Фінансова стійкість банківських установ

Банківська діяльність супроводжується низкою ризиків. Класифікація банківських ризиків.

Зовнішні ризики:

1) Політичний ─ ризик імовірності зміни зако­нодавства, громадян­ської війни чи війни з іншою державою; від­мова уряду виплачувати борги держави.

2) Економічний ─ спад ви­робництва, структурні кризи, інфляція тощо.

3) Соціальний ─ зміни в структурі населення (наприклад, висока на­роджуваність або старін­ня населення), майно­вому статусі клієнтів (швидка диференціація населення за доходами, яка збільшує соціальну напруженість).

4) Природний ─ стихійні лиха (землетруси, посу­хи, повінь).

5) Системний ─ ризик, пов’язаний з діяльністю банківської системи в цілому.

Внутрішні ризики:

1) Комерційні ризики (характерні не тільки для банківських установ, а й для будь-якої підприємницької структури):

- конкурентний ─ пов'язаний зі зниженням конкурентоспроможності банку, втратою через це клієнтів та відтоком ресурсів;

- валютний ─ ризик валютних збитків через зміну курсу національної валюти стосовно іноземної валюти під час проведення зов­нішньоторговельних, кредитних операцій;

- кадровий ─ некомпетентність або недоб­росовісність персоналу банку;

Для діяльності банків велике значення має їх стабільність.  Вона означає постійну здатність банку відповідати за своїми зобов’язаннями і забезпечувати прибутковість на рівні, достатньому для нормального функціонування. Забезпечується стабільність за допомогою дотримання економічних параметрів, що встановлені центральним банком, і підтримання оптимального рівня прибутковості.

- диверсифікаційний ─ незбалансовані вкла­дення активів банку або залучення ре­сурсів. Цей ризик стосується кредитного та інвестиційного портфелів банку.

2) Специфічні ризики (пов’язані з особливостями банківської діяльності):

- кредитний ─ пов’язаний із невиконанням (несвоєчасним виконанням) своїх зо­бов’язань постачальником; невиконан­ням своїх зобов’язань перед іншими кре­диторами тощо;

- процентний ─ пов’язаний зі зміною про­центних ставок за вкладеннями та зобо­в'язаннями (ціновий ризик) або з невип­латою процентів позичальником тощо;

- ліквідності ─ пов’язаний із нездатністю банку своєчасно задовольнити вимоги вкладників і кредиторів та виконати інші свої зобов’язання.

Мінімізація ризиків ─ умова забезпечення фінансової стійкості ко­мерційного банку.

Статична фінансова стійкість ─ дотримання параметрів діяльності банку (капітал, ліквідність, платоспроможність, прибутковість, рівень проблемних активів тощо ) в допустимих межах.

Динамічна фінансова стійкість ─ врівноважене і збалансоване зрос­тання позитивних та зниження негативних параметрів діяльності бан­ку в межах допустимого ризику відповідно до визначеної системи стра­тегічних і поточних цілей функціонування банку.

Регулювання ─ заходи, спрямовані на досягнення певних парамет­рів діяльності комерційного банку.

Стабілізування ─ заходи, спрямовані на підтримання характеристик банківської діяльності на певному рівні.

Методи забезпечення фінансової стійкості банківських установ

Зовнішні методи

Регулювальні заходи:

а) грошово-кредитне регулювання (операції на відкритому ринку, політика обов'язкових мінімальних резервів, облікова політика, ва­лютна політика тощо);

б) правове регулювання ─ законодавче закріплення норм і правил банківської діяльності;

в) економічне регулювання ─ нормативні та податкові заходи впливу на банківську діяльність.

Так, законодавчо встановленими нормативами банківської діяль­ності є:

- вимоги Національного банку України щодо розміру та структу­ри власного капіталу, диверсифікації банківських ризиків (мак­симальний розмір позики на одного позичальника) тощо;

- критерії (показники) фінансово-стабільного банку, зокрема, співвідношення кредитів і загальних зобов’язань      (130%), частка статутного фонду в капіталі банку (80%), співвідношення капі­талу та зобов'язань банку (50%), частка міжбанківських кредитів у загальних зобов'язаннях (20%), частка цінних паперів власно­го боргу в загальних зобов'язаннях (10 %), співвідношення капі­талу та активів банку тощо.

Податкові регулювальні заходи ─ це система заходів, спрямованих на втручання держави в діяльність банківських установ як з метою на­повнення державного бюджету, так і з метою регулювання їх фінансо­вої стабільності (податкові пільги, тарифи тощо).

Стабілізуючі заходи:

а) адміністративні (реєстрація і ліцензування);

б) звітність банківських установ Національному банку України та оцінювання їхньої діяльності;

в) реорганізація та реструктуризація банківських установ.

Внутрішні методи

Регулюючі заходи:

а) управління активами і пасивами.

Управління пасивами ─ пошук найбільш стабільних джерел залуче­них ресурсів і розробляння методів їх залучення з урахуванням конку­ренції на ринку банківських послуг.

Управління активами ─ заходи щодо досягнення максимальних до­ходів з одночасним зниженням ризику з метою забезпечення фінансо­вої стійкості комерційного банку.

Політика управління активами і пасивами буває:

- агресивна;

- оборонна;

- помірна.

Стратегія управління пасивами ─ орієнтування банків на дрібних вкладників зі строковими депозитами або на обмежену кількість вели­ких клієнтів;

б) оптимізація ресурсів;

в) диверсифікація діяльності;

г) оптимізація організаційно-функціональної структури банку.
Стабілізуючі заходи:

а) капіталізація банку;

б) формування страхових резервів;

в) ефективність менеджменту та обґрунтування управлінських рішень;

г) підвищення прибутковості тощо.

⇐ Предыдущая26272829303132333435Следующая ⇒

Поделиться: