ПОШИРЕНА ФОРМА КРЕДИТНОЇ УГОДИ

КРЕДИТНИЙ ДОГОВІР № __

м. Київ                                                      «___» ___________ р.

Комерційний банк ______________________ (далі — Банк) в особі голови Правління __________________, що діє на підставі Статуту Банку, з одного боку, і ТОВ «Медпрепарат» (далі — Підприємство), в особі директора __________, з іншого боку, уклали договір про таке:

 

1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ

1.1. Банк надає Підприємству кредит у сумі 32700 (тридцять дві тисячі сімсот) доларів США на оплату контракту № _____ з фірмою «Gedeon Richter» на термін 3 місяці з 19.12.00 по 18.03.02 з процентною ставкою 36% на рік на умовах, визначених цим договором.

1.2. Банк надає Підприємству кредит на умовах його забезпеченості, строковості, поверненості та платоспроможності.

 

2. УМОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КРЕДИТУ

2.1. У забезпечення зобов’язань за договором Банком прийнято: медикаменти імпортного виробництва згідно з договором застави від 19.12.00.

2.2. Кредит, наданий Банком, забезпечується всім майном та коштами, які належать Підприємству та на які може бути накладено стягнення у порядку, встановленому чинним законодавством України.

 

3. БАНК ЗОБОВ’ЯЗУЄТЬСЯ:

3.1. Відкрити Підприємству позичковий рахунок № ___.

3.2. Забезпечити Підприємство консультативними послугами у питаннях виконання умов договору.

3.3. На основі даних бухгалтерської звітності аналізувати кредито­спроможність Підприємства, перевіряти забезпеченість та цільове використання кредиту і вносити конструктивні пропозиції щодо ходу кредитування та взаємовідносин із Підприємством.

 

4. ПІДПРИЄМСТВО ЗОБОВ’ЯЗУЄТЬСЯ:

4.1. Використати кредит на вказані у договорі цілі та забезпечити повернення отриманого кредиту, а також сплату нарахованих процентів зі свого розрахункового рахунку № ___ у Банку згідно зі строковим зобов’язанням.

4.2. Проценти за кредит Підприємство сплачує платіжними дорученнями на рахунок доходів Банку № ___ до 25 числа кожного місяця. Проценти за користування кредитом сплачуються за розрахований період з 21 числа минулого місяця по 20 число поточного місяця. Проценти нараховуються на фактично отримані кошти з моменту їх зарахування на валютний розрахунковий рахунок Підприємства № __. При розрахунку процентів за кредит кількість днів у році становить 360.

4.3. Грошові кошти для погашення заборгованості в першу чергу спрямовуються на сплату процентів за кредит, а потім — кредитної заборгованості. Сума, яка залишається, спрямовується на погашення кредиту.

4.4. За порушення строків повернення кредиту та процентів по кредиту сплачувати Банку додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню в розмірі 1 (один) % за кожний день прострочення платежу.

4.5. Самостійно надавати Банку бухгалтерський баланс, планові, звітні документи, зміни й доповнення до договорів постачання, реалізації об’єктів, які кредитуються, а також інші матеріали для видачі, перевірки забезпечення кредиту і контролю за його виконанням.

4.6. Надати Банку право самостійно стягувати проценти у разі настання строку платежів і пені за несвоєчасне сплачування процентів.

4.7. Надати Банку право після перевірки цільового використання кредиту стягнення штрафу у розмірі 25 % від суми коштів, які були використані не за цільовим призначенням.

 

5. БАНК МАЄ ПРАВО:

5.1. Дозволяти на прохання Підприємства в окремих випадках, якщо є вільні кредитні ресурси, перенесення терміну погашення кредиту з підвищенням процентної ставки за кредит.

5.2. Проводити перевірку забезпечення банківського кредиту.

5.3. Проводити перевірку цільового використання кредиту Підприємством. У разі виявлення нецільового використання кредиту стягувати штраф з Підприємства у розмірі 25 % від суми нецільового використання.

5.4. У разі порушення Підприємством умов кредитного договору розірвати договір і достроково стягнути суму кредиту зі сплатою штрафу в розмірі 0,5 % від суми кредиту.

 

6. ПІДПРИЄМСТВО МАЄ ПРАВО:

6.1. Виносити на розгляд Банку питання про перенесення терміну платежу в разі виникнення тимчасових фінансових або інших ускладнень через причини, які від нього не залежать.

6.2. Достроково погашати кредит і сплачувати проценти по ньому, письмово повідомивши про це Банк.

6.3. Достроково розірвати договір, повністю повернувши отриманий кредит, з урахуванням процентів за його використання, завчасно повідомивши про це Банк (не пізніше ніж за 7 днів).

 

7. ДОДАТКОВІ УМОВИ

7.1. У разі відсутності коштів на поточному валютному рахунку Підприємства на момент погашення кредиту повернення заборгованості проводиться за рахунок реалізації заставленого майна.

7.2. У разі зміни кредитної політики згідно з рішеннями Уряду України, НБУ, а також Банку в договір, за узгодженням із Підприємством, вносяться зміни (протягом 10 днів з моменту введення нових положень). При неузгодженні сторін Банк заявляє кредит до повернення. У разі відсутності коштів кредит виноситься на рахунок прострочених кредитів з нарахуванням процентів і пені згідно з п. 4.2.

7.3. Сплата за кредитом коригується при змінах облікової ставки НБУ.

7.4. У разі зміни національної грошової одиниці сума кредиту підлягає перерахунку згідно з чинним законодавством.

7.5. Вирішення спорів за даним договором розглядається згідно з чинним законодавством в арбітражному порядку.

7.6. Підприємство зобов’язується у триденний строк повідомити Банку про зміну юридичної та фактичної адрес.

7.7. Зміни у договорі затверджуються додатковим узгодженням сторін і є невід’ємною частиною договору.

7.8. Термін дії даного договору встановлюється з дня надання кредиту й до повного погашення кредиту та процентів по ньому.

7.9. Договір укладено у трьох примірниках для кожної сторони і має однакову юридичну силу.

8. ЮРИДИЧНІ АДРЕСИ ТА РЕКВІЗИТИ СТОРІН:

Банк                                                                 Підприємство

Підпис                                                             Підпис

М. п.                                                                                             М. п.

 

Депозитні операції

Депозитні операції — це операції банків із залучення грошових коштів юридичних та фізичних осіб на вклади, на визначені строки або до запитання.

Суб’єкти депозитних операцій

• Державні підприємства та організації
• Державні установи
• Кооперативи
• Акціонерні товариства
• Змішані підприємства за участю іноземного капіталу
• Партійні та громадські організації і фонди
• Фінансові та страхові компанії
• Інвестиційні та трастові компанії і фонди
• Окремі фізичні особи та їх об’єднання
• Банки та інші кредитні установи

 

Об’єкти депозитних операцій

Це — депозити, тобто суми грошових коштів, які суб’єкти депозитних операцій вносять у банк на визначений час та які залишаються на рахунках у банках через діючий порядок здійснення банківських операцій.

Особливості депозитних операцій

Функція депозитних операцій — залучення та розміщення вільних залишків в іноземній валюті.

Операції мають короткостроковий характер (від 1 дня до року).

Проводяться з метою отримання прибутку від різниці у процентах.

 

Види депозитів

Строкові депозити:

• до 3-х місяців;
• від 3 до 6 місяців;
• від 6 до 9 місяців;
• від 9 до 12 місяців;
• понад 12 місяців.

Депозити до запитання:

• кошти на розрахункових, поточних, бюджетних рахунках підприємств та організацій різних форм власності;
• кошти на спеціальних рахунках по зберіганню різних (за цільовим економічним призначенням) фондів;
• власні кошти підприємств, призначені для капітальних вкладень;
• кошти підприємств та організацій у рахунках;
• кошти на кореспондентських рахунках по розрахунках з іншими банками;
• кошти місцевих бюджетів.

Ощадні вклади:

· строкові;

· строкові з додатковими вкладами;

· виграшні;

· виграшні грошово-речові;

· молодіжно-преміальні;

· умовні;

· на пред’явника;

· поточні рахунки;

· до запитання;

· ощадні сертифікати;

· пластикові картки.

 

Терміновість депозитів

Кожен депозит має визначену тривалість у часі або, інакше кажучи, терміновість. Дата розміщення (або залучення) депозиту називається датою валютування (value date), а дата повернення — закінченням депозиту (maturity date).

Для місячних термінів діє правило «кінця місяця» (end of month rule), яке означає, що якщо дата розміщення депозиту припадає на останній день місяця, то й дата закінчення депозиту також припадатиме на останній робочий день другого місяця.

? Приклад. Місячний депозит, розміщений з датою валютування 31 серпня, повернеться назад 30 вересня.

За термінами розрізняють депозити трьох видів.

Депозити до запитання, або онкольні депозити (call deposits), — кошти розміщуються в банку на невизначений термін. Однак повернення (або зменшення суми) депозиту можливе лише за умови попереднього повідомлення (за 24 години, 2 дні і т. д.). Для онкольних депозитів властива плаваюча процентна ставка, котра встановлюється за домовленістю сторін на основі визначеного періоду (наприклад, щотижня).

Короткострокові одноденні депозити (one day deposits). До цього типу депозитів належать одноденні депозити типу «овернайт» (o/n), «том-некст» (t/n), «спот-некст» (s/n). Вони використовуються для регулювання короткотермінової ліквідності банку по рахунках ностро.

Депозити на фіксовані терміни. Як правило, депозити розміщуються на стандартні терміни: 7 днів (1 тиждень), 1, 2, 3, 6 місяців і рік. Ці терміни мають назву «прямих дат» (straight dates). У міжнародній практиці прийнято проводити відлік депозитного періоду від дати спот, хоча можливі також депозити, що розміщуються на умовах дати валютування «завтра» (from tomorrow) або навіть «сьогодні» (from today), наприклад: тижневий депозит із завтрашнього дня «том-уїк» (t/w).

Вибір дати валютування залежить від:

• валюти депозиту;
• часу розміщення;
• кількості часових поясів між банком та країною валюти депозиту.

Розглянемо умови розміщення депозитів на українському міжбанківському ринку для основних валют — долара США і німецької марки.

 

 

Долар США

При розміщенні доларових депозитів на стандартні терміни характерні дати валютування «сьогодні» та «завтра».

Розміщувати депозити з датою валютування «сьогодні» (o/n, а також today/1 week, today/1 mth) можливо завдяки тому, що США «відстає» від України на 7 часових поясів. При укладанні такого депозиту є можливість організувати перерахування коштів на рахунок позичальника — іншого банку — практично протягом усього робочого дня: до 18-00 за київським часом. Платіжний телекс (чи S.W.I.F.T.) з наказом про перерахування коштів буде отриманий американським банком, в якому український банк тримає свій кореспондентський рахунок, вранці за нью-йоркським часом, і платіж буде негайно виконано. Для депозитів, що розміщуються на умовах дати валютування «завтра» (t/n, t/w, t/1 mth і т. д.), такий порядок тим паче прийнятніший.

 

Німецька марка

Для німецьких марок діє дещо інший порядок розміщення. Для розрахунків з датою валютування «сьогодні» існують часові межі: вони можуть виконуватись до 10-00 за франкфуртським часом, що пов’язано з системою функціонування національної клірингової системи платежів Німеччини через земельні банки. Цей час називається «часом відсікання» (cut-off time).

                (18)

Наприклад, якщо за тиждень на вкладений депозит у 1 млн дол. США було нараховано 20’000 доларів, то це значить, що тижнева процентна ставка дорівнює 2 %:

Проте, як правило, процентну ставку подають у вигляді річної процентної ставки (per annum — p.a.), тобто відношення процента, що нараховується один раз на рік, до початкової суми.

Якщо депозит розміщено з 9 по 30 травня, то кількість днів буде рівною 21 (30 – 9).

Наприклад, тривалість місячного депозиту, який розміщено з 16 лютого по 16 березня, буде рівною 28 дням, а місячного депозиту з 20 липня по 21 серпня (формальна дата закінчення 20 серпня припадає на неділю) становить 31 день.

 

Сторони bid та offer і розмір маржі
в котируванні процентних ставок

Припустимо:

                       bid offer

USD 1 week = 5.75  5.93

Тут bid — ліва сторона котирування, або ставка залучення. За цією ставкою банк залучає кошти в депозит на даний період. Оffer (або ask) — права сторона котирування, або ставка розміщення. За ставкою offer банк пропонує до розміщення грошові кошти на даний період.

Іноді банки можуть котирувати лише одну сторону: bid — у разі різкої потреби коштів у даній валюті на даний термін, і, як правило, це котирування вище за середньоринкове; offer — у разі наявності надлишкових коштів у даній валюті.

Якщо котирування запитує невеликий чи маловідомий банк, то розмір маржі буде ширшим. На статус контрагента також впливає ступінь ризику по операціях з ним. Так, західні банки котирують українським та російським банкам тільки сторону bid по міжбанківських депозитах, а це означає, що вони тільки залучають валютні кошти, але відмовляються їх розміщувати у зв’язку з високим «ризиком країни» українських і російських комерційних банків.

Середньоринковою сумою розміщуваних та залучених міжбанківських депозитів є сума в 10 млн дол. США (або еквівалент). Для сум, менших за 1 млн дол. та більших за 100 млн дол., банки котируватимуть відповідно більш широку та менш широку маржу процентних ставок.

 

Форфейтингові операції

Форфейтингові інструменти. Етапи проведення форфейтингової операції.

Форфейтингова операція — купівля експортних вимог форфейтером (банком або спеціалізованою фінансовою кампанією) з виключенням права регресу на експортера (форфейтиста) у разі несплати.

Форфейтинг (від фр. forfait — відмова від прав) — це купівля боргу, вираженого у зворотному документі (переказний або простий вексель) у кредитора на безповоротній основі. Це означає, що покупець боргу (форфейтер) бере на себе зобов’язання про відмову (форфейтинг) від свого права на звернення регресивної вимоги до кредитора у разі неможливості отримання боргу з боржника. Тобто покупець цих вимог бере на себе комерційні ризики, пов’язані з неплатоспроможністю імпортерів, без права регресу цих документів на колишнього власника. Форфейтер не має права подавати будь-які претензії до експортера у разі неплатежу імпортера. Форфейтер бере на себе фактично всі види ризику, а експортер відповідає лише за правові аспекти вимог, наприклад, за відповідність товару умовам договору. Купівля зворотного документа здійснюється звичайно зі знижкою.

Форфейтинг застосовується: у фінансових операціях — з метою швидкої реалізації довгострокових фінансових зобов’язань; в експортних операціях — для сприяння надходження готівки експортеру, який надав кредит зарубіжному покупцеві.

Основою виникнення форфейтингу були операції «а-форфе» (переуступка прав), які з’явилися у 50-х роках. Поява форфейтингу була зумовлена певною недосконалістю угод «а-форфе», що не задовольняло постійно зростаючий попит на міжнародні кредити. Швейцарія, яка традиційно вважається значним банківським центром і має багаторічний досвід у фінансуванні міжнародної торгівлі, стала одним із засновників перших ринків форфейтування.

Слід зазначити, що для західних банків операції з факторингу і форфейтингу стали добре технічно оснащеними видами фінансових послуг, що надаються експортерам. Вплив на хід імпортних операцій менший і полягає, в основному, у відкритті і під­твердженні акредитивів від імені імпортера і на користь іноземного постачальника товару та наданні імпортеру позабалансових кредитів на термін до надходження платежів від реалізації продукції на внутрішньому ринку.

Примітка: У практиці діяльності вітчизняних експортерів і банків форфейтинг тільки починає запроваджуватися, тому деякі питання правового забезпечення ще недостатньо врегульовані. Специфікою форфейтингу є його неоднозначний характер. Це кредитно-вексельна угода, пов’язана з розрахунками в іноземній валюті, а тому необхідне одночасне дослідження правових аспектів як кредитних відносин, так і вексельного обігу та валютного регулювання. Розширення експортних операцій підприємств-експортерів, а також вдосконалення системи розрахунків дають можливість сподіватися, що з часом форфейтинг посяде належне місце серед банківських операцій, чому певною мірою має сприяти подальше вдосконалення законодавчої та нормативно-інструктивної бази.

 

Форфейтингові інструменти

· Вексель

· Інші цінні папери

 

Механізм здійснення операцій форфейтингу передбачає, що експортер виконав свої зобов’язання за контрактом і прагне інкасувати розрахункові документи імпортера шляхом їх продажу з метою отримання готівкових коштів.

Етапи проведення форфейтингової операції

Перший етап — підготовка операції.

Експортер визначає:

• вимоги форфейтера до гарантії;
• можливий розмір дисконту до завершення операції з імпортером.

Форфейтер:

• розглядає заявку експортера;
• збирає інформацію про можливу операцію;
• проводить кредитний аналіз;
• визначає тверду ціну.

Другий етап — документальне оформлення операції.

Досягнення попередньої домовленості сторін про укладення форфейтингової угоди.

Третій етап — підписання угоди.

Експортер:

• готує серію переказних векселів або підписує угоду про прийняття простих векселів від покупця;
• отримує гарантію або аваль на свої векселі.

Форфейтирування надає експортеру такі переваги:

• збільшення ліквідності;
• страхування від кредитного ризику, ризиків зміни процентних ставок і валютних курсів;
• звільнення від необхідності контролю за погашенням кредиту і роботи з інкасації платежів;
• простота документації та швидкість її оформлення;
• збільшення доходу форфейтера порівняно з кредитною операцією;
• перетворення операції поставки з відстроченим платежем на операцію з готівковим розрахунком.

Залежно від кредитоспроможності імпортера термін вимог, що купуються, обмежується, як правило, від 180 днів до 5 років, а в деяких випадках — до 7 років. Існують обмеження по мінімальному розміру форфейтирування. Векселі повинні бути з авалем банку країни покупця, а інші вимоги — з банківською гарантією.

 

Лізингові операції

Лізингова операція — це:

• довгострокова оренда матеріальних цінностей, придбаних лізингодавцем для орендатора з метою їх виробничого використання при збереженні права власності на них за лізингодавцем на весь строк угоди;
• специфічна форма фінансування вкладень в основні фонди при посередництві спеціалізованої (лізингової) компанії, яка купує майно для третіх осіб та передає його в довгострокову оренду.

 

Класифікація лізингових операцій

Міжнародний лізинг — договір лізингу, що укладається суб’єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі якщо майно чи платежі перетинають державні кордони.

Розрізняють міжнародний лізинг:

• прямий експортний;
• прямий імпортний;
• транзитний (непрямий).

Технологічно вони реалізуються за допомогою договорів, що укладаються:

• українською лізинговою компанією безпосередньо із зарубіжним орендатором;
• українською лізинговою компанією з іноземним користувачем через дочірню компанію за кордоном;
• українською лізинговою компанією з іноземним орендатором через зарубіжну лізингову компанію за комісійну винагороду або участь у прибутках;
• українським орендатором безпосередньо з іноземним постачальником або із зарубіжною лізинговою компанією через українську лізингову компанію.

Прямий міжнародний лізинг являє собою угоду, де всі операції здійснюються між комерційними організаціями, наділеними правами юридичної особи з двох різних країн. Привабливість його полягає в тому, що:

• лізингодавець має можливість одержати експортний кредит в своїй країні і тим самим розширити ринок збуту своїх товарів і послуг;
• орендатор забезпечує повне фінансування використання сучасних машин, устаткування і прискорене технічне переоснащення виробництва.

Експортна лізингова операція — міжнародна операція, в якій лізингодавець купує предмет оренди у національної фірми і передає в оренду іноземному лізингоодержувачу.

 

Рис. 19. Спрощена модель експортного лізингу

 

Імпортна лізингова операція — лізингова операція, в якій лізингодавець купує предмет оренди в іноземної фірми і передає його вітчизняному лізингоодержувачу.

 

 

Рис. 20. Спрощена модель імпортного лізингу

 

Транзитний (непрямий) лізинг — лізингова операція, в якій лізингодавець однієї країни бере кредит чи купує необхідне устаткування в іншій країні і постачає його орендатору, що знаходиться в третій країні.

 

 

Рис. 21. Спрощена модель транзитного міжнародного лізингу

Переваги транзитного лізингу:

• одержання доступу до місцевих фінансових джерел країни орендаря;
• зменшення ризику, пов’язаного з обміном валюти;
• розширення номенклатури технічних засобів, що здаються в лізинг;
• зниження податкових бар’єрів на переведення лізингових платежів за кордон;
• зняття обмеження на діяльність іноземних партнерів-лізингодавців;
• розширення іноземних ринків збуту продукції, що виробляється.

 

 

Прямий лізинг — має місце, коли постачальник сам без посередників здає об’єкт у лізинг, що дозволяє безпосередньо виробнику одержувати всі економічні переваги від лізингу своєї продукції і спрямовувати їх на розширення і технічну реконструкцію виробництва.

Непрямий лізинг передбачає участь посередників: лізингодавець спочатку фінансує купівлю засобів виробництва виробника і постачає їх орендарю, а потім одержує лізингові платежі від орендаря.

Зворотний лізинг — полягає в тому, що власник майна спочатку продає його майбутньому лізингодавцю, а потім сам орендує цей об’єкт у покупця, тобто одна і та ж особа (початковий власник) виступає і як постачальник, і як лізингоодержувач.

Лізинг постачальнику — відрізняється від зворотного тим, що постачальник, хоча й виступає в ролі продавця та орендаря одночасно, але не є користувачем майна, яке він зобов’язується передати в сублізинг третій особі.

Фінансовий лізинг — це договір лізингу, в результаті укладання якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на термін, не менший за той, за який амортизується 60% вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладання договору. Після закінчення строку договору об’єкт лізингу переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю.

Оперативний лізинг — це договір лізингу, в результаті укладання якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на строк, менший за той, за який амортизується 90% вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладання договору. Після закінчення строку договору оперативного лізингу він може бути подовжений або об’єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю і може бути переданий у користування іншому лізингоодержувачу за договором лізингу.

Пайовий (leveraged) — суть його полягає в об’єднанні кількох фінансових установ для фінансування крупної операції з лізингу. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів згідно із Законом України «Про лізинг» не може перевищувати 80% вартості набутого для лізингу майна.

? Приклад. У лізинг пропонується завод з виробництва алюмінію великому американському концерну «Анаконда», в якому взяли участь кілька страхових компаній, інвестиційних банків і лізингова компанія «ЮС Лізинг». За розрахунками керівництва «Анаконди», економія завдяки лізингу порівняно з покупкою в кредит повинна становити за 20 років 74 млн дол.

Груповий лізинг — орендодавцем виступає група учасників (акціонерів). Вони засновують спеціальну корпорацію і призначають довірену особу, яка здійснює в подальшому всі операції з лізингових відносин.

Чистий лізинг — угода, за якої за всіх інших умов технічне обслуговування устаткування, переданого у користування, лягає на лізингоодержувача.

«Мокрий» лізинг — звільняє лізингоодержувача від згаданого вище зобов’язання, оскільки лізингова фірма пропонує йому цілий набір послуг з експлуатації вказаного майна.

Лізинг нерухомості — лізингодавець будує або купує нерухомість за дорученням орендаря і передає йому для користування у виробничих та комерційних цілях з правом викупу або без нього по закінченні строку договору.

Лізинг рухомого майна — поділяється на лізинг виробничого і будівельного обладнання, комп’ютерів, транспортних засобів, верстатів і т. д.

Фіктивний лізинг — має спекулятивний характер і розрахований на одержання прибутку за рахунок діючих у країні податкових та інших пільг. Ця угода здійснюється для прикриття операцій купівлі-продажу в розстрочку, яку б хотіли здійснити сторони насправді.

Дійсний лізинг — з правової точки зору повинен відповідати чинному законодавству та економічному змісту лізингу.

Грошовий лізинг — коли всі платежі здійснюються у грошовій формі.

Компенсаційний лізинг — передбачає платежі у формі поставки товарів, що виробляються на орендованому обладнанні, або у формі надання зустрічних послуг.

Змішаний лізинг — базується на поєднанні грошових і компенсаційних платежів.

Слід зазначити, що в Україні сьогодні можуть застосовуватись далеко не всі види лізингу через відсутність необхідної законодавчої бази (законодавчо дозволені лише фінансовий і оперативний, зворотний, пайовий і міжнародний лізинги).

 

Основні категорії лізингової операції

• Об’єкт та суб’єкти (сторони лізингової угоди)
• Строк лізингової угоди
• Лізингові платежі
• Послуги, що надаються по лізингу

Об’єкт лізингової операції — будь-яка форма матеріальних цінностей, яка не знищується у виробничому циклі.

Суб’єкти лізингової операції — сторони угоди:

прямі —

· лізингові фірми або компанії;

· виробничі, торговельні, транспортні підприємства та населення;

· постачальники об’єкта угоди (виробничі та торговельні компанії);

непрямі —

· комерційні банки;

· інвестиційні банки;

· страхові компанії;

· брокерські компанії;

· інші посередницькі фірми.

Строк лізингової угоди = період лізингу, тобто строк дії угоди.

Фактори, що впливають на визначення строку лізингової угоди:

• строк служби устаткування;
• період амортизації устаткування;
• цикл появи дешевшого аналога об’єкта угоди;
• динаміка інфляційних процесів;
• кон’юнктура ринку позичкових капіталів;
• тенденції розвитку ринку позичкових капіталів.

Основні елементи лізингового платежу

• Амортизація
• Плата за ресурси
• Лізингова маржа
• Ризикова премія

Лізинговий процент — це плата за ресурси, лізингова маржа та ризикова премія.

Грошові платежі — всі платежі здійснюються в грошовому виразі.

Натуральні, або компенсаційні, платежі — розрахунки здійснюються товарами, що виробляються з використанням об’єкта лізингу або шляхом надання лізингодавцю зустрічних послуг.

Змішані платежі — поєднання грошових і компенсаційних виплат.

Фіксовані ставки — встановлюються в грошовій, натуральній або змішаній формі в абсолютній сумі.

Пайові платежі — розраховуються як частка від обсягу реалізованої продукції, виробленої на орендованому обладнанні, шляхом участі у прибутках або валовому доході лізингоодержувача та ін.

Сукупні платежі — сума всіх лізингових платежів за весь період лізингу плюс плата за викуп орендованого майна у власність після закінчення строку угоди.

Лінійні платежі — сплачуються пропорційно рівними частками.

Прогресивні платежі — незначні внески, які встановлюються в початковий період контракту і поступово збільшуються в міру освоєння устаткування і розширення обсягу виробництва продукції.

Дегресивні платежі — виплати, що, поступово знижуючись, більшою мірою застосовуються при прискорених платежах на початковому етапі лізингу.

Сезонні платежі — застосовуються в сільському господарстві і переробних галузях з сезонним характером процесу виробництва, де можливості оплати значно поліпшуються після збору врожаю.

Одноразові платежі — здійснюються після поставки об’єкта лізингу та підписання сторонами акта приймання устаткування.

Періодичні платежі — щомісячні, щоквартальні, щорічні.

Платежі з авансом — це свого роду часткова попередня опла­та в момент підписання лізингової угоди, яка потім вираховує­ться із загального обсягу лізингових платежів, а решта суми пога­шається у встановленому порядку.

Згідно з п. 2 ст. 16 Закону України «Про лізинг» лізингові платежі включають:

• суму, що відшкодовує частину вартості об’єкта лізингу, яка амортизується за строк, за який вноситься платіж;
• суму, яка сплачується лізингодавцеві як процент за залучений ним кредит для придбання майна;
• платіж як винагорода лізингодавцю за одержане в лізинг майно;
• відшкодування страхових платежів, якщо об’єкт застрахований лізингодавцем;
• інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.

При зовнішньому лізингу у розмір лізингових платежів має також включатися вартість митних платежів. Однак, наприклад, при розгляді операції з лізингу обладнання для виробництва згущеного молока мито не включатиметься у лізинговий платіж, оскільки вартість устаткування вже включає мито: поставка здійснена ДДР, Інкотермс-1990.

 

Методика визначення лізингових платежів

Методично кожний елемент платежів розраховується згідно із загальноприйнятим порядком, виходячи з практики, що склалася.

1. Амортизаційні відрахування (А) на об’єкт лізингу розраховуються за формулою:

А = С ´ На/100,                                                        (21)

де С — вартість об’єкта лізингу; На — норма амортизації.

2. Плату за кредитні ресурси (Пк) визначають таким чином:

Пк = Вк ´ Пс/100,                                                     (22)

де Вк — величина кредитних ресурсів, що залучаються; Пс — кредитна ставка, %.

При цьому

                        Вк = (Сп + Ск)/2,

де Сп і Ск — вартість об’єкта лізингу відповідно на початок і на кінець року.

3. Розмір комісійних витрат (Пком):

Пком = Вк ´ Пв/100,                                                  (23)

де Пв — ставка комісійної винагороди лізингодавцю.

4. Плата за додаткові послуги (Пп):

Пп = Рп + Рв + Рн + Рі,                                              (24)

де Рп — витрати на послуги (юридичні, консультаційні, інформація з експлуатації устаткування); Рв — витрати на відрядження; Рн — витрати на навчання персоналу; Рі — інші витрати лізингодавця.

5. ПДВ розраховується таким чином:

ПДВ = В ´ 20/100,                                                       (25)

де В — виручка за лізинговою угодою, з якої стягується ПДВ; В-Пк + Пком + Пп.

Слід зазначити, що операції з оплати послуг за договорами оперативної оренди є об’єктом оподаткування ПДВ згідно із п. 3.1.1 Закону України «Про податок на додану вартість», а при фінансовому лізингу орендні платежі не оподатковуються ПДВ.

6. Загальна сума лізингових платежів (Лп) розраховується за формулою:

Лп = А + Пк + Пком + Пп + ПДВ.                             (26)

7. Величина лізингових внесків визначається відповідно до їх періодичності:

а) при щорічній сплаті:

Лв = Лп/Тл,                                                                 (27)

де Тл — строк лізингу в роках;

б) при щоквартальній сплаті:

Лв = Лп/Тл/4;                                                           (28)

в) при щомісячній сплаті:

                    Лв = Лп/Тл/12.                                                                (29)

 

Факторингові операції

Факторинг (від англ. factor — агент, посередник) — одна з нетрадиційних банківських послуг, що з’явилася в банківській практиці у 50-х роках.

Факторингова операція — комісійно-посередницька операція з передачі клієнтом банку права на стягнення боргів (без права зворотної вимоги до клієнта).

Як правило, банком купуються дебіторські рахунки, що пов’я­зані з поставкою товарів чи наданням послуг.

⇐ Предыдущая12131415161718192021Следующая ⇒

Поделиться: