Шуляк перемалювався. Дики люди.

 

Шуляк перемалювався                              Малявка хлопчик вбiг до хати.

I ховає дзюбу.                                             Наляканий почав кричати:

Бiлим голубом назвався.                           - Мамо, мамо! Шо-то буде?

Каже, всiх вiн любить.                                   В вульшини скачуть голи люди!

Каже, шо про всiх вiн дбає,                       - А? Шо? Малиї, чи великi?

Буде в дружбi жити.                                   То мусить, сину, вони дикi.

А кипцюрами так i грає,                             - Баба може й диковата,

Щоб декого схопити.                                  А мужик - то чистий тато.

 

  Бо я - чолов i к.                                                  Великий гр i х.

 

Лиш сади зацвiли,                                              Живуть ще люди ниробочи.

I войєний приказ.                                               У їх червонi злиї вочи.

I мене завезли                                                        Шоб придбати грошей жменю,

На далекий Кавказ.                                                По ножа лiзуть в кишеню.

I нашо я солдат?                                                Дай їм, Боже, зрозумiти,

I нашо мнi пагони?                                             Шо великий грiх так жити.

I нашо автомат?

I  нашо полiгони?

Дорогая, пойми,                                                          Дай їм розум, Боже.

На чужуй сторонi

Соловйї ни мої,                                             Сидить дятел на берези,

I спiвають ни мнi.                                      Стукае морзянку.

Я додому хочу,                                             I береза втерла сльози-

I сниться мнi мама.                                    Бо залiчить ранку.

Я зпросоння кричу,                                       Добре як було б на свiтi,

Бо на серцi вже рана.                                Шоб i люди тоже

Я хочу всiх любити,                                      Вмiли всi добро робити.

Любити всей вiк,                                          Дай їм розум, Боже.

Добро людям робити,

Бо я - Чоловiк.

         Пошкодуй нас, наша доля.                    Учися добре, зрозум i є ш.

Нидождуться бiднi люди                                   Шли на рiчку. Було свято.

Коли ще такоє буде:                                       Малий питає свого тата:

Можна було заробити,                                        -Ти вже мнiго пережив.

Можна було всьо купити.                                  Як був малий ти, то хворiв?

Наплодилось спекулянтув,                               - Хворiв. I встати нимав сили.

Злодиїв i комерсантув,                                       Мнi операцiю робили.

Гладко брешуть, обiцяють -                              - Дохтор, видно, був хороший.

З людей шкуру обдирають.                           А скiлько взяв з тебе вiн грошей?

Як ненаситная корова,                                   - Ниц ни взяв, синочок милий.

Зжерла всьо «перебудова».                          Мене безплатно полiчили.

Тяжко жити, Є в нас «воля».                             - Чого по радiо раненько,

Пошкодуй нас, наша доля!                                 Спасти щоб дiвчинку маленьку,

-----------------------------                                             Просили всiх з усiх сторон

 Ни журись, чоловiче,                                          Назбирати мiлiон?

Поважай всiх людей.                                     - Чого, чого! Питати вмiєш!

Наша доля нас кличе                                          Учися добре, зрозумiєш.

Боронити дiтей.

 

 

      Хочеш в i р, хочеш ни в i р.                       Пришов з роботи.

 

Старенький дiд мене зустрiв                            Чоловiк пришов з роботи,

I такоє баяв! Каже хочеш                                   Наробивсь,  але дав план.

Вiр, ни вiр, мнi бiда малая.                               Скинув робу, скинув боти,

- Мнi рокiв вусiм вже було                                 Тяжко шльопнув на диван.

Як я оженився.                                                     Щоб отдихнути собi мило,

Дiд ще без штанiв ходив,                                   Телевiзора включив.

А батько ни вродився.                                   А там такоє загримiло!

I досталося ж менi                                          Що за голову схопивсь.

За моє коханнє!                                               Є музика дае здоровьє,

Захотiла моя жiнка                                          Є- рве силу на шматки.

Шпакiв на снiданнє.                                       В головi в кого коровьє,

На болото я пушов.                                         Їм ни завидують  людки.

В той день було свято.

Там в соснi було дупло,

В дуплi шпаченята.                                   Гето ни можливо.

Сунув руку я туди,

Схопив їх у жменю,                                  Кури думають: «Що  буде?! »

Та ни вийняти руки,                                   От смiху терплять муку.

Я їх з дуплом в кишеню.                          Бо вже лiзуть свини в люди,

А сосна моя росте,                                  Барани в науку.

Росте, аж до неба.                                     Людина робиться свиньою-

Моїм шпаченятам                                  Ни велике диво.

Того було й треба.                                      Але свиня шоб чоловiком?!

Треба злiсти мнi хутчiй-                            Гето ни можливо.

Нiчка наступає.

Я ремiнника спустив,                                         Виключи!

Його ни хватає.

Люди кажуть мнi: «Скачи! »                         Кiно заморське батько з  сином

А я всьо ни хочу.                                          Дивились. Газ дають машини

Зверху трохи як одрiжу,                                  I мотоцикли, на ходу

То внизу приточу.                                        В людей стрiляють на бiду.

А коли пришов додом,                                 I ни поймеш за що, кого?

Було хоч плач од смiху!                              Стрiляють один одного!

Кажуть жiнку чорт вхопив                            Малий сидiти аж не може,

Собi на потiху.                                          Туди собi побiгти тоже.

Скажеш гето всьо брехня,                          I азартно крикнув: «Тато!

Всьо гето дурноє?!                                       Ти купи мнi автомата! »

Ти послухай депутатув,                               Зашла бабуля у кiмнату,

Почуеш ще ни тоє!                                      Скрiзь сльози почала кричати:

                                                      «Заморську виключи скотину!

                                                 Бо змарнують нам дитину! »

 

Тепер ни тоє.                                           Плата.

 

Баба за день наробилась,                       Земля горiла. На свiтанку

Наступає нiч.                                             На нас повзли нiмецькi танки.

На диванi примостилась,                         I армянин так молоденький,

Дiд полiз на пiч.                                        Злякався, плакав i хутенько

Телевiзора включила,                              От смертi страшної втiкав!

Вставилась в екран.                                 Танк газував i доганяв.

А в той вечур на екранi                           Iз-пуд Москви рускiй солдат

Починавсь роман.                                    Пуд танк з завязкою гранат!

Одна пара закохалась.                           Танк взорвавсь, солдат загинув!

Вiн клявся шо навiк.                                Но спас хлопчину армянина.

Вона довго всьо ломалась -                     Армянина того дiти

Бо прийде чоловiк.                                    Тепер взялися подушити

Наконець обоє голи,                                  I внукув гетого солдата?

Лижуться, мичать.                                    Шо жiзнь оддав за жiзнь їх тата.

От стидота! Баба вголос                                  А людочки жити хочуть.

Почала кричать:

- Як тиї черви в туалетi!                               Тече рiчка серед поля,

Похоже? А? Скажи!                                   Вода нихороша.

Ти мнi гетую гидоту                                       У людей такая доля

Прикрити поможи!                                         Шо ни варта й гроша.

- Тепер ни тоє шо бувало,                             Ни дихнути, болять вочи,

Ни кричи! Тож смiх.                                   На душi погано.

Де ти купиш покривало                                     А людочки жити хочуть

Щоб прикрити їх.                                       Бо вмирати рано.               

                                                                      Плачуть бiднi, плачуть дiти,

                                                                       Пущi в кождiй хатi.

                                                                         Куди ж люте горе дiти?

                                                                       Хто тут виноватий?

 

 

    Мо її пошкодуе весна.                            Поспов i дався.

 Дощ. Липкий снiг, як смола.                      Дiдок  причемний, старенький

Бачу дiвчинку i ни одну.                              Пришов до церкви помолитись.

От одна рученя пiдняла:                             - Боже добрий, дорогенький,

-Дядь, копiйочку дай, хоть одну…              Поможи мнi легш дожити.

Боси нiжки на мiсцi туп, туп…                      Прожив я в тяжкуй працi днi,

На голiвцi ничого нима.                               Холодно бувало в хатi,

От холода синя, як труп,                                 Такиї бiднi трудоднi

I трясеться маленька рука.                         З яких ще брали i податок.

Загляда бiдна в вочи усiм.                           Маленьку пенсiю тулю.

Ах ти, Боже! Нащо воно так?                      Кажуть сам я виноватий.

Їй же рокiв ни бiльше, як сiм,                      Кусочок хлiба як куплю,

А вже побiрушка - жебрак.                           Тепер й за те плачу податок.

Хоть би трошки облегшити долю!               Добро робив я на землi.

Хто - нибудь обогрiй, спогадай!                       Було про свято забувався.

Вона ж губки скривила од болю:                      От працi горб i мозолi.

-Дядiнька, будь добрий, дай…                         Личи шо я посповiдався.

А той «дядiнька» в шубi з лисицi,                    -----------------------

Добре випив i зьїв барана,                                Кажуть добра наша влада.

З погардой на неї дивиться,                             Про людей всiх дбають.

Кричить: « К чорту од мене, шпана! »             Каждий тиждень в два, в три рази

Од лиха нима куди дiтись,                                 Цiни повишають.

Тепла од людей юй нема.

Хоть би трошки поїсти, погрiтись.

Мо її пошкодуе весна.

 

 Хто є я?                                                           Чи то жарти, чи то н i?

Прибiг iз школи малий Димка.                  Я радий, шо пришлося мнi

Повiсив з книжками торбинку,                   Побалакать з вами.

Де-що трохи пообiдав,                               А чи то жарти, чи то нi

Присiвши, притуливсь до дiда.                 То мiркуйте сами.

-Дiдусю милий, хто є я?                              ----------------------

Якая нацiя твоя?                                      Журнал читати хлопчик взявся.

Ти бiлорус, чи українець?                        Перевернув листок й злякався.

А мо поляк, а може нiмець?                    Хутчiй закрив вiн голе фото

В школи мене часто лають,                    I до бабулi на роботу.

По - бiлоруську я ни знаю.                      - Бабуля мила, шо за чудо?

 Учитель дметься як гарбуз,                   Тут щося голе! Чи то люди?

Кричить: «Ти дрени беларус! »          - То ни людина, то свиня,

Задає головоломку                               Пузом блискає щодня,

I в журналi ставить двойку.                    Поспати лiзе десь до хати,

Чи я такий вже безтолковий?                 I видно будуть поросята.

Ти на якiй говориш мови?                        -----------------

- Мало грамоти я маю,                         Малий Iванко, тато, мама

Але дещо добре знаю.                         Дивились секс по тельпрограмi

I повiр я ни дурак.                                Малий питае: «Хвайно, тату?

Казали мнi, що я поляк,                       Ти так можеш показати? »

Було казали, шо я руский,                   Надувся тато, як ропуха

Тепер мнi кажуть бiлоруский.             I надрав малому вуха.

Я ж говорю на мовi мами,                   Я хочу у вас спитати:

На прадiдувой таксамо.                     - Чи малий той виноватий?

Так з поколiння в поколiннє                     -------------------

Беруть свой сiк, своє корiннє.                Наплодилося хвороб!

Так було, так є, так буде,                       Люди горе мають.

Так живуть всi наши люди.                    Як тепер займатись сексом

Вчитель твуй нимало знає.                        Дiтей навучають.

Але коли вiн совiсть має,                          --------------

Нихай послухає людей                         Нидай, Боже, захворiти.

I ни ганить бiльш дiтей.                        Шо полiчать? Дулю.

Хай ни сердує i ни дметься                  Треба мнiго грошей мати.

I в нашiй мовi розбереться.                  Пошукай цибулю.

Ми ж працьовитi, ни погани.                ---------------

Хай скаже хто є волиняни.                   Кончив ВУЗ, i є диплом,

                    Але нима роботи.

Зажурилась молодиця.                     Завалився в дiдув дом.

                        Пьє бабинi компоти.

Зажурилась молодиця,                           --------------

Стало тяжко жити.                               На фермi Олька працювала,

Чоловiк горiлку хлебче,                     Плату получила.

В хатi плачуть дiти.                            Хотiла виварку купити,

Тяжка праця, болять руки.              Грошей ни хватило.

Получила плату.                                 -----------------

Але ж вельме грошей мало.           Ни могу на свiт дивитись,

Де їх бiльше взяти?                          Менi в вочи коле!

Стало всьо так дорогое!                      Бо куди я ни погляну

Всьо тепер богатим.                         Всюди скачуть голи.

Ни змогла же ниц купити.                    Видно треба привикати

Тяжко йти до хати.                            Голими ходити.

Повилазили паночки.                        Треба мнiго грошей мати,

Всiх нас обманули.                      Шоб труси купити.

Обокрали до сорочки.                        ------------------

Шоб їм пусто було.                               Лихо пре з усiх сторон.

                        Шо менi робити?

                                   Треба вкрасти мiлiон,

                                   Щоб було легш жити.

               ----------------------

                                                     Вже хватають всьо кругом-

        Серце мами.                                      Йде приватизация.

                                                     Вже й жiнки в мене нима.

Пьяний син вурвався в хату                           Ох прихватизацiя!

На матiр й жiнку кладе матом,

I почав й горшки вже бити.

Жiнка кинулась звонити                                        Ой спасайтесь.

У мiлiцiю в район.

Схопила трубку телефона,                                 Наш екран заполонили

Але старенька, сива мати                                  Проститутки, шлюхи,

Невiстку просить помовчати.                            Добрим людям надоїли,

Завважила, що я все бачив,                               Як туалетни мухи.

Мовчати просить й гiрко плаче.                        В мiнiстерствi гетим мухам

Ой тяжко як з тими синами!                                Вельме, вельме ради.

Пошкодуйте серце мами.                                   Як ше бульш їх росплодити

                                                                                        Проводять наради.

        Дитинство пастушка.                        Мнiго лiт, було, казали:

Дитинство споминаю босе.                               «Кожная людина -

Каждий день холоднi роси                                 Друг, товариш, рiдний братик,

Мої ножки полоскали.                                         Ми всi одна родина».

Я плакав, мамочка ласкала.                                       А тепер вовчi закони:

Було в гарячу погоду                                                   Душать рвуть на частi,

Скотина бiгла в панську воду.                                   Хто кого зьїв з потрохами

Як з неба появлявсь паниско                                    Той « герой» у властi.

I записував  «назвиська».                                   Ой, спасайтесь, добрi люди,

Було посварить батько тихо,                             Набирайте силу,

Що ше добавилося лихо-                                   Буржуїнськую культуру

За тоє скажуть одробити-                                   Спихнiте в могилу.

Прийдеться пару день косити.

Я плакав, мамочка ласкала                                 Богачка i б i дна.

I мої сльози витирала.

« Ни плач, дитино, хай жирують,                 Каченятко ни рiж, мати,

Може дасть, Бог то околiють».                     Хай качка ни кряче.

В обiд, як приженем скотину                        Бiдна, дiвко, йдем гуляти,

В лiс панський бiгли на годину-                    Хай богата плаче.

Ягiд кубочок нарвати,                                    За чужую тяжку працю

Радiли, що похвалить мати.                         Богата одiлась

Хто чорниць нарвав, малини.                      З бiдною ни хоче знатись

I вот кончається година.                                Бо смачно наїлась.

Спiшити треба вже до хати,                              На дорогу вийшла з хати,

Скотину в поле виганяти.                                 Кругом позирає.

Летить панич, як завiруха,                                Її, хлопцi, лiпш ни знати,

Кошi висять на кiнских здухах,                     Хай сама гуляє.

Стрельнув гарапником, кричить:                 На свiтанку вийди в поле

« Висипай хто хоче жить! »                           Добре подивися,

I висипали, бо боялись.                                Дiвчинонька льон там поле,

До хати бiгли ни смiялись.                            З нею оженися.

Хто плакав тихо, хто навзрид,                        Будете щасливо жити,

Хто мовчки нiс свою обiду.                          Разом працювати,

Було хворiв я вельме тяжко.                     Один одного любити

Лiчитися не було защо.                             Й батькiв шанувати.

Молився тато в церквi, в хати,

Просив здоровья сину дати.

Дав Бог сонце показалось.

Пани пробiгли, поховались.

Дiти в лiс пушли i в школи

i ни боялися нiколи.

На зависть богачам, на зло,

Сiльским дiтям повезло.

Їли хлiб i з милом мились,

Професiй всяких навучились:

Хто трактористом, агрономом,

Хто офiцером, хто вучоним…

 Знов господа, пани зьявились,

I люди тяжко зажурились…

 

Дурн i.

 

Хороми свiтли і  богати

Збудували батько й мати.

Нилегко гето їм досталось.

I от дурням всьо осталось.

Жили в теплi, гуляли смачно.

I вот видалось непридбачне:

Шо вони дурнi каждий знав,

I їх нiхто ни поважав.

I шоб бути всiм вiдомим,

Розвалили всi хороми,

Всьо на кучи подiлили

I сами себе похвалили.

Вже й смерть в кровi купається,

А дурнi доси хваляться.

 

                    БАЙКИ.

 

⇐ Предыдущая1234Следующая ⇒

Поделиться: