За характером виконуваних операцій суб’єктами валютного ринку є:

- підприємці, які купують і продають валюту для забезпечення своєї комерційної діяльності (імпортери, експортери);

- інвестори, які вкладають свій чи позичений капітал у валютні цінності з метою одержання процентного доходу;

- спекулянти, які постійно купують-продають валюту для одер­жання доходу від різниці в її курсі; професійними спекулянтами є валютні дилери (фізичні та юридичні особи);

- хедери (страхувальники), які здійснюють операції на валютному ринку для захисту від несприятливої зміни валютного курсу;

Валютний ринок ─ це сектор грошового ринку, на якому здійснюється купівля-продаж валютних цінностей. Ціною на цьому ринку є обмінний курс. Попит і пропозиція на валютному ринку виступають у формі підкріпленого платіжними засобами бажання купити та продати іноземну валюту, а також бажання одержати чи надати валюту в позичку. Відповідно валютний ринок поділяється на ринок реальної валюти та ринок валютних позичок. Крім того, виділяють національний (внутрішній) валютний ринок, міжнародні (регіональні) валютні ринки та світовий валютний ринок. Валютний ринок відіграє надзвичайно важливу роль у розвитку міжнародних економічних зв'язків, функціонуванні світової економіки та у державному регулюванні монетарної сфери кожної окремої країни.

- посередники (банки, брокерські контори, біржі тощо).
Особливість попиту і пропозиції на валютному ринку:

- попит на іноземну валюту одночасно є пропозицією національ­ної валюти;

- пропозиція іноземної валюти є одночасно попитом на націо­нальну валюту.

Ціною на валютному ринку є валютний курс ─ ціна грошової оди­ниці даної валюти в грошових одиницях іншої валюти.

Структура валютного ринку

Залежно від організації торгівлі виділяють ринки:

- біржовий;

- позабіржовий.

За характером операцій виділяють:

- ринок конверсійних операцій (ринок ф'ючерсів, ринок опціонів) ─ обмінні операції, ціна валюти ─ валютний курс;

- ринок депозитно-кредитних операцій ─ залучення (надання) кредитів-депозитів, ціна валюти ─ процент.

За територіальним розміщенням бувають ринки:

- європейський;

- північноамериканський;

- азіатський тощо.

За формою валюти, якою торгують, виокремлюють:

- ринок безготівкових операцій;

- ринок готівки.

Функції валютного ринку:

- забезпечення умов та механізмів для реалізації валютної політи­ки держави;

- створення суб'єктам валютних відносин передумов для своєчас­ного здійснення міжнародних платежів за поточними і капіталь­ними розрахунками та сприяння завдяки цьому розвитку зов­нішньої торгівлі;

- забезпечення прибутку учасникам валютних відносин;

- формування й урівноваження попиту і пропозиції валюти, регу­лювання валютного курсу;

- страхування валютних ризиків;

- диверсифікація валютних резервів.

Функції валютного ринку реалізуються через виконання суб'єктами ринку великої кількості валютних операцій.

Валютні операції ─ будь-які платежі, пов'язані з переміщенням ва­лютних цінностей між суб’єктами валютного ринку (рис. 11.1).

Рис. 11.1 ─ Класифікація валютних операцій

Операції валютного ринку

На валютному ринку сформувався широкий набір специфічних валютних операцій, використання яких дає можливість суб’єктам ринку вирішувати три групи завдань: - забезпечувати потреби в платіжних засобах для погашення своїх зовнішніх зобов’язань; - забезпечувати страхування своєї діяльності від валютних ризиків; - одержувати додаткові прибутки від спекулятивних операцій. Операції валютного ринку поділяються на поточні (операції "спот") та строкові (операції з форвардними угодами, ф’ючерсами, свопами, валютними опціонами тощо).

Конверсійні операції ─ угоди суб’єктів валютного ринку щодо обміну обумовлених сум грошової одиниці однієї країни на валюту іншої краї­ни за узгодженим курсом на певну дату (операції - FOREX). Бувають:

- поточні, касові («спот»-операції) конверсійні операції;

- строкові, форвардні конверсійні операції.

Касові операції ─ це купівля-продаж валюти за умови постачання її не пізніше другого робочого дня з дня укладання угоди за курсом, уз­годженим у момент її підписання. Такі угоди передбачають постачання валюти в той самий день або наступного робочого дня.

Касові операції дають можливість:

- терміново одержувати валюту для погашення своїх зовнішньо­економічних зобов’язань;

- уникати збитків, спричинених коливаннями валютних курсів: імпортер негайною купівлею інвалюти застраховує себе від мож­ливих збитків унаслідок підвищення її курсу, а експортер негай­ним продажем інвалюти застраховується від збитків, пов’язаних із падінням її курсу;

- оперативно диверсифікувати свої валютні запаси.

Строкові валютні операції ─ купівля-продаж валютних цінностей з від­строчкою постачання їх на термін, що перевищує два робочі дні. Бувають:

- форвардні;

- ф’ючерсні;

- опціонні та їх похідні строкові валютні операції.

Такі угоди оформлюють за допомогою стандартизованих докумен­тів (контрактів), які мають юридичну силу протягом певного часу (від підписання до оплати) і самі стають об'єктом купівлі-продажу на ва­лютних ринках ─ валютні деривативи: форвардні та ф’ючерсні конт­ракти, опціони.

Такі угоди дають можливість:

- застраховуватися від валютних ризиків;

- одержувати додатковий дохід спекулятивними діями.

Форвардні операції ─ це купівля-продаж валюти між двома суб’єктами з наступним переданням її в обумовлений строк (1, 2, 3, 6, 12 місяців) і за курсом, визначеним у момент укладання контракту. Це зобов'язання двох контрагентів купити-продати певну суму валюти в певний час за курсом, встановленим у момент укладання угоди на валютній біржі.

Опціонні операції ─ це особлива угода, що надає одному з учасників право (але не обов’язок) купити-продати іншому певну суму валюти у встановлений строк і за узгодженим курсом.

Валютний своп ─ це комбінація двох конверсійних операцій з валютами на умовах спот і форвард, які здійснюються одночасно і розраховані на одну валюту.

Валютний арбітраж ─ це комбінація з кількох операцій з купівлі-продажу двох або більше валют за різними курсами з метою одержання додаткового доходу.

Депозитно-кредитні операції ─ це сукупність короткострокових (від 1 дня до 1 року) операцій щодо розміщення вільних грошових залиш­ків або залучення на різні строки під певний процент коштів в інозем­них валютах з метою обслуговування поточної ліквідності банків та компаній і отримання прибутку.

Валютне регулювання

Валютне регулювання — це система взаємозв'язаних механізмів державного та ринкового регулювання курсу валюти та руху валютних цінностей на національному та міжнародному рівнях.

У процесі здійснення зовнішньоекономічних операцій одним із ключових параметрів є валютний курс, що відбиває взаємодію національної та світової економік. Правильне його визначення має вирішальне значення для забезпечення еквівалентності обміну, взаємної вигоди у відносинах економічних суб’єктів різних країн. Величина валютного курсу та режим його функціонування впливають на всю систему макро- та мікроекономічних показників країни, на її конкурентні позиції в економіці. Саме тому визначення та регулювання валютного курсу є важливим елементом економічної політики держави.

Державне валютне регулювання ─ сукупність форм та заходів, які за­проваджують уповноважені державні органи на національному та міжнародному рівнях для досягнення цілей валютної політики.

Рівні валютного регулювання:

- національний;

- міжнародний.

Типи валютного регулювання:

- ринкове;

- державне.

Методи валютного регулювання:

- адміністративні;

- економічні.

Форми державного валютного регулювання:

1) Прямої дії:

- корекція облікових ставок НБУ (дисконтна політика);

- валютна інтервенція;

- валютні обмеження;

- регулювання режиму валютного курсу.

2) Непрямої дії:

- управління валютними резервами;

- регулювання валютного балансу.

Ринкове валютне регулювання (див. «Типи валютного регулювання») спрямоване на:

- девальвацію національної грошової одиниці ─ дії, спрямовані на зниження обмінних курсів валют країни;

- ревальвацію національної грошової одиниці ─ дії, спрямовані на підвищення курсу національної валюти країни.

Стимулюється імпорт, гальмується експорт і стримується інфляція.

Форми валютного регулювання:

Важливу роль у забезпеченні нормального функціонування валютної системи відіграють централізовані золотовалютні резерви країни. Вони мають подвійне призначення: - забезпечити країні запас ліквідності, достатній для виконання всіма резидентами своїх зовнішньоекономічних зобов’язань, якщо для цього недостатньо їх поточних валютних надходжень; - надати в розпорядження органів монетарного регулювання додатковий інструмент впливу на грошову масу, валютний курс та інші показники для досягнення цілей монетарної і валютної політик.

1. Дисконтна політика ─ змінювання облікової ставки Центрального банку з метою регулювання валютного курсу шляхом впливу на рух короткострокових капіталів.

Підвищення облікової ставки Центральним банком стимулює при­плив іноземного капіталу з країн, де рівень облікової ставки нижчий, що створює додатковий попит на національну валюту і стимулює підвищення курсу національної валюти.

Зменшення облікової ставки Центральним банком обумовлює від­плив іноземного капіталу в країни з вищими ставками, що приводить до зростання попиту на іноземну валюту і зменшення курсу національ­ної валюти.

2. Валютні інтервенції ─ пряме втручання Центрального банку країни у функціонування валютного ринку через купівлю-продаж інозем­ної валюти з метою впливу на курс національної грошової одиниці.     

3. Валютні обмеження ─ система урядових заходів, спрямованих на жорстке контролювання усіх операцій з іноземною валютою і кон­центрацію валютних резервів у

розпорядженні держави.

Причина запровадження валютних обмежень ─ хронічна нестача іноземної валюти.

Форми валютних обмежень:

- валютна блокада ─ заморожування в банках валютних цінностей іноземних держав та громадян. Валюта, яка знаходиться на блокованих рахунках, може бути використана тільки у даній країні;

- валютні кліринги ─ спосіб розрахунків у зовнішній торгівлі та ін­ших формах економічних відносин між кількома країнами. Розрахунки між контрагентами здійснюються у національній валюті. Це виключає необхідність використання інвалюти, зо­лота, оскільки кліринг передбачає взаємне узгодження платежів та надходжень;

- множинність валютних курсів ─ використання різних курсів для різних товарів, які експортують або імпортують. При торгівлі з країнами на сприятливих умовах це фактично означає субсидування, яке здійснюється через встановлення сприятливих валютних курсів та видачу експортерам дозволу не здавати певну частину валютної виручки.

 

 

⇐ Предыдущая27282930313233343536Следующая ⇒

Поделиться: