Суд може визнати доказами показання з чужих слів, якщо сторони погоджуються визнати їх доказами.

5. Суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів, якщо підозрюваний, обвинувачений створив або сприяв створенню обста­вин, за яких особа не може бути допитана.

6. Показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтвер­джується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами, відмінними від положень частини другої цієї статті.

7. У будь-якому разі не можуть бути визнані допустимим доказом по­казання з чужих слів, якщо вони даються слідчим, прокурором, співробіт­ником оперативного підрозділу або іншою особою стосовно пояснень осіб, наданих слідчому, прокурору або співробітнику оперативного підрозділу під час здійснення ними кримінального провадження.

1. Органи досудового розслідування та сторона захисту і потерпі­лий зацікавлені в отриманні доказів із першоджерел, коли особа особис­то сприймала факти, що мають значення для кримінального проваджен­ня, із первинних джерел інформації (ст. 91 КПК). Такі докази відносяться до числа більш надійних, оскільки до мінімуму зводиться кількість носіїв фактичних даних і їх інтерпретаторів. Такі властивості первинних доказів зменшують вплив суб'єктивного чинника і надають їм більш переконливий характер.

263

2. Використання показань з чужих слів як доказів - не загальне прави­ло, а його виняток. В таких доказах закладена можливість помилки з причин суб'єктивного чинника. Вони формуються пізніше від первинних і на їх осно­ві. Показання з чужих слів залежать не лише від змісту первинного джерела, а й від загальних закономірностей передачі і сприйняття інформації на кожному етапі ретрансляції. При передачі фактичних даних відбувається їх фільтрація і зміна. Відтак, у їх змісті не виключається надмірна частка суб'єктивності. Тому необхідність в їх отриманні може виникати в таких випадках: 1) коли значимість такого доказу надає додаткову і єдину можливість суду встановити істотні обставини для кримінального провадження, а також коли без наявнос­ті такого доказу неможливо довести необхідну обставину для провадження; 2) якщо використання такого доказу є виправданим у ситуації відсутності первинних доказів або їх сумнівності; 3) коли первинний доказ втрачений або його неможливо отримати; 4) коли за допомогою показань з чужих слів є мож­ливість віднайти інші докази, до яких слід звернутися для перевірки фактів, що мають значення для провадження; 5) коли дані, отримані з чужих слів, мо­жуть слугувати засобом перевірки інших доказів кримінального провадження; 6) коли показання з чужих слів може використовуватися як засіб заміни пер­винного доказу.

3. У ч. 2 коментованої статті викладені умови допустимості показань з чужих слів як доказів у кримінальному провадженні. При цьому треба мати на увазі, що такі докази повинні відповідати вимогам, викладеним в ст.ст. 84-89 КПК, оскільки загальне поняття доказу включає найбільш істотні ознаки як для всіх доказів, так і для кожного окремого виду доказів. Закон виходить із реаль­ності загального, особливого і окремого, коли встановлює вимоги для доказів щодо визначення їх правової природи, процесуального режиму їх формування та перевірки. Відповідно до положень ст. 97 КПК правом визнання таких дока­зів допустимими наділений лише суд. Це не означає, що збирати такі показання не дозволяється в стадії досудового розслідування. Згідно з ч. 1 ст. 65 КПК свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що під­лягають доказуванню під час кримінального провадження і яка викликана для надання показань. Відповідно до ст. 133 КПК слідчому та прокурору надається право викликати для допиту як свідків таких осіб. їх показання можуть вико­ристовуватися як докази лише в стадії досудового розслідування для прийняття відповідних процесуальних рішень.

4. Використання показань з чужих слів повинно відбуватися за прави­лами застосування непрямих доказів. Видається, що такі докази не можуть достовірно встановлювати спірні факти. На одних лише показаннях з чужих слів не можуть грунтуватися підозра та обвинувачення, тільки в сукупності з первинними доказами вони можуть визнаватися достатніми для прийняття

судових рішень.

5. У ч. 2 ст. 97 КПК викладені правила, якими слід керуватися суду при ви­рішенні питання про допустимість показань з чужих слів як доказів, незалежно

264

від можливості допиту особи, яка надала первинні пояснення. Вони стосують­ся значимості таких показань для кримінального провадження, характеристики осіб, які надали первинні і похідні пояснення, умови і способи їх отримання, узгодженість з іншими доказами, наявність зацікавленості у свідків, а також можливості перевірки показань з чужих слів шляхом допиту особи, що надала первинні пояснення.

6. В ч. 7 коментованої статті обгрунтовано вказується на недопустимість показань з чужих слів, якщо вони даються слідчим, прокурором, співробітни­ком оперативного підрозділу стосовно пояснень осіб, наданих їм під час кримі­нального провадження. Така заборона пов'язана з тим, що вказані особи мають у провадженні процесуальний інтерес (на стороні обвинувачення). Такі пока­зання не можуть визнаватися доказами, оскільки отримані із неналежного про­цесуального джерела.

⇐ Предыдущая38394041424344454647Следующая ⇒

Поделиться: