Вінницький обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників

Комплексний план виховної роботи школи 1-ого ступеня

Освіта повинна збагачувати,

 а не обкрадати людське серце.!

Т.Г. Шевченко

Актуальність. У сучасній соціокультурній ситуації суспільство приходить до усвідомлення того, що пріоритет в освіті повинний бути відданий саме вихованню, яке здатне інтегрувати в єдиний процес навчання й розвиток. Якщо справді прагнемо гуманізувати шкільну справу і поставити в її центр дитину, значить, мусимо вважати освіту з її інформаційно-пізнавальною функцією не самоцінною, тобто рівноправною з вихованням (формула «навчання і виховання»), не домінуючою (формула «виховуюче навчання, чи урок з виховним моментом»), а складовою розвивально-виховного процесу (формула «освіта для виховання»). Власне навчання і освіта мають конкретизувати поняття «виховання» в широкому розумінні цього поняття. Надзвичайної ваги і актуальності набуває моральне виховання молодих поколінь на засадах гуманізму.

Актуальність проекту обумовлена необхідністю розв’язання суперечностей, які об’єктивно наявні в освітній практиці і, зокрема, в практиці виховної роботи школи першого ступеня, а саме: між сучасними вимогами до технологій виховання, які мають формувати людяність, милосердя, толерантність, доброту, та традиційним підходом до організації процесу виховання в закладах освіти зі стійким домінуванням «виховних заходів», мета яких пропагування гуманістичних якостей; між визнанням молодшого шкільного віку сензитивним періодом для формування гуманістичних якостей та браком теоретично обґрунтованого практично-методичного інструментарію щодо його забезпечення.

Обґрунтування. Сьогодні недостатньо говорити про необхідність центрування виховного процесу на розвиткові особистості дитини, потрібно реально це забезпечувати. Наукові дослідження і педагогічна практика переходять від «педагогіки заходів» до педагогіки формування особистісних рис і якостей, від пошуку часткових засобів підвищення ефективності навчально-виховного процесу до вироблення цілісних моделей виховних систем освітнього закладу. Сьогодення переконливо доводить, що ефективними механізмами оволодіння індивідом життєвою компетентністю є виховна система закладу.

Дефінітивний аналіз поняття «виховна система» розкриває неоднозначність підходів до трактування цього складного освітнього феномена. Виховну систему тлумачать як упорядковану цілісну сукупність компонентів, які сприяють розвитку особистості учня; як комплекс взаємозалежних компонентів, що розвиваються у часі і просторі (цілей, спільної діяльності людей, самих людей як суб’єктів цієї діяльності; освоєного ними середовища; відносин, що виникають між учасниками діяльності; керування, що забезпечує життєздатність і розвиток системи; як специфічний спосіб організації виховного процесу на рівні конкретної установи (організації); як цілісний організм, який виникає у процесі інтеграції основних компонентів виховання (мета, суб'єкти виховання, їх діяльність, спілкування, відносини, матеріальна база кадровий потенціал,), що сприяє духовному розвитку і саморозвитку особистості, створенню своєрідного «духу школи» (К. Ушинський).

Виховна система має бути інтегратором виховної взаємодії, всіх виховних впливів, які спрямовані на дитину в цілісному педагогічному процесі, що дозволяє реалізовувати цілі і завдання виховання за конкретних соціально-педагогічних умов, з урахуванням специфіки кожного навчального закладу й не може бути ідентичною в різних закладах освіти.

Для розв’язання означених проблем принципове методологічне значення має комплексний підхід до організації виховної системи школи першого ступеня. Комплексний підхід (від лат. complex – зв’язок, сполучення) розглядаємо як концептуальну засаду організації навчально-виховного процесу, що передбачає концентрацію змісту, методів, форм освітньо-виховної роботи навколо ціннісно-смислових домінант (наприклад, етичних, патріотичних, естетичних, трудових та ін.).

Науково-практична база. Елементи комплексного підходу впроваджувалися в провідних країнах Західної Європи, США, Росії, України ще на початку XX ст. у діяльності педагогів, незадоволених «школою навчання» (А. Фер’єр, О. Декролі, Б. Шульц), реформаторського крила «школи виховання» (П. Каптерєв, В. Вахтаров, М. Чехов); «вільне виховання» (Е. Кей, М. Монтессорі, Я. Чепіга, С. Русова), експериментальної педагогіки (А. Лай, Е. Мейман, Е. Торндайк), прагматичної педагогіки (Д. Дьюї, Е. Паркхерст), педагогіка особистості (Г. Гаудіг, Е. Лінде,), соціальної педагогіки (Е. Дюкргейм, П. Наторп, Р. Зейдель), трудового виховання (Г. Кершенштейнер), педології (С. Холл, А. Біне), теорія «школи природного розвитку» (А. Лай, Д. Дьюї, А. Владимирський), індивідуальної педагогіки (О. Музиченко).

Підґрунтям комплексності була система принципів, серед яких одним із основних виділяли принцип індивідуального підходу, педоцентризм як систему поглядів, що ставила в центр усієї освітньо-виховної діяльності дитину з її потребами, інтересами, прагненнями та вимагала врахування вікових індивідуальних можливостей і забезпечення реалізації права свободи. Практична реалізація цього принципу особливо яскраво виявилася в теоріях, що акцентували увагу на формуванні особистості через її творчий саморозвиток методами активної пізнавальної діяльності та засобами мистецтв (Л. Ліхтварк, Я. Мамонтов, Б. Асафьєв, Л. Масол, Г. Тарасенко, Н. Миропольська,).

Запропонований регіональний дослідницько-пошуковий проект «Комплексний план виховної роботи школи першого ступеня» реалізує комплексний підхід в морально-етичному вихованні молодших школярів і здійснений на матеріалах багаторічного досвіду роботи в школах України та зарубіжжя. Саме досвід роботи переконує, що навчальний заклад як соціальний організм може стати тим виховним середовищем, моральна атмосфера якого обумовить необхідні ціннісні установки й забезпечить оволодіння особистістю життєвою компетентністю за умови, що до його педагогічної канви буде вплетена комплексна виховна морально-етична система – така виховна система, яка цементує та актуалізує ціннісні основи всіх компонентів шкільного життя: навчальну діяльність, перерву як продуману організацію міжурочного простору, позаурочну та позакласну діяльність, наповнюючи її моральним змістом на трикомпонентній емпатійній основі (включає емоціональну, когнітивну та поведінкову складові).

Комплексний план виховної роботи школи першого ступеня передбачає концентрацію виховних впливів навколо етичної ціннісно-смислової домінанти «Формування системи цінностей особистості», засобами комплексної виховної морально-етичної системи, що бере свій початок у позакласному середовищі й органічно вплітається в навчально-виховний процес школи першого ступеня.

Завдання проекту. Проект розроблений на виконання наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 31.10.2011 № 1243, яким затверджено «Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України», з місією сприяння вивченню освітянами педагогічної, а молодим поколінням – творчої спадщини Тараса Григоровича Шевченка та з нагоди відзначення у 2014 році 200-річного ювілею від дня його народження.

Мета проекту:

· проектування цілісної моделі виховної системи в загальноосвітньому навчальному закладі на основі громадянських та загальнолюдських цінностей;

· створення організаційних, науково-методичних, інформаційних, ресурсних умов, що сприяють становленню та розвитку ефективних особистісно зорієнтованих виховних систем у закладах освіти;

·  забезпечення цілісності та різноманітності виховного простору в області.