ПРАВИЛА СТРІЛЬБИ З КУЛЕМЕТА

 

Загальні положення

 

196. Для успішного виконання задач у бою необхідно:

- безупинно спостерігати за полем бою;

- швидко і правильно підготовляти дані для стрільби;

- уміло вести вогонь по всіляких цілях у різних умовах бойової обстановки як удень, так і вночі; для поразки групових і найбільш важливих одиночних цілей застосовувати зосереджений раптовий вогонь;

- спостерігати за результатами свого вогню і вміло його коректувати;

- стежити за витратою патронів в бою і вживати заходів щодо своєчасного їх поповнення.

 

Спостереження в бою і цілевказівка

 

197. Неперервне спостереження в бою є обов’язком усіх кулеметників. Спостереження ведеться з метою своєчасного виявлення розташування і дій противника. Крім того, в бою необхідно спостерігати за сигналами (знаками) командирів, за діями двох сусідів і за результатами свого вогню. Якщо немає особливих вказівок командира, кулеметники ведуть спостереження в зазначеному їм секторі стрільби на глибину до 1500 м.

198. Спостереження ведеться неозброєним оком. Особливу увагу при спостереженні треба звертати на сховані підступи. Місцевість оглядати праворуч, ліворуч від ближніх предметів до далекого. Огляд робити ретельно, тому що виявленню противника сприяють незначні демаскуючі ознаки. Такими ознаками можуть бути: блиск, шум, хитання гілок і кущів, поява нових дрібних предметів, зміни в положенні і формі місцевих предметів і т.п.

При наявності бінокля використовувати його тільки для більш ретельного вивчення окремих предметів або ділянок місцевості; при цьому вживати заходів щодо того, щоб блиском стекол бінокля не виявляти свого розташування (вогневої позиції).

Уночі місця розташування і дії противника можуть бути встановлені за звуками і джерелами світла. Тому вночі необхідно уважно прислухатися до всякого роду звуків. Якщо місцевість у потрібному напрямку освітлена освітлювальним патроном (ракетою) або іншим джерелом освітлення, швидко оглянути освітлену ділянку.

199. Про помічені на полі бою цілі кулеметники повинні негайно доповідати командиру або указувати стрільбою трасуючими кулями.

При усній доповіді кулеметники, використовуючи місцеві предмети (орієнтири), поблизу яких виявлені цілі, указують місце розташування цілі і її характер. Доповідь при цьому повинна бути короткою, ясною і точною, наприклад:

 

“Прямо – жовтий кущ, праворуч - кулемет”; “Зліва, на куті чагарник – група автоматників”; “Орієнтир третій, вправо десять, ближче сто, у копиці - протитанкова рушниця”; “Орієнтир другий, вправо два пальці, за каменем - спостерігач”.

При цілевказівці трасуючими кулями необхідно в напрямку цілі зробити одну-дві коротких черги.

 

Вибір цілі

 

200. Вогонь з кулемета в бою найчастіше ведеться по живих цілях – група піхоти, зв’язкові, спостерігачі, командири і обслуги кулеметів, протитанкових керованих снарядів, рушниць і знарядь противника. Крім того, вогонь з кулеметів також ведеться по автомобілях, мотоциклах, амбразурах довгострокових споруджень противника, а також по повітряних цілях. Усі ці цілі можуть бути нерухомими і такими, що з’являються на короткий час і рухаються.

201. Ціль вибирається і вказується кулеметнику, як правило, командиром відділення. Визначену командиром ціль кулеметник повинен швидко знайти і доповісти: “Бачу”. Якщо ціль кулеметником не знайдена, він доповідає: “Не бачу” - і продовжує спостерігати.

202. Якщо кулеметнику в бою ціль для поразки не визначена, то він вибирає її сам. У першу чергу необхідно уражати найбільш небезпечні і важливі цілі, наприклад, обслуги кулеметів, протитанкових керованих снарядів, рушниць і знарядь, снайперів, командирів і спостерігачів противника. З двох рівних по важливості цілей вибирати для знищення найближчу і найбільш уразливу. З появою під час стрільби нової, більш важливої цілі, негайно перевести вогонь на неї.

203. Для вибору прицілу, точки прицілювання і цілика необхідно визначити дальність до цілі і врахувати зовнішні умови, що можуть вплинути на дальність і напрямок польоту кулі.

При стрільбі по рухомих цілях і з ходу, крім того, враховуються напрямок та швидкість руху цілі і бронетранспортера (бойової машини, танка).

Приціл, цілик і точка прицілювання вибираються з таким розрахунком, щоб при стрільбі середня траєкторія проходила посередині цілі.

При стрільбі на дальність до 400 м вогонь варто вести, як правило, із прицілом 4 або П, прицілюючись в нижній край цілі або в середину, якщо ціль висока (фігури, що біжать, і т.д.).

 При стрільбі на дальність, що перевищує 400 м, приціл встановлюється відповідно дальності до цілі, округленої до цілих сотень метрів. За точку прицілювання при цьому береться, як правило, середина цілі.

В бою, якщо умови обстановки не дозволяють змінювати встановлення прицілу в залежності від зміни дальності до цілі, вогонь у межах дальності прямого пострілу варто вести з прицілом, що відповідає дальності прямого пострілу, прицілюючи в нижній край цілі.

204. Точне визначення дальностей до цілей є найважливішою умовою для успішного ведення вогню в бою.

Основним способом визначення дальностей до цілей в бою служить окомір. При цьому дальності до цілей і місцевих предметів (орієнтирів) визначаються по відрізках місцевості, що добре відбилися у зоровій пам’яті, за ступенем видимості й удаваній величині цілей (предметів), а також шляхом суміщення обох способів.

Якщо обстановка дозволяє, то дальність до орієнтирів і місцевих предметів варто визначати проміром місцевості кроками.

Відомі дальності до орієнтирів і місцевих предметів необхідно використовувати в бою при визначенні дальностей до цілей на око, з огляду на їхнє віддалення від орієнтирів (місцевих предметів).

Уночі дальність до освітлених цілей визначається так само, як і вдень.

205. При визначенні дальностей за відрізками місцевості необхідно яку-небудь звичну (міцно запам’яталася в зоровій пам’яті) дальність, наприклад, відрізок у 100, 200, 300 або 400 м, думкою відкладати від себе до цілі (передціль).

206. При визначенні дальностей за ступенем видимості й удаваною величиною цілей (предметів) необхідно порівняти видиму величину цілі з видимими розмірами, що запам’яталися в пам’яті, даної цілі на визначених віддаленнях. При цьому на точність визначення віддалень цим способом впливають ясність обрису цілей і предметів, їхній колір порівняно з навколишнім фоном, освітленість і інші фактори.

207. При визначенні дальностей окоміром необхідно враховувати наступне:

- удавана величина того самого відрізка місцевості з віддаленням його від кулеметника (у перспективі) поступово скорочується;

- яри, лощини, ріки, що перетинають напрямок на ціль або місцевий предмет, скрадають (зменшують) відстань;

- дрібні предмети (кущі, камені, окремі фігури) здаються далі, ніж великі предмети, що знаходяться на тій же дальності (ліс, гора, колона військ);

- предмети яскравого кольору (білого, жовтогарячого) здаються ближче, ніж предмети темного кольору (синього, чорного, коричневого);

- одноколірний, одноманітний фон місцевості (луг, сніг, рілля) виділяє і як би наближає предмети, що знаходяться на ньому, якщо вони інакше пофарбовані, а строкатий, різноманітний фон місцевості, навпаки, маскує і як би віддаляє предмети, що знаходяться на ньому.

- у похмурий день, у дощ, у сутінки, у туман дальності здаються збільшеними, а у світлий, сонячний день, навпаки, - зменшеними;

- у горах місцеві предмети наче наближаються.

208. При вимірі дальностей проміром місцевості кроками рахування кроків проводиться парами. Для цього потрібно кожному кулеметнику знати середню величину однієї пари своїх кроків. З цією метою на рівному місці відміряти (мірною стрічкою чи польовим циркулем) дальність не менш 200 м і пройти її 2-3 рази, рахуючи щораз пари кроків. Після цього треба розділити пройдену дальність у метрах на середнє число пар кроків. У результаті вийде величина пари кроків у метрах. Наприклад: при триразовому промірі 200 м відрізка місцевості кроками отримано 133 пари кроків. Величина пари кроків буде дорівнювати 200/133=1,5 м.

209. Значне відхилення зовнішніх умов стрільби від табличних (нормальних) змінює дальність польоту кулі чи відхиляє її убік від площини стрільби. За табличні умови стрільби приймаються: температура повітря +15⁰С; відсутність вітру; відсутність підвищення місцевості над рівнем моря; кут місця цілі, що не перевищує 15⁰С.

210. Вплив температури повітря при стрільбі на дальностях до 500 м і подовжнього вітру на дальностях до 1000 м не враховувати, тому що на цих дальностях до цілей їхній вплив незначний.

При стрільбі на дальностях понад 500 м вплив температури повітря на дальність польоту кулі потрібно враховувати, збільшуючи приціл або прицілюючи вище в холодну погоду і зменшуючи його або прицілюючи нижче в жарку погоду.

 

При цьому варто керуватися наступною таблицею.

 

Дальність стрільби, м	Температура повітря у градусах										Дальність стрільби, м
	+45	+35	+25	+45	+5	-5	-15	-25	-35	-45
	Поправки у поділках прицілу
	Приціл зменшити					Приціл збільшити
500										1	500
600									1	1	600
700	1							1	1	1	700
800	1						1	1	1	1	800
900	1						1	1	1	2	900
1000	1						1	1	1	2	1000
1100	1						1	1	2	2	1100
1200	1	1				1	1	1	2	2	1200
1300	1	1				1	1	2	2	2	1300
1400	1	1				1	1	2	2	2	1400
1500	1	1				1	1	2	2	3	1500

У таблиці не зазначене виправлення менш одної поділки прицілу, тому при стрільбі узимку, коли температура повітря не перевищує мінус 15⁰С, точку прицілювання необхідно вибирати на верхньому краї цілі.

211. Виправлення в установленні прицілу на перевищення місцевості над рівнем моря і на кут місця цілі враховуються тільки при стрільбі в горах, коли відстань до цілі більш 700 м.

212. Вибір цілика при стрільбі по нерухомих цілях залежить від швидкості бічного вітру і дальності до цілі. Чим сильніше бічний вітер і чим далі ціль, тим на більшу величину відхилиться куля у бік від напрямку стрільби. У зв’язку з цим необхідно заздалегідь вносити виправлення в установлення цілика. Воно робиться в ту сторону, відкіля дує вітер. Так, при вітрі ліворуч цілик встановлювати вліво, при вітрі праворуч-вправо.

Якщо в бою обстановка не дозволяє вносити виправлення в цілику, то при стрільбі виправлення на бічний вітер враховується виносом точки прицілювання у фігурах цілі або в метрах, при цьому відлік виносу точки прицілювання виконується від середини фігури.

При визначенні виправлення на бічний вітер керуватися наступною таблицею.

 

Дальність стрільби, м	Бічний помірний вітер (4 м/с) під кутом 900
	Поправки (округлено)
	у метрах	у фігурах людини	у поділках цілика
300	0,26	0,5	0,5
400	0,48	1	0,5
500	0,72	1,5	0,5
600	1,1	2	1
700	1,6	3	1
800	2,2	4	1,5
900	2,9	6	1,5
1000	3,7	7	2
1100	4,6	9	2
1200	5,5	11	2
1300	6,6	13	2,5
1400	7,7	15	3
1500	8,9	18	3

Табличні виправлення при сильному вітрі (швидкість 8 м/с), що дує під прямим кутом до напрямку стрільби, необхідно збільшувати в два рази, а при слабкому вітрі (швидкість 2 м/с) і вітрі, що дує під гострим кутом до напрямку стрільби, - зменшувати в два рази.

213. В усіх випадках, коли дозволяє обстановка, дані для ведення вогню повинні бути підготовлені завчасно (в обороні вони повинні бути занесені в картку вогню). При завчасній підготовці даних враховуються: дальність до цілі (рубежу, орієнтира), вплив температури і щільності повітря, а також кута місця цілі. Перед відкриттям вогню в підготовлені дані вноситься виправлення на бічний (косий) вітер.

 

⇐ Предыдущая15161718192021222324Следующая ⇒

Поделиться: