Формування статутного капіталу банку

Рядок	Показник	1.01	1.04	1.07	1.10	1.01
1	Мінімальний розмір статутного капіталу, тис. грн		5000	5000	5000	5000
2	Зареєстрований статутний капітал:
2.1	сума, тис. грн		15 000	15 000	15 000	15 000
2.2	кількість акцій, штук:		15 000	15 000	15 000	15 000
2.2.1	простих
2.2.2	привілейованих
3	Несплачений зареєстрований статутний капітал, тис. грн		7500	7500	7500
4	Фактично сплачений зареєс­трований статутний капітал:
4.1	сума, тис. грн		7500	7500	7500	15 000
4.2	кількість акцій, штук:
4.2.1	простих		7500	7500	7500	15 000
4.2.2	привілейованих
5	Емісійні різниці, тис. грн.		750	750	750	750
6	Викуплені банком акції:
6.1	сума, тис. грн
6.2	у відсотках (6.1 : 2.1)
7	Анульовано викуплених бан­ком власних акцій, тис. грн
8	Незареєстрований статутний капітал банку, тис. грн
9	Внески за незареєстрованим статутним капіталом:
9.1	сума, тис. грн
9.2	у відсотках (9.1 : 8)

У разі збільшення статутного капіталу через обмін облігацій існуючої номінальної вартості на акції цього емітента, статутний капітал збільшується на загальну номінальну вартість облігацій, що обмінюються на акції. В даному випадку, номінальна вартість облігацій, умовами випуску яких передбачається їх обмін на акції, повинна дорівнювати номінальній вартості акцій.

Зауважимо, що збільшення статутного капіталу допускається за умови, що всі раніше випущені акції повністю сплачені за вартістю не нижче номінальної. Наявність збитків у банку не є перешкодою для оголошення підписки на акції або паї банку та збільшення статутного капіталу банку.

Збільшення статутного капіталу пайового банку відбувається за рахунок додаткових внесків учасників, причому ці внески можуть не впливати на розмір частки учасників у статутному капіталі, зазначеної в установчих документах, якщо інше не передбачено ними.

Джерелами збільшення статутного капіталу є власні кошти акціонерів (засновників, учасників), а також дивіденди, які направляються на його збільшення у разі прийняття рішення вищим органом управління банку про капіталізацію дивідендів. При аналізі дивідендів, що використовуються на збільшення статутного капіталу, слід враховувати особливості розподілу прибутку та дивідендної політики банку (див. параграф 2.6 теми 2).

Зменшення статутного капіталу здійснюється через зменшення номінальної вартості акцій або зменшення кількості акцій шляхом викупу частини їх у власників з метою анулювання.

Аналіз збільшення чи зменшення розміру статутного капіталу банку можна здійснювати у послідовності, наведеній у табл. 2.3.

Таблиця 2.3

Аналіз збільшення (зменшення) розміру
статутного капіталу банку

Рядок	Показник	1.01	1.04	1.07	1.10	1.01
1	Збільшення статутного капіталу шля­хом емісії нових акцій:
1.1	— сума, тис. грн		6000	6000
	— кількість, штук		600	600
1.2	збільшення номінальної вартості акцій:
	— стара номінальна вартість, грн
	— нова номінальна вартість, грн
	— загальна сума збільшення, тис. грн
1.3	обміну облігацій на акції:
	— номінальна вартість облігацій, тис. грн
	— номінальна вартість акцій, тис. грн
2	Джерела збільшення статутного капіталу:
2.1	власні кошти засновників, акціонерів, учасників, тис. грн			2000
2.2	капіталізовані дивіденди, тис. грн		4000
2.3	інші (вказати конкретну назву), тис. грн
3	Зменшення статутного капіталу шляхом:
3.1	викупу власних акцій:
	— кількість, штук
	— сума, тис. грн
3.2	зменшення номінальної вартості акцій:
	— стара номінальна вартість, грн
	― нова номінальна вартість, грн
3.3	сума зменшення номінальної вартості акцій, тис. грн

Дані табл. 2.3 свідчать, що збільшення статутного капіталу банку відбулося за рахунок нової емісії акцій. Вона була здійснена у встановлені законодавством строки. Джерелами збільшення статутного капіталу були капіталізовані дивіденди та власні кошти акціонерів.

2.5. Аналіз резервного капіталу,
спеціальних фондів і резервів

До складу власного капіталу банку входять резервний капітал та інші спеціальні фонди і резерви. Перш ніж почати аналізувати зазначені складові елементи власного капіталу банку, необхідно з’ясувати їх економічну сутність, порядок формування та використання. Зауважимо, що чинним законодавством регулюється порядок створення та використання лише статутного і резервного капіталу. Інші фонди, призначені для розширення матеріально-технічного забезпечення діяльності банку, вирішення соціальних питань та матеріального стимулювання його працівників, банки мають право створювати самостійно з урахуванням вимог (якщо вони є) чинного законодавства.

Резервний капітал формується в процесі подальшої діяльності банку. Він призначений для покриття непередбачених збитків за всіма статтями активів та позабалансових зобов’язань. Наявність резервного капіталу забезпечує фінансову стійкість банку, що, у свою чергу, позитивно впливає на підвищення його платоспроможності та зменшує вірогідність банкрутства банку.

Резервний капітал формується в порядку, встановленому загальними зборами учасників (засновників, акціонерів). Однак розмір резервного капіталу та щорічних відрахувань до нього не можуть бути меншими, ніж це встановлено законодавчо. Мова йде про те, що мінімальний розмір резервного капіталу не може бути меншим 25 % регулятивного капіталу (але не менше 25 % зареєстрованого статутного капіталу), а розмір відрахувань — меншим 5 % чистого прибутку.

Якщо діяльність банку створює загрозу інтересам вкладників та інших кредиторів банку, то НБУ має право вимагати від банку збільшення розміру резервного капіталу та щорічних відрахувань до нього.

Якщо внаслідок діяльності банку розмір регулятивного капіталу зменшився до суми, що є меншою, ніж розмір статутного капіталу, то щорічні відрахування до резервного капіталу банку мають становити 10 % чистого прибутку банку до досягнення ними розміру 35 % від статутного капіталу банку.

Коли резервний капітал досягає встановленого розміру, то відрахування до нього припиняються. У випадку використання коштів з резервного капіталу відрахування від чистого прибутку на його формування поновлюються. Зауважимо, що використання коштів резервного капіталу має бути цільовим, тобто відповідати його призначенню, а також оформлене належним чином, зокрема, рішенням правління банку.

Важливо оцінити обґрунтованість установленого мінімального розміру резервного капіталу, виконання чи невиконання банком цієї вимоги. Доцільно врахувати при цьому стратегію і тактику, яку проводить банк у своїй діяльності, а також чинне податкове законодавство. Слід розібратися в причинах, які вплинули як на виконання, так і невиконання банком вимоги щодо мінімального розміру резервного капіталу. В останньому випадку причини можуть бути різні, наприклад: банк був недавно створений і не встиг одержати прибуток, який дав би змогу сформувати встановлений резервний капітал; банк різко збільшив розмір статутного капіталу, що призвело на даний момент до порушення оптимального співвідношення; банк нехтує вимоги щодо формування резервного капіталу; банк значну частину коштів резервного капіталу направив на покриття збитків від своєї діяльності; у банку погіршилась якість активів тощо.

Актуальним є питання про розмір відрахувань від чистого прибутку до резервного капіталу банку. Прискорені розміри відрахувань з метою найшвидшого створення резервного капіталу можуть істотно знизити розмір прибутку, що використовується на виплату дивідендів. Це негативно відіб’ється на вартості акцій та подальшому формуванні статутного капіталу банку. Занадто низькі розміри відрахувань від прибутку збільшать термін формування резервного капіталу і можуть негативно вплинути на фінансову стійкість банку. Тому банки, виходячи із своїх власних потреб, застосовують, як правило, змішаний порядок формування резервного капіталу, коли протягом кількох років здійснюються підвищені розміри відрахувань від прибутку, а потім установлюються помірні чи невеликі розміри відрахувань до досягнення встановленої величини цього капіталу.

Ураховуючи сказане вище, узагальнений аналіз резервного капіталу банку можна робити в такій послідовності (табл. 2.4).

Таблиця 2.4

⇐ Предыдущая123456Следующая ⇒

Поделиться: