Грошові реформи та методи їх проведення ⇐ ПредыдущаяСтр 21 из 36Следующая ⇒ Серед комплексу заходів щодо оздоровлення та впорядкування грошового обороту особливе місце посідають грошові реформи. Вони являють собою повну чи часткову перебудову грошової системи, яку проводить держава, з метою оздоровлення чи поліпшення механізму регулювання грошового обороту відповідно до нових соціально-економічних умов. Грошові реформи, що проводилися в різні часи в багатьох країнах, значно відрізнялися своїми цілями, глибиною реформування діючих грошових систем, методами стабілізації валют, підготовчими заходами тощо. Їх можна класифікувати так (рис. 6.4) [6, с. 62]. 1)  створення нової грошової системи. Ці реформи проводилися при переході від біметалізму до золотого монометалізму, від останнього до системи паперово-грошового обігу чи кредитного обігу в умовах створення нових держав, як це мало місце в період падіння колоніальних імперій чи після виходу окремих республік зі складу колишнього СРСР. Прикладом таких реформ є грошова реформа Вітте в 1895–1897 рр. в Росії і грошові реформи в країнах, що звільнилися від колоніальної залежності, тощо; 2)  часткова зміна  грошової системи, коли реформуються окремі її елементи: назва і величина грошової одиниці, види грошових знаків, порядок їхньої емісії і характер забезпечення тощо. Прикладом таких реформ є зміна порядку емісії і забезпечення банкнот в Англії згідно з Актом Роберта Піля (1844 р.), грошові реформи в СРСР у 1922–1924 і 1947 рр.; Мета		o Упорядкування, стабілізація і зміцнення грошового обігу. o Надання національній валюті характеру єдиного законного платіжного засобу. o Суттєве підвищення купівельної спроможності грошової одиниці. o Забезпечення конвертованості національної валюти.
	ТИПИ І МОДЕЛІ ГРОШОВИХ РЕФОРМ

 

 

Причина

Реформи

 

Наявність

 

негативних соціально-економічних наслідків інфляції

 

 

За  глибиною  реформа  ційних  заходів

 

Становлення нової грошової системи (структурні, повні, радикальні реформи)

 

 

Часткова зміна грошової системи (реформи часткового типу)

 

Реформи формального типу

 

Реформа з деномінацією грошового обігу

 

Проведення спеціальних стабілізаційних заходів

 

 

Конфіскаційні

       

 

    O Ліміт на обмін банк-  

За

 

нот.

     

 

 

Характером

o

Замороження депо-

 

 

 

Обміну

   

зитів.

 

   

o

   

Припинення валютно-

Р             обмінних операцій              

 

- впровадження нової грошової одиниці; -структурні зміни в економіці; - структурні зміни в державних фінансах: банківській і валютній системах Змінюються окремі елементи грошової системи: - масштаб цін; - вид і номінал грошей; - порядок емісії зводяться лише до технічних аспектів; - заміна через обмін купюр дійсного масштабу цін. - дефляція; - деномінація; - девальвація; - ревальвація; - нуліфікація.

 

Неконфіска- ційні реформи		Реформи паралельного типу

Рис. 6.4. Класифікація грошових реформ

 

 

3) проведення спеціальних стабілізаційних заходів з метою отримання інфляції чи подолання її наслідків. Чим би не була викликана необхідність проведення грошової реформи, найголовнішою її метою завжди є стабілізація грошового обороту. Для досягнення цієї мети недостатньо прийняти ті чи інші законодавчі акти, а необхідно підготувати відповідні економічні передумови. Без цього гроші і після реформи можуть знецінюватися. Тому успішне проведення грошової реформи потребує відповідної підготовки: нагромадження золотовалютних і матеріальних резервів, припинення чи значне зменшення темпів зростання грошової маси в обігу, оздоровлення державних фінансів, поліпшення структури суспільного виробництва, збалансування ринку тощо.

Нерідко грошовій реформі передує деномінація грошових знаків, тобто обмін усіх старих знаків на нові в певній пропорції з одночасним перерахуванням у цій пропорції всіх грошових показників: цін, тарифів, заробітної плати, балансової вартості фондів тощо. Згідно зі світовим досвідом грошових реформ, існують такі методи стабілізації валют: нуліфікація, ревальвація (реставрація), девальвація, деномінація.

Нуліфікація — оголошення державою знецінених паперових грошових знаків недійсними. Проводиться вона за умови надзвичайно великого падіння купівельної спроможності грошей, коли вже недоцільний будь-який обмін їх на нові гроші і в такій крайній формі трапляється рідко. Зокрема, в кінці XVIII ст. у Франції були оголошені недійсними повністю знецінені асигнації і їх було вилучено з обігу без будь-якого відшкодування.

Частіше знецінені гроші вилучаються з обігу шляхом обміну на нові знаки в надзвичайно низькій пропорції, так що плата за них має суто символічне значення. Так, в СРСР у 1922–1923 рр. 1 крб. новими знаками обмінювався на 1 млн крб. старими, в 1924 р. у Німеччині 1 нова рейхсмарка — на 1 трлн старих марок, у 1944 р. в Греції — 50 млрд. старих драхм на 1 нову. У всіх цих випадках по суті проводилася нуліфікація знецінених грошей, хоча за формою вона нагадувала девальвацію.

⇐ Предыдущая16171819202122232425Следующая ⇒

Поделиться: