Обґрунтованість накладення адміністративних стягнень

Згідно зі ст. 284 КпАП у справі про адміністративне правопорушення суд виносить одну з таких постанов:

1) про накладення адміністративного стягнення;

2) про застосування заходів впливу, передбачених ст. 241 КпАП;

3) про закриття справи.

Усупереч загальним правилам накладення стягнення за адміністративне правопорушення, встановленим ст. 33 КпАП, деякими судами без належного вмотивування застосовувався вид стягнення, не передбачений санкцією інкримінованої статті, або адміністративні стягнення накладалися у меншому розмірі, ніж установлений санкцією статті.

Наприклад, згідно з постановою Гребінківського районного суду Полтавської області від 21 травня 2005 р. К. притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 185 КпАП та накладено штраф у розмірі 34 грн, що становить два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян. Натомість санкцією ст. 185 КпАП передбачено накладення штрафу від восьми до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Під час накладення адміністративних стягнень суди не завжди дотримуються принципу індивідуалізації стягнення, закріпленого у ст. 33 КпАП, не враховують характер вчиненого правопорушення, особу порушника (зокрема, чи притягувався раніше до кримінальної або адміністративної відповідальності), ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність. Не завжди виконується вимога щодо дотримання співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу, застосованим до особи (адміністративним стягненням).

Так, згідно з постановою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 27 вересня 2005 р. М. притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 185 КпАП та застосовано до нього адміністративний арешт на строк 12 діб. Однак судом не повністю дотримано вимоги ст. 33 КпАП, зокрема у постанові не вказано, які саме обтяжуючі обставини взято до уваги, та не враховано, що М. навчається в інституті, має позитивну характеристику, до адміністративної відповідальності притягується вперше, що є пом’якшуючими обставинами. У зв’язку з наведеним постановою голови Апеляційного суду Волинської області від 30 вересня 2005 р. зазначену постанову суду змінено в частині накладення адміністративного стягнення та застосовано до М. адміністративний арешт на строк 4 доби.

Аналіз статистичних даних свідчить, що у 2005 р. адміністративний арешт за вчинення злісної непокори законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця застосовано до 19 тис. осіб, що на 23, 7 % менше, ніж у попередньому році. Їх частка становила 64, 3 % (проти 70 % у 2004 р.) від кількості осіб, на яких накладено адміністративні стягнення за це правопорушення.

За порушення порядку організації та проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій адміністративний арешт застосовано всього до 1 особи, що становить 6, 7 % від кількості осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності у 2005 р. (проти 22, 6 % у 2004 р.).

Суть адміністративного арешту полягає у триманні правопорушника в умовах строкової ізоляції від суспільства в спеціально обладнаних державою установах. Однак деякі суди не враховують того, що адміністративний арешт є найсуворішим адміністративним стягненням і застосовується у виняткових випадках, коли правопорушення за ступенем суспільної небезпечності наближене до злочину й застосування інших видів стягнень буде визнано недостатнім. При цьому в резолютивній частині постанови суду про адміністративне правопорушення обов’язково мають бути вказані час і дата, з якої обчислюється арешт. Проте іноді адміністративний арешт призначається судом без урахування всіх обставин справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 КпАП адміністративний арешт не може застосовуватись до осіб, які не досягли 18 років. Проте деякі суди вказану вимогу порушували.

Так, оскільки на момент вчинення протиправних діянь правопорушники не досягли повноліття, постановами голови Апеляційного суду Київської області від 28 лютого та 11 березня 2005 р. задоволено протести першого заступника прокурора цієї області, скасовано постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області щодо К., Фастівського міського суду Київської області 4 щодо Б., Таращанського районного суду Київської області щодо С., Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області щодо С-ка (якими на порушення вимог ч. 2 ст. 32 КпАП цих осіб було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 185 КпАП та застосовано стягнення у виді адміністративного арешту) та закрито провадження у справах.

За вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КпАП, до неповнолітніх застосовуються заходи впливу, передбачені ст. 241 КпАП, зокрема передача під нагляд батькам. Однак у таких випадках суди не завжди притягують до участі у справі законних представників неповнолітнього, що дає можливість з’ясувати, чи згоден та здатний законний представник забезпечити нагляд і належний виховний вплив на неповнолітнього.

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: