Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

4. У разі залишення позову без задоволення, закриття проваджен­ня у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави.

5. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд від­повідно змінює розподіл судових витрат.

 

1. Коментована стаття цього Кодексу визначає принципи і поря­док розподілу судових витрат між сторонами. Головний принцип сплати судових витрат полягає у тому, що судові витрати несе сто­рона, з чиєї вини виникла справа, тобто та сторона, яка вчинила цивільне правопорушення. Тому в тих випадках, коли позов задо­волено повністю, з відповідача позивачу підлягають стягненню всі документально підтверджені судові витрати. Якщо у задоволенні позову відмовлено повністю, то всі судові витрати у справі несе позивач.

2. При частковому задоволенні позову судові витрати розподі­ляються між сторонами пропорційно задоволеній частині позову. Так, наприклад, якщо позов був заявлений у сумі 600 грн., а задо­волений на 400 грн. і судові витрати склали 30 грн., то ці витрати розподіляються у такий спосіб: 600: 400 = 30: х; х = 20 грн. Ос­кільки рішення постановлене у цій частині проти відповідача, то він і сплачує дану суму, а частину витрат, що залишилася (10 грн.), сплачує позивач, тому що вона буде пропорційна тій сумі, у якій позивачу відмовлено.

3. Коментована стаття згідно з головним принципом розподі­лу судових витрат регулює й інші варіанти вирішення питань про судові витрати у декількох можливих ситуаціях (части­ни 2-5 статті). Так, частини 2 та 4 цієї статті передбачають ви­падки компенсації судових витрат за рахунок держави. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави Державною судовою ад­міністрацією в їх фактичному розмірі, але не більше від гра­ничних розмірів компенсації таких витрат згідно з додатком

(п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006р. №590 „Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх ком­пенсації за рахунок держави" ). Наприклад, підпункт 2 п. 1 Додатка до зазначеної постанови передбачає граничний розмір компенса­ції витрат за правову допомогу - вона не повинна перевищува­ти суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день. Зазначені правила ко­ментарів не потребують, оскільки викладені чітко та зрозуміло.

Стаття 89. Розподіл витрат у разі відмови від позову і укладення мирової угоди

1. У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати від­повідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача.

2. Якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у справі несе поло­вину судових витрат.

В інших випадках закриття провадження у справі, а також у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необгрунтованих дій позивача.

1. Коментована стаття передбачає три додаткових варіанти вирі­шення питань про судові витрати. Перший з них передбачений на той випадок, коли позивач відмовляється від заявлених ним вимог. У такому випадку за загальним правилом позивач втрачає право на відшкодування судових витрат відповідачем. Більш того, право на відшкодування витрат виникає у відповідача. Але так буде лише тоді, коли підставою такої відмови позивача є його переконання у необґрунтованості свого позову. Якщо ж підставою відмови від позову є задоволення вимог відповідачем після пред'явлення позо­ву, позивач має право звернутись до суду із заявою про стягнення з відповідача всіх понесених ним по справі витрат.

2. Частина 2 даної статті цього Кодексу передбачає право сторін при укладанні мирової угоди вирішити питання і про розподіл су-

 

дових витрат. Якщо вони цього не передбачили у мировій угоді, кожна з сторін несе половину судових витрат. Наслідком мирової угоди є закриття провадження у справі.

3. В інших випадках закриття справи, крім зазначеного у пунк­ті 2 коментаря, та у разі залишення заяви без розгляду відповідач може посилатись на необґрунтованість дій позивача по відкриттю провадження і вимагати стягнення з позивача компенсації понесе­них ним судових витрат.

⇐ Предыдущая19202122232425262728Следующая ⇒

Поделиться: