Стаття 173. Початок розгляду справи по суті

1. Розгляд справи по суті розпочинається доповіддю головуючого про зміст заявлених вимог та про визнання сторонами певних обста­вин під час попереднього судового засідання, після чого з'ясовується, чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги пози­вача та чи не бажають сторони укласти мирову угоду або звернутися для вирішення спору до третейського суду.

2. У разі розгляду справи за відсутності відповідача головуючий доповідає про позицію останнього щодо заявлених вимог, викладену в письмових поясненнях. Якшо позивач змінює свої вимоги, голову­ючий пропонує викласти ці зміни у письмовій формі, встановленій для позовної заяви. При частковому визнанні позову відповідачем головуючий з'ясовує, у якій саме частині позов визнається.

1. Коментована стаття визначає початок другої частини судово­го засідання - розгляд справи по суті. Ця частина є головною у су­довому засіданні, оскільки її завданням є встановлення і перевірка фактичних обставин цивільної справи.

2. Розгляд справи по суті, по-перше, починається доповіддю головуючого про зміст заявлених вимог та про визнання сторо­нами певних обставин під час попереднього судового засідання. Це має бути короткий виклад обставин справи, а не «зчитування» усіх наявних у справі матеріалів. По-друге, головуючий повинен, з'ясувати позиції сторін, що сперечаються, на самому початку роз­гляду справи по суті: чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач позов, чи не бажають сторони укласти мирову угоду або передати спір на вирішення третейського суду. По спорах із правовідносин особистого характеру (наприклад, по справах про розірвання шлюбу) ця послідовність має бути іншою: головуючий повинен, насамперед, з'ясувати можливість примирення сторін. 202

3. Верховний Суд України щодо деяких справ указував на
істотне значення процесуальних дій, передбачених цією стат­тею. Так, у справі за позовом громадянки К.Ш. до громадянина
С.Ш. невиконання судом вимог статей 178, 180 цього Кодексу,
яке полягало у тому, що розгляд справи по суті розпочався без
доповіді її матеріалів, з'ясування головуючим того, чи підтри­мує позивач свої вимоги, чи визнає їх відповідач і чи не бажа­ють сторони укласти мирову угоду, і без заслуховування пояс­
нень сторін, визнано Верховним Судом істотним порушенням
норм процесуального права (див. Комарів В.В. «Цивільне про­цесуальне право України: практика застосування». - X., 1993.
-С 151).

4. Якщо у справі є письмові пояснення відповідача і він відсут­ній у судовому засіданні, головуючий доповідає про його позицію
по справі щодо заявлених до нього вимог, викладену в письмових
поясненнях або запереченнях. Змінені позиції позивача щодо ви­мог (змісту їх, підстав цих вимог, розміру їх), заявлених у позовній
заяві, повинні бути викладені в письмовій формі, встановленій для
позовної заяви.

Стаття 174. Відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем

1. Позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем викладено в адресованих суду письмових заявах, ці заяви приєдну­ються до справи.

2. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повно­важеннях на їх вчинення.

3. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

4. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий роз­гляд.

203

5. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний пред­ставник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він пред­ставляє.

1. Коментована стаття цього Кодексу встановлює порядок ре­алізації одних із найважливіших процесуальних прав позивача та відповідача: відмови від позову та визнання позову. Відмова пози­вача від позову і визнання позову відповідачем є односторонніми волевиявленнями сторін, спрямованими на врегулювання спору між ними. Ці розпорядчі дії можуть бути здійснені сторонами про­тягом усього часу судового розгляду справи в усному вигляді або в адресованих суду письмових заявах, які приєднуються до справи, про що у журналі судового засідання робиться відповідний запис. Якщо клопотання про таке розпорядження правами заявляє пред­ставник відповідної сторони, суд перевіряє, чи не обмежений він у повноваженнях на вчинення цих дій.

2. Стаття встановлює правила про процедуру прийняття судом відмови позивача від позову та прийняття визнання позову від­повідачем. Загальною вимогою до суду по зазначених діях сторін є його обов'язок роз'яснити сторонам наслідки відповідних дій: при прийнятті відмови від позову - ухвали про закриття провадження у справі; при прийнятті визнання позову - за наявності для того законних підстав винесення рішення про задоволення позову. Сто­рони мають бути повідомлені також про те, що повторний розгляд тотожного позову для них є неможливим.

3. Дана стаття передбачає дві підстави для неприйняття зазна­чених розпорядчих дій судом. По-перше, суд ухвалою відмовляє у прийнятті визнання відповідачем позову, якщо таке визнання суперечить закону чи порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Така відмова можлива, наприклад, якщо суд встановлює, що визнанням позову сторони маскують протизаконний правочин. По-друге, суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем, якщо встановлює, що такі дії законного пред­ставника суперечать інтересам особи, яку він представляє.

⇐ Предыдущая38394041424344454647Следующая ⇒

Поделиться: