Теоретичні концепції кредиту

Існують дві основні концепції кредиту: натуралістична та капіталотворча.

За натуралістичною теорією кредиту (А.Сміт, Д.Рікардо, Джеймс Міль 1773-1836 рр.):

- об’єкт кредиту ─ тимчасово вільний капітал у натурально-ре­човій формі;

- кредит ─ це форма руху матеріальних благ, а тому роль кредиту полягає в перерозподілі цих благ у суспільстві;

- позичковий капітал є реальним капіталом, тобто

Натуралістична теорія кредиту трактує сутність кредиту з позицій його ролі в забезпеченні руху реального капіталу в натурально-речовій формі, недооцінює відносної самостійності руху грошового капіталу і його впливу через кредит на розвиток суспільного виробництва.

- капіталом у ре­човій формі;

- банки є лише посередниками у кредитних відносинах, які спо­чатку акумулюють вільні кошти, а потім надають їх у позику;

- пасивні операції банків є первинними порівняно з активними;

 

- виробництво первинне, а кредит ─ вторинний;

- сам кредит не може створювати реального капіталу, оскільки ос­танній виникає тільки в процесі виробництва;

- процент ─ частина прибутку, створеного в процесі виробництва;

- норма процента залежить від норми прибутку.

Для натуралістичної теорії кредиту характерне те, що:

- немає різниці між позичковим і реальним капіталом;

- не розглядається зворотний вплив кредиту на сферу виробни­цтва, на оборот реального капіталу;

- роль банків зводиться до звичайного посередництва у кредитних відносинах, вони суттєво не впливають на процес відтворення;

- процент не залежить від зміни попиту і пропозиції позичкового капіталу та його впливу на зміну ринкової кон'юнктури.

- За капіталотворчою теорією кредиту (Джон Ло 1671-1729 рр., Йозеф А. Шумпетер 1883-1950 рр.):

-  кредит, як і гроші, є безпосередньо капіталом, багатством, а тому розширення кредиту означає нагромадження капіталу;

- за допомогою кредиту можна залучати невикористані виробничі можливості країни, накопичувати багатство й капітал;

- банки ─ це не тільки посередники у кредитних відносинах, а й творці капіталу;

Капіталотворча теорія кредиту трактує сутність кредиту як механізм творення капіталу, переоцінюючи самостійність руху грошового капіталу і можливості банків у його розширенні в інтересах розвитку виробництва.

- активні операції банків є первинними щодо пасивних;

- кредит не залежить від процесу відтворення і відіграє важливу самостійну роль у розвитку економіки;

- капіталотворення за допомогою кредиту не може бути без­межним;

- кредит і банки є вирішальними чинниками розвитку виробництва.

 

Функції та види кредиту

Кредит як економічна категорія має не тільки внутрішню сутність, а й активно взаємодіє із зовнішнім середовищем, з іншими (не кредитними) процесами в економіці і соціальній сфері та помітно впливає на них.

Функції кредиту

1) Перерозподільна функція ─ обмінювання ресурсами між окреми­ми суб’єктами, секторами економіки на засадах повернення.

Матеріальні та грошові ресурси, які вже було розподілено і пере­дано у власність економічним суб'єктам через кредит, пере­розподіляють і надають у тимчасове користування іншим суб'єктам, не змінюючи їх первинного права власності.

Значен­ня перерозподілу:

- кошти, вивільнені в одних ланках процесу відтворення, спрямо­вують в інші ланки, що прискорює оборот капіталу, сприяє роз­ширенню виробництва;

- вільні кошти через кредит спрямовують у ті ланки суспільного виробництва, на продукцію яких передбачають зростання попи­ту, а отже, одержання більших прибутків.

2)Грошова (емісійна) функція. Завдяки збільшенню маси комерцій­них векселів та маси банківських депозитів, завдяки прискорен­ню грошово-кредитного мультиплікатора, розширенню рефі­нансування банківських установ Центральним банком кредит­ний механізм дає можливість гнучко розширювати масу платіжних засобів у обороті, коли потреба в них зростає. За умо­ви скорочення потреб обороту всі ці елементи маси платіжних засобів можна зменшити.

  3) Контрольно-стимулююча функція. У процесі кредитного пере­розподілу коштів забезпечується банківський контроль за діяльністю позичальника. Контрольно-стимулюючий вплив відчуває на собі також і кредитор. Можливість вивільнити з обороту кошти і вкласти їх у надійні дохідні позички стимулює кредитора до прискорення обороту свого капіталу, накопичен­ня вільних ресурсів, більш економнішого їх витрачання, підви­щення своєї кваліфікації щодо розміщення вільних ресурсів тощо.

При цьому стимулююча складова цієї функції переважає над конт­рольною.

У багатьох випадках суб'єкти кредиту не мають можливості здійс­нювати формальний контроль за своїми контрагентами:

- позичальник не може контролювати діяльність банку;

- у державному кредиті кредитор (населення, комерційні банки) позбавлені можливості контролювати свого боржника ─ державу.

4) Функція капіталізації вільних грошових доходів ─ трансформація грошових нагромаджень та заощаджень юридичних і фізичних осіб у вартість, тобто в позичковий капітал, що приносить дохід.

Класифікація кредиту залежно від ознак:

1) за видами: залежно від суб’єктів кредитних відносин ─ кредиторів (хто надає кредит):

-  банківський кредит (банки);

-   небанківські фінансово-кредитні установи;

- державний кредит (держава);

- міжгосподарський (комерційний) кредит (підприємства);

- міжнародні фінансові інститути;

- особистий (приватний) кредит (фізичні особи);

2) за напрямком використання: залежно від спрямування позиченої вартості:

- виробничий кредит, який використовують для формування ос­новного й оборотного капіталу у сфері виробництва й торгівлі, тобто з виробничою метою;

- кредит на поповнення обігових коштів;

- споживчий кредит, що спрямовується на задоволення особистих потреб людей;

3) залежно від терміну кредитування:

- короткострокові (до одного року);

- середньострокові (до п'яти років);

- довгострокові (понад п'ять років) кредити;

4) залежно від галузевої спрямованості:

- кредити для промисловості;

- кредити для сільського господарства;

- кредити для торгівлі;

- кредити для будівництва, особливо для житлового будівництва тощо;

5) за формами надання кредиту:

- грошова;

- товарна;

6) за порядком (способом) надання:

- прямий (надається без посередників);

- непрямий (опосередкований);

7) за умов надання позичок:

- забезпечений матеріальними цінностями;

- незабезпечений (бланковий);

8) залежно від фактичних організаційно-правових ознак повернення позичок:

- строковий і прострочений, пролонгований;

- реальний, сумнівний, безнадійний.

⇐ Предыдущая20212223242526272829Следующая ⇒

Поделиться: