Сокращение обычных вооруженных сил в Европе

В 1990 г., стремясь заменить военную конфронтацию новым ха­рактером отношений безопасности между всеми государствами на основе мирного сотрудничества, европейские государства, в том числе СССР, заключили Договор об обычных вооруженных силах в Европе. Договор ратифицирован РФ в 1992 г. и вступил в силу.

Составной частью Договора являются: Протокол о существую­щих типах обычных вооружений и техники; Протокол о процедурах, регулирующих переклассификацию конкретных моделей или вари­антов учебно-боевых самолетов в невооруженные учебные самолеты; Протокол о процедурах, регулирующих сокращение обычных воору­жений и техники, ограничиваемых Договором об обычных вооружен­ных силах в Европе; Протокол о процедурах, регулирующих класси­фикацию боевых вертолетов и переклассификацию многоцелевых ударных вертолетов; Протокол об уведомлениях и обмене информа­цией; Протокол об инспекциях; Протокол о совместной консульта­тивной группе; Протокол о временном применении некоторых поло­жений Договора об обычных вооруженных силах в Европе.

Договор касается следующих пяти категорий обычных вооружен­ных сил: боевые танки, боевые бронированные машины, артиллерия, боевые самолеты и боевые вертолеты. При подписании Договора государства, в том числе и РФ, предоставили другим участникам уведомление о максимальных уровнях наличия у них обычных воору­жений и техники.

Районом применения Договора объявлена вся сухопутная терри­тория государств-участников в Европе от Атлантического океана до Уральских гор. Внутри этого района выделены еще четыре района, в пределах которых государства ограничивают и при необходимости сокращают численность своих боевых танков, боевых бронирован­ных машин, артиллерии, боевых самолетов и ударных вертолетов таким образом, чтобы через 40 месяцев после вступления в силу Договора суммарные количества не превышали определенного уров­ня численности вооруженных сил. При эгом танки, бронемашины и артиллерия, не находящиеся в регулярных частях, помещаются в обозначенные места складского хранения и располагаются только в определенном районе.

Сокращения вооруженных сил по Договору осуществляются в три этапа и завершаются не позднее чем через 40 месяцев после вступления в силу Договора таким образом, чтобы:

к концу первого этапа сокращений государства обеспечили, чтобы в каждой из категорий обычных вооружений и техники, огра­ничиваемых Договором, по крайней мере 25 процентов общей нормы сокращения было сокращено;

к концу второго этапа сокращений государства обеспечили, чтобы в каждой из категорий обычных вооружений и техники, огра­ничиваемых Договором, по крайней мере 60 процентов общей нормы сокращения было сокращено;

к концу третьего этапа сокращений, т.е. не позднее чем через 40 месяцев после вступления в силу Договора, государство-участник сократило свою общую норму сокращения в каждой из категорий обычных вооружений и техники, ограничиваемых Договором.

Процесс сокращения, включая результаты переоборудования обычных вооружений и техники, ограничиваемых Договором, для невоенных целей, как во время периода сокращения, так и в течение 24 месяцев, следующих за периодом сокращения, подлежит инспек­ции без права отказа в соответствии с Протоколом об инспекциях.

В целях обеспечения контроля за соблюдением положений Дого­вора каждое государство-участник предоставляет уведомления и об­менивается информацией, касающейся его обычных вооружений и техники, в соответствии с Протоколом об обмене информацией.

Договор является бессрочным. Однако государство в порядке осуществления своего национального суверенитета имеет право выйти из Договора, если оно решит, что исключительные обстоятель­ства поставили под угрозу его высшие интересы.

106. Заходи зміцнення довіри. Міжнародний контроль

Заходи зміцнення довіри - порівняно новий елемент системи міжнародної безпеки. Його завдання - попередження погіршення від­носин в результаті взаємного непорозуміння, створення впевненості у відсутності загрози безпеці. Першими міжнародно-правовими актами з даного питання можна вважати Угоди між СРСР і США про заходи щодо зменшення небезпеки виникнення ядерної війни (1971 р.) і про запобігання ядерній війні (1973 р.), в яких сторони зобов'язалися запобігати виникненню ситуацій, що можуть викликати небезпечне загострення їх відносин. У разі появи ризику виникнення де-небудь ядерного конфлікту, сторони негайно приступають до взаємних кон­сультацій.

Саме поняття «заходи зміцнення довіри» було введено в обіг За­ключним актом НБСЄ 1975 р. Він передбачив повідомлення про вій­ськову діяльність, нагляд за нею.

Заходи довіри розроблялися і Генеральною Асамблеєю ООН. Заключний документ першої спеціальної сесії з роззброєння 1978 р. підкреслив зв'язок роззброєння з довірою.

Комісія ООН з роззброєння у 1988 р. заявила, що ефективний контроль - найважливіший елемент будь-якої угоди із роззброєння. Зокрема, укладення Договору про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері,у космічному просторі та під водою (Москва, 1963 р.) стало можливим лише після створення національних технічних засобів на­дійного контролю за ядерними вибухами в інших державах Всі держави повинні поважати право на національний контроль і не перешкоджати його здійсненню.

Формами контролю є обмін інформацією про розміщення озброєнь і заходи з їх обмеження, а також взаємні інспекції на місцях Більшість договорів в області роззброєння передбачає створення систем конт­ролю. Для здійснення контролю деякі договори передбачають створен­ня міжнародних організацій.

Особливе місце в системі контролю займає Договір про відкрите небо 1992 р. Його мета - сприяти більшій відвертості у військовій ді­яльності сторін, а також зміцненню безпеки через заходи укріплення довіри. Договір встановив режим відкритого неба для проведення наглядових польотів державами-учасницями над територіями інших держав-учасниць.

 

⇐ Предыдущая41424344454647484950Следующая ⇒

Поделиться: