Розділ V. Актуальні проблеми вдосконалення правового регулювання в галузі спадкування за заповітом.

 

В економічно-соціальній ситуації, в якій на даний момент опинилася Україна є сенс в зміні деяких положень спадкового права взагалі, і конкретно спадкування за заповітом. Так на даному етапі інтеграції України з Європейською Спільнотою важливим є приве-дення правових норм до відповідності із загальними нормами Європейського та міжнародного права. Так, зокрема, є сенс у впровадженні в Україні п’яти класів спадкоємців за законом, як це є в Західно-Європейських державах. Також важливим є врегулювання спадкування предметів особистого вжитку, так як за чинним законодавством у цьому питанні виникає розбіжність між статтями Цивільного кодексу України. Одним із важливих напрямків розвитку в спадковому праві може бути напрямок, за яким би органічно розвивався принцип охорони інтересів сім’ї. Розвиток цього принципу сприяв би зміцненню сімейно-шлюбних відносин, і, в недалекому майбутньому, сприяв би подоланню демографічної кризи на Україні.

   Отже, проаналізувавши всі вищенаведені факти, ми можемо дійти до висновку, що Україна потребує оновленого Цивільного кодексу, з оновленим інститутом спадкування. Новий Цивільний кодекс має відповідати всім вимогам нового суспільства, що стоїть на засадах ринкової економіки. Також хотілося б побажати щоб новий Цивільний кодекс був максимально наближений до сучасних Європейських та світових стандартів, що б сприяло швидшій інтеграції України з Європейською Спільнотою і всім розвиненим світом взагалі.

ВИСНОВКИ

 

Розглянувши та дослідивши тему курсової роботи, я дійшла наступних висновків: 1. Спадкове право - сукупність цивільно-правових норм, що встановлюють порядок переходу прав та обов'язків померлої особи за правом спадкування. Інститут спадкового права в усіх правових системах є одним із найважливіших. Його значимість обумовлюється також тим, що об’єктом спадкування переважно є право власності.

      2. Кожний дієздатний громадянин може за життя визначити долю належного йому майна на випадок смерті. Таке розпорядження зроблене у встановленій законом формі називається заповітом.

      3. Існують дві юридично дієві форми заповітів: нотаріально завірений заповіт і заповіт, що прирівняний до нотаріально завіреного.

      4. Заповіт складається в двох примірниках. За бажанням заповідача заповіт може складатися в більшій кількості примірників. Один з них зберігається в нотаріальній конторі, інший (інші) видається заповідачу.

      5. Одним із головних принципів спадкового права – принцип свободи заповіту, який знайшов своє законодавче закріплення в ст.1235 ЦК України. Принцип свободи заповіту є загальновизнаним як у вітчизняній, так і в зарубіжній літературі. Принцип свободи заповіту характерний для цивільного законодавства багатьох країн.

      6. Заповідач має право заповісти своє майно на свій розсуд. Заповідач може призначити спадкоємцями за заповітом будь-яких осіб, які як входять в коло спадкоємців за законом, так і не є спадкоємцями за законом.

      7. Спадкове право - сукупність цивільно-правових норм, що встановлюють порядок переходу прав та обов'язків померлої особи за правом спадкування. Власник, після смерті якого залишилось майно, називається спадкодавцем. Особи, до яких це майно переходить після смерті його власника, називаються спадкоємцями.

      8. Спадкове право надає можливість кожному громадянину розпорядитися своїм майном на випадок смерті, визначивши в заповіті його долю. Це означає, що воно безпосередньо спрямоване на захист особистих інтересів громадян, адже багатьом не байдуже кому буде належати належне спадкодавцю майно після його смерті.

      9. Заповідач у будь-який час вправі скасувати складений ним заповіт, змінити його чи скласти новий заповіт.

  10. Виконання заповіту врегульоване у гл.85 ЦК. Згідно зі ст.1286 ЦК заповідач має право на призначення виконавця заповіту. Він може доручити виконання заповіту фізичній особі з повною цивільною дієздатністю або юридичній особі (виконавцеві заповіту). Якщо заповіт складено на користь кількох осіб, його виконання може бути доручено будь-кому з них. Якщо заповіт складено на користь однієї особи, виконання останнього може бути покладено на особу, яка не є спадкоємцем за заповітом.

    11.  Виконавець заповіту, незалежно від того, ким його було призначено, має право відмовитися від здійснення своїх повноважень. Він зобов'язаний негайно повідомити спадкоємців, а також Інших осіб, щодо яких він повинен був вчинити певні дії, про відмову від здійснення своїх повноважень.

 

 

⇐ Предыдущая12345

Поделиться: