Методологічні основи та принципи вивчення учнів та учнівського колективу. Програма вивчення особистості та колективу.

Методика і техніка діагностики рівня вихованості учнів, оформлення і використання її результатів.

Під вихованістю розуміється комплексна властивість особистості, яка характеризується наявністю і рівнем сформованості суспільно-значимих якостей, що відображають всебічність розвитку особистості.

Вихованість визначається перш за все зовнішнім проявом (поведінкою) внутрішнього світу особистості, але нерідкі випадки, коли поведінка – це просто демонстрація «вихованості» з певними корисними цілями. Інколи буває, що вихований в певному відношенні учень (хороший) допускає грубість, як захисну реакцію, тобто зовнішня поведінка не завжди адекватна внутрішньому світу людини, тому при оцінці рівня вихованості необхідно вивчати мотиви поведінки.

Мотив – внутрішнє збудження до дії.

Поведінка і мотиви для свого формування потребують певних знань, виходячи з цілісності особистості в якості критеріїв /Критерій – це ознака, за якою здійснюється визначення оцінки рівня вихованості/ вихованості використовуються такі ознаки:

- інтелектуальний критерій (гностичний, змістовий); знання, вміння, судження, погляди, переконання, усвідомлення значимості знань…

- емоційно-вольовий (сформованість почуттів і вольової сфери);

- мотиваційний;

- поведінковий (дієво-практичний).

Кожен з цих критеріїв може мати різний ступінь сформованості, що визначає рівень вихованості.

В педагогіці прийнято використовувати три рівні:

- високий (достатній);

- середній;

- низький.

Кожному рівню приписується певна бальна оцінка, що дозволяє якісні показники перевести в кількісні і таким чином полегшити аналіз отриманих результатів.

 

ОРІЄНТОВНА ПРОГРАМА СКЛАДАННЯ ХАРАКТЕРИСТИКИ УЧНЯ

І. Загальні відомості

Вік, особливості фізичного розвитку, стан здоров'я. Склад сім'ї. Як характеризується ставлення до дитини в сім'ї (турботливість, дружба, рівноправність, повна самостійність, гіпертоніка, безконтрольність). Оточуюче соціальне середовище (конфліктне, комфортне, культурне, гармонійне, сприятливе, травмуюче).

ІІ. Навчання

а)     ставлення до навчання:

- охоче йде на заняття в навчальний заклад, із зацікавленістю ставиться до всіх предметів, прагне навчатись краще;

- навчання сприймає як обов'язок, із зацікавленістю ставиться лише до окремих предметів (яких?);

- інтересу до навчання, улюблених предметів немає;

- навчається неохоче, без зацікавлення.

б)    пізнавальна активність:

- достатньо висока на всіх заняттях

- достатньо висока лише на деяких заняттях;

- середня;

- низька.

в)     навчальний творчий потенціал:

- особливі навчальні здібності (до яких предметів схильний);

- у яких напрямках діяльності проявляє творчу активність (техніка, література, спорт, музика тощо).

г)     робочі навчальні навички:

- завдання виконує; послідовно, звичайними засобами - винахідливо, оригінально; старанний, наполегливий, сумлінний;

-      темп роботи: працює швидко - рівномірно - нерівномірно.

д)     як реагує на невдачі у навчанні:

- реалістично;

- байдуже;

- неадекватно:

ü агресія (вербальна, спрямована на педагога, на завдання);

ü загальне збудження;

ü втрачає впевненість (стає невпевненим, звинувачує себе, відступає).

V.     Емоційний стан:

- переважає добрий настрій, часто посміхається, сміється; - спокійний емоційний стан;

- епізодично виявляється поганий настрій;

- негативні емоції: тривога, вразливість, запальність, дратівливість;

- деякі прояви депресивної поведінки: плач без причини, сварки з одногрупниками;

- агресія: злість, гнів у відносинах із учнями, педагогом.

VI.  Темперамент

Традиційні типи темпераменту:

- сангвінік (сильний, урівноважений, рухливий);

- флегматик (сильний, урівноважений, інертний);

- холерик(сильний, неврівноважений, рухливий);

- меланхолік (слабкий, неврівноважений або урівноважений, рухливий або інертний)

V ІІ. Характер

(сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості, які зумовлю­ють типові засоби поведінки)

Він виявляється:

1) у відношенні людини до різних сторін життя:

а)    відношення до справи:

- працює захоплено, старанно, із добрим настроєм; слідкує за якістю виконаних завдань; вміє долати труднощі;

- працює без особливої зацікавленості, нестаранний, темп роботи повільний, не цікавиться якістю справи; виявляє наполегливість лише при закінченні роботи, шли необхідно звітуватися про результати роботи;

- працює в'яло, без інтересу і бажання; байдужий до негативної оцінки своєї роботи; намагається скоротити об'єм завдання.

б)    відношення до людей

*) наявність громадських спрямувань; увага до товаришів, вміння поважати їхню думку і турбота про людей, чуйність, доброта, прагнення прийти на допомогу повага до старших;

- грубість, любить сварки, схильний знаходити у всіх недоліки, недовірливий, жорсткий, заздрісний, зухвалий, дошкульний;

*) товариськість; любить керувати, вносити зміни у діяльність колектив), виявляє само­стійність у поведінці, здатний впливати на інших; пасивний у колективі, піддається впливу; оцінює поведінку інших людей із точки зору своїх моральних уявлень; не висловлює свою думку про поведінку однокласників; в оцінці орієнтується на думку інших;

-      виявляє дружелюбність; уникає спілкування з товаришами;

*) - готовий допомагати товаришам, не зважаючи на свої інтереси; надає допомогу лише деяким; надає допомогу лише коли просять; ніколи не надає допомоги;

- співчуває або злорадіє невдачами інших; радіє або заздрить успіхами інших;

*) у конфлікті не боїться виступати проти сильного: підтримує лише сильних; підтримує лише тих, з ким дружить;

- в конфліктах відступає;

*) вислуховує і враховує чужу думку та побажання; до товаришів відноситься доброзич­ливо, уважно, тактовно;

- поступається тільки сильним, авторитетним; до одногрупників бай­дужий;

в) ставлення до себе

- безкорисливий, великодушний, турбується тільки про себе, користолюбний;

-      самолюбивий, прагне бути першим, скромний, байдужий до думки інших, уразливий, гонористий; гордий; впевнений у собі; самокритичний; прагне уникати нового, невідомого; готовий братися за нове, невідоме.

Вольові якості

Особливе місце в структурі характеру учня займає воля. Вона знаходиться в основі багатьох рис характеру.

Ступінь розвитку вольових рис: сильний, середній, слабкий

- наполегливий

- самостійний

- організований

- відповідальний

- дисциплінований

- стриманий

VI ІІ. Самооцінка учня

Самооцінка - це ставлення людини до себе, оцінка своїх здібностей, можливостей, зовнішнього вигляду, якостей особистості.

*     Самооцінка учня:

- реальна (адекватна): думка учня про себе співпадає із реальною оцінкою. Йому властиві: оптимізм, активність, товариськість, бадьорість, гумор;

- самооцінка занижена (неадекватна). Учню властиві пасивність, замкнутість, зневіра до власних сил;

- самооцінка завищена. Учню властиві; зарозумілість, безтактність, егоїстичність.

 

Методологічні основи та принципи вивчення учнів та учнівського колективу. Програма вивчення особистості та колективу.

Вивчення учня і учнівського колективу необхідне для того, щоб:

- творчо підійти до вибору найбільш ефективних форм і методів виховання;

- враховувати і оцінювати результати виховної роботи;

- виявляти і ліквідувати недоліки в організації і методиці виховної роботи;

- забезпечувати індивідуальний підхід до кожного вихованця;

- ефективно вирішувати поряд з загальними завданнями виховання індивідуальні завдання кожного учня.

Методологічною основою вивчення учнів та учнівського колективу виступають положення психолого-педагогічної науки щодо провідної ролі діяльності у формуванні особистості, єдності діяльності та свідомості, активності особистості як суб’єкта діяльності, концепція особистісно-орієнтованого індивідуально-творчого підходів до виховання учнів.

Основними принципами (керівними положеннями, вимогами) до вивчення учня і колективу є:

1. всебічне вивчення особистості: вивчення інтелектуальної, емоційно-вольової і практично-дієвої (поведінкової) сфер особистості;

2. систематичність вивчення;

3. комплексний характер вивчення: вивчення сформованості якостей по всім напрямкам, комплексне використання методів вивчення, вивчення виховання в сім’ї, в школі, в позашкільних закладах.

4. об’єктивність інтерпретації результатів вивчення;

5. створення в процесі вивчення емоційно-психологічного комфорту:

- діалогізм в процесі вивчення;

- відкритість.

Щоб вивчення особистості та колективу було цілеспрямованим, всебічним і конкретним, треба чітко уявляти, що треба вивчити – тобто необхідно мати програму вивчення, яка допоможе намітити основні завдання і напрямки вивчення учня і колективу.

Відсутність програми-вивчення буде носити стихійний неорганізований характер і не дасть бажаних результатів.

1. Попереднє вивчення учнів:

- вивчення особових справ учнів;

- ознайомлення груповим журналом обліку відвідування учнями навчального закладу;

- бесіда з майстром виробничого навчання (викладачами загально-технічних дисциплін, викладачами спец дисциплін, викладачами загальноосвітніх дисциплін), які працюють в даній групі;

- знайомство з батьками, вивчення сімейно-побутових умов.

1. Безпосередні методи вивчення:

1) Індивідуальна бесіда з учнем. Повинна бути постановка мети, розробка питань, врахування принципу відкритості. Обов’язковою вимогою є не тільки отримати відповідь на питання «що?», але й «чому ти так вважаєш?» тощо. Після чергової бесіди необхідно спів ставляти попередні результати з новими.

2) Метод аналізу результатів діяльності учнів (твори, малюнки, вірші).

3) Метод міні-твору.

4) Метод виховуючи ситуацій. Виховуючи ситуація – це природна або спеціально створена ситуація, яка вимагає від учня певних дій (в тому числі і словесних), через які розкриваються якості учня. При створенні спеціальних ситуацій необхідно продумувати їх спрямованість на формування, закріплення позитивних якостей або призупинення чи ліквідацію негативних якостей. Особливо ефективними є конфліктні ситуації за умови їх раптовості: стресовий стан зменшує самоконтроль, а тому не маскується справжнє внутрішнє «Я».

5) Метод включеного спостереження (спеціального).

6) Узагальнення незалежних характеристик.

7) Анкетування. Вивчаються інтерес, потреби, відношення до людей тощо, інші моральні якості. Анкета може бути відкритою (вільні відповіді на питання) – ви отримуєте велику кількість відповідей, але потім важко її обробляти. В закритих анкетах задаються варіанти відповіді на запитання «так» чи «ні». Напівзакриті: є варіанти відповіді: і «свій варіант». Питання можуть бути прямі і непрямі. Прямі – «Як ти вважаєш?», непрямі – «З ким би ти пішов у похід?».

8) Тестування. Тест – система психолого-педагогічних завдань, спрямованих на дослідження окремих рис і властивостей.

9) Метод незакінчених речень. «Умій бути скромним, тому що…..»

10) Соціометричний.

Соціометрія – це інструмент для вивчення системи міжособистих взаємозв’язків між членами соціальної групи (колективу) в процесі їх безпосереднього спілкування, дозволяє виділити лідерів або “зірок”, відторгнених або ізольованих.

 

 

12345Следующая ⇒

Поделиться: