними словами, запозиченнями.

Регіональні мови включають каталанську, провансальську (романські) та бретонську (кельтська).

 

Релігія: Майже все населення країни — католики. Але з огляду на історичні причини у Франції співіснують багато різних релігій. На другому місці — іслам. Його сповідують вихідці з країн Північної Африки, колишніх французьких колоній. Є також прибічники юдаїзму, православ'я, протестантизму та англіканства.

 

Валюта: офіційною валютою Франції є євро.

 

Географічне положення

Франція лежить на заході Європи. Крім континентальної частини, до її складу входить острів Корсика. Особливості географічного положення Франції: широкий вихід в Атлантику і Середземне море (Франція одночасно є північно-атлантичною і середземноморською країною, її морський кордон довший за сухопутний); наявність на кордонах гірських систем Альп і Піренеїв (Піренеї важкопрохідні і шляхи в Іспанію обходять їх вузькими прибережними низовинами, в Альпах є чимало зручних перевалів); сусідство на півночі й сході з найрозвинутішою частиною Західної Європи, що простягнулась від Центральної Англії До Північної Італії.
Положення Франції на шляхах, які з'єднують Середземномор'я і північний захід Європи, сприяло її ранньому економічному розвитку. Вже стародавня Галлія вважалась чи не найбагатшою частиною Римської імперії. Головним для зовнішніх стосунків Франції завжди був її східний сухопутний кордон, особливо його північна частина.
Тут проходять найважливіші трансєвропейські шляхи, і звідси тричі (в 1871, 1914 і 1940 рр.) Франція зазнавала воєнного нападу з боку Німеччини.

 

Історія виникнення і розвитку

На північ від Лангедоку простиралася країна, що за давніх часів завоювали варвари-франки - вона називалася Франкією або Францією.

В восьмому VIII столітті франки першими створили важкі лицарські кінноти, і великий імператор Карл підкорив половину Європи - але слабкі спадкоємці Карла не змогли стримати свавілля лицарів. Могутня колись держава розпалася на незліченні герцогства, графства, баронії, і кожний власник замка вважав себе хазяїном округи й паном над життям і смертю своїх селян. Замки, що були колись із дерев’яними вежами, в XII столітті перетворилися в кам'яні фортеці з подвійними стінами, ровами й звідними мостами; над кожним замком піднімався залізний флюгер із гербом хазяїна - і таких хазяїв у Франції було більше десяти тисяч. Сеньйори воювали між собою, палили чужі села, грабували на дорогах; у часи відносного миру вони по старому звичаю збиралися на з'їзди й зводили на престол королів. В 987 році вони обрали королем франків герцога Гуго Капета, володаря Іль-Де-Франса - області, що простиралася від Парижа і до Орлеана. Гуго Капет не був хазяїном навіть у своєму герцогстві, і його спадкоємцям довелося починати з підпорядкування місцевих баронів, які вважали за собою повне право воювати з "королем франків". Проте, Капетінгам удалося удержати за собою корону: вони взяли за правило при житті короля збирати з'їзди знаті для коронації спадкоємця - і знать не противилася цьому, тому що не приймала королівський титул всерйоз.

До початку XII століття, королі навели порядок у своєму "домені", Іль-Де-Франсе, зруйнували безліч замків і вигнали непокірливих баронів. До них стали звертатися по допомогу єпископи сусідніх областей: церква давно намагалася зупинити часті війни й установити "божий мир" - тепер вона придбала сильного союзника, короля. Місцеві собори накладали відлучення на баронів, що розоряли округу, і призивали проти них королівських солдатів, які присували до стін замків облогові вежі й розбивали ворота таранами. Міста, прагнучи звільнитися від влади сеньйорів, теж шукали союзу з королем; з дозволу короля вони проголошували себе комунами й платили за підтримку чималі гроші. Гроші, у свою чергу, дозволяли наймати солдатів - адже слово "солдат" походить від монети -"сольдо"; наймані арбалетники й кінні "сержанти" були більш дисциплінованими, ніж васали-лицарі, служба яких тривала лише сорок днів на рік.

У середині дванадцятого XII століття король Людовік VII вважався найсильнішим володарем Франції, він женився на спадкоємиці аквітанського герцогства Елеонори й приєднав до домену її великі землі. В 1147 році він разом із германським королем Конрадом III відправився в Другий Хрестовий похід; королі хотіли допомогти обложеній мусульманами Антіохії - але при переході через малоазіатські степи хрестоносці були розбиті тюрками, і, зрештою, повернулися ні із чим. Після повернення Людовіка VII чекала ще одна невдача: він посварився й розвівся з Елеонорою, що незабаром знову вийшла заміж і віддала свої володіння лютому ворогу короля - Генріху Анжуйському, що незабаром став королем Англії. Уся західна Франція опинилася у владі англійців, і сину Людовіка, Пилипу II (1180-1223) дісталася в спадщину довга й важка боротьба з Англією. Зрештою, в 1214 році французам удалося здолати англійців і їхніх союзників у битві під Бувіне. Це була одна із самих більших битв лицарської епохи, про яку потім склали багато легенд, що оповідають про запеклі сутички й дивні подвиги - це був зеніт слави французького лицарства.

Пилип II заволодів західними областями, а потім, після хрестового походу проти єретиків, приєднав до своєму домену Лангедок. Кордоном Франції на заході став океан, а на півдні - Середземне море; домен французького короля збільшився вчетверо, і, не бажаючи виділяти володіння новим васалам, Пилип II доручав керування й збір податі своїм чиновникам - прево. Однак поза домену тривали часті війни сеньйорів, а міжцарів'я супроводжувалися смутами, що охоплювали всю країну. Онук Пилипа, Людовік IX (1226-1270 роки), вступив на престол дитиною, і пройшло п'ять років, перш ніж він, змужнівши, відновив у країні мир і порядок. Людовік був християнським государем, який щиро вірує в бога й намагається, у міру сил, наблизити на землі Царство Боже. Він був послідовником святого Франциска; він створював притулки для бідних, кормив за своїм столом злиденних і, одягнений у грубу мішковину, із ціпком у руках робив паломництва в знамениті монастирі. У вільний від молитов і державних справ час Людовік сидів під дубом у Венсенському лісу й вислухував усіх, хто приходив до нього зі скаргами й проханнями. Щоб відновити справедливість, він створив королівські суди й ухвалив, що всякий, хто незадоволений судом сеньйора, може прийти до королівського судді. Король заборонив варварський звичай, коли справа вирішувалася двобоєм і перемагав найсильніший - у нових судах усе вирішував закон, римське право, якому вчили професори університетів.

Король хотів зробити людей щасливими, він молився за них богу, знижував повинності й звільняв селян у своїх маєтках - але він був не в силах змінити природу речей. Війни між баронами продовжували спустошувати Францію, і єдине, що міг зробити милосердний король - це встановити строк в 40 днів між оголошенням війни і її початком. Він хотів упокорити буйне лицарство й звернути його до бога - і, зібравши своїх васалів, відправився в 1248 році в хрестовий похід. Благочестивий король був поганим полководцем - він був розбитий єгипетським султаном і потрапив у полон; у Парижі піднялася паніка, і десятки тисяч простолюдинів зібралися, щоб відправитися за море рятувати короля; вони величезними юрбами рушили на південь Франції, грабуючи по дорозі монастирі, які не хотіли допомогти їм грошима. Зрештою, Людовік був викуплений з полону, зробив паломництво по святих місцях і повернувся в Париж з великою християнською реліквією - терновим вінцем, яким колись коронували Ісуса. Для цієї реліквії він побудував палацову церкву, "капелу" - таку ж, яка була в Карла Великого в Аахені. У старості король годинниками сидів у цій капелі, дивлячись на терновий вінець і міркуючи про заповіді Христа, про долі людей і призначення королівської влади. Він часто згадував, як у часи заколоту баронів у дні його юності парижани прийшли до його матері й умовили її повернутися з Монтері в Париж - це була дорога в декілька льє. І от він їхав з матір'ю по дорозі серед засніжених пагорбів, а по узбіччю нескінченною юрбою стояли селяни і городяни, що вийшли назустріч,. Вони з надією дивилися на нього - і багато хто відразу, у снігу, ставав на коліна й тихо молився за свого Короля.

 

 

Природні умови і ресурси

Тепер недостатньо забезпечена мінеральними ресурсами для розвитку промисловості і залежить від імпорту сировини та енергоносіїв.

Запаси вугілля, нафти, природного газу та руд кольорових металів незначні. Найбільші вугільні басейни — Лільський та Центрального масиву.

У той же час Франція посідає перше місце в Європі за запасами уранових руд.

Поклади залізних руд у Франції найбільші серед країн Західної Європи. На півдні держави є великі родовища бокситів, в Ельзасі — калійної солі, в Лотарингії — кухонної солі. Вона досить багата на будівельну сировину.

Країна забезпечена прісними водами, має значні запаси гідроенергетичних ресурсів альпійських річок, морських припливів.

Ліси займають 25% території Франції. За рахунок власних ресурсів вона не тільки забезпечує себе деревиною, а й навіть експортує її.

Північна і центральна частина Франції — рівнинна, південна і південно-західна — гірська (старі гори Центрального масиву та молоді високі хребти Піренеїв та Альп).

У країні переважають два типи клімату — морський та перехідний від морського до помірно континентального, а на південному узбережжі та а Корсика — субтропічний середземноморський.

Ґрунти переважають карбонатні, бурі лісові, чорноземи. Тобто країна багата на земельні ресурси для розвитку сільського господарства.

Практично вся територія Франції комфортна для проживання людей, а південне узбережжя — важливий рекреаційний район світу. Крім морських узбереж, важливими рекреаційними регіонами є Альпи та Піренеї. Франція зберегла багату культурну спадщину, яка приваблює мільйони туристів до Парижа, Страсбурга, Бордо, Ґренобля, Ніцци та інших міст

 

Населення

Населення Франції налічує близько 65 млн чол. На території континентальної Франції проживає 60 876 136 осіб. За чисельністю населення Франція займає 20-е місце серед 192 держав - членів ООН.

Щільність населення у Франції 108 осіб на 1 км². За цим показником Франція посідає 14-е місце серед країн Євросоюзу. Однак, так як майже дві третини території Франції зайняті лугами, горами і лісами, на решті території щільність досягає 289 осіб на 1 км².

Близько 5 млн чоловік мають іноземне походження (іммігранти, або іммігрантами були їхні батьки, бабусі і дідусі), з них 2 млн мають французьке громадянство. На 1000 осіб у середньому припадає 1,52 мігранта. Від 5 до 6 млн жителів є мусульманами.

Сумарний коефіцієнт народжуваності у Франції один з найвищих у Європі - 2,01 дитини на одну жінку репродуктивного віку. При цьому найвища народжуваність спостерігається у іммігрантів (наприклад, у китайців і арабів).

Статевовікова структура населення

· 0-14 років: 18,6 % (чоловіче населення 6,125,629 чол.; жіноче населення 5,838,925 чол.);

· 15-64 років: 65 % (чоловіче населення 20,963,124 чол.; жіноче населення 20,929,280 чол.);

· 65 років і старше: 16,4 % (чоловіче населення 4,403,248.; жіноче населення 6,155,767 чол.) (2009 р.).

· Середній вік:

o все населення - 39,4 року; o чоловіки - 38 років; o жінки - 40,9 років (2008 р.)

· Співвідношення кількості чоловіків і жінок: все населення - 0.956(2007 р.)

 

 

· Народжуваність - 12,73 народжень/1000 чоловік (2008 р.)

· Смертність - 8,48 смертей/1000 чоловік (2008 р.)

· Природний приріст - 0,574 %, 346 тис. осіб(2010 р.)

 

12345Следующая ⇒

Поделиться: