Маніпулювання громадською думкою

Інститут аналізу пропаганди (СІЛА) виділив ряд найпоширеніших методів маніпулювання громадською думкою:

1. Визначення. Ідеї, особистості, об'єкти поєднуються з певними характеристиками (позитивними чи негативними залежно від завдань, які ставлять перед собою маніпулятори), які через їх часте повторення засвоюються людьми як очевидні, які не потребують доказів

2. Блискуча всезагальність. Зображуючи якісь події у яких необхідно заручитися підтримкою аудиторії, застосовують вирази, які переконують, що абсолютна більшість суспільства підтримує таку точку зору

3. Рекомендація. Потрібна теза вкладається в уста особистості, яка користується високою популярністю в певних суспільних колах (вчений, журналіст, письменник)

4. Підтасовування карт. Можливість і виправданість застосування точної чи неточної, логічної чи нелогічної заяви з метою пробудження цікавості аудиторії і опанування нею

5. Перенесення. Прийом за допомогою якого безумовний авторитет певної особи чи політичної сили переноситься на якусь людину, яку потрібно популяризувати

6. Підміна. Полягає у використанні позитивних визначень для позначення негативних дій або навпаки

7. Свої хлопці. З допомогою цього прийому створюють обманливе відчуття близькості певної суспільної групи чи певної особи

8. Зміщення акцентів

Мета і способи політичного маніпулювання

Мета політичного маніпулювання - отримання, реалізація і збереження влади. На нинішньому етапі життя українського суспільства такі цілі досягаються шляхом виборів. Успіх на них неможливий без значної суспільної підтримки (якщо не брати до уваги приклади прямої фальсифікації результатів голосування). Відповідно – цілі маніпуляторів зводяться до формування у виборців думки обов’язково підтримати певну політичну силу. Маніпулятор має вгадати соціальні очікування і запропонувати оптимальний образ кандидата чи програму.

Згідно з В. Амеліним, політичне маніпулювання зводиться до таких операцій: впровадження в суспільну свідомість під виглядом об’єктивної інформації бажаного для певної групи змісту; «тиск» на больові точки суспільної свідомості, що викликає страх, тривогу, ненависть тощо; реалізація декларованих і прихованих намірів, досягнення яких маніпулятор пов’язує з підтримкою громадською думкою своєї позиції.

Способи політичного маніпулювання поділяються на регламентовані законом і такі, що виходять за межі правових норм; за способом впливу – на прямі і приховані; за функцією – на PR, агітацію тощо; за формою – на агітаційні, економічні, адміністративні та провокаційні; за змістом – на рекламу та антирекламу; за рівнем впливу – на міжособистісні, групові й масові; за інформаційними носіями – на друковані, електронні, зовнішні тощо.

Способи нав’язування конкретних ціннісних установок

Конкретна ціннісна установка - ставлення людини до фактів, явищ навколишньої дійсності з огляду на їх важливість, значимість; ставлення людини до матеріальних та духовних цінностей, система її установок, переконань, переваг, що виражаються в її поведінці

Основна мета блефування

Блефування - це явне перебільшення , прикрашання , розраховане на легковір'я сприймає боку , на створення вигідного враження.

У блефуванні важливо те, що це - не брехня. Це лише деяке перебільшення реальності. Вчені спробували розробити якусь шкалу допустимих рівнів блефу для політиків, журналістів, адвокатів, медиків, спортсменів, бізнесменів і представників інших професій, при яких досягаються необхідні результати. Без блефу і в особистому житті, і в бізнесі робити нічого. Адже всі хочуть мати справу з гідними і надійними партнерами.

⇐ Предыдущая123

Поделиться: