Архитектура Аудит Военная наука Иностранные языки Медицина Металлургия Метрология Образование Политология Производство Психология Стандартизация Технологии |
Класифікація принципів міжнародного екологічного права
Спеціальні (галузеві) принципи міжнародного права навколишнього середовища найбільш повно зафіксовані у Стокгольмській декларації з навколишнього середовища (26 принципів) і Декларації Ріо-де-Жанейро з навколишнього середовища і розвитку (27 принципів). Вони також відображені у Всесвітній хартії природи та інших актах міжнародного права навколишнього середовища. До цих принципів, зокрема, належать: - суверенне право держав розробляти свої природні ресурси і їх відповідальність у рамках національної юрисдикції не заподіювати шкоди навколишньому середовищу інших держав; - міжнародного співробітництва держав у сфері охорони довкілля на основі рівноправ’я; - попередження забруднення морів та заподіяння шкоди навколишньому середовищу; - право людини на сприятливі умови життя в навколишньому середовищі, її відповідальності за охорону і поліпшення навколишнього середовища на благо теперішнього і майбутніх поколінь; - суверенітет держав над власними природними ресурсами та їх раціональне використання; - стабільний розвиток, що передбачає екологізацію економічного і соціального розвитку; - екологічна безпека держав на засадах взаємного співробітництва; - перестороги в екологічній діяльності; - екологічне співробітництво держав на засадах рівноправності; - скоординований підхід до планування й управління в галузі охорони навколишнього середовища; - ефективна і динамічна роль міжнародних організацій у галузі охорони і поліпшення навколишнього середовища; - наукова обгрунтованість екологічних заходів; - контроль за додержанням узгоджених між державами екологічних вимог; - доступ громадськості до екологічної інформації й розв’язання екологічних проблем; - поширення екологічної інформації та відповідних знань серед населення; - відшкодування шкоди, завданої довкіллю, зокрема на засадах “забруднювач платить”; - мирне врегулювання екологічних спорів між суб’єктами міжнародного права навколишнього середовища; - міжнародна відповідальність за екологічні правопорушення. У Заключному акті наради по співробітництву в Європі охорона навколишнього середовища на благо теперішнього і майбутніх поколінь розглядається як одне із завдань держави по забезпеченню добробуту народу і економічного розвитку. Цей обов’язок держав закріплений також у резолюції “Про історичну відповідальність держав за збереження природи Землі для теперішнього і майбутнього поколінь”, прийнятій 35-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН. Подальший розвиток принципи міжнародного права навколишнього середовища одержали в Декларації з навколишнього середовища і розвитку, прийнятій на конференції ООН у Ріо-де-Жанейро в 1992 році. Право людини на життя у сприятливому навколишньому середовищі трансформувалося у право на здоров’я і плідне життя в гармонії з природою. Принцип попередження, що одержує свій розвиток у теорії міжнародного права навколишнього середовища, у Декларації Ріо закріплений ширше - як обов’язок держав вживати заходів попередження серйозної та незворотної шкоди навколишньому середовищу та погіршення його стану. Держави повинні застосовувати національний інструмент оцінки впливу на навколишнє середовище тих видів діяльності, що плануються і можуть мати суттєвий негативний вплив на довкілля. Новим принципом, що був сформульований у Декларації Ріо, є принцип сталого розвитку, який означає, що сучасний економічний розвиток не повинен здійснюватись на шкоду інтересам навколишнього середовища. Для досягнення інтересів сталого розвитку охорона довкілля повинна складати невід’ємну частину процесу розвитку і не може розглядатися окремо від нього. На конференції з навколишнього середовища і розвитку визнано, що розвинені держави несуть відповідальність за забезпечення сталого розвитку з врахуванням негативного впливу їхніх суспільств на навколишнє середовище в глобальному масштабі і технологій та фінансових ресурсів, якими вони володіють. Розвинені держави повинні передавати новітні технології, ділитися знаннями і ресурсами з країнами, що розвиваються, для досягнення цілей сталого розвитку.
|
Последнее изменение этой страницы: 2019-05-08; Просмотров: 278; Нарушение авторского права страницы