СЛОВНИК  ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ

 

АДВОКАТУРА — добровільне професійне об'єднан­ня юристів, призначення якої полягає в наданні, у випадках і в порядку, передбачених законодавством, юридичної допомоги громадянам та організаціям.

АДМІНІСТРАЦІЯ — сукупність посадових осіб, наділених права­ми і обов'язками щодо керівництва конкретним органом або об'єктом управління з метою здійснення покладених на них функцій.

АДМІНІСТРАТИВНІ АКТИ — прийняті на основі та з метою виконання законів України компетентними державними органами чи їх посадовими особами в процесі виконавчої діяльності, владні рішення, які спрямовані на встановлення, зміну чи припинення конкретних правовідносин або такі, що мають обов'язкові для під­леглих органів та співробітників органів виконавчої влади норми, з метою організації і здійснення завдань і функцій державного управління в різних сферах життя.

За юридичними властивостями адміністративні акти поділяються на індивідуальні та нормативні.

АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ — один з видів юридичної відповідальності, що регулює правовідносини, які вини­кають при вчиненні адміністративного проступку (правопорушення). Підставою для адміністративної відповідальності є адміністративне правопорушення. Питання порядку застосування адміністративної відповідальності регулюються Кодексом України про адміністратив­ні правопорушення (КУпАП). До порушників застосовуються адміні­стративні стягнення (попередження, штраф, платне вилучення пред­мета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, конфіскація, позбавлення спе­ціального права, наданого даному громадянинові, виправні роботи, адміністративний арешт). Суб'єктами адміністративної відповідаль­ності можуть бути як фізичні особи, які досягли 16-річного віку так і юридичні особи.

АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ — обов'язок особи, яка вчинила адміністративний проступок, нести відповідальність за свої протиправні дії у межах встановленого законом стягнення.

АДМІНІСТРАТИВНА ДІЄЗДАТНІСТЬ ГРОМАДЯН — передбачена адміністративним законодавством спроможність громадян своїми діями здійснювати права та набувати нових особистих прав і викону­вати обов'язки у відповідних сферах державного управління. Вини­кає в повному обсязі у 18 років, обмежена настає з 16-річного віку. АДМІНІСТРАТИВНО-ДЕЛІКТНІ ВІДНОСИНИ — урегульовані нормами адміністративного права суспільні відносини, які виникають з приводу вчинення адміністративного правопорушення.

АДМІНІСТРАТИВНИЙ ДОГОВІР — укладена між рівними за юридичним статусом сторонами угода щодо передачі повноважень управління відповідними об'єктами чи здійснення певних владних дій, що передбачені в акті законодавства.

АДМІНІСТРАТИВНЕ ЗАТРИМАННЯ — захід адміністративно-правового припинення і забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення. Застосовується у випадках, прямо передбачених законодавчими актами (зокрема ст. 260 КУпАП), коли вичерпано інші заходи впливу для встановлення особи, скла­дання протоколу про адміністративне правопорушення у разі не­можливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, для забезпечення своє­часного і правильного розгляду справ та виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення. Про адміністративне затримання складається протокол. На прохання затриманої особи про місце перебування її повідомляють родичів, адміністрацію за місцем роботи або навчання. Про затримання неповнолітнього повідомлення його батьків або осіб, які їх замінюють, обов'язкове. \Адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може тривати не більш як 3 години. У виняткових випадках законодавством України може бути встановлено інші стро­ки адміністративного затримання (осіб, які порушили прикордонний режим, вчинили дрібне хуліганство, тощо)Л

АДМІНІСТРАТИВНА КОМІСІЯ — спеціальний колегіальний орган, який утворюється при виконкомах сільських, селищних та міських рад і у районних державних адміністраціях для розгляду справ про адміністративні правопорушення, накладення в адміні­стративному порядку стягнень за порушення норм чинного законо­давства в межах наданих законом повноважень.

АДМІНІСТРАТИВНИЙ НАГЛЯД — захід адміністративного примусу, що має запобіжний, припиняючий вплив у сфері забез­печення громадського порядку. Адміністративний нагляд здійснюють переважно органи внутрішніх справ, державні інспекції та ін. Розрізняють адміністративний нагляд загальний та за деякими категоріями осіб.

АДМІНІСТРАТИВНИЙ НАГЛЯД МІЛІЦІЇ — систематичне спосте­реження за точним і неухильним дотриманням посадовими особами і громадянами правил та застосування норм, що охороняють життя, здоров'я, права і свободи громадян, регулюють громадський порядок та безпеку з метою попередження, припинення порушень цих правил виявлення порушників та притягнення іх до адміністративної відпо­відальності, застосування до них заходів громадського впливу.

АДМІНІСТРАТИВНИЙ НАГЛЯД ЗА ОСОБАМИ, ЗВІЛЬНЕНИМИ З МІСЦЬ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОШ — система тимчасових примусових профілактичних заходів спостереження і контролю за поведінкою окремих осіб, звільнених з місць позбавлення волі, що здійснюється органами внутрішніх справ.

 АДМІНІСТРАТИВНА НОРМОТВОРЧІСТЬ — прийняття органами виконавчої влади та їх посадовими особами підзаконних норматив­но-правових актів, які містять загальнообов'язкові правила поведін­ки в сфері виконавчої та розпорядчої діяльності.

АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ — одна з галузей права (система правових норм), яка з метою реалізації завдань та функцій держави регулює суспільні відносини управлінського ха­рактеру та відповідальності, що формуються у сфері виконавчої влади, у внутрішній організаційній діяльності деяких органів держави інших гілок влади, а також в процесі здійснення органа­ми місцевого самоврядування зовнішніх, делегованих державою, юридично-владних повноважень.

АДМІНІСТРАТИВНА ПРАВОЗДАТНІСТЬ — здатність суб'єкта адміністративних правовідносин мати права і нести юридичні обов'яз­ки у галузі державного управління. Залежно від виду суб'єкта адміністративного права можна говорити про правоздатність колек­тивних та індивідуальних суб'єктів адміністративного права. Право­здатність є необхідною передумовою суб'єктивного права.

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВА НОРМА — обов'язкове, фор­мально визначене правило поведінки, що встановлено та охороняєть­ся державою для організації і регулювання суспільних відносин, які виникають, розвиваються та припиняються в процесі здійснення повноважень виконавчої влади та відповідальності у сфері держав­ного управління за адміністративні правопорушення.

Адміністративно-правова норма, як правило, складається з трьох частин: гіпотеза; диспозиція; санкція.

Гіпотеза — елемент адміністративно-правової норми, що вказує на умови, після виникнення яких правило поведінки, закріплене в нормі, набирає сили.

Диспозиція — основна частина норми, в якій викладено саме правило поведінки.

Санкція — міра відповідальності у вигляді адміністративного стягнення за порушення припису правової норми.

АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ (ПРОСТУПОК) — протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи гро­мадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено застосування заходів адміністративної відповідальності.

Загальний об'єкт адміністративного проступку — всі відносини що захищаються за допомогою норм Кодексу України про адміністра­тивні правопорушення. Ці відносини врегульовані нормами адміні­стративного та інших галузей права.

Родовий об'єкт адміністративного проступку — група одно­рідних відносин, урегульованих соціальними нормами, які мають загальні ознаки.

Безпосередній об'єкт адміністративного проступку — конкретні відносини, що захищаються відповідною адміністративно-право­вою нормою.

Об'єктивна сторона адміністративного проступку — протиправна дія або бездіяльність, негативні наслідки, які завдані проступком, та причинний зв'язок між діянням і суспільно небезпечними наслідками.

Суб'єктом адміністративного проступку може бути осудна фізична особа, якій на момент вчинення адміністративного правопорушення виповнилось 16 років.

Суб'єктивна сторона адміністративного проступку — внутрішня ознака проступку, яка передбачає психічне ставлення суб'єкта правопорушення до скоєного проступку і настання його негативних наслідків та може виявлятися в умислі (прямому або непрямому) або необереЧ

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ РЕЖИМ — це певне поєднання адміністративно-правових засобів регулювання, що проявляється в централізованому порядку, імперативному методі правового впливу та юридичній нерівності суб'єктів правовідносин.

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИИ СТАТУС громадян склада­ється з адміністративної правоздатності громадян, адміністративної дієздатності громадян, адміністративно-правових прав громадян та адміністративно-правових обов'язків громадян.

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ — це врегульовані нормами адміністративного права суспільні відносини у сфері держав­ного управління, у якому сторони беруть участь як носії прав і обов'язків встановлених і забезпечуваних адміністративно-правовими нормами.

- АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ОБОВ'ЯЗКИ ГРОМАДЯН -встановлені державою і адресовані громадянам вимоги діяти в певних межах.

АДМІНІСТРАТИВНО-ПОПЕРЕДЖУВАЛЬНІ ЗАХОДИ — заходи, що застосовуються з метою охорони державних і громадських інтересів та безпеки громадян як засіб попередження майбутніх правопорушень та їх негативних наслідків.

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ МЕТОД РЕГУЛЮВАННЯ —

сукупність правових засобів і способів (прийомів), які застосовують­ся органами виконавчої влади для забезпечення регулюючого вшшву норм адміністративного права на суспільні відносини. Такі прийоми використовуються органами виконавчої влади при встановленні юри­дичних фактів, суб'єктів адміністративного права та їх правового статусу, визначенні прав і обов'язків учасників відносин, що регулю­ються, санкцій та порядку застосування санкцій.

АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРИМУС — метод вольового забезпечен­ня відповідно до правової норми поведінки громадян, посадових та юридичних осіб за допомогою застосування заходів впливу, врегульо­ваних адміністративно-правовими нормами, з метою досягнення відповідного порядку, припинення та попередження правопорушень, притягнення до відповідальності правопорушників.

АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРОВАДЖЕННЯ — система адміністратив­но-процесуальних норм, що регулюють порядок розгляду і вирішен­ня однорідних груп адміністративних справ, які безпосередньо пов'я­зані з порядком управління чи адміністративною відповідальністю. Види адміністративних проваджень: провадження в справах, що стосуються відновлення прав учасників адміністративно-правових відносин, які порушені державними органами; в справах про відшко­дування шкоди, завданої громадянам незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду; в справах про заохочення громадян, державних службовців; дисциплінарне провад­ження щодо державних службовців; провадження у справах про адміністративні правопорушення.

АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРОЦЕС — врегульований адміністра­тивно-процесуальними нормами порядок вирішення індивідуальних справ відповідними державними органами, їх посадовими особами при здійсненні функцій виконавчої влади, а також спорів, що виникають між органами виконавчої влади, їх посадовими особа-ми^та іншими суб'єктами адміністративно-правових відносин. V АДМІНІСТРАТИВНА РЕФОРМА — вид політико-правової рефор­ми, яка здійснюється у сфері виконавчої влади і торкається як її організаційної системи і структури, завдань, функцій, кадрового забезпечення, так і взаємовідносин з громадянами та їх об'єднан­нями, з органами місцевого самоврядування.

'АДМІНІСТРАТИВНІ СТЯГНЕННЯ визначені у статтях глави III Кодексу України про адміністративні правопорушення: поперед­ження; штраф; оплатне вилучення предмета; конфіскація; позбав­лення спеціального права, наданого даному громадянинові; виправні роботи; адміністративний арешт.

АДМІНІСТРАТИВНИЙ ШТРАФ — стягнення, яке є мірою відповідальності за адміністративне правопорушення і має разовий майновий характер. Розміри адміністративного штрафу визначають­ся законодавством і можуть бути фіксованими або пропорційними мінімальній заробітній платі.

-. АДМІНІСТРАТИВНА ЮРИСДИКЦІЯ — встановлені законодав­чими актами повноваження органів виконавчої влади і посадових осіб щодо розгляду індивідуальних адміністративних справ і застосу­вання відповідних юридичних санкцій в адміністративному порядку (без звернення в суд).

АДМІНІСТРАТИВНА ЮСТИЦІЯ — діяльність судів щодо роз­гляду конкретних справ щодо захисту прав громадян від порушень їх різними державними органами і посадовими особами органів виконавчої влади і місцевого самоврядування.

АКРЕДИТАЦІЯ ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ — дер­жавне визнання його статусу, надання вищому навчальному закладу права провадити освітню діяльність, пов'язану зі здобуттям вищої освіти та кваліфікації, згідно з вимогами стандартів вищої освіти, а також державними вимогами щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення. Акредитацію освітніх закла­дів проводить Державна акредитаційна комісія України. Відповідно до законів України "Про освіту" та "Про вищу освіту", в Україні встановлено чотири рівні акредитації вищих навчальних закладів.

/ АКТ ОРГАНУ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ — підзаконне офіційне рішення, прийняте органом виконавчої влади в однобічно-владному порядку з виконанням встановленої процедури з того чи іншого питання, віднесеного до його компетенції. Дія актів виконавчої влади розрізняється в просторі, часі та за колом осіб.

АНУЛЮВАННЯ ЛІЦЕНЗІЇ — позбавлення ліцензіата органом ліцензування права на провадження певного виду господарської діяльності. Це припинення дії ліцензії суб'єкта підприємництва за підставами, передбаченими Законом.

АПАРАТ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ — організаційно поєднана сукупність структурних підрозділів і посад, які призначені для здійснення організаційних, консультативних чи обслуговуючих функцій щодо виконання відповідними органами закріплених за ними повноважень (компетенції). До особового (персонального) скла­ду апарату органів виконавчої влади належать державні службовці та інші працівники апарату.

АУДИТ становить собою перевірку публічної бухгалтерської звітності, обліку первинних документів та інформації, пов'язаної з фінансово-господарською діяльністю господарюючих суб'єктів, з метою визначення їх достовірності, повноти звітності і обліку та відповідності законодавству.

БАНК — фінансова установа, яка здійснює креди­тування суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, проводить касове та розрахункове обслуговування господарської діяльності юридичних і фізичних осіб, здійснює валютні та інші банківські операції.

БАНКІВСЬКА СИСТЕМА В УКРАЇНІ є дворівневою і склада­ється з Національного банку України і комерційних банків, у тому числі зовнішньоекономічного банку, ощадного банку та інших комерційних банків різних форм власності.

БІБЛІОТЕКА — заклад, в якому є зібрання книг, періодичних видань, що призначені для читання і опрацювання широким колом читачів.

ВАЛЮТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ становить собою діяльність держави і уповноважених нею органів щодо організації та здійснення валютних операцій, встановлення характеру відносин між державою і суб'єктами, на яких поширюється валютне регулювання, правових форм їх здійснення, закріплення основ правового статусу суб'єктів валютного регулювання, характеру відносин між державою і рези­дентами та нерезидентами.

ВИДИ АДМІНІСТРАТИВНИХ СТЯГНЕНЬ: попередження, штраф, оплатне вилучення предмета, конфіскація предмета, позбавлення спеціального права, виправні роботи, адміністративний арешт (стаття 24 Кодекс України про адміністративні правопорушення).

ВИКОНАВЧА ВЛАДА — одна з трьох гілок державної влади, яка відповідно до конституційного поділу державної влади покли­кана розробляти і втілювати державну політику щодо забезпечен­ня виконання законів, державного управління всіма сферами і галузями суспільного життя, насамперед державним сектором еконо­міки. У відносинах із законодавчою і судовою владою користується певною самостійністю.

ВИКОНАВЧІ ДОКУМЕНТИ — видаються судом, нотаріусом або органами державної виконавчої служби. Вони засвідчують право стягувача на примусове виконання внесеної в документ постанови.

ВИНА — психічне ставлення особи до своїх протиправних діянь, до їх наслідків, у формі умислу або необережності.

ВІЙСЬКОВА ДОКТРИНА УКРАЇНИ визначається принципом оборонної достатності у будівництві Збройних сил України і ґрунту­ється на тому, що Україна не визнає війну як засіб вирішення між­народних проблем; прагне до нейтралітету та дотримання неядерних принципів: не приймати, не виробляти і не набувати ядерну зброю;

не має територіальних претензій до жодної держави і не бачить у жодному народові образ ворога; ніколи першою не розпочне бойові дії проти будь-якої країни, якщо не стане об'єктом агресії.

ВОЄННИЙ СТАН — особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і грома­дянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. На режим воєнного стану покладаються завдання стабілізації системи суспільних відносин, забезпечення роботи державних інститутів, суспільного порядку і суспільної безпеки, забезпечення успішної дії збройних сил.

ГЕНЕРАЛЬНИЙ ШТАБ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇ­НИ — окрема складова частина Міністерства оборони України, головний військовий орган з планування оборони держави та оперативного управління Зброй­ними Силами України.

ГОСПОДАРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ — будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом і обміном мате­ріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару.

ГРОМАДЯНСТВО — правова приналежність до держави (стійкий правовий зв'язок особи і держави), що поширюється на громадян будь-якої держави, встановлена законами цієї держави, а також права й обов'язки по відношенню до нього.

ГРОМАДЯНИН — особа, яка перебуває у сталих юридичних зв'язках з конкретною державою, що знаходить своє вираження саме в наявності відповідного громадянства.

ГРОМАДСЬКА БЕЗПЕКА — стан захищеності життєвоважливих інтересів суспільства, що сконцентровані в його матеріальних і ду­ховних цінностях, а виявляються в можливостях народу виступати єдиним джерелом влади.

ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ — об'єднання громадян для задово­лення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.

ГРОМАДСЬКИЙ ПОРЯДОК — це сукупність встановлених у дер­жаві правил поведінки у громадських місцях, які регулюються правовими, моральними та іншими соціальними нормами.

ДАВНІСТЬ — встановлений законом час (термін), проходження якого призводить до певних правових наслідків.

- ДЕЛЕГОВАНІ ПОВНОВАЖЕННЯ — повноваження (права й обов'язки), що їх набуває певний суб'єкт (орган виконавчої влади чи посадова особа) шляхом передачі йому для виконання від іншого суб'єкта за власним рішенням останнього або на підставі норми закону. Делегування означає, як правило, передачу повнова­жень на певний час із збереженням у делегуючого суб'єкта права повернути їх для власного виконання. Водночас делегуючий суб'єкт набуває право контролю за станом і наслідками виконання делего­ваних повноважень; він може також фінансувати з власних кош­тів їх здійснення, передавати у користування необхідні для цього кошти і майно. - ДЕЛІКТ — правопорушення (адміністративне).

ДЕМОКРАТИЧНА ДЕРЖАВА — держава, що ґрунтується на визнанні і втіленні в суспільну практику таких принципів консти­туційного устрою, як народовладдя, політичний плюралізм, свобода і рівність громадян, реальність і невід'ємність прав людини тощо. _ч ДЕРЖАВНИЙ АПАРАТ — система органів держави, які виконують управлінські функції.

ДЕРЖАВНИЙ АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ — це сукупність організаційно-технічних і правових заходів, спрямова­них на забезпечення додержання законодавства, державних стандар­тів, норм і правил, архітектурних вимог і технічних умов, а також положень затвердженої містобудівної документації та проектів конкретних об'єктів, місцевих правил забудови населених пунктів усіма суб'єктами містобудівної діяльності.

ДЖЕРЕЛО ПРАВА — це зовнішній прояв норм права, тобто будь-який правовий акт, що містить норми права. Джерелом адміні­стративного права є акти законодавства (законодавчі та підзаконні акти), які регулюють відносини, що виникають в процесі організа­ції і здійснення державного управління.

⁴ ДЖЕРЕЛО АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА — акти органів державної влади і місцевого самоврядування, які містять адміністра-тивно-правові норми.

ДЕРЖАВНА ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА — специфічний вид екологічного контролю, метою якого є запобігання негативному впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих терито­ріях і об'єктах. ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ — центральний орган виконавчої влади, який безпосередньо не формуючи урядову політику, покликаний сприяти міністерствам та уряду в цілому в реалізації цієї політики шляхом виконання функцій державного управління, як правило, міжгалузевого (міжсекторного) характеру.

ДЕРЖАВНІ ОРГАНИ — державні організації, які наділені державно-владними повноваженнями й покликані здійснювати від імені держави управлінські функції в суспільстві.

ДЕРЖАВНІ ПІДПРИЄМСТВА — державні організації, які здійснюють функції держави у виробничій сфері, безпосередньо забезпечують виробництво матеріальних благ.

ДЕРЖАВНА ПОСАДА — це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.

ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ СУБ'ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦТВА — обов'язкова умова здійснення всіх видів підприємницької діяльності кожним підприємцем, що означає необхідність проходження ним певної процедури, яка підтверджується свідоцтвом про реєстрацію.

ДЕРЖАВНІ СИМВОЛИ — встановлені Конституцією або спеціаль­ними законами особливі розпізнавальні знаки даної держави, в яких уособлюється її суверенітет, а в деяких випадках — і певний історичний або ідеологічний зміст. До державних символів відно­сяться: герб, гімн і прапор.

ДЕРЖАВНА СЛУЖБА — професійна діяльність осіб, які обійма­ють посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету. Ці особи є держав­ними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

ДЕРЖАВНИЙ СЛУЖБОВЕЦЬ — особа, що займає у встанов­леному порядку посаду в державній організації органів державної влади і за винагороду виконує певну роботу щодо виконання завдань і функцій держави.

¹ „ ДЕРЖАВНА ТАЄМНИЦЯ — це вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці Украї­ни та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою.

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ — підзаконна, юридично-владна діяльність організуючого, виконавчо-розпорядчого характеру, яка здійснюється органами виконавчої влади і спрямована на організацію виконання законів, практичне виконання завдань і функцій держави з безпосереднього та оперативного керівництва економікою, соціаль­но-культурним і адміністративно-політичним будівництвом.

ДЕРЖАВНІ УСТАНОВИ — державні організації, які здійснюють функції держави, пов'язані зі створенням нематеріальних благ.

ДИПЛОМАТИЧНЕ ПРЕДСТАВНИЦТВО УКРАЇНИ (посольство, торгове і консульське представництво) є постійно діючою державною установою України за кордоном, що покликана підтримувати офіцій­ні міждержавні відносини, здійснювати представництво України, захищати її інтереси, права та інтереси її громадян і юридичних осіб.

ДИСЦИПЛІНА — режим свідомого підпорядкування та суворого дотримання правил поведінки, узгодженість в діях, передовсім дер­жавних службовців по виконанню ними загальних і посадових обов'язків та розпоряджень керівництва.

ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ — застосування за­ходів дисциплінарного і громадського впливу до державних служ­бовців в порядку службового підпорядкування за невиконання чи порушення службових обов'язків.

ДОТАЦІЯ — фіксована грошова допомога, що при певних умовах надається вищестоящим бюджетом місцевому бюджету з метою забезпечення виконання ним своїх функцій без обмеження сфери використання коштів на безповоротній основі і не вимагає вкладення коштів з боку отримувача.

ЕКСПЕРТ — особа, що має спеціальні знання і залучається органом виконавчої влади чи його посадо­вою особою для проведення експертизи.

загальний нагляд прокуратури — це

нагляд за виконанням законів органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами, громадянами. У випадку пору­шення законодавства важливим є виявлення причин, що призве­ли до цього.

ЗАОХОЧЕННЯ — використання державними, громадськими органами і посадовими особами спеціальних форм позитивної оцінки і схвалення досягнутих успіхів у роботі і поведінці державних службовців, працівників апарату органів виконавчої влади і місце­вого самоврядування, окремих громадян і трудових колективів.

ЗАКОНОДАВСТВО — певна система законодавчих актів та актів Президента і Кабінету Міністрів України, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, які містять правила поведінки і регулюють суспільні відносини.

ЗАКЛАД ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я — підприємство, установа, організація, завданням якої забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров'я шляхом подання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також

виконання інших функцій на основі професійної діяльності медич­них працівників.

ЗАКОННІСТЬ — правовий режим точного й неухильного здійснення законів та інших нормативних актів у всіх сферах державного й суспільного життя.

ЗАЯВА —звернення фізичної чи юридичної особи до керівника підприємства, установи, організації, структурного підрозділу з питань реалізації належних їм прав або захисту інтересів.

ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ — діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарсь­кої діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

ЗОНА МИТНОГО КОНТРОЛЮ — місце, визначене митними органами в пунктах пропуску через митний кордон України або в інших місцях митної території України, в межах якого митні органи здійснюють митні процедури.

ЗОНА СПРОЩЕНОГО МИТНОГО КОНТРОЛЮ — частина зони митного контролю з належним технічним та інформаційним облад­нанням для здійснення контролю у спрощеному порядку виникнення правових відносин.

ІНОЗЕМЦІ — громадяни іншої держави, які про­живають на території держави, громадянами якої вони не є.

ІНСПЕКЦІЯ — особливий вид органів виконавчої влади, призначенням яких є нагляд за виконанням правил, вста­новлених в окремій галузі державного управління, і які поєднують конкретні функції управління, особливо контролю з деякими адміні­стративними правами.

ІНФОРМАЦІЯ — відомості в будь-якій формі та вигляді, на будь-яких носіях) у тому числі листування, книги, помітки, ілюстра­ції, карти, діаграми, органіграми, малюнки, схеми тощо), фотографії, голограми, кіно-, відеофільми, мікрофільми, звукові записи, бази даних комп'ютерних систем або повне чи часткове відтворення їх елементів, пояснення осіб та будь-які інші публічно оголошені чи документовані відомості.

КОНТРОЛЬ — функція управління, яка полягає у тому, щоб встановити відповідність або невідповід­ність фактичного стану об'єкта управління визначено­му управлінським рішенням.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ — вищий орган виконавчої влади, відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України. До складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри, міністри. Персональний склад

Кабінету Міністрів призначається Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України.

КВАЛІФІКАЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВОПОРУШЕН­НЯ — встановлення відповідності скоєного правопорушення тому або іншому складу проступку, передбаченому нормою адміністра­тивного законодавства.

КОМПЕТЕНЦІЯ — сукупність повноважень, якими наділяється державний орган чи посадова особа при виконанні своїх обов'язків.

КОНСТИТУЦІЯ — основний закон держави, в якому регламен­туються найважливіші з точки зору держави відносини у сферах державного устрою, організації й функціонування органів держави, правового статусу особи.

/КОРУПЦІЯ — це діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання їх повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг, або інших переваг

КУЛЬТУРА — це сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених суспільством, що характеризують певний рівень його розвитку.

КУЛЬТУРНІ ЦІННОСТІ — об'єкти матеріальної і духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення.

ЛІЦЕНЗІЯ — документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визна­ченого строку за умови виконання ліцензійних умов. V ЛІЦЕНЗУВАННЯ — визнання спроможності вищого навчального закладу розпочати освітню діяльність, пов'язану зі здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення. Ліцензії на проведення освітньої діяльності надає Міністерство освіти і науки України.

МАСОВА ІНФОРМАЦІЯ — це публічно поширюва­на друкована та аудіовізуальна інформація. Друкова­ними засобами масової інформації є періодичні друко­вані видання (преса) — газети, журнали, бюлетені тощо і разові видання з визначеним тиражем. Аудіовізуальними засобами масової інформації є: радіомовлення, телебачення, кіно, звукозапис, відеозапис тощо.

МЕТОДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ — це способи цілеспря­мованого впливу на поведінку громадян, а також діяльність підпри­ємств і організацій, органів, служб та службовців апарату виконавчої влади в інтересах забезпечення оптимального рівня виконання вимог законодавства. Серед методів державного управління можна

назвати: реєстрацію, ліцензування, квотування, переконання, примус, заохочення.

, МЕХАНІЗМ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАН­ НЯ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН — сукупність адміністративно-правових засобів, за допомогою яких здійснюється вплив на відносини, що виникають у процесі здійснення органами виконавчої влади завдань і функцій державного управління.

ч^ МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВИ — система державних організацій, які забезпечують реалізацію функцій держави.

МИТНА СПРАВА — порядок переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, митне регулювання, яке пов'я­зане із встановленням мита і митних зборів, процедури митного контролю, та інші засоби втілення в життя митної політики.

МИТНИЙ РЕЖИМ — це сукупність встановлених митним законо­давством правових положень, які визначають порядок переміщення через митний кордон України транспортних засобів і товарів та застосування до них митних процедур залежно від мети переміщення.

МИТНІ ОРГАНИ — спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено безпосереднє здійснення митної справи.

МИТНІ ПРАВИЛА — встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

МІНІСТЕРСТВО УКРАЇНИ — центральний орган виконавчої влади, покликаний виробляти та реалізовувати державну політику у відповідних сферах і галузях суспільного життя (секторах держав­ного управління). Воно здійснює управління у відповідній галузі або створюється для виконання окремої функції у масштабах країни. В Україні функціонують міністерства, керівники яких входять до складу Кабінету Міністрів: Міністерство внутрішніх справ; Мініс­терство економіки; Міністерство палива і енергетики; Міністерство закордонних справ; Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі; Міністерство промислової політики; Міністерство культури і мистецтв; Міністерство оборони; Міністерство освіти і науки; Міністерство охорони здоров'я; Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки; Міністерство аграрної політики; Міністерство праці і соціального захисту населення; Міністерство транспорту; Міністерство з питань надзвичайних ситуа­цій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи; Міністерство фінансів; Міністерство юстиції (всього 16). \| МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ — право певної територіальної громади (мешканців села, кількох сіл, селища або міста) самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції й законів України.

V МІСЦЕВІ ДЕРЖАВНІ АДМІНІСТРАЦІЇ — державні органи, які у відповідно до ст. 118 Конституції України здійснюють виконав­чу владу в областях, районах, містах Києві та Севастополі. Склад міс­цевих державних адміністрацій формують їх голови. Голови місцевих державних адміністрацій призначаються та звільнюються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України.

МОНІТОРИНГ ДОВКІЛЛЯ — це система спостережень, збиран­ня, оброблення, передавання, збереження та аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування його змін і розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень про запобігання негативним змінам стану довкілля та дотримання вимог екологіч­ної безпеки.

МОТИВ АДМШІСТРАТИВНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ — наміри і спонукання особи, якими вона керувалась при скоєнні право­порушення.

МУЗЕЙ — заклад, який займається збором і організацією виста­вок творів мистецтва, предметів історії, науки, побуту і різних галузей промисловості, сільського господарства та ін. з метою їх збереження та дослідження.

НАДЗВИЧАЙНИЙ СТАН може бути введено за умов стихійного лиха, аварій і катастроф, епідемій, епізоотій, що створюють загрозу життю і здоров'ю    населення та настання інших обставин, викладених у ст. 4 Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану". Режим надзвичайного стану полягає в обмеженні прав і свобод гро­мадян, колективних суб'єктів права; зміні системи державної влади шляхом утворення нових виконавчих органів, перерозподілі компе­тенції, надання додаткових повноважень. Режим надзвичайного ста­ну при наявності надзвичайної ситуації вводиться у встановленому законом порядку компетентними державними органами.

НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА — стан захищеності життєво важли­вих інтересів особи, держави та суспільства від існуючих і можливих загроз у всіх сферах суспільних відносин.

НЕОБЕРЕЖНІСТЬ — одна із форм вини. Характеризує психічне ставлення правопорушника до скоєного ним правопорушення. У даному випадку особа, що скоїла правопорушення, передбачає можливість настання шкідливих наслідків своїх дій або бездіяльнос­ті, але легковажно розраховує на їх попередження або не передбачає можливості настання таких наслідків, але повинна була і могла їх передбачати.

НЕРЕЗИДЕНТ — юридична особа і суб'єкт господарської діяль­ності України, що не має статусу юридичної особи (філія, представництво тощо), яка створена і здійснює свою діяльність відповідно до законодавства іноземної держави, у т.ч. юридична особа та суб'єкт підприємницької діяльності, створений з участю юридичної і фізичної особи.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВИЙ АКТ — офіційний письмовий доку­мент компетентного державного органу, в якому закріплюються правила поведінки загального характеру, що забезпечуються державним примусом.

НОТАРІАТ В УКРАЇНІ — це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії з метою надання їм юридичної вірогідності.

ОБ'ЄДНАННЯ ГРОМАДЯН — добровільне гро­мадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх    прав і свобод.

ОБОРОНА УКРАЇНИ — комплекс політичних, економічних, екологічних, військових, соціальних і правових заходів щодо забезпе­чення незалежності, територіальної цілісності, захисту інтересів-держави і мирного життя народу.

Метою оборони України є створення всіх необхідних умов для запобігання воєнному нападові та збройної відсічі можливій агресії проти України у будь-який час і за будь-яких обставин.

ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ — самостійний вид органів державної влади, який згідно з конституційним принципом поділу державної влади мають своїм головним призначенням організацію виконання законів.

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВА ФОРМА — форма юридичної особи — суб'єкта підприємництва, що характеризує специфіку його створення, майнового статусу, характеру його прав і прав заснов­ників (учасників) на майно, та особливості їх відповідальності за зобов'язаннями суб'єкта.

ОРЕНДА — засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

ОСВІТА — це цілеспрямований процес навчання і виховання в інтересах особи, суспільства і держави.

ОСОБИСТІ ПРАВА І СВОБОДИ — права, пов'язані з виконанням громадянами дій, спрямованих на задоволення власних потреб.

ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я — система заходів спрямованих на забез­печення збереження і розвитку фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливий індивідуальній тривалості життя.

ПЕРЕКЛАДАЧ (СУДОВИЙ) — особа, яка виклика­ється судом для забезпечення повного ознайомлення з матеріалами справи учасників процесу, що не воло­діють мовою, якою ведеться судочинство, а також для перекладу пояснень учасників процесу, документів тощо.

ПІДВІДОМЧІСТЬ (АДМІНІСТРАТИВНА) — компетенція того або іншого органу виконавчої влади щодо розгляду і вирішення адміністративних справ.

 ПІДЗАКОННИЙ АКТ — акт компетентного державного органу, який видається на підставі й на виконання законів.

ПІДПИС — форма засвідчення законності документа та вияв відповідальності за його зміст.

ПІДПРИЄМСТВО — самостійний статутний суб'єкт господарю­вання, що має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНУ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ — закріп­лені за органом виконавчої влади права і обов'язки (в тому числі — обов'язки нести відповідальність за наслідки виконання повноважень, так звані "юрисдикційні" обов'язки). Для визначення певного обсягу повноважень, закріпленого за кожним органом виконавчої влади відповідно до покладених на нього завдань і функцій, застосовується поняття "компетенція". Центральне місце та переважну частину серед повноважень органу виконавчої влади складають державно-владні повноваження, тобто повноваження щодо прийняття обов'яз­кових для виконання рішень і забезпечення їх здійснення тими, кому вони адресовані.

 ПОЗОВ — звернення до суду з вимогою усунення порушеного майнового права чи інтересу, що охороняється законом.

 ПОКАРАННЯ — державний примус, що застосовується орга­ном виконавчої або судової влади, його посадовими особами до особи, яка скоїла адміністративне правопорушення. " _ ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ — об'єднання громадян-прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають за головну мету участь у виробленні державної політики, формуванні органів державної влади, місцевого самоврядування і представництво у їх складі.

ПОЛІТИЧНІ ПРАВА І СВОБОДИ — права на свободу думки, совісті, релігії, зібрань, мітингів, демонстрацій, об'єднання в політич­ні партії; право вносити пропозиції до державних органів і критикувати недоліки, оскаржувати в суді дії посадових осіб; право на судовий захист.

ПОНЯТИЙ — особа, яка підтверджує ту чи іншу процесуальну дію та залучається в передбачених законом випадках до адміністра­тивного провадження.

 ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПРАВОПОРУШЕНЬ — система заходів еконо мічного, соціально-культурного, виховного і правового характеру, що проводяться державними органами і громадськими організаціями з метою боротьби зі злочинністю і причинами, що її породжують. ^ ПОТЕРПІЛИЙ — особа (фізична або юридична), яка морально, матеріально, фізично потерпіла від правопорушення.

 ПОСАДОВІ ОСОБИ — керівники та заступники керівників дер­жавних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

ПРАВО ГРОМАДЯНИНА, обумовлене адміністративним законо­давством, — це визнана державою і закріплена адміністративно-правовою нормою можливість діяти в певних межах.

ПРАВОВА ДЕРЖАВА — держава, в якій панує право, де діяль­ність усіх її органів та посадових осіб здійснюється на основі і в межах, визначених правом, де не тільки особа відповідальна за свої дії перед державою, а й держава несе реальну відповідальність перед особою за результати своєї діяльності.

ПРАВОВИЙ СТАТУС ОСОБИ — сукупність закріплених у законодавстві прав, свобод, обов'язків громадян та гарантій їх здійснення.

ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ — органи, які наділені державою компетенцією щодо охорони суспільних відносин, урегульованих правом.

ПРАВОПОРЯДОК — певна система суспільних відносин, що виникає в результаті виконання і дотримання законів та інших підзаконних актів, одна з основних складових суспільного порядку, який встановлюється в результаті здійснення різних видів соціаль­них норм, що регулюють різні сфери суспільного життя і відрізня­ються між собою характером, способом впливу на поведінку людей.

ПРАВОПОРУШЕННЯ, ЩО ТРИВАЄ — правопорушення, що постійно здійснюється протягом певного більш чи менш трива­лого часу.

ПРАВОСВІДОМІСТЬ — сукупність поглядів, ідей, що виражають ставлення людей, соціальних груп, класів до права, законності, правосуддя, та їх погляди на те, що є правомірним або неправомірним.

ПРЕДСТАВНИК ВЛАДИ — посадова особа, наділена владними повноваженнями, що поширюються на осіб (громадян), які не перебувають з нею у службових відносинах.

ПРИВІД — примусове доставлення працівниками міліції в орган дізнання, до слідчого, у суд, до прокурора осіб, які ухиляються від явки за викликом до вказаних осіб.

ПРИНЦИПИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ — основоположні ідеї, відповідно до яких повинен будуватися і функціонувати апарат, який здійснює державне управління (див. "принципи державного управління").

ПРИНЦИП ДИСПОЗИТИВНОСТІ — вільне розпорядження предметом позову, тобто провадженням в цілому.

ПРИНЦИП ОБ'ЄКТИВНОЇ ІСТИНИ — полягає в об'єктивному з'ясуванні всіх обставин справи.

ПРИНЦИПИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ — керівні теоретич­ні ідеї, які покладені в основу формування і функціонування органів виконавчої влади. Вони поділяються на соціально-політичні та організаційні.

Конституційні принципи: демократизм, участь громадян в управ­лінні державними справами, рівноправність і рівність всіх перед законом

Соціально-політичні принципи: законність, позапартійність, науковість, гласність та врахування громадської думки.

Організаційні принципи: принцип диференціації та фіксації функ­цій і повноважень, який передбачає визначення компетенції кожного органу і посадової особи; принцип відповідальності в рамках компе­тенції; принцип поєднання галузевих, міжгалузевих і територіаль­них засад в управлінні; принцип поєднання лінійних і функціональ­них засад в управлінні.

ПРИЧИННИЙ ЗВ'ЯЗОК — необхідний зв'язок між явищами, за якого одне явище (причина) породжує інше (наслідок).

ПРОКУРОР — посадова особа органів прокуратури, наділена згідно з Конституцією України повноваженнями щодо здійснення нагляду за виконанням законів всіма державними органами, суб'єк­тами підприємницької діяльності, громадськими організаціями і громадянами.

ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВА ГРУПА — об'єднання, до якого можуть входити промислові та сільськогосподарські підприємства, банки, наукові і проектні установи, інші установи та організації всіх форм власності, що мають на меті отримання прибутку, та яке ство­рюється за рішенням Уряду України на певний термін з метою реалі­зації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міждержавними договорами, а також виробництва кінцевої продукції.

ПРОТЕСТ — індивідуальний правовий акт прокурора, адресо­ваний компетентним органам або посадовим особам.

ПРОТОКОЛ — документ, що відображає конкретні дії ко­легіальних державних органів, слідчого, посадової особи та ін.

ПРОТОКОЛ ПРО АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУБІЕННЯ — офіційний документ, у якому уповноважена на те особа фіксує факт здійснення адміністративного правопорушення.

 ПРОЦЕСУАЛЬНА ПІДСТАВА АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІ­ ДАЛЬНОСТІ — рішення уповноваженого органу (постанова) про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

РАДА НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ УКРАЇНИ — координаційний орган з питань націо­нальної безпеки і оборони України при Президентові України.

РЕАЛІЗАЦІЯ НОРМ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА — це практичне втілення в життя адміністративно-правових норм з метою регулювання управлінських відносин.

РЕЖИМ ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ УКРАЇНИ — це порядок перетинання державного кордону України, плавання і перебуван­ня українських та іноземних невійськових суден і військових кораблів у територіальному морі та внутрішніх водах України, заходження іноземних невійськових суден і військових кораблів у внутрішні води і порти України та перебування в них, утриман­ня державного кордону України, провадження різних робіт, про­мислової та іншої діяльності на державному кордоні України — визначається вказаним Законом.

РЕЗИДЕНТ — юридична особа і суб'єкт господарської діяльності України, що не має статусу юридичної особи (філія, представницт­во тощо), яка створена і здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням її території.,

СИСТЕМА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ — скла­дає поняття, зміст якого охоплює такі складові елемен­ти: а) суб'єкти управління, тобто органи виконавчої влади; б) об'єкти управління, тобто сфери та галузі суспільного життя, що перебувають під організуючим впливом держави; в) управлінська діяльність (процес), тобто певного роду суспільні відносини, через які реалізуються численні прямі та зворотні зв'язки між суб'єктами і об'єктами управління. Доволі поширений термін "адміністративна система" найчастіше характеризує поєднання двох згаданих елементів — суб'єктів управління та управлінської діяльності. Зміст останньої розкривається, зокрема, через поняття "цілі і завдання", "функції", "методи", "стадії", "про­цедури", "повноваження", "ефективність", "культура", "етика" тощо.

СКАРГА — письмове або усне звернення фізичної чи юридичної особи до державного органу або громадської організації, в якому вказані незаконні дії, рішення чи порушені права вказаних осіб органом виконавчої влади або його посадовою особою.

СЛУЖБА БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ — державний правоохоронний орган спеціального призначення, що забезпечує державну безпеку. Служба безпеки України підпорядкована Президентові України і підконтрольна Верховній Раді України.

СОЦІАЛЬНА ДЕРЖАВА — держава, зорієнтована на здійснення широкої та ефективної соціальної політики, яка має втілюватись у реальності прав людини й громадянина, в існуванні доступних та ефективних систем освіти, охорони здоров'я, соціального забезпе­чення, у підтримці малозабезпечених прошарків населення тощо.

СОЦІАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ — цілеспрямований, організовуючий вплив на учасників спільної діяльності, що надає соціальному середо­вищу, а також діяльності людей організованості. Видами соціального управління є державне управління, управління об'єднаннями грома­дян, управління у приватному секторі, сімейне управління.

СТРУКТУРА ОСВІТИ: дошкільна освіта; загальна середня освіта; позашкільна освіта; професійно-технічна освіта; вища освіта; післядипломна освіта; аспірантура; докторантура; самоосвіта.

СУБВЕНЦІЯ — грошова допомога, що надається вищестоящим бюджетом місцевому бюджету з метою забезпечення ним реалізації конкретних цілей і може бути обумовлена вкладенням коштів з боку отримувача; при нецільовому використанні кошти підлягають поверненню.

СУБСИДІЯ — грошова допомога, що надається вищестоящим бюджетом місцевому бюджету з метою забезпечення ним реалізації конкретних цілей, але без необхідності вкладення коштів з боку отримувача; при нецільовому використанні кошти підлягають поверненню.

СУБ'ЄКТИВНЕ ПРАЮ (ПРАЮ ГРОМАДЯНИНА) — передбачена певною нормою права можливість суб'єкта поводитися певним чином.

ТВОРЧА СПІЛКА — добровільне об'єднання професійних творчих працівників відповідного фахово­го напряму в галузі культури та мистецтва, яке має фіксоване членство і діє на підставі статуту. ТОРГОВЕЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ — це ініціативна, самостійна діяль­ність юридичних осіб і громадян щодо здійснення купівлі та продажу товарів народного споживання з метою отримання прибутку.

ТРАНСПОРТНА СИСТЕМА КРАЇНИ складається з: транспорту загального користування (залізничний, морський, річковий, автомо­більний і авіаційний, а також міський електротранспорт і метрополітен); промислового залізничного транспорту; відомчого транс­порту; трубопровідного транспорту; шляхів сполучення загального користування. ,

ФАКТИЧНОЮ ПІДСТАВОЮ АДМІНІСТРАТИВ­НОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ є наявність у діянні особи складу адміністративного правопорушення (проступку). ФІЛАРМОНІЯ — заклад, метою якого є організація музичного виконання (концертів) і пропаганда музичного мистецтва.

ФІНАНСИ — це система суспільних відносин, серцевину яких складають грошові фонди, призначені для забезпечення функціону­вання віх галузей та сфер суспільного життя (економіки, адміністративно-політичної та соціально-культурної сфер).

ФОРМА ВИНИ — встановлена законом певна взаємовідповідність (поєднання) елементів свідомості і волі особи, що характеризує її психічне ставлення до скоєного, виражене у формі умислу або необережності.

ФОРМА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ — це зовнішньо-вираже­на дія — волевиявлення органу виконавчої влади (посадової особи), здійснене у рамках режиму законності та його компетенції для досягнення управлінської мети. Серед правових форм державного управління виділяють: встановлення норм права, їх застосування, укладення адміністративних договорів, здійснення юридично значу­щих дій, провадження організаційних дій, виконання матеріально-технічних операцій.

ФУНКЦІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ — основний напрямок управлінської діяльності, за допомогою якого виконуються державні завдання та досягається мета, яку ставив законодавець в нормах адміністративного права.

центральні органи зі спеціальним стаТУСОМ — особливий вид органів виконавчої влади, всі питання організації, діяльності та взаємовідносин яких з іншими органами вирішуються в індивідуальному порядку шляхом прийняття відповідних законів.

ЮРИДИЧНА ОСОБА — організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Вона наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

ЮРИДИЧНІ (СПЕЦІАЛЬНІ) ГАРАНТИ — правові засоби (юридич­ні норми та інститути), покликані забезпечувати реальність прав та обов'язків особи.

ЮРИДИЧНІ ФАКТИ — факти, з наявністю яких законодавець пов'язує виникнення, зміну або припинення правових відносин.

 

 

ІІІ.САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ.

З метою глибокого вивчення навчальної дисципліни Історія держави і права зарубіжних країн передбачається, крім лекцій і семінарських занять, самостійна робота студентів.

Основні види цієї роботи :

· вивчення кожної теми курсу за підручником та навчальним посібником;

· доповнення конспекту лекцій теоретичним матеріалом, який студент не встиг записати або зрозуміти на лекції;

· підготовка до семінарських занять за планом;

· написання рефератів з окремих тем, та виступи на семінарі з доповіддю;

· підготовка до колоквіуму з модулів;

· підготовка до письмових контрольних робіт з модулів;

· розв’язування практичних задач вдома: розв’язання та складання кросвордів й головоломок;

· підготовка до екзамену з курсу «Історія держави і права зарубіжних країн».

Самостійна навчальна робота розрахована на формування практичних навичок у роботі студентів зі спеціальною літературою, орієнтування їх на інтенсивну роботу. Критичне осмислення здобутих знань і глибоке вивчення сутність основних проблем історії держави і права зарубіжних країн.

IV . ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА СТУДЕНТІВ.

Індивідуальна самостійна робота передбачена робочою програмою і є складовою загальної самостійної роботи студентів. Її метою є надання можливості студенту навчитись вирішувати практичні завдання самостійно, отримуючи необхідну консультацію у викладача, вдосконалити свої знання у сфері історії держави і права зарубіжних країн, яка є великою наставницею життя.

       На виконання індивідуального домашнього завдання за основними темами дисципліни за графіком самостійної роботи відведено 44 години. У межах цього часу передбачається виконання двох індивідуальних завдань. Робота виконується студентом самостійно у відповідності до змісту індивідуального завдання.

       Перше індивідуальне завдання виконується у вигляді реферату. Структура реферату: вступ (одна сторінка), загальна частина (до 15 сторінок), висновки (одна сторінка), список використаних джерел. Тему індивідуальної роботи студент, обирає за своїми бажаннями, але вона не повинна повторюватися двічі в одній академічній групі.

       Студенти при підготовки реферату повинен дотримуватися наступних вимог:

1. Робота виконується на стандартних аркушах формату А4. Не допускаються виправлення, граматичні і стилістичні помилки. У разі виконання роботи на комп’ютері використовується розмір шрифту 14 мм, полуторний міжрядковий інтервал, тип шрифту Times New Roman, нижнє та верхнє поля становлять 2 см, праве поле – 1,5 см, ліве – 3см.

2. На титульному аркуші повинен бути обов’язково вказаний номер варіанту реферату.

3. Робота повинна містити посилання на використану літературу та список використаних джерел, складений відповідно із загальними вимогами.

⇐ Предыдущая123456Следующая ⇒

Поделиться: