Аналіз резервного капіталу банку

Рядок	Показник	1.01	1.04	1.07	1.10	1.01
1	Статутний капітал, тис. грн	10 000	10 000	10 000	10 000	10 000
2	Регулятивний капітал, тис. грн	15 000	14 800	15 200	16 000	16 600
3	Чистий прибуток, тис. грн	1200	1200	650	700	720
4	Резервний капітал:
4.1	установлений мінімум, %	25	25	25	25	25
4.2	фактичний розмір:
4.2.1	сума, тис. грн	200	260	260	260	260
4.2.2	у відсотках (4.2.1 : 1)	2	2,6	2,6	2,6	2,6
4.2.3	у відсотках (4.2.1 : 2)	1,3	1,8	1,7	1,6	1,6
5	Відрахування від чистого прибутку:
5.1	установлений мінімум, %	5	5	5	5	5
5.2	фактичне відрахування:
5.2.1	сума, тис. грн		60
5.2.2	у відсотках (5.2.1 : 3)		5
5.3	відхилення (5.2.2—5.1)		—
6	Напрямки використання резервного капіталу:
6.1	покриття збитків від банківських операцій
6.2	……………………
6.3	……………………

 

З даних табл. 2.4 випливає, що фактичний розмір резервного капіталу не перевищує 3 % від розміру зареєстрованого статутного капіталу та 2 % регулятивного капіталу. Регулятивний капітал є розрахунковою величиною, пов’язаною зі зміною ризикованості банківської діяльності, іншими факторами. Водночас абсолютний розмір резервного капіталу збільшився за рахунок розподілу чистого прибутку у розмірі, встановленому законодавством. За звітний період інших джерел поповнення резервного капіталу та використання його коштів не відбулося.

Компонентом власного капіталу є загальні резерви, які створюються для відшкодування можливих непередбачених ризиків. Мова йде про те, що до складу власного капіталу включаються резерви, створені для покриття не виявлених на даний час збитків. Ці резерви можуть вільно використовуватися для покриття збитків, що матеріалізуються з часом, у майбутньому. Резерви, створені під виявлене погіршення якості певних видів активів або визнаних зобов’язань, не повинні входити до складу власного капіталу банку. Загальні резерви формуються за рішенням і в порядку, визначеному вищим органом управління банку з урахуванням вимог чинного законодавства. Відрахування до таких резервів здійснюється з чистого прибутку банку.

До складу власного капіталу банку входять спеціальні фонди та резерви. Згідно з чинним законодавством банки мають право створювати спеціальні фонди, призначені для розширен­ня і розвитку банківської діяльності та її матеріально-технічної забезпеченості, вирішення питань матеріального стимулювання працівників та соціального розвитку колективу банку. Кількість, назва, порядок створення, формування та використання таких фондів установлюються загальними зборами учасників (засновників, акціонерів) з урахуванням вимог чинного законодавства. Джерелом формування спеціальних фондів є чистий прибуток банку.

Власний капітал банку включає такий компонент як результати переоцінки окремих активів, зокрема основних засобів і нематеріальних активів. Резерви переоцінки виникають двома способами. По-перше, в деяких країнах банкам дозволяється час від часу зі зміною ринкової вартості проводити переоцінку своїх фіксованих активів. Такі переоцінки відображаються у балансі банку як резерв переоцінки. По-друге, нереалізована вартість «прихованих» резервів переоцінки може входити до балансу в результаті довгострокового володіння деякими активами, відображеними у балансі за історичною вартістю їх придбання.

Здійснюючи аналіз зазначеного елемента власного капіталу, слід враховувати діючий порядок переоцінки. Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» об’єкт основних засобів переоцінюється, якщо його залишкова вартість значно (більш як на 10 %) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. За Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи» переоцінка нематеріальних активів може здійснюватися банками за справедливою вартістю на дату складання балансу. Переоцінюванню підлягають лише нематеріальні активи, щодо яких існує активний ринок. Якщо банк здійснив переоцінку об’єктів групи нематеріальних активів, то надалі вони підлягають щорічній переоцінці. Переоцінена первісна вартість та сума зносу об’єкта основних засобів визначається множенням первісної вартості і суми зносу об’єкта основних засобів на індекс переоцінки, який визначається діленням справедливої вартості об’єкта, що переоцінюється, на його залишкову вартість. Переоцінена первісна вартість і знос об’єкта нематеріальних активів визначаються аналогічно.

Сума дооцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів або нематеріального активу включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки — до складу витрат, крім таких випадків.

· Перевищення суми попередніх уцінок над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості об’єкта основних засобів або нематеріального актива при черговій дооцінці вартості цього об’єкта основних засобів або нематеріального актива включається до складу доходів звітного періоду з відображенням різниці між сумою чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів або нематеріальних активів і зазначеним перевищенням у складі іншого додаткового капіталу.

· Перевищення ж суми попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості об’єкта основних засобів або нематеріальних активів при черговій уцінці залишкової вартості цього об’єкта основних засобів або нематеріального актива спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу із включенням різниці між сумою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів або нематеріальних активів і вказаним перевищенням до витрат звітного періоду. У разі вибуття об’єктів основних засобів або нематеріальних активів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об’єкта основних засобів або нематеріальних активів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу.

Підсумовуючи сказане, можна узагальнені результати аналізу спеціальних фондів та резервів відобразити у таблиці, форма якої наведена нижче (табл. 2.5).

Дані табл. 2.5 свідчать про те, що частка загальних резервів та спеціальних фондів у сукупному власному капіталі банку незначна. Те ж саме можна сказати і про результати переоцінки. За звітний період це пояснюється, зокрема, тим, що прибуток банку становив незначну суму, а збільшення сукупного власного капіталу пояснюється новою емісією акцій.

Таблиця 2.5

Аналіз спеціальних фондів та резервів,
що входять до власного капіталу банку

Рядок	Показник	1.01	1.04	1.07	1.10	1.01
1	Сукупний власний капітал, тис. грн	5100	5200	5300	5900	5900
2	Чистий прибуток, тис. грн	25				6
3	Загальні резерви:
3.1	сума, тис. грн	160	170	170	170	170
3.2	у відсотках (3.1 : 1)	3,1	3,3	3,2	2,9	2,9
4	Результати переоцінки:
4.1	сума, тис. грн	30	30	30	30	30
4.2	у відсотках (4.1 : 1)	0,6	0,6	0,6	0,5	0,5
5	Спеціальні фонди (в розрізі видів фондів):
5.1	сума, тис. грн	10	10	10	10	10
5.2	у відсотках (5.1 : 1)	0,2	0,2	0,2	0,2	0,2
6	Відрахування чистого прибутку до спеціальних фондів та резервів:
6.1	сума, тис. грн
6.2	у відсотках (6.1 : 2)

2.6. Аналіз нерозподіленого прибутку
як складової власного капіталу

Нерозподілений прибуток — це частина чистого прибутку, яка не розподіляється, а утримується банком, як правило, з метою реінвестування в його діяльність. Зазначений прибуток є джерелом власного капіталу внутрішнього походження. Він створюється як залишок чистого прибутку після нарахування дивідендів, відрахувань у загальні резерви, резервний капітал та в інші фонди (резерви), створені відповідно до рішень загальних зборів учасників (засновників, учасників) банку або згідно з чинним законодавством. У фінансовому обліку нерозподілений прибуток включає результат минулих років, результат минулого року, що очікує затвердження зборами акціонерів (засновників) та результат поточного року. Чим більші значення нерозподіленого прибутку, тим краще. Проте слід мати на увазі, що результат поточного року може бути відкоригований у бік зменшення за результатами аудиторських перевірок і до цього моменту не може бути сплачений у вигляді дивідендів. Натомість від’ємне значення результатів минулих років та поточного року означає, що банк у той чи інший період мав збитки, тобто «проїдав» свій власний капітал.

Оскільки розмір усіх відрахувань (крім дивідендів) завчасно визначено, то залишок нерозподіленого прибутку за минулий рік залежить переважно від розміру дивідендів, які повинні сплачуватися акціонерам (учасникам). З метою додержання встановленого Національним банком України співвідношення «власний капітал/активи» банки часто змушені вибирати між збільшенням розміру нерозподіленого прибутку й емісією нових акцій. Однак акціонери банку є його власниками і неохоче йдуть на розширення кола акціонерів та нову емісію акцій. Коли частина прибутку залишається у розпорядженні банку, замість того щоб бути розподіленою на дивіденди, власники банку вважають, що ці утримані кошти в майбутньому забезпечать їм необхідну ринкову дохідність звичайних акцій. Збільшення власного капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку вигідно також тому, що з ним не пов’язані ніякі витрати. Однак тривале стримування виплати дивідендів може призвести до зниження ринкової вартості акцій.

Здійснюючи аналіз нерозподіленого прибутку як джерела власного капіталу, необхідно поєднувати його з аналізом фінансових результатів діяльності банку, а також враховувати методи визначення дивідендів, які використовує банк, здійснюючи дивідендну політику. Слід враховувати також форми виплати дивідендів, обмеження на їх виплату, які встановлюються чинним законодавством та Національним банком України, а також діючий порядок виплати та оподаткування дивідендів (табл. 2.6).

Дані табл. 2.6 свідчать, що банк близько 20 % чистого прибутку направляє на виплату дивідендів, хоча питома вага дивідендних виплат зменшилася за аналізований період на 1,8 процентного пункту. У своїй діяльності банк дотримується методу постійного розміру дивідендних виплат. Виплата дивідендів здійснювалася виключно у грошовій формі.

Таблиця 2.6

⇐ Предыдущая123456Следующая ⇒

Поделиться: