Поможи i м, Боже. Гр i х.

Стр 1 из 4Следующая ⇒

Поможи i м, Боже. Гр i х.

Плакати не перестали В селi пустому, коло хати,

Внуки з своїм дiдом Сидить, чиясь, старенька мати.

Їх « радiацiєй» лякали, Сухиї вочи витирае,

Тепер лякають «СПIДом». З вуйни синочка виглядає.

А в колодязi «нiтрати», За стiльки лiт в безсоннi ночи

Нiтратна смерть в дорозi. Виплакала свої вочи.

Як не хочете вмирати, Удивляються їй люди.

Пийте свої сльози. Я їй сказав: « Жди, хутко буде».

Лиха – горя хай не буде Пiду в солдатське одягнуся.

Внукам, дiдам тоже. Прийду i сином обьявлюся.

Якшо не поможуть люди, Грiх, коли старенька Мати

Поможи їм, Боже. Мусить, тяжко так СТРАЖДАТИ.

ШО-ТО БУДЕ Сосна i Березка

У людей кругом бiда. Сосна Березку обнiмає.

Отравленi земля, вода, Березка тянецця ввишки.

В їдi нiтрати i нитрити, Бо вельме добре вона знає,

Радiонуклiди, хворi дiти. Як мiцно колюця голки.

В природi - горе, щей велике - Обнiмкув нам таких ни треба,

Почтi загинуло все дике. Що ни шчири, тiлько зли,

I скажiте, шо-то буде? Од таких спасайся в небо,

Що плодяться так дикi люди. Або ховайся десь в зимлi.

Ни могу забути. Д i д i внуки.

Ни могу забути хату Сидiв дiд на сонцi,

Де батько добрий жив, Дивився на руки.

Де так любила всiх нас мати, Його обступили

Де жити я хотiв. I лащились внуки.

Де перше слово сказав «мама», Потом запитали:

А друге слово «тато». -Як же ти жив?

Де було чисто так прибрано, Шо ти своїми

I мнi спiвала мати: Руками робив?

« Люлi, люлi, люлi, - Я їми, дiтки,

Прилетiли гулi, Косив, сiно грiб

Сiли на дубок, На милiй землицi

Спи миленький синок, Вирощував хлiб.

Пора уже спати, Я сам його сiяв,

Завтра ж жито жати.» Я сам його жав,

Як жайворонок мнi спiвав Я сам хлiб щасливий

I другий хор пташинний, Гостям подавав.

Як яєчню смакував Той хлiб давав силу,

Iз яєць книжиних. Бо був без отрути.

Любити вчили працю, правду, I гетого, дiточки,

Робити кепсько - грiх. Мнi ни забути.

Коли було, казав ниправду Тепер наступив

Божитися ни мiг. Нищасливий вам час.

Як з батьком, я потом косив I, дiточки, так

Траву в квiтках з росою. Я боюся за вас!

Яких я бабочок ловив Бо хлiб ни такий

На тих квiтках порою! I вода ни такая,

Як слухав в полю я пiснi: I небо, й земля.

«Зажинки» i «Дожинки», Всiх в могилу спихають.

Козу в квiтках на туй стернi,

Кругом Кози гостинку.

Радiли всi, хвалили снiп, Навч i те, добр i люди.

Спiвали, їли мнiго,

I главним був там смачний хлiб, Внук прийшов до бабки в гостi

З жита молодого. I почав хвалитись,

А шоб ни було бiди, Шо нашов собi вiн кралю

Пiд Козою клали I надумав женитись.

По - трошки всякої їди- -А хороша, як тюльпанчик

Пташок ни забували. Пуд окном у бабки,

Як на вечорки ходив, Волосся, як хризантеми,

З дiвчатами спiвали, Шо ростуть у Гапки…

Як назавше полюбив, -Ти постуй же, милий внучок,

Як ще лiпш жити стало. Бабка тут спиняє:

Гето всьо давно прошло, - Ти скажи квiтки якиї

Кругом повно отрути, Твоя краля має?

Але того що вже було Тут замявся хлопець трохи

Ни могу забути. I говорить тихо:

Я нимало вже прожив, - Юй мати рiпи насадила

Пришлось от працi гнутись, I ще якогось лиха.

Але як би я хотiв -Нє, похожа твоя краля

Назад туди вернутись. Аж на крокодила,

Що юй, пiд вокнами матуля

Коза - 20-30 стеблин жита, Рiпи насадила.

Оставлених на коренi. -----------------------------

Навчiте, добрi люди,

I малих дiток,

Шоб пуд вокнами садили

Як найбульш квiток.

Тепер ни тоє. Плата.

Баба за день наробилась, Земля горiла. На свiтанку

Наступає нiч. На нас повзли нiмецькi танки.

На диванi примостилась, I армянин так молоденький,

Дiд полiз на пiч. Злякався, плакав i хутенько

Телевiзора включила, От смертi страшної втiкав!

Вставилась в екран. Танк газував i доганяв.

А в той вечур на екранi Iз-пуд Москви рускiй солдат

Починавсь роман. Пуд танк з завязкою гранат!

Одна пара закохалась. Танк взорвавсь, солдат загинув!

Вiн клявся шо навiк. Но спас хлопчину армянина.

Вона довго всьо ломалась - Армянина того дiти

Бо прийде чоловiк. Тепер взялися подушити

Наконець обоє голи, I внукув гетого солдата?

Лижуться, мичать. Шо жiзнь оддав за жiзнь їх тата.

От стидота! Баба вголос А людочки жити хочуть.

Почала кричать:

- Як тиї черви в туалетi! Тече рiчка серед поля,

Похоже? А? Скажи! Вода нихороша.

Ти мнi гетую гидоту У людей такая доля

Прикрити поможи! Шо ни варта й гроша.

- Тепер ни тоє шо бувало, Ни дихнути, болять вочи,

Ни кричи! Тож смiх. На душi погано.

Де ти купиш покривало А людочки жити хочуть

Щоб прикрити їх. Бо вмирати рано.

Плачуть бiднi, плачуть дiти,

Пущi в кождiй хатi.

Куди ж люте горе дiти?

Хто тут виноватий?

Мо її пошкодуе весна. Поспов i дався.

Дощ. Липкий снiг, як смола. Дiдок причемний, старенький

Бачу дiвчинку i ни одну. Пришов до церкви помолитись.

От одна рученя пiдняла: - Боже добрий, дорогенький,

-Дядь, копiйочку дай, хоть одну… Поможи мнi легш дожити.

Боси нiжки на мiсцi туп, туп… Прожив я в тяжкуй працi днi,

На голiвцi ничого нима. Холодно бувало в хатi,

От холода синя, як труп, Такиї бiднi трудоднi

I трясеться маленька рука. З яких ще брали i податок.

Загляда бiдна в вочи усiм. Маленьку пенсiю тулю.

Ах ти, Боже! Нащо воно так? Кажуть сам я виноватий.

Їй же рокiв ни бiльше, як сiм, Кусочок хлiба як куплю,

А вже побiрушка - жебрак. Тепер й за те плачу податок.

Хоть би трошки облегшити долю! Добро робив я на землi.

Хто - нибудь обогрiй, спогадай! Було про свято забувався.

Вона ж губки скривила од болю: От працi горб i мозолi.

-Дядiнька, будь добрий, дай… Личи шо я посповiдався.

А той «дядiнька» в шубi з лисицi, -----------------------

Добре випив i зьїв барана, Кажуть добра наша влада.

З погардой на неї дивиться, Про людей всiх дбають.

Кричить: « К чорту од мене, шпана! » Каждий тиждень в два, в три рази

Од лиха нима куди дiтись, Цiни повишають.

Тепла од людей юй нема.

Хоть би трошки поїсти, погрiтись.

Мо її пошкодуе весна.

Хто є я? Чи то жарти, чи то н i?

Прибiг iз школи малий Димка. Я радий, шо пришлося мнi

Повiсив з книжками торбинку, Побалакать з вами.

Де-що трохи пообiдав, А чи то жарти, чи то нi

Присiвши, притуливсь до дiда. То мiркуйте сами.

-Дiдусю милий, хто є я? ----------------------

Якая нацiя твоя? Журнал читати хлопчик взявся.

Ти бiлорус, чи українець? Перевернув листок й злякався.

А мо поляк, а може нiмець? Хутчiй закрив вiн голе фото

В школи мене часто лають, I до бабулi на роботу.

По - бiлоруську я ни знаю. - Бабуля мила, шо за чудо?

Учитель дметься як гарбуз, Тут щося голе! Чи то люди?

Кричить: «Ти дрени беларус! » - То ни людина, то свиня,

Задає головоломку Пузом блискає щодня,

I в журналi ставить двойку. Поспати лiзе десь до хати,

Чи я такий вже безтолковий? I видно будуть поросята.

Ти на якiй говориш мови? -----------------

- Мало грамоти я маю, Малий Iванко, тато, мама

Але дещо добре знаю. Дивились секс по тельпрограмi

I повiр я ни дурак. Малий питае: «Хвайно, тату?

Казали мнi, що я поляк, Ти так можеш показати? »

Було казали, шо я руский, Надувся тато, як ропуха

Тепер мнi кажуть бiлоруский. I надрав малому вуха.

Я ж говорю на мовi мами, Я хочу у вас спитати:

На прадiдувой таксамо. - Чи малий той виноватий?

Так з поколiння в поколiннє -------------------

Беруть свой сiк, своє корiннє. Наплодилося хвороб!

Так було, так є, так буде, Люди горе мають.

Так живуть всi наши люди. Як тепер займатись сексом

Вчитель твуй нимало знає. Дiтей навучають.

Але коли вiн совiсть має, --------------

Нихай послухає людей Нидай, Боже, захворiти.

I ни ганить бiльш дiтей. Шо полiчать? Дулю.

Хай ни сердує i ни дметься Треба мнiго грошей мати.

I в нашiй мовi розбереться. Пошукай цибулю.

Ми ж працьовитi, ни погани. ---------------

Хай скаже хто є волиняни. Кончив ВУЗ, i є диплом,

Але нима роботи.

Зажурилась молодиця. Завалився в дiдув дом.

Пьє бабинi компоти.

Зажурилась молодиця, --------------

Стало тяжко жити. На фермi Олька працювала,

Чоловiк горiлку хлебче, Плату получила.

В хатi плачуть дiти. Хотiла виварку купити,

Тяжка праця, болять руки. Грошей ни хватило.

Получила плату. -----------------

Але ж вельме грошей мало. Ни могу на свiт дивитись,

Де їх бiльше взяти? Менi в вочи коле!

Стало всьо так дорогое! Бо куди я ни погляну

Всьо тепер богатим. Всюди скачуть голи.

Ни змогла же ниц купити. Видно треба привикати

Тяжко йти до хати. Голими ходити.

Повилазили паночки. Треба мнiго грошей мати,

Всiх нас обманули. Шоб труси купити.

Обокрали до сорочки. ------------------

Шоб їм пусто було. Лихо пре з усiх сторон.

Шо менi робити?

Треба вкрасти мiлiон,

Щоб було легш жити.

----------------------

Вже хватають всьо кругом-

Серце мами. Йде приватизация.

Вже й жiнки в мене нима.

Пьяний син вурвався в хату Ох прихватизацiя!

На матiр й жiнку кладе матом,

I почав й горшки вже бити.

Жiнка кинулась звонити Ой спасайтесь.

У мiлiцiю в район.

Схопила трубку телефона, Наш екран заполонили

Але старенька, сива мати Проститутки, шлюхи,

Невiстку просить помовчати. Добрим людям надоїли,

Завважила, що я все бачив, Як туалетни мухи.

Мовчати просить й гiрко плаче. В мiнiстерствi гетим мухам

Ой тяжко як з тими синами! Вельме, вельме ради.

Пошкодуйте серце мами. Як ше бульш їх росплодити

Проводять наради.

Дитинство пастушка. Мнiго лiт, було, казали:

Дитинство споминаю босе. «Кожная людина -

Каждий день холоднi роси Друг, товариш, рiдний братик,

Мої ножки полоскали. Ми всi одна родина».

Я плакав, мамочка ласкала. А тепер вовчi закони:

Було в гарячу погоду Душать рвуть на частi,

Скотина бiгла в панську воду. Хто кого зьїв з потрохами

Як з неба появлявсь паниско Той « герой» у властi.

I записував «назвиська». Ой, спасайтесь, добрi люди,

Було посварить батько тихо, Набирайте силу,

Що ше добавилося лихо- Буржуїнськую культуру

За тоє скажуть одробити- Спихнiте в могилу.

Прийдеться пару день косити.

Я плакав, мамочка ласкала Богачка i б i дна.

I мої сльози витирала.

« Ни плач, дитино, хай жирують, Каченятко ни рiж, мати,

Може дасть, Бог то околiють». Хай качка ни кряче.

В обiд, як приженем скотину Бiдна, дiвко, йдем гуляти,

В лiс панський бiгли на годину- Хай богата плаче.

Ягiд кубочок нарвати, За чужую тяжку працю

Радiли, що похвалить мати. Богата одiлась

Хто чорниць нарвав, малини. З бiдною ни хоче знатись

I вот кончається година. Бо смачно наїлась.

Спiшити треба вже до хати, На дорогу вийшла з хати,

Скотину в поле виганяти. Кругом позирає.

Летить панич, як завiруха, Її, хлопцi, лiпш ни знати,

Кошi висять на кiнских здухах, Хай сама гуляє.

Стрельнув гарапником, кричить: На свiтанку вийди в поле

« Висипай хто хоче жить! » Добре подивися,

I висипали, бо боялись. Дiвчинонька льон там поле,

До хати бiгли ни смiялись. З нею оженися.

Хто плакав тихо, хто навзрид, Будете щасливо жити,

Хто мовчки нiс свою обiду. Разом працювати,

Було хворiв я вельме тяжко. Один одного любити

Лiчитися не було защо. Й батькiв шанувати.

Молився тато в церквi, в хати,

Просив здоровья сину дати.

Дав Бог сонце показалось.

Пани пробiгли, поховались.

Дiти в лiс пушли i в школи

i ни боялися нiколи.

На зависть богачам, на зло,

Сiльским дiтям повезло.

Їли хлiб i з милом мились,

Професiй всяких навучились:

Хто трактористом, агрономом,

Хто офiцером, хто вучоним…

Знов господа, пани зьявились,

I люди тяжко зажурились…

Дурн i.

Хороми свiтли і богати

Збудували батько й мати.

Нилегко гето їм досталось.

I от дурням всьо осталось.

Жили в теплi, гуляли смачно.

I вот видалось непридбачне:

Шо вони дурнi каждий знав,

I їх нiхто ни поважав.

I шоб бути всiм вiдомим,

Розвалили всi хороми,

Всьо на кучи подiлили

I сами себе похвалили.

Вже й смерть в кровi купається,

А дурнi доси хваляться.

БАЙКИ.

Заяць і Єнот.

Вийди сонечко.

Задумав Заяць на болоті Вийди, сонечко, з-за хмари,

Побудувати островок. Освіти все поле,

За діло взявся він охоче Там дівчина - чиясь пара

Сил скільки зміг віддав. Пшениченьку поле.

Ростуть лікарськії трави, Пшениченьку вона поле

Морковка, ріпка і приправи. Кукіль вибирає,

З Зайцем Качки подружились, Вiрить в свое щастє, долю

Кругом охотно загніздились. Бо хлопця кохає.

Пуд вечур, якось Вийди, сонечко, з-за хмари,

До них прибарахтався Єнот. Спогадай юй, мати,

Гніздо Качок він порозкидав, Поїхав милий аж за море

Наївшись, нагадив в огороді. Роботу шукати.

На заувагу і недовольство Вийди, сонечко, з-за хмари,

З погордою Єнот їм відповів: Висуши все море,

« Вашого немає тут нічого! Хай вернеться її милий,

Воно громадськоє все тут». Хай загине горе.

-----------------------------------

Такиї тут ще проживають,

Громадське проїдають, пьють,

А пользи на гріш не дають.