Стаття 41. Особи, які не можуть бути представниками

1. Не можуть бути представниками в суді особи, які діють у цьому процесі як секретар судового засідання, перекладач, експерт, спе­ціаліст, свідок.

Судді, слідчі, прокурори не можуть бути представниками в суді, крім випадків, коли вони діють як представники відповідного органу, що є стороною або третьою особою в справі, чи як законні представники.

 

1. Коментована стаття у частині 1 визначає неможливість іншого суміщення процесуальних ролей представника та осіб, які входять згідно ЦПК до інших учасників процесу (секретар судового засі­дання, перекладач, експерт, спеціаліст, свідок), оскільки ті й інші належать до різних груп суб'єктів процесуальних правовідносин, з яких одні юридично заінтересовані, а інші - ні.

2. Частина 2 даної статті встановлює обмеження за професіо­нальною ознакою деяким категоріям юристів: суддям, слідчим, прокурорам. Це обмеження має етичний характер: у інших учас­ників справи не повинно виникати сумніву в неупередженості суду у зв'язку з участю зазначених осіб у якості представників. Однак з 56

цього правила є два винятки: судді, слідчі, прокурори можуть пред­ставляти у суді відповідні органи, в яких вони працюють, якщо вони є стороною або третьою особою у справі, і якщо зазначені особи виступають у справі як законні представники.

Стаття 42. Документи, що посвідчують повноваження представників

1. Повноваження представників сторін та інших осіб, які беруть
участь у справі, мають бути посвідчені такими документами:

1) довіреністю фізичної особи;

2) довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують службове становище і повноваження її керівника;

3) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призна­чення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

2. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріаль­но або посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на службі, стаціонарному лікуванні чи за рішенням суду, або за місцем його проживання.

3. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, статутом або положен­ням, з прикладенням печатки юридичної особи.

4. Повноваження адвоката як представника можуть також
посвідчуватись ордером, який виданий відповідним адвокатським
об'єднанням, або договором.

Оригінали документів, зазначених у цій статті, або копії з них, посвідчені суддею, приєднуються до справи.

Фізична особа може надати повноваження представникові за усною заявою, яка заноситься до журналу судового засідання.

1. Коментована стаття визначає коло документів, що посвідчу­ють повноваження представників, у залежності від виду представ­ництва. При законному представництві повноваження представ­ника підтверджуються у залежності від підстави представництва
свідоцтвом про народження дитини, рішенням про призначенням
опікуном, піклувальником або документами, що особа є охорон­цем спадкового майна.

2. Повноваження договірного представника посвідчуються
довіреністю, ордером адвокатського об'єднання або договором
(для адвокатів), усною заявою фізичної особи, яку представляє
представник, занесеною до журналу судового засідання, (у випад-

ках участі особи, яку представляє представник, поряд із її пред­ставником у справі). У статті визначається порядок посвідчення довіреностей та приєднання їх до матеріалів справи.

3. Як вже зазначалось у коментарі до ст. 38 цього Кодексу, участь органів юридичних осіб у справі не є представництвом, тому й до­кументи про службове становище керівника та його повноваження не є документом, що посвідчує повноваження представника.

Стаття 43. Призначення або заміна

⇐ Предыдущая9101112131415161718Следующая ⇒

Поделиться: